01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"25" червня 2011 р. Справа № 25/028-11
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1», Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська область, м. Бориспіль
про стягнення 4 540,85 грн.
за участю представників:
позивача -ОСОБА_2 (довіреність від 15.04.2011 № б/н);
відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 16.05.2011 № б/н).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1»(далі -Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення 4 540,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобов'язання по оплаті наданих Позивачем послуг з перевезення.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2011 порушено провадження у справі № 25/028-11 та призначено її до розгляду на 17.05.2011.
У судове засідання 17.05.2011 представник Позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, частково надав витребувані судом документи. Представник Відповідача з'явився, відзив на позовну заяву не надав, позов не визнав повністю, вимог ухвали суду від 29.04.2011 не виконав.
У судовому засіданні 17.05.2011 оголошено перерву до 31.05.2011 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судове засідання 31.05.2011 представник Позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, надав витребувані судом документи. Представник Відповідача з'явився, надав відзив на позовну заяву та додаткові письмові пояснення, позов не визнав повністю, вимоги ухвали суду від 29.04.2011 виконав.
У судовому засіданні 31.05.2011 оголошено перерву до 16.06.2011 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судове засідання 16.06.2011 представник Позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю. Представник Відповідача з'явився, позов не визнав повністю.
У судовому засіданні 16.06.2011 оголошено перерву до 23.06.2011 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Через канцелярію господарського суду Київської області 20.06.2011 вх. № 8259 надійшла заява представника Відповідача про ознайомлення з матеріалами справи. Заява задоволена, представник Відповідача ознайомився з матеріалами справи та зняв з них копії, про що здійснено відмітку на оригіналі заяви в матеріалах справи.
У судове засідання 23.06.2011 представник Позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, подав клопотання про продовження строку вирішення спору. У задоволенні клопотання відмовлено. Представник Відповідача з'явився, позов не визнав повністю, надав додаткові письмові пояснення.
У судовому засіданні 23.06.2011 оголошено перерву до 25.06.2011 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судове засідання 25.06.2011 представник Позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю. Представник Відповідача з'явився, позов не визнав повністю.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та повноті, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, суд -
Між Позивачем (за договором -Перевізник) та Відповідачем (за договором -Експедитор) укладено договір-доручення на транспортні послуги від 19.08.2010 № 6-08/10 (далі -Договір).
Відповідно до умов Договору Перевізник здійснює перевезення вантажів наданих Експедитором, а Експедитор здійснює пошук актуальних для Перевізника перевезень, укладає договори на транспортно-експедиційне обслуговування з власниками вантажу, передає вантаж до перевезення Перевізнику та здійснює оплату за здійснене перевезення коштами, що надійшли від замовника.
Згідно із пунктом 1.2. Договору умови перевезень вантажів зазначаються в транспортних заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг Перевізника зазначаються в заявках на перевезення, які є невід'ємними частинами Договору і надаються Експедитором Перевізнику перед кожним перевезенням.
Відповідно до пункту 2.3. Договору встановлено, що підтвердженою вважається заявка підписана Сторонами і скріплена їх печатками. Підтверджена заявка обов'язкова для виконання Сторонами.
Відповідно до пунктів 3.1.4., 3.1.6. Договору Експедитор зобов'язується забезпечити своєчасне і правильне оформлення товарно-супровідних документів та інших документів, які гарантують безперешкодний рух по території і перетині кордонів країн відправлення, призначення і транзитних. Організувати здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більше ніж за 48 годин на завантаження (розвантаження) і митне оформлення на території України та 24 години на завантаження (розвантаження) і митне оформлення на території інших держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні, а також 24 години при внутрішніх перевезеннях на завантаження (розвантаження) і оформлення документів.
Згідно із пунктом 3.1.10. Договору Експедитор зобов'язується своєчасно оплачувати надані за цим Договором послуги.
Відповідно до пунктів 3.2.2., 3.2.6. Договору Перевізник зобов'язується забезпечити виконання всіх послуг зазначених у заявці та забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу.
Згідно із пунктами 4.1., 4.2. Договору встановлено, що ціни на послуги узгоджуються Сторонами по кожному конкретному замовленню і вказуються у заявках. Розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі на умовах оплати послуг протягом 7 банківських днів з моменту завантаження автомобіля на підставі рахунка-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR/TTН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта наданих послуг, переданих Перевізником Експедитору.
Відповідно до пункту 8.7. Договору встановлено, що Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2010, а в частині розрахунків -до їх повного здійснення.
