01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"25" березня 2011 р. Справа № 20/021-11
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»
про стягнення 972464,62 грн.
секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, довір. б/н від 23.12.2009 р.
ОСОБА_2, довір. б/н від 23.12.2009 р.
від відповідача: ОСОБА_3, довір. № КАМ-2010/11/17 від 17.11.2010 р.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «МСБУД»звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»про стягнення 952969,73 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення 22.02.2006 р. з відповідачем договору підряду № 99-06/КАМ, згідно якого ТОВ «МСБУД» зобов'язувалося виконати на замовлення ЗАТ «Комплекс Агромарс» роботи, а відповідач -прийняти та оплатити їх.
Згідно умов договору позивач виконав роботи, проте ТОВ «Комплекс Агромарс»не виконало взяті на себе зобов'язання за договором підряду № 99-06/КАМ належним чином.
Рішенням господарського суду Київської області від 16.09.2010 р. у справі № 14/122-10 за позовом ТОВ «МСБУД»до ТОВ «Комплекс Агромарс»було стягнуто з відповідача 1132161,42 грн. основного боргу, який утворився внаслідок неналежного виконання останнім умов договору підряду № 99-06/КАМ від 22.02.2006 р.
Постановами Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 р. та Вищого господарського суду України від 26.01.2011 р. рішення господарського суду Київської області від 16.09.2010 р. у справі № 14/122-10 було залишено без змін.
Проте ТОВ «Комплекс Агромарс»не виконало зазначене вище рішення господарського суду Київської області від 23.11.2010 р. у справі № 14/122-10, у зв'язку з чим ТОВ «МСБУД»просило суд стягнути з відповідача 828742,16 грн. інфляційних втрат, 124227,57 грн. 3% річних, які нараховані на суму основного боргу за період з червня 2007 року до січня 2011 р., а також 9530,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Розгляд справи відкладався.
03.03.2011 р. до господарського суду Київської області ТОВ «МСБУД»було подано додаткові пояснення № 0303/11 від 03.03.2011 р., відповідно до яких позивач зазначив, що інфляційні втрати та 3 % річних нараховані, починаючи з 01 червня 2007 року, з наступних підстав.
Останні акти виконаних робіт по додатковій угоді № 3 до договору підряду 22.02.2006 р. № 99-06/КАМ сторони підписали 15.05.2007 р., про що свідчить дата підписання, яка вказана на самих актах.
Згідно з умовами додаткової угоди № 3 до договору відповідач зобов'язався здійснити оплату виконаних позивачем робіт протягом десяти днів з дати підписання актів виконаних робіт.
Виходячи з викладеного вище, відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок з позивачем за виконані роботи не пізніше 25.05.2007 р., однак в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх зобов'язань та фактично здійснив оплату основного боргу в розмірі 1132161,42 грн. лише 22.02.2011 р.
У зв'язку з чим позивач просив суд позов ТОВ «МСБУД»до ТОВ «Комплекс Агромарс»про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задовольнити повністю.
10.03.2011 р. до господарського суду Київської області ТОВ «МСБУД»було подано заяву № 1003/11 від 10.03.2011 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 845724,58 грн. інфляційних втрат та 126740,04 грн. 3% річних, а також витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.
11.03.2011 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Комплекс Агромарс»було подано клопотання № 4346 від 10.03.2011 р. про відкладення розгляду справи, призначеної на 11.03.2011 р.
Крім того, 11.03.2011 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Комплекс Агромарс»було подано заяву № 4347 від 10.03.2011 р. про застосування строків позовної давності до вимог зі сплати інфляційних втрат та 3% річних у справі № 20/021-11, посилаючись при цьому на те, що відповідно до умов договору підряду № 99-06/КАМ від 22.02.2006 р. та додаткової угоди № 3 від 12.04.2006 р. до договору, ТОВ «МСБУД»взяло на себе зобов'язання надати ЗАТ «Комплекс Агромарс»послуги по влаштуванню фундаментів одинадцяти пташників племптахоферми № 4 в с. Рудня Броварського району Київської області, а ЗАТ «Комплекс Агромарс»зобов'язалося прийняти та оплатити виконанні роботи в порядку та на умовах встановлених додатковою угодою.
