01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"10" червня 2011 р. Справа № 15/036-11
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна Рів'єра», Полтавська обл., смт. Чутове
до товариства з обмеженою відповідальністю «Ввіко», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе
про визнання договору поставки № 22/07-09/2 від 22.07.2009 р. недійсним
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 (дов. від 28.03.2011 р.).
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочна Рів'єра»(далі-Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ввіко»(далі-Відповідач) про визнання договору поставки № 22/07-09 від 22.07.2009 недійсним (фіктивним) правочином.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поставки № 22/07-09/2 від 22.07.2009 носить характер удаваної угоди, оскільки був лише підставою для перерахування позивачем відповідачу коштів у сумі 28,7 млн. грн. за масло. Позивач стверджує, що між ним та відповідачем існувала домовленість, згідно якої відповідач здійснив поставку масла на суму 32 млн. грн. для позивача і відповідач не мав фактично здійснювати постачання жерстяних банок згідно спірного договору позивачеві. На думку позивача, підтвердженням цих обставин є постанова про притягнення як обвинуваченого у кримінальній справі від 12.11.2010 р., платіжне доручення від 13.08.2009 р. та податкова накладна від 13.08.2009 р. Позивач зазначає, що договір поставки від 22.07.2009 р. укладався з метою протиправного отримання грошових коштів фізичними особами, а не настання реальних правових наслідків, які передбачено його умовами, а тому він має бути визнаний недійсним судом.
26.04.2011 р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що при укладенні спірного договору сторони прагнули реального настання правових наслідків, передбачених умовами договору, що підтверджується придбанням відповідачем сировини для виготовлення жерстяних банок та фактичним виготовленням відповідачем 69 тис. жерстяних банок з логотипом позивача згідно умов договору. Окрім цього, відповідач стверджує, що позивач не надав жодних доказів того, що відповідач здійснив поставку масла позивачу, а постанова слідчого про притягнення як обвинуваченого у кримінальній справі, на яку як на доказ посилається позивач, не може бути доказом у господарській справі відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, оскільки обставини, викладені в постанові, можуть бути як підтверджені, так і спростовані вироком суду у кримінальній справі.
У судовому засіданні 29.04.2011р. до початку розгляду справи по суті позивачем було подано заяву про зміну підстав позову, у якій позивач посилається на те, що спірний договір був укладений сторонами з метою протиправного отримання коштів посадовими особами позивача та відповідача, тобто, всупереч інтересам держави та суспільства, і просить визнати спірний договір недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 228 ЦК України та ч. 1 ст. 208 ГК України як такий, що суперечить інтересам держави і суспільства, і застосувати за ініціативою суду наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України.
24.05.2011 р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшли клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, до яких відповідачем надано копію постанови господарського суду Полтавської області від 05.05.2011 р. про визнання боржника (позивача) банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та завірену копію постанови від 29.04.2011 про закриття кримінальної справи № 584, відповідно до якої закрито кримінальну справу щодо колишнього генерального директора ТОВ «Ввіко»ОСОБА_2 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину.
Представник позивача, який був присутній тільки в судовому засіданні 29.04.2011 р. підтримав позов з підстав, викладених у заяві про зміну підстав позову. Представник позивача в судове засідання 24.05.2011 р. не з'явився, проте 24.05.2011 р. від позивача до суду надійшло клопотання від 23.05.2011 р. про відкладення розгляду справи, яке було судом задоволено.
Ухвалою суду від 24.05.2011 р. розгляд справи було відкладено на 10.06.2011 р. Проте, в судове засідання 10.06.2011 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце судового засідання позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 29011972.
Представники відповідача в судових засіданнях 29.04.2011 р., 24.05.2011 р. та 10.06.2011 р. проти позову заперечував.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
22.07.2009 між позивачем та відповідачем було укладено спірний договір поставки № 22/07-09/2.
Відповідно до п. 1.1. договору поставки відповідач зобов'язався виготовити та поставити позивачу, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити на умовах, погоджених у договорі, трьохскладову жерстяну банку діаметром 72,8 мм, висотою 81,2 мм, об'ємом 380 гр. у комплекті з прикатним дном, вартість однієї штуки -2 грн. 50 коп. (надалі -товар).
Відповідно до п. 1.3. договору поставки загальна кількість товару складає 31 560 000 штук. Сума договору поставки складає 78 900 000 грн. (в т.ч. ПДВ -13 150 000 грн.).
