01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"22" червня 2011 р. Справа № 21/004-11
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аромат», Харківська обл., м. Південне
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», Київська обл., с. Іванковичі
про стягнення 92 595,71 гривень
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аромат»
про визнання договору недійсним
за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС», Київська обл., с. Іванковичі
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Аромат»
про визнання договору частково недійсним
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. (довіреність №012/11 від 18.01.2011р.)
від відповідача: ОСОБА_2. (довіреність від 09.02.2011р.);
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аромат»(далі-ТОВ «Аромат»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» (далі-ТОВ «ВВС-ЛТД»/відповідач) про стягнення 92 595,71 грн., з яких: 91 422,61 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №111 від 23.03.2009р., 982,88 грн. пені та 190,22 грн. 3% річних.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2011р. порушено провадження у справі №21/004-11 та призначено її до розгляду на 24.01.2011р.
24.01.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу у даній справі. Зазначене клопотання судом задоволено.
24.01.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області надійшов зустрічний позов ТОВ «ВВС-ЛТД»(далі-позивач за зустрічним позовом) до ТОВ «Аромат»(далі-відповідач за зустрічним позовом) про визнання договору купівлі-продажу №111 від 23.03.2009р. недійсним, а також позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до ТОВ «ВВС-ЛТД»та ТОВ «Аромат»про визнання договору купівлі-продажу №111 від 23.03.2009р. недійсним в частині умов договору, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.01.2011р. зустрічну позовну заяву ТОВ «ВВС-ЛТД»прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом ТОВ «Аромат»у даній справі; позовну заяву ТОВ «Аптека ВВС»прийнято для спільного розгляду з первісним та зустрічними позовами у даній справі, а ТОВ «Аптека ВВС»залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (далі-третя особа).
В судовому засіданні 24.01.2011р. оголошувалась перерва до 21.02.2011р. на 10:30.
21.02.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від ТОВ «ВВС-ЛТД»надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи у даній справі, на вирішення якої просив суд винести наступні питання: чи поставлено ТОВ «Аромат»продукцію ТОВ «ВВС-ЛТД»згідно Договору та на яку загальну суму? Чи має місце на даний момент заборгованість за Договором, та в який період вона утворилась? Чи підтверджується сума заборгованості за Договором первинними бухгалтерськими документами? Які порушення нормативних актів сприяли виникненню заборгованості за Договором і хто повинен був забезпечити додержання цих вимог?
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України з метою роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідним для цього знаннями.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу»встановлено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Пунктом 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998р. №02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»(зі змінами та доповненнями) визначено, що враховуючи вимоги ст. 1 ЗУ «Про судову експертизу»та ст. 41 ГПК України щодо призначається експертизи для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань, неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Оскільки питання, запропоновані ТОВ «ВВС-ЛТД» для вирішення їх судовою експертизою стосуються лише фактів, встановлення яких законодавством України віднесено до компетенції суду і не потребує спеціальних знань, у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи у даній справі у відповідності до ст. 41 ГПК України судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість.
В судовому засіданні 21.02.2011р. оголошувалась перерва до 21.02.2011р. на 12:50.
В судовому засіданні 21.02.2011р. оголошувалась перерва до 02.03.2011р.
02.03.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від ТОВ «ВВС-ЛТД»надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: від ТОВ «Аромат»документів, які підтверджують повноваження представника останнього на підписання невід'ємних частин до Договору. У задоволенні зазначеного клопотання судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість.
02.03.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання про відкладення розгляду даної справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2011р. розгляд даної справи відкладено на 14.03.2011р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2011р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»у прийнятті заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Київської області від 24.01.2011р. у справі №21/004-11.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2011р. зустрічну позовну заяву ТОВ «ВВС-ЛТД»до ТОВ «Аптека ВВС»про стягнення 1 000,00 грн., та додані до неї документи повернуто без розгляду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2011р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2011р., позовну заяву ТОВ “Аптека ВВС” у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до ТОВ “ВВС-ЛТД” про зобов'язання вчинити певні дії, повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2011р. розгляд даної справи призначено на 22.06.2011р.
21.06.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з необхідністю представнику останнього бути присутнім у іншому судовому засіданні.
Проте, оскільки суду не надано доказів, що підтверджують факт відсутності у третьої особи, як юридичної особи, можливості направити іншого представника у судове засідання 22.06.2011р., у задоволенні зазначеного клопотання судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість.
В судовому засіданні 22.06.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд
23.05.2009р. між ТОВ «Аромат»(далі-продавець) та ТОВ «ВВС-ЛТД»(далі-покупець) укладено договір поставки №111 (далі-Договір).
