01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"05" липня 2011 р. Справа № 10/065-11
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Марценюк О.М.
розглянувши справу № 10/065-11
за позовом дочірньої компанії «Газ України»національної акціонерної
компанії «Нафтогаз України», м. Київ;
до Бориспільського районного підприємства теплових мереж
«Райтепломережа», с. Головурів Бориспільського району;
про стягнення 1 814 798,85 грн.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 23.12.2010р. № 170/10;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 31.01.2011р. № 01-23-34.
обставини справи:
До Господарського суду Київської області звернулась з позовом дочірня компанія «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України (надалі -позивач) до Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» (надалі -відповідач) про стягнення 1 814 798,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-826-ТЕ-17 від 23.09.2009р. утворилась заборгованість в сумі 1 499 497,86 грн., за прострочення строків оплати якої нараховані пеня в сумі 115 713,25 грн., втрати від інфляції -147 436,95 грн. та 3% річних -52 150,79 грн.
Ухвалою від 20.04.2011р. суд порушив провадження у справі № 10/065-11 та призначив її розгляд на 24.05.2011р.
Присутній в судовому засіданні представник позивача в усних поясненнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проте витребуваних судом документів не подав.
Відповідач вимоги ухвали від 20.04.2011р. не виконав, витребуваних судом документів не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд належним чином не повідомив.
Крім того, під час дослідження матеріалів справи у суду виникла необхідність витребування додаткових доказів у позивача, у зв'язку з чим ухвалою від 24.05.2011р. суд відклав розгляд справи на 09.06.2011р.
Присутній у судовому засіданні 09.06.2011р. представник позивача в усних поясненнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проте витребуваних судом документів вдруге не подав.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що останній копії позовної заяви не отримував, в зв'язку з чим надати пояснення по суті спору не має можливості. Крім того, відповідач просив провести звірку взаєморозрахунків, у зв'язку з чим клопотав про відкладення розгляду справи.
Також, представником відповідача, в порядку ст. 69 ГПК України, було подано клопотання про продовження строку розгляду справи.
Ухвалою від 09.06.2011р., суд продовжив строк вирішення спору на тятнадцять днів та відклав розгляд справи на 23.06.2011р., у зв'язку з наподанням сторонами всіх витребуваних судом документів та клопотанням відповідача.
Присутній у судовому засіданні 23.06.2011р. представник позивача в усних поясненнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проте витребуваних судом документів не подав.
Представник відповідача надав заперечення на позов від 21.06.2011р. за № 01-23-258, з якого вбачається, що останній просить в частині стягнення основного боргу провадження у справі припинити, на підставі ст. 80 ГПК України, оскільки питання погашення заборгованості врегульовано сторонами шляхом підписання Договору № 182/503 від 09.06.2011р., а в частині стягнення штрафних санкцій -в позові відмовити, так як у діях БРПТМ «Райтепломережа»щодо виникнення заборгованості відсутня вина.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 05.07.2011р.
Присутній у судовому засіданні 05.07.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у запереченні на позов від 21.06.2011р. за № 01-23-258.
Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області,
23.09.2009р. між дочірньою компанією «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(за договором -постачальник) та Бориспільським районним підприємством теплових мереж «Райтепломережа» (за договором -покупець) було укладено Договір № 06/09-826-ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець -прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 договору.
За договором постачається імпортований природний газ, отриманий постачальником за договором поставки природного газу між НАК «Нафтогаз України»та постачальником. Газ, що постачається за договором, використовується покупцем виключно для наданню населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом договору. Кількість теплової енергії, що відпускається для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання визначається окремими приладами обліку теплової енергії, які встановлені у покупця (п.п. 1.2., 1.3., 1.4. договору).
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.5. договору, постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року газ в обсязі до 2 265 тис. куб. м., в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): жовтень - 400, листопад -900; грудень - 965. Обсяги газу, які планується поставити за договором можуть змінюватись протягом місяця на підставі заявки покупця з урахуванням оплат. Допускається відхилення обсягу споживання газу в розмірі не більше 5 % від узгодженого сторонами згідно з п. 2.1. договору планового обсягу споживання газу від узгодженого сторонами згідно п. 2.1. договору планового обсягу поставки. У разі відхилення обсягу споживання газу від узгодженого сторонами згідно п. 2.1. договору планового обсягу поставки більше ніж на 5 %. покупець зобов'язується оплатити постачальнику обсяг поставки та додатково сплатити штраф відповідно до п. 7.9. договору. Сторони домовились відповідно до встановленого порядку оперативно змінювати обсяг і постачання газу в зв'язку з непередбаченими обставинами (аварії трубопропроводів, стихійні лиха тощо).
