01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"30" червня 2011 р. Справа № 55/351/19/006-11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «К.А.Н. Строй», м. Київ;
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп», смт. Іванків;
про розірвання договору та стягнення 768841,63 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
Представники:
від позивача: ОСОБА_1. (довіреність № 294 від 19.05.2011 р.);
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «К.А.Н. Строй» (надалі -позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп»(надалі -відповідач) про розірвання договору та стягнення 768841,63 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору будівельного підряду № В-2Ч-06 від 25.02.2010 р. відповідач не виконав у визначений договором строк підрядні роботи, у зв'язку з чим позивач просить розірвати договір підряду, повернути суму невикористаного авансу в розмірі 540321,14 грн., стягнути з відповідача 3% річних у сумі 5462,42 грн., нараховані за несвоєчасне повернення авансу, та штраф за несвоєчасно виконані підрядні роботи в сумі 33322,27 грн. Крім того, позивач просить відшкодувати збитки в сумі 189735,82 грн., завдані відповідачем.
Ухвалою від 15.12.2010 р. господарський суд м. Києва, на підставі ст.ст. 15, 17 ГПК України, надіслав матеріали справи № 55/351 за підсудністю до господарського суду Київської області.
Ухвалою від 28.01.2011 р. справу прийнято до провадження суддею Карпечкіним Т.П., та присвоєно їй № 55/351-19/006-11.
В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.
Представник відповідача у судове засідання жодного разу не з'явився, витребувані судом документи не надіслав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвали суду надсилалась за адресою, вказаною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Присутній у судовому засіданні 30.06.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Суд вважає, що у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
В судовому засідання 30.06.2011 р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
25 лютого 2010 року між позивачем (за договором -генпідрядник) та відповідачем (за договором -підрядник), було укладено Договір будівельного підряду № В-2Ч-06, у відповідності до умов якого генпідрядник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик, власними та/або залученими силами виконати та здати генпідряднику відповідно до умов договору та проектної документації комплекс робіт щодо будівництва об'єкту «Житловий комплекс з об'єктами соціально-громадського призначення, паркінгами та благоустроєм пам'ятки природи «Крістерова гірка»по вул. Вишгородській, 45 Подільського району міста Києва»(надалі за текстом - об'єкт), в тому числі роботи по улаштуванню тимчасового шпунтового огородження котловану з боку вул. Западинської та супутні загально будівельні роботи, безпосередньо пов'язані з роботами, та роботи з поліпшення об'єкту після вводу в експлуатацію в межах ліцензії підрядника, а генпідрядник зобов'язується надати фронт робіт, забезпечити підрядника проектною документацією, здійснити приймання та сплатити вартість виконаних підрядником робіт та використаних ним при цьому матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання за винятком наданих генпідрядником, відповідно до умов договору (п. 2.1. договору).
Згідно п. 2.2. договору, склад, вартість та режим виконання робіт та їх етапів визначаються у додатках до договору.
Відповідно до Додатку № 1 від 25.02.2010 р., укладеного сторонами до Договору будівельного підряду № В-2Ч-06, підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по улаштуванню шпунтового огородження котловану на об'єкті до 30 квітня 2010 року, а генпідрядник оплатити вартість робіт та матеріалів згідно ст.2 зазначеного додатку, а саме у розмірі 654 482,84 грн. Авансування робіт відбувається на підставі письмових запитів підрядника. Сплата авансу здійснюється протягом 5 банківський днів від дати отримання генпідрядником такого запиту та за умови попереднього узгодження сторонами суми авансу.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ст. 875 Цивільного кодексу України).
Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
На виконання п. 2.2. Додатку № 1 від 25.02.2010 р. позивач, на підставі письмових запитів відповідача, перерахував два платежі на загальну суму 540321,14 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується банківськими виписками № 0000000820 від 04.03.2010 р. та № 0000000862 від 30.03.2010 р., копії яких додані до матеріалів справи.
У відповідності до ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами, а у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач у строк, визначений Додатком № 1 від 25.02.2010 р., не виконав підрядні роботи, передбачені умовами договору, та жодного акту виконаних підрядних робіт позивачу не надав.
Крім того, як вказує позивач, у ході виконання підрядником робіт на об'єкті будівництва, а саме 15 квітня 2010 року, відбулося обрушення частини шпунтового огородження відкосу секції 15.2 (зруйнувалася частина виконаних підрядником робіт), що призвело до руйнування ліній зв'язку «Укртелекому», що, в свою чергу, свідчить про неякісність виконаних відповідачем робіт.
Відповідно до абз. 2 п. 3.5.3. договору, підтвердженням порушення підрядником умов цього договору щодо випадків, зазначених у п. 3.5 Договору (у випадках грубого порушення підрядником умов виконання робіт за відповідним додатком до договору з власної вини (якщо результати робіт не придатні до використання за призначенням, що призвело до збитків (прямих та/або непрямих) генпідрядника) є складений та підписаний уповноваженими особами генпідрядника, підрядника та організації, що здійснює технічний нагляд акт про виявлене порушення умов договору.