Пунктами 1.1, 5.1 (в редакції, викладеній в угоді №2 від 01.09.2010р. до Договору) та 9.1 Договору передбачено, що продавець продає, а покупець купує лікарські препарати та засоби косметичної промисловості, в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору.
Покупець зобов'язаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладній продавця, не пізніше 75 календарних днів від дати отримання товару.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін до 31.12.2009р., а щодо зобов'язань за договором -до повного їхнього виконання.
Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором в частині передачі товару виконав належним чином.
Так, на виконання умов Договору протягом, зокрема, серпня-жовтня 2010р. позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 91 422,61 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних:
- №Аро-006398 від 06.09.2010р. на суму 47 333,64 грн.;
- №Аро-006465 від 06.09.2010р. на суму 1 491,84 грн.;
- №Аро-006695 від 20.09.2010р. на суму 30 236,09 грн.;
- №Аро-006696 від 20.09.2010р. на суму 24,00 грн.;
- №Аро-007143 від 04.10.2010р. на суму 12 337,03 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.
Отримання товару за спірними накладними з боку покупця було здійснено представником останнього, який діяв на підставі довіреностей на отримання цінностей (форма №М-2) №14018 від 08.09.2010р., №14308 від 22.09.2010р., №14652 від 06.10.201р., що були видані відповідачем відповідно до кожної з вищезазначених накладних. Копії довіреностей містяться в матеріалах справи.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов Договору.
Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості переданого товару належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 91 422,61 грн. заборгованості.
Факт несплати відповідачем вартості поставленого за спірними накладними товару підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з поточного рахунку позивача за спірний період, довідкою №09/05-75 від 20.01.2011р., яка підписана директором з продажів КБ ПАТ «ВіЕйБі Банк»і скріплена відбитком печатки банківської установи, а також довідкою №07/01 від 19.01.2011р., яка підписана директором відділення і головним бухгалтером ПАТ «Енергобанк»та скріплена відбитком печатки банківської установи. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.
Наявні ж у матеріалах справи копії накладних на повернення товару, у відповідності до наданих представником позивача пояснень, стосуються товару, який було поставлено за накладними, які лежать поза межами предмету даного спору.
Наявність 91 422,61 грн. заборгованості відповідача за Договором підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №0/9/11 від 21.01.2011р., яка підписана директором та головним бухгалтером ТОВ «Аромат»і скріплена відбитком печатки Товариства.
Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 91 422,61 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладними №Аро-006398 від 06.09.2010р., №Аро-006465 від 06.09.2010р., №Аро-006695 від 20.09.2010р., №Аро-006696 від 20.09.2010р., №Аро-007143 від 04.10.2010р. згідно Договору.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до статей 175, 173, 193 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами статей 655, 692 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 1.1 Договору продавець продає, а покупець купує лікарські препарати та засоби косметичної промисловості, в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 5.1 (в редакції, викладеній в угоді №2 від 01.09.2010р. до Договору) покупець зобов'язаний оплатити вартість товару, що вказана у видатковій накладній продавця, не пізніше 75 календарних днів від дати отримання товару.
За таких обставин, підписання відповідачем спірних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості поставленого товару свідчить про прийняття ним поставленого товару та породжує у відповідача обов'язок по його сплаті у повному обсязі у строки, визначені умовами Договору.
До того ж, наявність складеного відповідачем одностороннього акту №665-К від 20.12.2011р., відповідно до якого за накладною №6398 від 06.09.2010р. було поставлено негерметично поставлену продукцію, не спростовує наявність у відповідача обов'язку по оплаті зазначеної накладної з огляду на ненадання суду доказів повернення такого товару продавцю (позивачу).
Посилання ж відповідача на той факт, що обов'язок по оплаті вартості поставленого товару за спірними накладними не настав у зв'язку з підписанням накладних з боку відповідача не уповноваженою на це особою, оцінюється судом критичного з огляду на те, що підписання спірних накладних з боку покупця (відповідача) було здійснено представниками останнього -ОСОБА_4., який діяв на підставі довіреності на отримання цінностей (форма №М-2) №14308 від 22.09.2010р., та ОСОБА_3. який діяв на підставі довіреностей на отримання цінностей (форма №М-2) №14018 від 08.09.2010р., №14652 від 06.10.2010р., що були видані відповідачем відповідно до кожної з вищезазначених накладних.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано доказів, що строк виконання зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару за спірними накладними у строки, передбачені Договором не настав, суд дійшов висновку про порушення останнім умов Договору в частині своєчасної оплати товару, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу.