Замовник зобов'язався здійснити розрахунки за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт (КБ-2в) протягом десяти днів з дня підписання таких актів. При цьому датою підписання останніх актів є 15.05.2007 р.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлений загальний строк позовної давності тривалістю три роки.
Як зазначає відповідач, перебіг строку позовної давності починається з 01.06.2007 р. (15.05.2007 р. і 10 днів від дати підписання актів). Відповідно, датою закінчення строку позовної давності є 01.06.2010 р. (01.06.2007 р. + 3 роки), однак ТОВ «МСБУД»звернулося до суду з позовною заявою 16.02.2011 р., тобто з пропуском строку позовної давності щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частини 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У зв'язку з чим, відповідач просить суд застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «МСБУД».
У судовому засіданні 11.03.2011 р. представники позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 1003/11 від 10.03.2011 р., підтримали; представник відповідача у судове засідання не з'явився.
14.03.2011 р. до господарського суду Київської області ТОВ «МСБУД»було подано додаткові пояснення № 1403/11 від 14.03.2011 р., відповідно до яких позивач зазначив, що підстав для застосування строків позовної давності у даному випадку немає, оскільки зобов'язання відповідача щодо оплати заборгованості за додатковою угодою № 3 договору підряду № 99-06/КАМ від 22.02.2006 р. у розмірі 1132161,42 грн. та факт переривання строків позовної давності щодо стягнення вказаної заборгованості, встановлено в рішенні господарського суду Київської області від 16.09.2010 р. у справі № 14/122-10, яке залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 р. та Вищого господарського суду України від 26.01.2011 р.
Так, рішенням господарського суду Київської області від 16.09.2010 р. у справі № 14/122-10 було встановлено, що 02.06.2008 р. відповідач частково виконав свій обов'язок щодо оплати виконаних будівельних робіт за договором підряду № 99-06/КАМ від 22.02.2006 р. та додатковою угодою № 3 до нього, і перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 243000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 02.06.2008 р. та випискою з банківського рахунку позивача за 02.06.2008 р., що також підтверджують про вчинення відповідачем дій про визнання ним обов'язку щодо своєчасного розрахунку за виконані позивачем за договором договору підряду № 99-06/КАМ від 22.02.2006 р. будівельні роботи, а тому суд дійшов висновку, що позовна давність щодо заборгованості у розмірі 1132161,42 грн. за договором та додатковою угодою № 3 до нього, перервалась та розпочала свій перебіг заново - з 02.06.2008 р., і тому позивач в межах строків позовної давності звернувся до господарського суду Київської області за захистом своїх прав.
Також позивач наголошував, що оскільки строк позовної давності щодо стягнення основного боргу почався заново 02.06.2008 р. і закінчується відповідно 02.06.2011 р., то виходячи з того, що інфляційні втрати та 3 % річних є складовою основного боргу, строки позовної давності щодо їх стягнення теж закінчуються 02.06.2011 р.
Позивач звернувся з позовною заявою 18.02.2011 р., тобто в межах строку позовної давності, у зв'язку з чим вважає, що заява ТОВ «Комплекс Агромарс» про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні 25.03.2011 р. представник відповідача надав суду клопотання б/н від 25.03.2011 р. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з переговорами між ТОВ «МСБУД»та ТОВ «Комплекс Агромарс»щодо укладення мирової угоди у даній справі; представники позивача заперечували проти заявленого клопотання, яке було залишено судом без задоволення.
У судовому засіданні 25.03.2011 р. представники позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 1003/11 від 10.03.2011 р., підтримали; представник відповідача проти позову заперечував.
У судовому засіданні 25.03.2011 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
22 лютого 2006 року ТОВ «МСБУД»(підрядник) та ЗАТ «Комплекс Агромарс», правонаступник - ТОВ «Комплекс Агромарс», (замовник) було укладено договір підряду № 99-06/КАМ, згідно з п. 1.1 якого за даним договором підрядник зобов'язується своїми силами і засобами на свій ризик виконати на замовлення замовника, у відповідності до вимог ДНіП, ДБН, ТУ діючих на території України та погодженої сторонами кошторисної документації будівельні, монтажні та демонтажні роботи на птахофермах, що знаходяться в с. Рудня Броварського р-ну Київської обл., а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.