На виконання умов Договору між Позивачем та Відповідачем погоджено транспортну заявку від 19.08.2010 № 1 (далі -Транспортна заявка) на виконання перевезення за маршрутом м. Дюссельдорф (Німеччина) -м. Вишневе (Україна), що підписана вповноваженими представниками Позивача та Відповідача та скріплена їх печатками.
Відповідно до Транспортної заявки Позивач бере на себе зобов'язання по перевезенню вантажу (тексапону) з місцем завантаження у м. Дюссельдорф (Німеччина) та місці розвантаження у м. Вишневе (Україна). Узгоджена сума фрахту становить 122 євро за тонну доставленого вантажу по курсу Національного банку України на день завантаження. Дата завантаження становить 23.08.2010, а розвантаження - 30.08.2010.
Також у Транспортній заявці узгоджено умови оплати, а саме -14 банківських днів по оригіналам CMR.
Крім того, у Транспортній заявці, у графі «Місце розвантаження», у дужках, зазначено: «Коростень, Чернігів -доплата 1000 грн.».
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг з перевезення, в зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 3 796,44 грн.
Відповідач позов не визнає повністю, стверджує про виявлену недостачу доставленого Позивачем вантажу у кількості 274,00 кг, в обґрунтування чого надав у матеріали справи копію акта приймання продукції від 01.09.2010 № 145-с.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників Позивача і Відповідача судом встановлено, що на виконання умов Договору та погодженої сторонами Транспортної заявки Позивачем виконано перевезення вантажу в кількості 21 900,00 кг за маршрутом м. Дюссельдорф (Німеччина) -м. Вишневе (Україна), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 23.08.2010 № 038206 (далі -CMR).
Відповідно до CMR, вантаж отримано 30.08.2010 в повній комплектності, що підтверджується підписом уповноваженої особи вантажоодержувача (Товариство з обмеженою відповідальністю «АРНО УКРАЇНА») та відбитком його печатки.
Після виконання умов Транспортної заявки та передачі вантажу згідно з CMR, Позивачем направлено на адресу Відповідача акт про надання послуг від 06.09.2010 № ТС 1032543 відповідно до якого, вартість наданих послуг Позивачем складає 27 796,44 грн. Відповідачем вказаний акт не підписаний.
На виконання умов Договору Відповідачем частково сплачено вартість наданих послуг у сумі 24 000,00 грн., що підтверджується довідкою Центральної філії Львівського відділення Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК»від 20.05.2011 № 50.06-7454/11 підписаною уповноваженими особами банківської установи та скріпленою її печаткою.
Відповідно до вказаної Довідки Відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок Позивача грошові кошти у сумі 5 000,00 грн. 01.10.2010 згідно з платіжним дорученням № ПН 523 та 19 000,00 грн. 27.10.2010 згідно з платіжним дорученням № ПН 663.
За умовами Транспортної заявки, узгоджена сума фрахту становить 122 євро за тонну доставленого вантажу по курсу Національного банку України на день завантаження. Відповідно до довідки від 24.06.2011 № 20-2/725 виданої філією «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Львів»офіційний курс Національного банку України гривні до євро станом на 23.08.2010 складає 1002,9360 грн. за 100 євро (1 євро -10,02936 грн.).
Враховуючи кількість доставленого вантажу, а саме -21 900,00 кг та, зробивши власний перерахунок вартості транспортних послуг, суд встановив, що сума фрахту за Договором складає 26 796,44 грн. З урахуванням часткової сплати коштів Відповідачем, сума заборгованості складає 2 796,44 грн.
Сума основного боргу, заявлена Позивачем до стягнення, складається з вищевказаних недоплачених 2 796,44 грн., а також з 1000,00 грн., що додатково передбачені у Транспортній заявці за перевезення товару до м. Коростеня та м. Чернігова.
Вказані позовні вимоги обґрунтовані тим, що умови оплати товару відповідно до Договору визначаються у Транспортній заявці, а в ній зазначено, що оплата здійснюється за оригіналами CMR, а, отже, оскільки Позивач надав належним чином оформлений оригінал CMR, то Відповідач повинен оплатити всі вказані у Транспортній заявці суми.
Відповідачем несплата Позивачу 3 796,44 грн. підтверджується, а позов заперечується повністю з тих підстав, що після отримання товару вантажоодержувачем згідно з CMR, відповідно до домовленості з вантажоодержувачем, за погодженням з Відповідачем, Позивач повинен був перевезти товар до м. Коростеня, що передбачено у Транспортній заявці і за що в ній передбачено доплату у 1000,00 грн.