Зазначена правова позиція відповідає позиції, викладеній у постановах Вищого господарського суду від 24.02.2009р. у справі №54/101-09 та від 15.06.2011р. у справі №21/003-11.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково сплатив вартість переданого товару, зазначений факт відповідачем не спростований, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 91 422,61 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладними №Аро-006398 від 06.09.2010р., №Аро-006465 від 06.09.2010р., №Аро-006695 від 20.09.2010р., №Аро-006696 від 20.09.2010р., №Аро-007143 від 04.10.2010р. згідно Договору підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару (75 календарних днів від дати отримання товару), позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 982,88 грн. пені, нарахованої за періоди:
з 25.11.2010р. по 28.12.2010р. на 47 333,64 грн. заборгованості за накладною №Аро-006398 від 06.09.2010р.,
з 25.11.2010р. по 28.12.2010р. на 1 491,84 грн. заборгованості за накладною №Аро-006465 від 06.09.2010р.,
з 08.12.2010р. по 28.12.2010р. на 30 236,09 грн. заборгованості за накладною №Аро-006695 від 20.09.2010р.,
з 08.12.2010р. по 28.12.2010р. на 24,00 грн. заборгованості за накладною №Аро-006696 від 20.09.2010р.,
з 23.12.2010р. по 28.12.2010р. на 12 337,03 грн. заборгованості за накладною №Аро-007143 від 04.10.2010р.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до п. 7.1 Договору за порушення строків оплати товару, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.
Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 966,04 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 982,88 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 966,04 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 190,22 грн. 3% річних, нарахованих за періоди:
з 25.11.2010р. по 28.12.2010р. на 47 333,64 грн. заборгованості за накладною №Аро-006398 від 06.09.2010р.,
з 25.11.2010р. по 28.12.2010р. на 1 491,84 грн. заборгованості за накладною №Аро-006465 від 06.09.2010р.,
з 08.12.2010р. по 28.12.2010р. на 30 236,09 грн. заборгованості за накладною №Аро-006695 від 20.09.2010р.,
з 08.12.2010р. по 28.12.2010р. на 24,00 грн. заборгованості за накладною №Аро-006696 від 20.09.2010р.,
з 23.12.2010р. по 28.12.2010р. на 12 337,03 грн. заборгованості за накладною №Аро-007143 від 04.10.2010р.
Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 194,75 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 190,22 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
Предметом зустрічного позову є вимога позивача за зустрічними позовом про визнання Договору недійсним з підстав частини 1 ст. 203 ЦК України, оскільки в порушення вимог ст. ст. 628, 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України сторонами не досягнуто згоди щодо предмету та ціни Договору.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ «ВВС-ЛТД»зазначає, що підписання представниками останнього спірних видаткових накладних, які у відповідності до п. 1.1 Договору вважаються відповідними специфікаціями, не свідчить про погодження позивачем за зустрічним позовом ціни Договору з огляду на те, що представники останнього діяли на підставі довіреностей, якими позивач уповноважив останніх лише на отримання цінностей.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена зустрічна позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010р.
Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1.1 Договору продавець продає, а покупець купує лікарські препарати та засоби косметичної промисловості, в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору.
Статтями 237, 246 ЦК України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (типова форма №М-2).
Судом встановлено, що підписання спірних накладних з боку покупця (позивача за зустрічним позовом) було здійснено представниками останнього -ОСОБА_4., який діяв на підставі довіреності на отримання цінностей (форма №М-2) №14308 від 22.09.2010р., та ОСОБА_3. який діяв на підставі довіреностей на отримання цінностей (форма №М-2) №14018 від 08.09.2010р., №14652 від 06.10.2010р., що були видані відповідачем відповідно до кожної з вищезазначених накладних.
Доказів скасування або визнання недійсними вищезазначених довіреностей суду не надано.
Крім того, судом встановлено, що кожна із зазначених накладних до Договору містить визначення асортименту, кількості та ціни кожної категорії товару, що постачається із зазначенням загальної вартості відповідної партії.
Зі змісту п. 1.1 Договору слідує, що специфікацією за Договором сторони вважають відповідну видаткову накладну.
Таким чином, довіреностями на отримання цінностей позивач уповноважив своїх представників не лише на отримання товару за ними, а і на погодження останніми від імені позивача асортименту, кількості та ціни товару за Договором, які зазначені у специфікаціях (видаткових накладних).
Відтак, підписання позивачем за зустрічним позовом, в особі своїх представників, які діяли на підставі довіреностей, зазначених накладних без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості поставленого товару свідчить як про прийняття позивачем за зустрічним позовом поставленого товару, так і про погодження останнім асортименту, кількості та ціни товару за Договором.
За таких обставин, судом встановлено факт визначеності Договором у відповідності до ст. 180 ГК України та ст. 628 ЦК України предмету та ціни Договору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання Договору недійсним з підстав статей 203, 215 Цивільного кодексу України є необґрунтованою.
При винесенні даного рішення судом також враховано, що невизначеність у договорі істотних умов не може бути підставою для визнання його недійсним.
