01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"02" червня 2011 р. Справа № 5/050-11
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ Україна», Броварський р-н, с. Зазим'є
про стягнення 24544,24 грн.
за участю представників:
позивача:ОСОБА_2 -дов. від 17.03.2011р. № 505
відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ Україна»(далі -Відповідач) про стягнення 24544,24 грн., з яких 20500,00 грн. основного боргу1878,74 грн. інфляційних втрат, 445,74 грн. 3% річних та 1719,76 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором транспортного експедирування (організація міжнародних вантажоперевезень автомобільним транспортом) від 12.08.2010р. № 12/08-01 щодо здійснення повного розрахунку за надані транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судові засідання двічі не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір транспортного експедирування (організація міжнародних вантажоперевезень автомобільним транспортом) від 12.08.2010р. № 12/08-01 (далі -Договір), відповідно до умов якого клієнт -відповідач замовляє, а експедитор -позивач за плату і за рахунок клієнта виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору детальні умови кожного перевезення зазначаються клієнтом у окремих заявках на експедирування вантажу з обов'язковим посиланням на даний договір. Підтвердженою вважається заявка підписана сторонами і скріплена їх печатками.
Факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується відміченими належним чином товаротранспортними накладними (CMR), а також відповідним актом виконаних робіт (за умови складання такого) (п. 2.3 договору).
Згідно п. 4.4 договору розрахунки між клієнтом та експедитором здійснюються відповідно до чинного законодавства та нормативно-правових актів України на пізніше 5 банківських днів з моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, але не раніше направлення копії відміченої міжнародної автомобільної накладної (CMR) або іншого документу.
Відповідно до узгодженої заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 30.08.2010р. № 295, завірена копія якої залучена до матеріалів справи, відповідач доручив позивачу здійснити перевезення вантажу плити ОСБ 1250х2500 кількістю 16 упаковок, вагою 20,2 тонн за маршрутом м. Брашов (Румунія) -м. Київ (Бровари).
Адресою пункту завантаження згідно умов заявки є вул. Strunga Mieilor, 1, Brasov, Romania. Дата завантаження - 31.08.2010р.
Адреса пункту розвантаження м. Київ, т/пост «Східний термінал».
Загальна вартість перевезення згідно заявки складає 25000,00 грн.
На виконання умов заявки, позивачем двома вантажними автомобілями було здійснено перевезення вантажу до місця призначення і видано його вантажоотримувачу, зазначене підтверджується відмітками отримувача у міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) №№ 0000792, 0101979, копії яких залучені до матеріалів справи.
Як вбачається з відповідних відміток, проставлених в пунктах 24 міжнародних товарно-транспортних накладних, вантаж одержано вантажоодержувачем за СМR № 0000792 - 02.09.2010р., за СМR № 0101979 -03.09.2010р.
Для оплати наданих транспортних послуг позивач виставив відповідачу рахунок № 224 від 02.09.2010р. на суму 12500,00 грн. та рахунок № 225 від 03.09.2010р. на суму 12500,00 грн.
Сторонами, в зазначеній вище заявці, встановлено строк оплати, а саме: протягом 5 банківських днів після отримання вантажу вантажоодержувачем; порядок оплати: в гривні, безготівковий.
Таким чином, оплату за надані позивачем послуги з перевезення вантажу згідно СМR № 0000792 відповідач мав здійснити до 09.09.2010р. (включно), згідно СМR № 0101979 -до 10.09.2010р. (включно).
Як вбачається з банківських виписок з особового рахунку позивача, копії яких залучені до матеріалів справи, відповідач за надані позивачем послуги розрахувався лише частково, сплативши на користь позивача 26.11.2010р. -1500,00 грн., 03.02.2011р. -1500,00 грн. та 11.02.2011р. -1500,00 грн. Всього загальна сума сплачених відповідачем грошових коштів за надані позивачем послуги з перевезення вантажу згідно договору та погодженої заявки № 295 від 30.08.2010р. складає 4500,00 грн. Решту суми за надані позивачем послуги по зазначеній вище заявці в розмірі 20500 грн. відповідач в супереч умов договору та власних зобов'язань позивачу не сплатив. За таких обставин за відповідачем рахується заборгованість за надані послуги в розмірі 20500 грн. -різниця між вартістю наданих послуг та перерахованими коштами.
Згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 931 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору та погодженої заявки, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за надані послуги, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 20500,00 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 20500,00 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за перевезення вантажу, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за загальний період прострочення з 11.09.2010р. по 28.02.2011р. складають 1878,74 грн., три проценти річних за період прострочення з 11.09.2010р. по 31.03.2011р. складають 445,43 грн.
Згідно арифметично правильного розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, зробленого судом з урахуванням заявлених позивачем періодів нарахування інфляційних втрат та 3% річних, дат та сум здійснених відповідачем часткових оплат, належна до стягнення сума інфляційних втрат складає 1730,50 грн., а 3% річних -396,90 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на прострочені платежі суд відмовляє.
Крім того, позивач на підставі п. 5.5 договору просить суд стягнути з відповідача за затримку оплати послуг з перевезення вантажу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми таких платежів за кожен день прострочення, розмір якої за розрахунком позивача складає 1719,76 грн.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 20500,00 грн. заборгованості, 1730,50 грн. інфляційних втрат, 396,90 грн. 3 % річних та 1719,76 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ Україна» (07415, Київська область, Броварський р-н, с. Зазим'є, вул. Радгоспна, 2, код ЄДРПОУ 35125009) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (58013, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 20500 (двадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1730 (одну тисячі сімсот тридцять) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 396 (триста дев'яносто шість) грн. 90 коп. 3% річних, 1719 (одну тисячу сімсот дев'ятнадцять) грн. 76 коп. пені, 243 (двісті сорок три) грн. 47 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.