01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"02" червня 2011 р. Справа № 18/090-09
За скаргою Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика»
у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк», м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика», смт. Коцюбинське
за участю третьої особи Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
про стягнення 12029571,58 грн.
Суддя А.Кошик
Представники:
Від позивача (стягувача):Абісов А.В.
Від відповідача(боржника): не з'явився
Від третьої особи (ДВС): Рублевська Н.П.
Обставини спору:
Рішенням господарського суду Київської області від 25.12.2009 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк» задоволено в повному обсязі та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика»на користь Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк» 2770214,45 грн. заборгованості за кредитом, 7975143,72 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 3396,82 грн. простроченої заборгованості по комісії, 528609,51 грн. пені та 25812,50 грн. судових витрат.
На виконання рішення господарського суду Київської області від 25.12.2009 року 11.05.2010 року видано відповідний наказ.
17.02.2011 року Відкрите акціонерне товариство «Білицька меблева фабрика» звернулося до господарського суду зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, обґрунтовуючи її тим, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бондарем В.М. неправомірно винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.01.2011 року та постанови про арешт коштів боржника від 07.02.2011 року. Оскільки ухвалою Господарського суду Київської області №Б13/016-10 від 15.04.2010 року порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Білицька меблева фабрика», що є підставою для зупинення виконавчого провадження відповідно до п. 8 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Тому скаржник просить скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.01.2011 року та постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 07.02.2011 року, а також зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинити виконавче провадження №19421671 з примусового виконання наказу господарського суду №18/090-09 від 11.05.2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена та призначаються до розгляду у судовому засіданні.
Відповідно до ухвали суду від 18.02.2011 року розгляд скарги призначено на 10.03.2011 року.
Позивач та третя особа - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 10.03.2011 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. Розгляд справи відкладався на 24.03.2011 року.
У судове засідання 24.03.2011 року Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно не з'явився та надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд скарги відкладався на 12.04.2011 року.
У судове засідання 12.04.2011 року Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, що позбавляє суд можливості розглянути справу. Розгляд справи відкладався на 28.04.2011 року.
Третя особа - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судове засідання 28.04.2011 року без поважних причин не з'явилась, вимоги ухвали суду не виконала, документів та доказів, необхідних суду для вирішення спору не надала. Розгляд справи відкладався на 12.05.2011 року.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судове засідання 12.05.2011 року не з'явився. Розгляд скарги відкладався до 02.06.2011 року.
В судове засідання 02.06.2011 року скаржник без поважних причин не з'явився. Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надано заперечення на скаргу від 02.06.2011 року та матеріали виконавчого провадження ВП № 19421671 (№ 246/3) по виконанню наказу господарського суду Київської області від 11.05.2010 року у справі № 18/090-09.
В своїх запереченнях Департамент державної виконавчої служби звертає увагу суду на визначення скаржником неналежного суб'єкту оскарження - відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, оскільки, органом державної виконавчої служби в розумінні ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України має бути у відповідності до ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Таким чином, клопотання про заміну Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного суб'єкта оскарження підлягає задоволенню.
В ході розгляду скарги судом встановлено наступне. Згідно положень статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
На виконання ст.ст. 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець 25.05.2010 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, де встановив боржнику строк на добровільне виконання рішення протягом семи днів з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до положень статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
Положеннями статті 32 Закону України «Про виконавче провадження»чітко визначено перелік, за яких обставин державний виконавець виносить постанову про відкладення проведення виконавчих дій. Зокрема, мають бути наявні обставини, які перешкоджають проведенню виконавчих дій.
Згідно з положеннями частини 2 статті 32 Закону України «Про виконавче провадження»за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів.
Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
Заяви від учасників виконавчого провадження, зокрема, боржника про необхідність відкладення проведення виконавчих дій не надходили, фактів, які б свідчили про необхідність відкладення виконавчих дій державному виконавцю не були відомі.
Статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції на період винесення спірних постанов) передбачено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі, зокрема, порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 34 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.
Частиною 5 ст 11-1 Закону України «Про виконавче провадження»предбачено, що сторони зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Таким чином, оскільки боржник - ВАТ «Білицька меблева фабрика»не повідомив та не надав державному виконавцю доказів про виникнення обставин, які зумовлюють зупинення виконавчого провадження, а строк на добровільне виконання рішення суду закінчився, державний виконавець в порядку статті 30 Закону України «Про виконавче провадження»розпочав примусове виконання рішення суду, зокрема, було накладено арешт на майно та кошти боржника.
В матеріалах виконавчого провадження (належним чином завірена копія надана суду) відсутні докази звернення ВАТ «Білицька меблева фабрика»до державного виконавця з вимогою про зупинення виконавчого провадження чи з обґрунтованим повідомленням про виникнення обставин, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.
Як вбачається з викладених у скарзі обставин, скаржник не зазначає та не надає доказів повідомлення державного виконавця про порушення справи про його банкрутство.
В якості достатньої підстави для зупинення виконавчого провадження вважає достовірну обізнаність стягувача та державного виконавця про існування справи про банкрутство боржника на день відкриття виконавчого провадження. Також, боржник стверджує, що неодноразово звертався до виконавчої служби з відповідними заявами та наданням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, однак доказів відповідних звернень, в тому числі, в матеріалах виконавчого провадження, не надав.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом .
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Таким чином, посилання скаржника на обізнаність державного виконавця про порушення справи про банкрутство не приймається судом, оскільки для вчинення відповідної процесуальної дії -зупинення виконавчого провадження, необхідна визначена законом підстава за наслідками розгляду відповідної заяви учасника виконавчого провадження чи повідомлення про наявність певних обставин в матеріалах конкретного виконавчого провадження.
Крім того, зупинення виконавчого провадження не є підставою для скасування арешту. Тобто, навіть якщо на майно та кошти боржника накладено арешт, а після цього виконавче провадження зупиняється, то арешт з майна та коштів боржника не знімається.
Частиною 4 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.
З огляду на те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази повідомлення державного виконавця про настання обставин, які є підставою для обов'язкового зупинення виконавчого провадження, такі докази не надані скаржником в ході розгляду скарги, суд дійшов висновку, що державний виконавець правомірно застосував до боржника заходи примусового виконання рішення шляхом накладення арешту на майно та кошти боржника, а тому підстави для скасування постанов державного виконавця від 25.01.2011 року та 07.02.2011 року відсутні.
Приписами пункту 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 року №14 встановлено, що заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК та статей 86, 121 ГПК. У разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених ст. 35 Закону), проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом або скоротити його (ч. 3 ст. 36 Закону).
Таким чином, враховуючи наведені вказівки Постанови Пленуму Верховного суду України та встановлені судом обставини щодо відсутності в діях державного виконавця порушень Закону України «Про виконавче провадження», вимоги скаржника про зобов'язання органу державної виконавчої служби вчинити пені дії в межах виконавчого провадження не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Скаргу Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика» на дії органу державної виконавчої служби залишити без задоволення.
Суддя Кошик А. Ю.