Що до вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання Договору недійсним з підстав ч. 4 ст. 203 ЦК України з огляду на неукладеність замовлень та видаткових накладних, які є невід'ємними частинами Договору, і як наслідок їх невідповідність вимогам ст. 208 ЦК України щодо форми вчинення правочину, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Частина 1 ст. 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України в письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, тобто правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи встановлення судом факту підписання спірних накладних з боку покупця (позивача за зустрічним позовом) уповноваженими представниками останнього, а також положення ст. 218 ЦК України, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги позивача про визнання Договору недійсним з підстав ч. 4 ст. 203 ЦК України.
Посилання ж позивача за зустрічним позовом на неукладеність замовлень, які також покладені в основу обґрунтування позовних вимог, оцінюються судом критично, оскільки замовлення покупця, у відповідності до положень Договору, не є його невід'ємними частинами і, як наслідок, не містять істотних умов Договору, та не впливають на дійсність Договору.
Інших підстав недійсності Договору позивачем за зустрічним позовом не зазначено.
Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, суд дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання Договору недійсним з підстав статей 203, 215 ЦК України є необґрунтовано, а тому задоволенню не підлягає.
Предметом позову ТОВ «Аптека ВВС», як третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, є вимога про визнання Договору недійсним в частині умов договору, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних з підстав ч. 1 ст. 203 ЦК України.
В обґрунтування зазначеної позовної заяви ТОВ «Аптека ВВС»посилається на те, що укладання спірного договору з боку ТОВ «ВВС ЛТД»зумовлено виконання останнім своїх обов'язків як комісіонера за договором комісії №11 від 09.03.2009р., укладеного з ТОВ «Аптека ВВС».
Так, умовами договору комісії №11 від 09.03.2009р., в тому числі додаткової угоди №7 від 18.03.2009р., передбачено обов'язок комісіонера (ТОВ «ВВС ЛТД») погоджувати з комітентом істотні умови правочинів, укладення яких передбачено цим договором комісії, в даному випадку договору поставки з ТОВ «Аромат».
Зважаючи на те, що в установленому договором комісії №11 від 09.03.2009р. порядку не було укладено додаткову угоду, в якій би було викладено істотні умови договору комісії та, відповідно, умови, необхідні для придбання товару ТОВ «ВВС ЛТД»у ТОВ «Аромат»за Договором, то такі істотні умови не можна вважати погодженими.
Таким чином, укладання спірного Договору без попереднього погодження з боку ТОВ «ВВС ЛТД»його (Договору) істотних умов із третьою особою ТОВ («Аптека ВВС»), є порушенням умов договору комісії №11 від 09.03.2009р., і як наслідок є підставою для визнання Договору недійсним в частині умов договору, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін та учасників судового процесу, суд встановив, що заявлена позовна вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, визнання правочину недійсним.
Дана норма кореспондується з положень статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Виходячи з системного аналізу правових норм Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що умовою подання позову до господарського суду повинно бути наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Втім, судом встановлено, що ТОВ «Аптека ВВС»не є стороною Договору.
Сама ж по собі наявність укладеного між ТОВ «ВВС ЛТД» та ТОВ «Аромат» договору купівлі-продажу №111 від 23.03.2009р. не є доказом наявності у третьої особи інтересу, який підлягає захисту шляхом визнання частково недійсним Договору.
При винесенні даного рішення судом також врахованого, що Договір не містить жодного застереження про те, що ТОВ «ВВС-ЛТД»заключає цей договір в інтересах або від імені ТОВ «Аптека ВВС».
За таких обставин, оскільки ТОВ «Аптека ВВС» не доведено факт порушення умовами Договору його прав та законних інтересів, суд дійшов висновку, що вимога третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про визнання Договору недійсним в частині умов договору, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни товару у видаткових накладних з підстав ч. 1 ст. 203 ЦК України є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.06.2011р. у справі №21/003-11.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, по результатам розгляду даної справи, за первісним позовом покладаються судом на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених первісних вимог, а за зустрічним позовом та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - на позивача за зустрічним позовом та третю особу відповідно.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 41, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 6, 15, 16, 202, 203, 208, 215, 237, 239, 246, 525, 526, 530, 627, 655, 6922 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173, 175, 180, 193, 230 Господарського кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аромат»(62461, Харківська обл., Харківський р-н, м. Південне, вул. Жовтнева, 101/2, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30226021) 91 422 (дев'яносто одну тисячу чотириста двадцять дві) грн. 61 коп. заборгованості, 966 (дев'ятсот шістдесят шість) грн. 04 коп. пені, 190 (сто дев'яносто) грн. 22 коп. 3% річних, 925 (дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 79 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті первісних позовних вимог відмовити.
4. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.
5. У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору відмовити повністю.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено 25.06.2011р.