Згідно з п. 3.1. договору поставки форма оплати товару є безготівковою шляхом перерахування грошових коштів позивачем на поточний банківський рахунок відповідача. Оплата товару здійснюється шляхом передоплати і перерахування 100 % вартості товару, що складає 78 900 000 гривень, протягом п'яти банківських днів, починаючи з моменту підписання сторонами договору. (п.3.2 договору).
13.08.2009 р. позивач здійснив платіж за договором поставки лише в сумі 28 700 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 13.08.2009 р., в якому призначенням платежу зазначено «часткова попередня оплата за жерстебанку згідно з п. 3.2 договору поставки № 22/07-09 від 22.07.2009 р.»
ТОВ «Ввіко»звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ «Молочна Рів'єра»про стягнення з позивача боргу за спірним договором поставки № 22/07-09 від 22.07.2009 р. та штрафу за неналежне виконання договору поставки.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.12.2010 у справі № 27/132 повністю задоволено позов; з ТОВ «Молочна Рів'єра» стягнуто на користь ТОВ «Ввіко» 100 400 000,00 грн. боргу та штрафу за договором поставки № 22/07-09/2 від 22.07.2009 р. Зазначене рішення не оскаржувалось в апеляційному порядку, а отже є таким, що набрало законної сили.
Господарським судом Полтавської області було порушено справу № 18/85 про банкрутство позивача. Кредиторські вимоги відповідача у розмірі 100425736 грн. включено до реєстру вимог кредиторів, який затверджено ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.02.2011р. у справі № 18/85.
Позивач посилається на те, що спірний договір був укладений сторонами з метою протиправного отримання коштів посадовими особами позивача та відповідача, тобто, всупереч інтересам держави та суспільства, і просить визнати спірний договір недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 228 ЦК України та ч. 1 ст. 208 ГК України як такий, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Відповідність чи невідповідність спірного договору вимогам законодавства оцінюється господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України в редакції, що діяла на час укладення спірної угоди зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміни у зазначену статтю були внесені Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI, а тому посилання позивача на ч. 1 ст. 203 ЦК України як на підставу для визнання угоди від 22.07.2009 р. недійсною є помилковим.
Згідно з ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Отже, відповідно до приписів частини 3 ст. 228 ЦК України, якою доповнено статтю 228 ЦК України Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
В обґрунтування того, що спірний правочин має бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 228 ЦК України та ч. 1 ст. 208 ГК України, позивач посилається на те, що що спірний договір був укладений сторонами з метою протиправного отримання коштів посадовими особами позивача та відповідача, тобто, всупереч інтересам держави та суспільства, про що свідчать постанова про притягнення як обвинуваченого у кримінальній справі від 12.11.2010 р. та платіжне доручення від 13.08.2009 р.
Як вбачається з платіжного доручення № U142663 від 13.08.2009 р., Держкомрезервом України 13.08.2009 р. було перераховано на рахунок ТОВ «Молочна Рів'єра»32000000 грн. з призначенням платежу «оплата за масло солод. вершк. зг. дог.-дор. 68юр-2009 від 14.07.09, контр. 1640 АБ від 21.07.09, акт 2 від 31.07.09, рах МР-0000070 від 31.07.09.»
Постановою про притягнення як обвинуваченого від 12.11.2010 р. старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України майору юстиції ОСОБА_3 притягнуто ОСОБА_4, як обвинувачену у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. В постанові зазначено, що згідно з досягнутою між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 домовленістю ТОВ «Молочна Рів'єра» мало відкрити окремий рахунок для подальшого перерахування коштів, що повинні були надійти на адресу ТОВ «Молочна Рів'єра»від Держкомрезерву та з цього рахунку негайно після надходження коштів ОСОБА_4 як директор ТОВ «Молочна Рів'єра»мала перерахувати ТОВ «Ввіко»28,7 млн. грн., а підставою для перерахування мало стати укладення між ТОВ «Молочна Рів'єра» та ТОВ «Ввіко» договору на постачання жерстебанки виробництва ТОВ «Ввіко»на загальну суму 78 млн. грн.. При цьому, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 домовились, що дана угода буде носити характер удаваної та ТОВ «Ввіко» не буде здійснювати постачання жерстебанки на адресу ТОВ «Молочна Рів'єра». ОСОБА_2, яка вимагала дотримання саме такого порядку розрахунків за поставлене на адресу ТОВ «Молочна Рів'єра»масла для перероблення, зобов'язалась надати ОСОБА_4 належним чином укладені угоди та інші документи, які б мали стати підставами для отримання ТОВ «Молочна Рів'єра»масла, що підлягало подальшому переробленню.
