01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26
"28" квітня 2011 р. Справа № 14/011-11
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 3 від 12.01.2011 р.);
від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 08.12.2010 р.);
розглянувши матеріали справи
за позовом Державного авіаційного підприємства „Україна”, м. Бориспіль
до Приватного підприємства „Бліц-Трейд”, м. Бориспіль
про стягнення 94 511, 58 грн.
ДАП „Україна” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ПП „Бліц-Трейд” про стягнення 81 200, 00 грн. попередньої оплати за договором, 7 711, 00 грн. штрафу, 3 491, 60 грн. інфляційних збитків, 2 108, 98 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару у встановлений строк за договором постачання № 2719 від 10.03.2009 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2011 р. порушено провадження у справі № 14/011-11 за позовом ДАП „Україна” до ПП „Бліц-Трейд” про стягнення 94 511, 58 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 09.02.2011 р.
09.02.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 22.02.2011 р.
22.02.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 04.03.2011 р.
04.03.2011 р. у судовому засіданні представник відповідача надав відзив б/н від 04.03.2011 р. на позовну заяву, у якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що він повністю виконав свій обов'язок по поставці товару позивачу за договором.
04.03.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 18.03.2011 р.
18.03.2011 р. у судовому засіданні представник відповідача надав додаткові письмові заперечення б/н від 18.03.2009 р. на позовну заяву.
18.03.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 08.04.2011 р.
08.04.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 20.04.2011 р.
20.04.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 28.04.2011 р.
26.04.2011 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 22.04.2011 р.
28.04.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
10.03.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання № 2719, згідно умов п. 1.1. якого продавець приймає на себе зобов'язання по постачанню і передачі у власність покупцю продукції виробничо-технічного призначення (дизельне пальне- 100 000 літрів, бензин А-76 - 60 000 літрів) партіями у вигляді талонів, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію в порядку, у терміни і на умовах, передбачених у даному договорі. Місцерозташування АЗС продавця, на якій покупець має право здійснювати заправку автотранспорту, знаходиться за адресою: м. Бориспіль-7, під'їздний автошлях до КПП-3 ДП МА „Бориспіль”, АЗС-1 ТОВ „Блиставиця”.
Згідно п. 1.2. договору право власності на продукцію переходить до покупця з моменту передачі продукції.
Відповідно до п. 1.3. договору номенклатура продукції, ціна за одну одиницю продукції становлять:
- дизельне пальне - 5, 88 грн за 1 літр з пдв.
- бензин А-76 - 5, 28 грн за 1 літр з пдв.
Пунктом 1.4. договору передбачено, що сума договору становить 904 800, 00 гривень з пдв, що є сумарною вартістю всієї продукції, поставленої за даним договором згідно рахунка(ів)-фактури.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2009 року.
Згідно п. 3.2. договору оплата за продукцію, що поставляється, здійснюється 100 % після отримання продукції згідно видаткової накладної на протязі 15-ти календарних днів. Підставою для проведення оплати є рахунок-фактура продавця.
Відповідно до п. 5.2. договору вважається, що продавець повністю виконав своє зобов'язання по передачі продукції покупцю з моменту її надання в розпорядження покупцю за накладною. Датою постачання є дата підписання накладної.
На виконання умов договору відповідачем 27.11.2009 р. було передано у власність (продано) позивачу товар - продукцію виробничо-технічного призначення (дизельне пальне, бензин А-76) у вигляді талонів на загальну суму 81 200, 00 грн., що підтверджується накладною № 0144/597 від 27.11.2009 р. на суму 81 200, 00 грн., наявною в матеріалах справи.
За період дії договору та на його виконання позивачем було виконано свій обов'язок по оплаті товару за накладною № 0144/597 від 27.11.2009 р. та перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 81 200, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 97 від 23.01.2010 р. на суму 81 200, 00 грн., наявним у матеріалах справи.