Відповідач стверджує, що на підтвердження перевезення Позивач надав товарно-транспортний документ лише на частину маршруту перевезення, а саме: міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) на маршрут від м. Дюссельдорф (Німеччина) до місця розмитнення в с. Стоянка (Україна), а товарно -транспортної накладної з внутрішнього перевезення за маршрутом с. Стоянка -м. Коростень з датою розвантаження та відміткою про здачу вантажу вантажоодержувачеві в повному обсязі по кількості та якості Позивачем надано не було.
Крім того, Відповідач повідомив, що у вантажоодержувача були претензії щодо кількості доставленого вантажу. Про це Відповідач повідомив Позивача претензію від 17.01.2011 № 110117/1 в якій зазначено, що при розвантаженні автомобіля НОМЕР_1/НОМЕР_3 в м. Коростень була виявлена недостача вантажу в кількості 274,00 кг, у зв'язку з чим Відповідач просив переробити акт про надання послуг від 06.09.2010 № ТС 1032543 з урахуванням зменшення вартості наданих послуг на суму 2 665,60 грн. На вказану претензію Позивач не відповів.
Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Дослідивши Договір (оригінал оглянутий в судовому засіданні, копія наявна в матеріалах справи), суд дійшов висновку про те, що Договір є укладеним, так як сторони дійшли згоди з усіх істотних умов Договору, що засвідчено підписами повноважних представників сторін та скріплено їх печатками.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме: майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Порядок договірних зобов'язань між учасниками відносин з міжнародних перевезень вантажів встановлений Конвенцією про договір міжнародної дорожньої перевозки вантажів від 19 травня 1956 року (далі -КДПВ).
Згідно з частиною 1 статті 1 КДПВ визначено, що дана Конвенція застосовується до будь-якого договору транспортного перевезення вантажів автомобілем, коли вказані в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться на території двох різних держав, з яких хоча б одна являється учасником Конвенції. Застосування Конвенції не залежить від місця проживання й національності сторін, що укладають договір.
Відповідно до статті 4 КДПВ договір перевезення встановлюється накладною. Враховуючи вищевикладені норми, виконання міжнародного перевезення підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR).
Про те, що перевезення, яке є предметом Договору між Позивачем та Відповідачем не дивлячись ні на які інші договори, виконується згідно з умовами КДПВ зазначено в CMR.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.
Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
З урахуванням статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України судом беруться до уваги: Транспортну заявку -в якості письмового доказу належного погодження сторонами умов зобов'язання; CMR -у якості письмового доказу належного надання послуг з перевезення вантажу Позивачем та належним шляхом оформленого прийняття вантажу вантажоодержувачем відповідно до зазначених у CMR місця завантаження - м. Дюссельдорф (Німеччина) та місця розвантаження - м. Вишневе (Україна); довідку банківської установи - в якості письмового доказу того, що Відповідач станом на 20.05.2011 частково сплатив вартість наданих послуг у розмірі 24 000,00 грн.
Заслухавши пояснення представника Відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд не бере до уваги акт приймання продукції від 01.09.2010 № 145-с у якості належного доказу недостачі товару у спірних правовідносинах між Позивачем та Відповідачем. Даний акт складений у м. Коростені 01.09.2010, у ньому зазначено, що товар отримано відповідно до транспортної накладної від 31.08.2010 № 3270, а тому даний акт не може бути належним доказом у справі щодо правовідносин, які виникли між Позивачем і Відповідачем згідно з Транспортної заявки щодо перевезення товару з м. Дюссельдорф (Німеччина) до м. Вишневе (Україна) на умовах КДПВ та відповідно до CMR.
З огляду на норми КДПВ та умови оплати, погоджені Позивачем і Відповідачем у Транспортній заявці, яка є невід'ємною частиною Договору між сторонами, з урахуванням статті 34 Господарського процесуального кодексу України, суд бере до уваги оглянутий в судовому засіданні оригінал CMR (копія наявна в матеріалах справи) як належний і допустимий доказ належного виконання Позивачем зобов'язань за Договором з перевезення вантажу з м. Дюссельдорф (Німеччина) до м. Вишневе (Україна).
Враховуючи вищевикладене та на підставі наявних у справі доказів, суд не може погодитися з визначеною Позивачем сумою заборгованості за надані транспортні послуги в розмірі 3 796,44 грн. у зв'язку з наступним.
Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Згідно з Транспортною заявкою, узгоджена сума фрахту становить 122 євро за тонну доставленого вантажу по курсу Національного банку України на день завантаження. Відповідно до довідки від 24.06.2011 № 20-2/725 виданої філією «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Львів»офіційний курс Національного банку України гривні до євро станом на 23.08.2010 складає -1002,9360 грн. за 100 євро (1 євро -10,02936 грн.).