Згідно з п. 3.4 договору замовник проводить розрахунок за виконані роботи з підрядником на підставі актів виконаних робіт, у відповідності до фактичних об'ємів робіт. Порядок проведення розрахунку зазначається в додаткових угодах.
12.04.2006 р. ТОВ «МСБУД»(підрядник) та ЗАТ «Комплекс Агромарс»було укладено додаткову угоду № 3 до договору підряду.
Відповідно до пункту 1.1 додаткової угоди ТОВ «МСБУД»приймає на себе зобов'язання надати ЗАТ «Комплекс Агромарс»послуги по влаштуванню фундаментів одинадцяти пташників в с. Рудня Броварського р-ну, Київської обл., а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх в розмірі, на умовах і в порядку, передбаченим даною додатковою угодою.
На виконання умов вищевказаної додаткової угоди № 3 від 12.04.2006 р. позивач виконав роботи на суму 3346533,63 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, копії яких долучені до матеріалів справи.
Проте відповідач розрахувався за виконані позивачем роботи частково в розмірі 2214372,21 грн.
У відповідності з пунктом 5.2. додаткової угоди № 3 до договору замовник зобов'язався здійснювати проміжні оплати за виконані роботи в розмірі суми актів виконаних робіт на протязі десяти днів з дати підписання таких актів.
Однак відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та не здійснив оплати згідно підписаних актів належним чином.
Таким чином, у ТОВ «Комплекс Агромарс»виникла заборгованість за виконані роботи у розмірі 1132161,42 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 16.09.2010 р. у справі № 14/122-10 за позовом ТОВ «МСБУД»до ТОВ «Комплекс Агромарс»було стягнуто з відповідача 1132161,42 грн. основного боргу, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору підряду № 99-06/КАМ від 22.02.2006 р. та додаткової угоди № 3 від 12.04.2006 р.
Постановами Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 р. та Вищого господарського суду України від 26.01.2011 р. рішення господарського суду Київської області від 16.09.2010 р. у справі № 14/122-10 було залишено без змін.
Згідно з приписами частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як зазначає позивач, основний борг в сумі 1132161,42 грн. було перераховано відповідачем лише 22.02.2011 р. згідно з платіжним дорученням № 1901901715 від 22.02.2011 р.
Таким чином відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання щодо сплати 1132161,42 грн. за виконані роботи за період з 25.05.2007 р. до 21.02.2011 р.
Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно виконано грошове зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача, інфляційні втрати нараховані за період 01.06.2007 р. до 21.02.2011 р. на суму 1132161,42 грн. у сумі 845724,58 грн.
Розмір 3% річних, визначений товариством, становить 126740,04 грн. за період 01.06.2007 року до 21.02.2011 р. на суму 1132161,42 грн.
Зазначені розрахунки є арифметично вірними та обґрунтованими.
Водночас, відповідачем було заявлено клопотання про застосування позовної давності, яка судом не може бути застосована з огляду на наступне.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлений загальний строк позовної давності тривалістю три роки.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок.
Відповідно до ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що строк позовної давності - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, за порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання з оплати за виконані роботи згідно додаткової угоди до договору, позивач має право нараховувати інфляційні втрати та 3% річних.
Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. Вказані висновки містить Постанова Верховного Суду України № 06/212 від 16.05.2006 р., відповідно до якої Верховний Суд України дійшов висновку, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Відтак, поновлення строків позовної давності на стягнення основної заборгованості перериває перебіг позовної давності на стягнення складової частини такого боргу - інфляційних втрат та 3% річних.
Господарським судом Київської області у справі № 14/122-10 було встановлено, що строк позовної давності щодо стягнення основного боргу переривався та розпочався заново 02.06.2008 р. і закінчується, відповідно, 02.06.2011 р.
Таким чином, позивач у даній справі № 20/021-11 звернувся до суду з позовом в межах трирічного строку позовної давності.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню судом у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Комплекс Агромарс»(07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, код ЄДРПОУ 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД»(03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 21555958) -845724 (вісімсот сорок п'ять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 58 коп. інфляційних втрат, 126740 (сто двадцять шість тисяч сімсот сорок) грн. 04 коп. 3% річних, 9724 (дев'ять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 64 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя В.М. Бабкіна
Дата підписання рішення - 30.03.2011 р.