01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"16" червня 2011 р. Справа № 9/058-11
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
До 1. Районного відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції
2. Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України
Третя особа 1: Приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна»
Третя особа 2: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»
Про визнання незаконним дій та поновлення порушеного права шляхом вилучення запису з реєстру
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: 1. ОСОБА_2. (дов. № 17 від 01.03.2011 р.)
від відповідача 2: ОСОБА_3. (дов. № 01-01/2782 від 23.12.2010 р.)
від третьої особи 1: ОСОБА_4., ОСОБА_5. (дов. № ю2403-11/896 від 24.03.2011 року)
від третьої особи 2: не з'явився
На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Районного відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції та Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна»та на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про визнання незаконним дій та поновлення порушеного права шляхом вилучення запису з реєстру.
Ухвалою суду від 12.04.2011 року порушено провадження у справі № 9/058-11 та призначено розгляд на 28.04.2011 р.; зобов'язано позивача надати в судове засідання пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності;письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; письмові пояснення, в яких обґрунтувати взаємопов'язаність зазначених у позовній заяві договорів; письмові пояснення, в яких обґрунтувати позовну вимогу про витребування від відповідача 1 постанов про відкриття (№ 20608236) та закриття провадження (№ 20608236), враховуючи те, що у змісті позовної заяви позивачем зазначено, що арешт накладено без відкриття провадження у справі; надати матеріали справи № 19/179-10; надати докази оскарження ухвали суду від 29.07.2010 р. або дій відповідача 1; обґрунтувати підстави для визнання незаконними дій відповідачів та вилучення відповідних записів з Реєстру; зобов'язано відповідача надати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.07.2010 р. (№ 20608236) та закриття виконавчого провадження від 24.09.2010 р. (№ 20608236), інші матеріали виконавчого провадження № 19/179-10; письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.
28.04.2011 року в судовому засіданні судом оголошено перерву на 24.05.2011 р. на підставі п. 3 статті 77 ГПК України.
04.05.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшла заява від 04.05.2011 року, в якій Приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна»просить суд залучити його до участі у справі № 9/058-11 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. На підтвердження свого клопотання ПАТ «Філіп Морріс Україна»повідомив суд про те, що стягувачем за виконавчим провадженням, відкритим на підставі ухвали господарського суду Київської області № 19/179-10 від 29.07.2010 року щодо накладення арешту на майно боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, є Приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна»; зазначеною ухвалою забезпечено майнові інтереси стягувача ПАТ «Філіп Морріс Україна», а тому в разі задоволення вимог позивача по справі № 9/058-11, рішення безпосередньо вплине на майнові інтереси та права ПАТ «Філіп Морріс Україна».
Частиною 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
24.05.2011 року в судовому засіданні суд, розглянувши вищезазначену заяву та докази по справі, заслухавши усні пояснення представників позивача та відповідача, та, враховуючи той факт, що прийняте рішення по справі № 9/058-11 може вплинути на права та обов'язки Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна», вирішив задовольнити заяву ПАТ «Філіп Морріс Україна»та залучити останнього в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 24.05.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна»та розгляд справи відкладено на 07.06.2011 р.; зобов'язано позивача надіслати копію позовної заяви з додатками на адресу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Приватному акціонерному товариству «Філіп Морріс Україна»(докази направлення надати в судове засідання для залучення до матеріалів справи); надати оригінали документів (для огляду) копії яких додано до матеріалів позовної заяви; надати письмові пояснення щодо заяви ПАТ «Філіп Морріс Україна»про залучення останнього в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; зобов'язано відповідача надати в судове засідання письмове пояснення щодо заяви ПАТ «Філіп Морріс Україна»про залучення останнього в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; зобов'язано третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ «Філіп Морріс Україна» надати в судове засідання належним чином завірену копію (для залучення до матеріалів справи) ухвали господарського суду Київської області № 19/179-10 від 29.07.2010 року; надати постанову ВДВС про відкриття та закриття виконавчого провадження по справі № 19/179-10. Явку повноважних представників сторін визнано обов'язковою.
07.06.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 07.06.2011 р. (вх. 7731 від 07.06.2011 р.), в якому ПАТ «Філіп Морріс Україна»просить суд припинити провадження у справі № 9/058-11 з підстав, зазначених у відзиві.