Як вбачається з постанови про закриття кримінальної справи від 29.04.2011 р. старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України підполковника юстиції Юр В.М., кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за ознаками вчинення нею злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочинів; скасовано застосовані щодо ОСОБА_2 запобіжний захід -заставу, та запобіжне обмеження -заборону виїжджати за межі України; знято арешт на майно ОСОБА_2, накладений відповідно до постанови слідчого від 08.11.2010 р.
В постанові від 29.04.2011 р. зазначено, що: «обставини укладання та виконання договору між Держкомрезервом і ТОВ “Молочна Рів'єра” щодо придбання Держкомрезервом 1000 тон масла солодковершкового у ТОВ “Молочна Рів'єра” на суму 32 млн. грн. свідчать про безпосередню участь ОСОБА_4 в оборудці та про особисте її спілкування з службовими особами Держкомрезерву з приводу закладення масла.
Дослідженні в ході досудового слідства обставини укладання та виконання договору поставки жерстяних банок № 22/07-09/2 від 22.07.2009р. не дають підстав стверджувати про фіктивність зазначеної угоди.
Матеріалами кримінальної справи підтверджується зустріч у червні 2009р. ОСОБА_2 і директора ТОВ “Молочна Рів'єра” ОСОБА_4, яка замовила для свого підприємства виготовлення та поставку жерстяних банок у кількості 31,5 млн. штук за ціною 2,5 грн. за одну банку на загальну суму 78,9 млн. грн. Враховуючи великий обсяг замовлення, обов'язковою умовою договору була 100% передоплата всієї суми передоплати.
До цієї зустрічі ТОВ “Молочна Рів'єра” протягом 2008 та 2009 років вже замовляло виготовлення і поставку жерстяних банок у ТОВ “Ввіко” і завжди виконувало свої зобов'язання. Саме тому, ще до підписання договору, ТОВ “Ввіко” почало закуповувати сировину для виготовлення жерстяних банок на замовлення ТОВ “Молочна Рів'єра” зокрема 600 тонн жерсті згідно договору від 24 червня 2009 року, що підтверджується договором та видатковими накладними до договору. 13 08.2009 р. на рахунок ТОВ «Ввіко»надійшла часткова передоплата за договором поставки жерстяних банок у розмірі 28,7 млн. грн. У вересні 2009 року ТОВ «Ввіко»розпочало виробництво жерстяних банок за замовленням ТОВ «Молочна Рів'єра». Всього виготовлено 69 тис. жерстяних банок, які дотепер зберігаються на складі готової продукції ТОВ «Ввіко». Факт наявності банок підтверджений протоколами слідчих дій та вилученими у справі документами».
В матеріалах справи міститься договір поставки від 24 червня 2009 року, укладений між ДП «Ресурспостач»та ТОВ «Ввіко», за яким відповідач придбав у ДП «Ресурспостач»жерсть ежку, та видаткові накладні від 01.07.2009 р. та від 03.07.2009 р. на отримання зазначеного товару.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем була сплачена частина передоплати за спірним договором поставки, відповідачем була придбана сировина і виготовлена частина жерстяних банок з логотипом позивача на виконання спірного договору поставки.
Доказів, які б свідчили про те, що спірний договір укладався для розрахунків за поставлене на адресу ТОВ «Молочна Рів'єра»від ТОВ «Ввіко»масло для перероблення, та для отримання коштів з рахунків позивача та відповідача у власність їх посадових осіб матеріали справи не містять. Відсутні в матеріали справи і докази поставки масла відповідача позивачу.
Надана позивачем постанова про притягнення як обвинуваченого від 12.11.2010 р. не може бути належним доказом в підтвердження зазначених обставин, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Отже, постанова слідчого про притягнення як обвинуваченого у кримінальній справі не є доказом у господарській справі.
Крім того, факти, викладені в постанові про притягнення як обвинуваченого від 12.11.2010 р., спростовуються постановою про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_2 від 29.04.2011 р.
Отже, доказів того, що наявність спірного договору поставки жерстяних банок № 22/07-09/2 від 22.07.2009 р. була обов'язковою умовою укладення позивачем договору з Держкомрезервом на придбання Держкомрезервом 1000 тон масла солодковер- шкового у ТОВ «Молочна Рів'єра»на суму 32 млн. грн. матеріали справи не містять.
Згідно з п. 18. постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Доказів недодержання в момент вчинення спірного правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 Цивільного Кодексу України, доказів порушення спірним правочином публічного порядку та доказів, того що договір порушує інтереси держави, позивачем не зазначено та до матеріалів справи не додано.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не надав доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підстави своїх позовних вимог.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на позивача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Рябцева О.О.
Рішення підписано 11.07.2011 р.