Іменем України
23 червня 2011 року справа № 5020-725/2011
За позовом Державного підприємства Одеська залізниця
(вулиця Пантелеймонівська, 19, місто Одеса, 65023)
до Приватного акціонерного товариства „Балаклавське рудоуправління
імені О.М. Горького”
(вулиця Новикова, 11, місто Севастополь 99042)
про стягнення 26980,00 грн.
суддя Шевчук Н.Г.
Представники:
позивача - не з'явився;
відповідача -ОСОБА_1, довіреність № 2/5191 від 28.12.2010;
Суть спору:
Державне підприємство Одеська залізниця звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного акціонерного товариства „Балаклавське рудоуправління імені О.М. Горького” про стягнення 26980,00грн штрафу, нарахованого у відповідності до статей 118, 122 Статуту залізниць України за неправильне зазначення маси вантажу у накладних.
Відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що викладені у ньому обставини не доведені належними доказами (арк.. с. 36-38).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін суд
Згідно залізничної накладної №47124996 від 11.11.2010 на групу вагонів відповідач відвантажив зі станції Інкерман-2 Придніпровської залізниці чотири вагони з вантажем (каміння вапняку) на адресу ЗАТ „Олександрівський цегельний завод”, а залізниця зобов'язалась доставити вагони на станцію призначення Олександрівка Одеської залізниці і видати вантажоодержувачу (арк.. с. 7-8).
Позивачем 13.11.2010 при прийманні поїзда №2279 по попутній станції Знам'янка Одеської залізниці, у складі якого були відправлені відповідачем вагони №56263072 та №56339922, в результаті зважування на тензометричних динамічних вагах виявлено масу:
у вагоні №56263072 -брутто 102,1т, брутто по натурному листу 92,5т, що складає різницю 9,6т;
у вагоні №56339922 -брутто 80,2т, брутто по натурному листу 91,2т, що складає різницю 11,1т.
При контрольному зважуванні вагонів працівниками станції Знам'янка 13.11.2010 та 14.11.2010 на 150-тонних вагонних вагах станції Знам'янка згідно протоколу перевантаження відповідно встановлено, що у вагоні №56339922 різниця у вазі проти накладної у сторону зменшення складає 11400кг, у вагоні №56263072 різниця у вазі проти накладної у сторону збільшення складає 9900кг.
Позивачем були складені комерційні акти серії АА №05646/983/1 та № 056464/984/2 від 14.11.2010 (далі -Комерційні акти) (арк.с.12-13), в яких зафіксовано, що у вагоні №56339922 при зважуванні виявилось брутто 79100кг, тара з бруса 21500кг. Нетто 57600кг, що складає різницю у вазі проти накладної у сторону зменшення 11400кг; у вагоні №56263072 виявилось брутто 102400кг, тара з бруса 23500кг, нетто 78900кг, що більше проти документа на 9900кг та понад вантажопідйомність вагона на 8900кг.
Згідно акта загальної форми 30487 (форма ГУ-23) від 21.11.2010 працівниками станції Знам'янка надлишок вантажу із вагону №56263072 перевантажений у порожній вагон №66012220 грп. 69т, тара 22000кг, та виписана посилочна накладна №42775266 (арк.. с. 14).
Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі -Статут залізниць), за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі визначеному статтею 118 цього Статуту.
Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, зокрема, стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
З урахуванням викладеного позивачем було нараховано Відповідачу 26980,00грн штрафу на невірно вказану у перевізних документах масу вантажу, який позивач просить стягнути з відповідача.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України „Про транспорт ”, іншими актами законодавства України. Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, в тому числі відносини залізничного транспорту з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти визначено Законом України „Про залізничний транспорт ” від 04.07.1996 № 273/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями; далі -Закон України „Про залізничний транспорт ”).
Згідно зі статтями 908 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статтями 306, 307 Господарського кодексу України (далі -ГК України) загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.
Статтею 5 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі -Статут залізниць), на Міністерство транспорту та зв'язку України покладено затвердження Правил перевезення вантажів, а також інших нормативних документів, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній -основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами статті 24 Статуту залізниць, залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а статтею 122 Статуту залізниць -встановлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України „Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту залізниць, згідно з якою обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу з даними, зазначеними у транспортних документах.
Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, комерційний акт є доказом невідповідності відомостей, що містяться у накладній, фактичним обставинам та підставою для притягнення суб'єкта порушення до матеріальної відповідальності.
Статтею 129 Статуту залізниць визначено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Такі Правила затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (з наступними змінами і доповненнями, далі -Правила складання актів).
Також стаття 129 Статуту залізниць та пункт 2 Правил складання актів містять перелік обставин, за наявності яких залізниця повинна скласти комерційний акт. При цьому залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила ці обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач. Така заява має бути зроблена в момент отримання вагону з вантажем від залізниці.
Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
За пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти на вантаж, що перебуває в дорозі, складаються у день виявлення обставин, які підлягають оформленню комерційним актом. Згідно з пунктом 8 цих Правил якщо комерційний акт складається на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів, а на зворотному боці накладної робиться відмітка про складений комерційний акт. Така ж вимога до заповнення перевізних документів під час перевезення міститься у Правилах оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644. Пунктом 4.3 цих Правил передбачено, що при складанні акта в графі 5 накладної зазначаються його номер і коротко причина його складення („про недостачу ___ місць”, „про недостачу маси ___ кг”, „про відсутність пломб” тощо).
Згідно зі статтею 53 Статуту залізниць, у разі, якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на шляху проходження виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, про що складено комерційний акт, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу. При цьому, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, то станція новий акт не складає, а в розділі „Є” комерційного акта попутної станції робить відповідну відмітку. При розходженні відомостей, указаних в акті попутної станції, з фактичними даними при перевірці вантажу на станції призначення складається новий комерційний акт (пункт 12 Правил складання актів).
Судом встановлено, що всупереч пункту 4.3 цих Правил у графі 5 накладної позивачем не зазначений номер комерційного акта і коротко причина його складення („про недостачу ___ місць”, „про недостачу маси ___ кг”, „про відсутність пломб” тощо).
У розділі „Є” комерційних актів попутної станції Знам'янка на станції призначення Олександрівка зроблені відмітки про те, що під час перевірки вантажу різниці проти вказаного в актах не виявлено.
Проте, зважаючи на те, що працівниками станції Знам'янка надлишок вантажу із вагону №56263072 перевантажений у порожній вагон №66012220 та виписана посилочна накладна №42775266, викликає сумнів достовірність цих відміток у комерційних актах, оскільки в досилочній накладній не містяться відмітки про отримання вантажу вантажоодержувачем ЗАТ „Олександрівський цегельний завод”.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафу задоволенню не підлягають.
За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Суддя Н.Г.Шевчук
Рішення підписане 08.07.2011.