Враховуючи кількість доставленого вантажу -21 900,00 кг, сума грошових коштів, що підлягає сплаті за Договором складає 26 796,44 грн.
Таким чином, з урахуванням часткової сплати боргу Відповідачем, вартість наданих Позивачем послуг згідно Транспортної заявки та CMR складає 26 796,44 грн., а сума заборгованості -2 796,44 грн. Вказана заборгованість підтверджується наявними у справі доказами.
У судових засіданнях судом неодноразово було зобов'язано Позивача та Відповідача надати товарно -транспортну накладну на перевезення товару з м. Вишневе до м. Коростеня, проте, не було надано жодного доказу здійснення перевезення відповідно до Транспортної заявки до м. Коростеня або м. Чернігова, за що і було передбачено доплату у 1 000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та на підставі наявних у справі доказів, на момент розгляду справи заборгованість Відповідача за надані Позивачем послуги становить 2 796,44 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З урахуванням вищенаведених письмових доказів, заборгованість Відповідача перед Позивачем за надані послуги в сумі 2 796,44 грн. встановлена та підтверджена наявними у справі доказами, а, відтак, позовна вимога про стягнення заборгованості в сумі 3 796,44 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 2 796,44 грн.
Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В порушення вимог вищенаведених норм, Відповідачем на момент розгляду справи заборгованість не сплачена.
Факт прострочення виконання грошового зобов'язання Відповідачем по оплаті отриманих від Позивача послуг належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
У розрахунку, наданого Позивачем, 3 % річних нараховані в розмірі 75,22 грн.
З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив власний розрахунок 3 % річних, з урахуванням строку, визначеного законодавством і періоду, який вказує Позивач, а саме:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
21796.4415.10.2010 - 26.10.2010123 %21.50
2796.4427.10.2010 - 08.04.20111643 %37.69
Оскільки вірний розрахунок 3 % річних становить 59,19 грн., то позовна вимога про стягнення 3 % річних у сумі 75,22 грн. підлягає частковому задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України також передбачено стягнення інфляційних втрат від простроченої суми.
Відповідно до розрахунку, долученому до матеріалів справи, інфляційні втрати, нараховані Позивачем у сумі 284,82 грн.
З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, судом перевірено правильність здійсненого Позивачем нарахування інфляційних втрат, з урахуванням того, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державним комітетом статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державним комітетом статистики України, за період прострочення (наказ Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Судом здійснено власний перерахунок із застосуванням вищевикладеної методики:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
01.11.2010 - 31.03.20112796.441.045125.842922.28
Оскільки вірний розрахунок інфляційних втрат становить 125,84 грн., то позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 284,82 грн. підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем свого обов'язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості наданих Позивачем послуг, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 384,37 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф). Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 5.7. Договору за несвоєчасну оплату наданих послуг Експедитор сплачує Перевізнику пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожен день затримки.
З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив власний розрахунок пені з урахуванням строку, визначеного законодавством і періоду, який вказує Позивач, а саме:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
21796.4415.10.2010 - 26.10.2010127.7500 %0.042 %111.07
2796.4427.10.2010 - 29.12.2010647.7500 %0.042 %76.00
Оскільки вірний розмір пені, обрахованої судом з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, періоду, який вказує Позивач та положень Договору становить 187,07 грн., то позовна вимога про стягнення з Відповідача 384,37 грн. пені підлягає частковому задоволенню.
У судовому засіданні 23.06.2011 представник Позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору.
Подане Позивачем клопотання не містить достатнього обґрунтування необхідності продовження строку розгляду спору, а саме: не наведено особливостей конкретної справи, її складності, великого обсягу доказів (додаткових доказів), які необхідно дослідити та строку, на який потрібно продовжити розгляд спору, в зв'язку з чим клопотання представника Позивача про продовження строку вирішення спору задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, пояснення представників Позивача і Відповідача та докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3 796,44 грн. основної заборгованості, 75,22 грн. 3 % річних, 284,82 грн. інфляційних втрат та 384,37 грн. пені підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на Позивача та Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1»(81118, Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32602104) 2 796 (дві тисячі сімсот дев'яносто шість) грн. 44 коп. основної заборгованості, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 19 коп. 3 % річних, 125 (сто двадцять п'ять) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 187 (сто вісімдесят сім) грн. 07 коп. пені, 71 (сімдесят одну) грн. 17 коп. державного мита та 164 (сто шістдесят чотири) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 1 000,00 грн. основної заборгованості, 16,03 грн. 3 % річних, 158,98 грн. інфляційних втрат та 197,30 грн. пені відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.О. Саванчук
Повне рішення складено 30.06.2011.