Крім того, 07.06.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшло клопотання № 120-1-0-00/2-1071 від 06.06.2011 р. (вх. 7724 від 07.06.2011 р.), в якому Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», просить суд залучити останнього в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Клопотання обґрунтовано тим, що 22.12.2004 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого згідно п. 1 Статуту є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Генеральну кредитну угоду № 156, в рамках якої були укладені договори про надання гарантійних платежів: 1) 08.12.2005 р. № 019/02-01/09/225; 2) 14.12.2005 р. № 019/02-01/09/229; 3) 21.12.2005 р. № 019/02-01/09/239; 4) 06.07.2007 р. № 019/14/200. В якості забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 156 та укладеними в її рамках договорами гарантії ФОП ОСОБА_1. уклав з банком: 1) договір застави товарів в обігу від 18.08.2006 р. № 11/03-01/025; 2) договір застави товарів в обороті від 18.08.2006 р. № б/н; 3) договір застави транспортного засобу від 01.07.2009 р. № б/н; 4) договір застави основних засобів від 21.05.2009 р. № б/н (за реєстровим № 1589); 5) договір застави від 10.05.2007 р. № б/н (за реєстровим № 3135); 6) договір застави від 18.08.2006 р. № 11/03-01/026; 7) договір застави основних засобів від 18.08.2006 р. № б/н (за реєстровим № 6846); 8) договір іпотеки від 11.05.2007 р. № б/н (за реєстровим № 2116); 9) договір іпотеки від 15.09.2006 р. № б/н (за реєстровим № 7614). У зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_1. умов Генеральної кредитної угоди № 156 від 22.12.2004 р. та укладених в її рамках договорів про надання гарантії платежу за позовом АТ ««Райффайзен Банк Аваль»до ФОП ОСОБА_1. про стягнення заборгованості в сумі 39489703,54 грн.
Суд, розглянувши клопотання Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», вважає його обґрунтованим, а також, беручи до уваги той факт, що прийняте рішення по справі № 9/058-11 може вплинути на права та обов'язки останнього, ухвалою суду від 07.06.2011 року залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»на підставі статті 27 ГПК України та відклав розгляд справи на 16.06.2011 р.; зобов'язав позивача надіслати копію позовної заяви з додатками на адресу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль».
В судовому засіданні оголошено перерву на 16.06.2011 р.
16.06.2011 року в судове засідання представники відповідачів та третьої особи 1 з'явилися; представник позивача не з'явився; представник відповідача в судовому засіданні не зазначив причин не зняття арешту по ухвалі № 19/179-10 від 29.07.2010 р. та неповідомлення Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про даний факт, а також зазначив, що ухвала № 19/179-10 від 29.07.2010 року про накладення арешту на майно ФОП ОСОБА_1. в межах суми 29701639,14 грн. на день розгляду спору по суті є чинною,
Представник третьої особи 1 просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.
Розглянувши позовні вимоги позивача та заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконним дій та поновлення порушеного права шляхом вилучення запису з реєстру не підлягають розгляду в господарських судах, а провадження у справі № 9/058-11 підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, виходячи з наступного:
Позовну вимогу позивач обґрунтовує тим, що ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2010 року у справі № 19/179-10 (за позовом Закритого акціонерного товариства “Філіп Морріс Україна” до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 29701639,14 грн.) заяву ЗАТ “Філіп Морріс Україна” про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на майно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) в межах суми 29701639,14 грн.
Постановами головного державного виконавця Районного відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції № 866198 та № 866199 від 10.09.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, належне Гриненку Ю.А.
Постановою ВДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 24.09.2010 року закінчено виконавче провадження за № 20608236 з примусового виконання ухвали господарського суду Київської області від 29.07.2010 року у справі № 19/179-10; припинено чинність арешту майна боржника (ФОП ОСОБА_1.) та скасовані всі інші заходи, прийняті на виконання ухвали. Зазначена постанова від 24.09.2010 року не оскаржувалася ні одним з учасників судового процесу.
Довідкою № 1528 від 04.03.2011 року ВДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції засвідчив, що станом на 28.02.2011 р. відносно ФОП ОСОБА_1. немає відкритих виконавчих проваджень.
Проте, 22.12.2010 року Київською обласною філією Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України було внесено записи до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна за № 10647463 про арешт нерухомого майна та № 10647460 про арешт рухомого майна до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач обґрунтовує позовні вимоги про визнання незаконним дій та поновлення порушеного права шляхом вилучення запису з реєстру з посиланням на статті 37, 38 Закону України «Про виконавче провадження», статті 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 1, 12 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, даним позовом позивач фактично оскаржує дії Відділу державної виконавчої служби та Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про накладення арешту на майно позивача при виконанні ухвали суду по справі № 19/179-10 та внесення запису до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна про арешт нерухомого та рухомого майна до Державного реєстру обтяжень рухомого майна як наслідок виконання ухвали суду № 19/179-10.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 1 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 12 ГПК України визначений перелік справ, підвідомчих господарським судам: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Статтею 21 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Позивач при зверненні до суду самостійно визначає відповідача, який порушує, оспорює або не визнає його право.
Тобто, з наведених правових норм вбачається, що господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Даний висновок підтверджується також п. 2 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.2007р.
Розглянувши зазначену позовну заяву, судом встановлено, що у даній позовній заяві позивачем -Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. визначений відповідач 1 - Відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції та відповідач 2 - Державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України.