Пунктами 4.1.. 4.2., 4.3., 4.4. договору встановлено, що постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця (надалі - пункти приймання-передачі). Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця з урахуванням п. 3.5.1. договору. Обсяг газу, визначений згідно п. 4.3. договору є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначається фактичний обсяг переданого газу, ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місцям поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.
Ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 593,448 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільових надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2 %; - податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами -122грн. з ПДВ. До сплати за 1 000 м3 природного газу -872,78грн. з урахуванням ПДВ. Сторони домовились, що ціна за 1 000 м3 природного газу у відповідному періоді споживання газу та вартість його транспортування, розподіл і постачання встановлюється на рівні граничної ціни та тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. Ціна на газ, тарифи його транспортування, розподіл і постачання встановлюється на рівні граничної ціни та тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. Ціна на газ, тарифи на його транспортування, розподіл та постачання можуть змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ, тарифів на його транспортування, розподіл та постачання, сторонами в обов'язковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та тарифами. Загальна сума договору складається із сум вартості місячних поставок газу (п.п. 5.1., 5.2., 5.3., 5.4. договору).
Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ згідно п. 5.1. проводиться грошовими коштами у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 11.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009р. по 31.12.2009р., а в частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення.
21.12.2009р. між дочірньою компанією «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник) та Бориспільським районним підприємством теплових мереж «Райтепломережа» (покупець) було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки природного газу № 06/09-826-ТЕ-17 від 23.09.2009р., за умовами якої сторони домовились доповнити п. 2.1. договору п.п. 2.1.1. в наступній редакції: «2.1.1. Постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року газ в обсязі до 3065 тис. куб .м., в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): січень -965, лютий -900, березень - 800, квітень, разом - 3065», пункт 11.1. договору викладено в наступній редакції: «11.1. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2009 року по 30 квітня 2010 року, а в частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення».
Судом встановлено, що позивачем на виконання п. 1.1. договору за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 3 050 415,88 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами передачі-приймання природного газу для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання.
Відповідач, за отриманий за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року природний газ розрахувався частково на суму 1 550 918,02 грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи складає 1 499 497,02 грн.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом ( ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 499 497,86 грн. основного боргу підлягає задоволенню.
При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на Договір № 182/503 від 09.06.2011р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 503 , як на доказ погашення заборгованості, оскільки зазначеним договором встановлюється лише порядок погашення заборгованості в сумі 1 499 497,86 грн. При цьому, на день розгляду справи доказів реального виконання вказаного договору суду надано не було. Також, при дослідженні умов Договору № 182/503 від 09.06.2011р. не вбачаються й строки, в які зазначений договір має бути виконаний.
А за таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 1 499 497,86 грн. Визнаються судом обгрунтованими.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором поставки природного газу № 06/09-826-ТЕ-17 від 23.09.2009р., позивачем на суму основного боргу у розмірі 1 499 497,86 за період з 14.10.2010р. по 14.04.2011р. нарахована пеня в сумі 115 713,25 грн.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами першою і третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п. 7.10. договору).
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, стаття 259 Цивільного кодексу України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 Цивільного кодексу України.
Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому, ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Зі змісту зазначеної норми слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 Цивільного кодексу України, щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу, встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, а саме з розрахунку пені, що позивачем нараховується пеня протягом шести місяців, що передують зверненню до суду з даним позовом, з посиланням на п. 7.10 Договору поставки природного газу № 06/09-826-ТЕ-17 від 23.09.2009р.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пунктом 7.10. Договору поставки природного газу № 06/09-826-ТЕ-17 від 23.09.2009р. сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Таким чином, оскільки, пункт 7.10. Договору поставки природного газу № 06/09-826-ТЕ-17 від 23.09.2009р. суперечить вимогам ст.ст. 260, 261 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, цей пункт підлягає визнанню судом недійсним, на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.11.2010р. у справі № 21/108-10.