Дотримуючись положень договору, за наслідками аварії комісією у складі представників генпідрядника, підрядника та організації, що здійснює технічний нагляд (згідно п. 1.1.22 договору організація, що здійснює технічний нагляд - товариство з обмеженою відповідальністю «Проектінжиніринг») було складено Акт від 15 квітня 2010 року, яким встановлено факт обрушення частини шпунтового огородження та встановлено обов'язок підрядника розробити тимчасові заходи з укріплення відкосів і визначити вартість відновлення зруйнованих ліній зв'язку.
30.04.2010 р. позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 323, в якому вимагав у строк до 15 травня 2010 року виконати роботи по відновленню кабельних каналів та колодязів зв'язку в зоні обрушення.
Оскільки відповідач не усунув наслідки аварії, позивач 27.01.2010 р. направив на адресу відповідача претензію за вих. № 595 від 26.10.2010 р., в якій вимагав повернути суму сплаченого авансу в розмірі 540321,14 грн. та відшкодувати збитки на загальну суму 189733,82 грн.
Крім того, 28.08.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист за вих. № 703 від 27.08.2010 р., яким повідомив останнього про розірвання Договору будівельного підряду № В-2Ч-06 від 25.02.2010 р., на підставі пп. 13.2.3. та п. 13.3. договору.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов'язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Підпунктом 13.2.3. п. 13.2. договору, зокрема передбачено, що договір може бути розірваний за ініціативою генпідрядника, у зв'язку із порушенням підрядником будівельних норм та правил або чинного законодавства України, або вимог проектної документації, або грубе порушення умов договору; відставання від календарного графіку виконання робіт з вини підрядника на термін, що перевищує 30 календарних днів.
Відповідно до п. 13.3. договору, сторона, що бажає розірвати договір на підставах, вказаних у п. 13.2. договору, повинна письмово попередити іншу сторону за 3 календарні дні до дати розірвання договору.
Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Оскільки умовами Договору будівельного підряду № В-2Ч-06 від 25.02.2010 р. передбачено право генпідрядника на розірвання договору, у зв'язку з порушенням його умов, а факт порушення умов договору відповідачем (підрядником) підтверджується зібраними по справі доказами, тому позовні вимоги в частині розірвання договору підлягають задоволенню.
Приписами статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 13.5. договору, підрядник зобов'язаний повернути генпідряднику у строк, що не перевищує 7 банківських днів з дня направлення підряднику письмового повідомлення суму невикористаного авансу, або за письмовою вимогою генпідрядника виконати на умовах договору роботи, за які підрядник отримав аванс.
Втім, суду не надано доказів виконання відповідачем підрядних робіт на суму отриманого авансу в розмірі 540321,14 грн., а тому позовні вимоги в частині повернення суми невикористаного авансу в розмірі 540321,14 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем за несвоєчасне повернення суми авансу нараховані відповідачу 3% річних за період з 13.09.2010 р. по 13.01.2011 р., розмір яких складає 5462,42 грн.
Судом перевірено правильність розрахунку позивача, а тому позовні вимоги в цій частині визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф за несвоєчасне виконання підрядник робіт у сумі 33 322,27 грн., нарахованого на підставі п. 10.3. договору.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 10.3. договору, за невиконання підрядником умов договору, щодо строків виконання та/або передачі робіт, або порушення підрядником строків усунення недоліків у роботах або зупинення робіт без належних підстав, згідно умов договору, підрядник сплачує генпідряднику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно виконаних та мотивовано не прийнятих робіт за кожний прострочений день, але не більше 10% від суми договору на дату порушення умов договору.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування штрафу та задовольняє його за розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, в сумі 33322,27 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 189735,82 грн., що складаються з вартості ремонтно-відновлювальних робіт у сумі 122735,82 грн. та вартості розробленої робочої документації у сумі 67000 грн.
Однак, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 122735,82 грн. задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Оскільки відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, тому Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи , яка заподіяла збитки. Відсутність хоча б однієї з зазначених складових, виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування збитків.
Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, у цьому випадку, покладається законом на позивача.
Проте, позивачем не доведено належними і допустимими доказами вину відповідача у виникненні збитків, оскільки відсутні докази, що аварія, факт якої зафіксовано Актом від 15 квітня 2010 року, сталося саме внаслідок виконання неякісних робіт відповідачем. Крім того, зі сторони відповідача Акт від 15.04.2010 р. не скріплений печаткою та підписаний особою, повноваження якої на підписання такого акту належним чином не підтверджені. Відсутні і будь-які докази, що підтверджували майнові претензії ВАТ «Укртелеком»до позивача, у зв'язку з пошкодженням ліній зв'язку.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Розірвати Договір будівельного підряду № В-2Ч-06 від 25.02.2010 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «К.А.Н. Строй» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп»(07200, Київська область, смт. Іванків, вул.. Поліська, 21; код ЄДРПОУ 36521019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «К.А.Н. Строй»(01602, м. Київ, вул. Мечникова, 2; код ЄДРПОУ 35310767) заборгованість в сумі 540321 (п'ятсот сорок тисяч триста двадцять одну) грн. 14 коп., штраф у сумі 33322 (тридцять три тисячі триста двадцять дві) грн. 27 коп., 3% річних у сумі 5462 (п'ять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 42 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 5791 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто одну) грн. 06 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 177 (сто сімдесят сім) грн. 76 коп.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. В іншій частині вимог в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т.П. Карпечкін
Рішення підписано: 07.07.2011 р.