Статтею 2 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Процедура реєстрації відомостей у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Реєстр заборон) регламентується Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 № 31/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.99 за № 364/3657 (із змінами) (далі - Положення) та Інструкцією про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5 та зареєстрованою в Мін'юсті 18.08.2004 за № 1021/9620 (із змінами) (далі - Інструкція № 85/5).
Пунктом 2.1 Положення визначено вичерпний перелік підстав для знесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна, це, зокрема:
2.1.1. Накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна;
2.1.2. Заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна (додатки 1 - 3), що подається:
- державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, - у зв'язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження І а об'єкти нерухомого майна;
- судами (крім третейських судів) і слідчими органами - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту);
- органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).
Згідно п. 2.2 Положення органи та посадові особи, зазначені в п 2.1.2 цього Положення, надсилають Реєстратору в день накладення (зняття) заборони (арешту) заяву встановленого цим Положенням зразка.
При цьому, згідно абзацу 2 пункту 1.12 Положення, органи державної виконавчої служби подають заяви про реєстрацію вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна та запити про надання витягу з Реєстру заборон в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 статті 55 Конституції України зазначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 ст. 85 Закону України «Про державну виконавчу службу»передбачено, що у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.
Нормами Господарського процесуального кодексу України (частиною 1 ст. 121-1 ГПК України) передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягував, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.
Згідно ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частинами 1 та 2 статті 67 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; 2) забороною відповідачеві вчиняти певні дії; 3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Про забезпечення позову виноситься ухвала.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що примусове виконання рішення державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном; 8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу; 9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;10) рішення Європейського Суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини" ( 3477-15 ).
Тобто, Відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції діяв згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження»та виконував виконавчий документ суду - ухвалу суду про забезпечення позову від 29.07.2011 р. по справі № 19/179-10, а Державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України, як наслідок виконання ухвали суду № 19/179-10, вніс записи до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна про арешт нерухомого та рухомого майна до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 59 Закону України «Про державну виконавчу службу»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Пунктом 5 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/365 від 28.03.2002 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” передбачено, що відповідно до статті 59 Закону України „Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник.
Згідно ч. 1 п. 24 Рекомендацій Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.2007 р. господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, що пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про звільнення майна з-під арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана проводити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 59 і 86 Закону України “Про виконавче провадження”), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК України.
Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що даний позов не є позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, а спір виник внаслідок неправомірних, на думку позивача, дій Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції та Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України щодо накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ФОП ОСОБА_1. при виконанні ухвали суду від 29.07.2010 року за № 19/179-10 та включення запису.
Тобто, позивачем визначені позовні вимоги щодо дій суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних повноважень та оскарження прийнятих ним рішень та дій, але позивач, в даному випадку, не оскаржує його дії у порядку статті 121-1 ГПК України, а звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.
В даному випадку, позивач просить суд визнати незаконними та протиправними дії районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції та Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України щодо внесення до реєстрів записів про арешт нерухомого та рухомого майна ФОП ОСОБА_1. після закінчення виконавчого провадження; зобов'язати ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України в особі Київської обласної філії ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України вилучити запис № 10647463 про арешт нерухомого майна з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна та запис № 10647460 про арешт рухомого майна ФОП ОСОБА_1. із Державного реєстру обтяжень рухомого майна; витребувати в районного відділу ВДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції постанову про відкриття виконавчого провадження № 20608236 від 30.07.2010 р. та постанову про закриття провадження № 20608236 від 24.09.2010 року.
Оскільки, як було зазначено вище, спір, що виник між сторонами, пов'язаний із оскарженням дій Районного відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції та Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні при виконанні ухвали суду про забезпечення позову по справі № 19/179-10 (за позовом Закритого акціонерного товариства “Філіп Морріс Україна” до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 29701639, 14 грн.), однією із сторін якого є позивач, то такий спір не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки оскарження дій органів державної виконавчої служби при виконанні рішень господарських судів та, як наслідок, внесення записів про арешт до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, можливе лише за правилами ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України, Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Суд роз'яснює позивачу, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається, але, з метою оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання ухвали суду Господарського суду Київської області № 19/179-10 від 29.07.2010 р., він має право звернутися до господарського суду в порядку статті 121-2 ГПК України зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби або з окремим позовом до адміністративного суду.
Пунктом 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статтей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України»зазначено, що при вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що відповідно до п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 «Про державне мито»останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1 і 3 статті 80 ГПК.
Враховуючи викладене, Господарський суд Київської області вважає за необхідне повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. сплачене державне мито.
Керуючись п. 1 ст. 80, 86 ГПК України, суд, -
1. Припинити провадження у справі № 9/058-11.
2. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. (ідент. номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) з Державного бюджету України державне мито у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп., сплачене платіжним дорученням № 4819 від 01.04.2011 р. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп., сплачене платіжним дорученням № 4820 від 01.04.2011 р.
Видати довідку.
3. Копію ухвали направити сторонам.
Суддя Л.В. Сокуренко
Ухвала суду підписана -06.07.2011 р.