Водночас, пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У відповідності до положень пункту 6.1. договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Зі змісту зазначеного пункту договору слідує, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу по кожному акту приймання-передачі газу окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2008р. у справі № 15/360-07 та від 06.08.2009р. у справі № 5/634-08.
Таким чином, враховуючи приписи пункту 6.1. договору та з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня має обчислюватись саме з 11 числа наступного місяця за місяцем поставки газу + 6 місяців, а не протягом шести місяців, що передують подачі позову, як помилково вважає позивач.
Отже, право на нарахування пені за прострочення строків оплати актів передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.10.2009р., від 30.11.2009р., від 31.12.2009р., від 31.01.2010р., від 28.02.2010р., від 31.03.2010р. у позивача, у відповідності до вимог ст. 232 ГК України, припинилось 11.05.2010р., 11.06.2010р., 11.07.2010р., 11.08.2010р. та 11.09.2010р., 11.10.2010р. відповідно.
Втім, у відповідності до наданого позивачем суду розрахунку позовних вимог, нарахування пені здійснювалось позивачем за період з 14.10.2010р. по 14.04.2011р.
Оскільки п. 7.10. Договору поставки природного газу № 06/09-826-ТЕ-17 від 23.09.2009р. судом визнано недійсним, доказів погодження сторонами іншого порядку/строків нарахування пені за порушення умов договору суду не надано, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої за актами передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.10.2009р., від 30.11.2009р., від 31.12.2009р., від 31.01.2010р., від 28.02.2010р., від 31.03.2010р. за період з 14.10.2010р. по 14.04.2011р., тобто після закінчення шестимісячного терміну від дня, коли зобов'язання щодо кожного спірного акту за договором мало бути виконано (11.05.2010р., 11.06.2010р., 11.07.2010р., 11.08.2010р. , 11.09.2010р., 11.10.2010р.), не відповідає вимогам ст. 232 Господарського кодексу України, а тому задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2011р. у справі № 46/283.
Крім того, суд встановив, що позивач просить суд стягнути пеню за актом передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за квітень 2010р. від 30.04.2010р., а відтак право на нарахування пені за прострочення строків оплати вищевказаного акту у позивача, у відповідності до вимог ст. 232 ГК України, припинилось 11.11.2010р.
Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем у позовній заві, суд обмежив її нарахування шістьмома місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 14.10.2010р. по 11.11.2010р. на суму боргу 125 124,94 грн. за актом передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за квітень 2010 року від 30.04.2010р. становить 1 540,92 грн. (125 124,94 грн. х 29 днів прострочки (з 14.10.2010р. по 11.11.2010р.) х 7,75% (облікова ставка НБУ) х 2 : 100 : 365 = 1540,92).
Відтак, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 1540,92 грн. пені.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором поставки природного газу № 06/09-826-ТЕ-17 від 23.09.2009р., позивачем за період з листопада 2009 року по березень 2011 року нараховано 147 436,95 грн. інфляційних втрат та 52 150,79 грн. 3 % річних за період з 11.11.2009р. по 14.04.2011р.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, судом враховано, що пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»№ 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.
Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Відповідно до наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»№ 265 від 27.07.2007р., розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.
Як встановлено судом та вбачається з розрахунку суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, наведений позивачем у позовній заяві, останнім було здійснено нарахування інфляційних втрат за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність розрахунків позивача щодо нарахування індексу інфляції в сумі 147 436,95 грн. та 3% річних у сумі 52 150,79 грн., які є арифметично правильними. Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом індексу інфляції підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищенаведені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процессуального кодексу України, суд -
1. Визнати недійсним п. 7.10. Договору № 06/09-826-ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009р., укладеного між дочірньою компанією «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Бориспільським районним підприємством теплових мереж «Райтепломережа».
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» (юр. адреса : 08353, Київська область, Бориспільський район, с. Головурів, вул. Героя СРСР Гарфункіна, 15; факт. адреса 08300, м. Бориспіль, Київський шлях, 79; код ЄДРПОУ 30349535) на користь дочірньої компанії «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 31301827) 1 499 497 грн. 86 коп. -основного боргу, 1540 грн. 92 коп. пені, 147 436 грн. 95 коп. -інфляційних втрат, 52 150 грн. 79 коп. -3 % річних, 17006 грн. 26 коп. державного мита та 221 грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
4. В іншій частині вимог у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
А.І. Привалов
Дата складення та підписання повного тексту рішення -12.07.2011 р.