01.03.2010 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 1.29-266 від 01.03.2010 р., у якій він просив відповідача протягом семи робочих днів видати продукцію або повернути грошові кошти у розмірі 81 200, 00 грн., які надійшли від позивача. Факт вручення позивачем і отримання відповідачем претензії № 1.29-266 від 01.03.2010 р. підтверджується наявністю підпису представника відповідача на самій претензії про її отримання.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 693 цього ж кодексу передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо передачі товару позивачу не виконав, що підтверджується наявністю у позивача оригіналів талонів на товар, а саме продукцію виробничо-технічного призначення (дизельне пальне, бензин А-76) на загальну суму 81 200, 00 грн. У зв'язку із тим, що відповідач у встановлений законом строк не виконав обов'язок щодо передачі товару позивачу, у останнього відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.
Заперечення відповідача з приводу того, що він повністю виконав свій обов'язок по передачі товару позивачу, підтвердженням чого є накладна № 0144/597 від 27.11.2009 р. на суму 81 200, 00 грн. є необґрунтованими, оскільки вказана накладна є доказом, що підтверджує факт передачі відповідачем позивачу товару - продукцію виробничо-технічного призначення (дизельне пальне - 10 000 літрів, бензин А-76 - 3 000 літрів) у вигляді талонів на загальну суму 81 200, 00 грн. Крім того, факт невиконання відповідачем обов'язку щодо передачі товару позивачу підтверджується наявністю у позивача оригіналів талонів на товар, а саме продукцію виробничо-технічного призначення (дизельне пальне, бензин А-76) на загальну суму 81 200, 00 грн., що були надані позивачем у процесі розгляду справи, і копії яких долучені до матеріалів справи.
Заперечення відповідача з приводу того, що строк дії талонів сплив, а тому припиненим є його обов'язок по передачі товару позивачу є необґрунтованими, оскільки ні положеннями договору ні положеннями чинного законодавства України не передбачено звільнення від виконання обов'язку по передачі товару або обов'язку по поверненню суми попередньої оплати.
Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача попередньої оплати у розмірі 81 200, 00 грн. за договором постачання № 2719 від 10.03.2009 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача штраф, передбачений договором постачання № 2719 від 10.03.2009 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по поставці товару з 08.03.2010 р. по 07.09.2010 р. всього на загальну суму 7 711, 78 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 8.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору, винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язання за кожен день прострочення.
Дослідивши положення договору, суд дійшов висновку, що штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки товару з вини продавця, передбачений п. 8.2. договору, за своєю природою у відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є пенею, так як визначений п. 8.2. договору вид неустойки обчислюється у відсотках від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки.
Отже, оскільки, згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пеня встановлюється тільки за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання і не може встановлюватись за невиконання або неналежне виконання будь-якого іншого - негрошового зобов'язання, то позовна вимога позивача про стягнення з відповідача на свою користь неустойки у формі пені, передбаченої договором постачання № 2719 від 10.03.2009 р., за прострочення відповідачем виконання обов'язку по поставці товару, що є негрошовим зобов'язанням, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по поверненню попередньої оплати з 08.03.2010 р. по 31.12.2010 р. всього на загальну суму 3 491, 60 грн. та з 08.03.2010 р. по 17.01.2011 р. всього на загальну суму 2 108, 98 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.
Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості наступний:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
08.03.2010 - 31.12.2010812001.0524222.4085422.40
81 200, 00 грн. х 1, 052 = 85 422, 40 грн.; 85 422, 40 грн. - 81 200, 00 грн. = 4 222, 40 грн.
Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми заборгованості за договором постачання № 2719 від 10.03.2009 р. у вищевказані періоди становить 4 222, 40 грн.
Оскільки, розмір інфляційних збитків від суми заборгованості, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 3 491, 60 грн.
Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.
Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 2 108, 98 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства „Бліц-Трейд” (ідентифікаційний код 31323164) на користь Державного авіаційного підприємства „Україна” (ідентифікаційний код 25196197) 81 200 (вісімдесят одна тисяча двісті) грн. 00 (нуль) коп. попередньої оплати, 3 491 (три тисячі чотириста дев'яносто одна) грн. 60 (шістдесят) коп. інфляційних збитків, 2 108 (дві тисячі сто вісім) грн. 98 (дев'яносто вісім) коп. 3 % річних та судові витрати 868 (вісімсот шістдесят вісім) грн. 00 (нуль) коп. державного мита і 217 (двісті сімнадцять) грн. 12 (дванадцять) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
08 липня 2011 р.