01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"22" березня 2011 р. Справа № 20/022-11
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ІНВЕСТ І К»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енергія»
про визнання договору укладеним та стягнення 83755,26 грн.
секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 -довіреність б/н від 03.02.2011 р.
від відповідача: ОСОБА_3 -засновник, паспорт; ОСОБА_2-довіреність б/н від 24.01.2011 р.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ІНВЕСТ І К»(далі -позивач) звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енергія»(далі -відповідач) про визнання договору укладеним та стягнення 83755,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами, на переконання ТОВ «ЕКО-ІНВЕСТ І К», був укладений договір купівлі-продажу товару № 06/12-10 від 06.12.2010 р., який не був підписаний відповідачем, проте у відповідності з договором позивач як покупець здійснив попередню оплату в загальній сумі 153000,00 грн., а відповідач як продавець здійснив часткову поставку товару (паливних гранул) позивачеві на загальну суму 69244,74 грн.
У зв'язку з наведеним, посилаючись на приписи ст. ст. 525, 526, 530, 601, 693, 610-612, 655, 712, 1212 Цивільного кодексу України, ТОВ «ЕКО-ІНВЕСТ І К»просить суд визнати укладеним договір купівлі-продажу товару № 06/12-10 від 06.12.2010 р. та стягнути з ТОВ «Еко Енергія» безпідставно отримані грошові кошти в сумі 83755,26 грн., а також судові витрати покласти на відповідача.
Розгляд справи відкладався.
У судових засіданнях 11.03.2011 р. та 22.03.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримував, представник відповідача у засідання суду 11.03.2011 р. не з'явився.
У судовому засіданні 22.03.2011 р. представники відповідача проти позову заперечили частково, надавши суду відзив на позовну заяву, за яким відповідач вважає, що договір № 06/12-10, на який посилається позивач, не було укладено, оскільки сторони не погодили умови договору. Крім того, як з боку відповідача, так і з боку самого позивача станом на 06.12.2010 р. вказаний договір підписано не було.
У зв'язку з наведеним, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимог про визнання договору № 06/12-10 від 06.12.2010 р. укладеним та задовольнити вимоги позивача в частині стягнення з ТОВ «Еко Енергія»безпідставно отриманих грошових коштів.
У судовому засіданні 22.03.2011 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
07.12.2010 р. платіжним дорученням № 7 позивач здійснив перерахування на користь відповідача грошових коштів в сумі 44000,00 грн. з призначенням платежу «Передплата по дог. № 06/12-10 від 06/12/10р. за пелетні гранули».
14.12.2010 р. платіжним дорученням № 13 позивач здійснив перерахування на користь відповідача грошових коштів в сумі 109000,00 грн. з призначенням платежу «Передплата по дог. № 06/12-10 від 06/12/10р. за паливні гранули».
Загалом на користь ТОВ «Еко Енергія»позивачем було перераховано кошти в розмірі 153000,00 грн.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем було передано позивачеві, а останнім було прийнято 22 тонни паливних гранул загальною вартістю 13563,00 грн. за видатковою накладною № РН-0000016 від 8 грудня 2010 р.; 40 тонн паливних гранул зальною вартістю 25600,80 грн. за видатковою накладною № РН-0000019 від 10 грудня 2010 р.; 47 тонн паливних гранул загальною вартістю 30080,94 грн. за видатковою накладною № РН-0000020 від 20 грудня 2010 р.
Загалом від відповідача позивачем було отримано 109,00 тонн паливних гранул загальною вартістю 69244,74 грн.
Наведені факти перерахування позивачем коштів, передачі вказаного товару відповідачем та прийняття його позивачем сторонами не заперечуються.
Водночас, як слідує з відзиву та наданих представниками відповідача суду пояснень, відповідач погоджується з тим, що на суму 83755,26 грн. передача товару позивачеві ним не здійснювалася, і ці кошти підлягають поверненню ТОВ «ЕКО-ІНВЕСТ І К».
Звертаючись до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Еко Енергія»безпідставно отриманих коштів в сумі 83755,26 грн., ТОВ «ЕКО-ІНВЕСТ І К»просить суд одночасно визнати укладеним договір купівлі-продажу товару № 06/12-10 від 06.12.2010 р., який не був підписаний з боку відповідача, і на підставі якого, за твердженням позивача, відбувалися перерахування коштів як авансового платежу з боку позивача (покупця) та передача товару з боку відповідача (продавця).
Дослідивши доводи позивача, заперечення відповідача та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання договору укладеним з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
При цьому правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 ЦК України).
Відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами слід вчиняти у письмовій формі.
За приписами статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч. 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Поряд з цим слід зазначити, що згідно з приписами частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За умовами частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому згідно з частиною 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Аналогічно згідно з вимогами частини другої ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
Отже, за змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст. 16 ЦК України. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічні положення містить частина друга ст. 20 ГК України, яка кореспондується з положеннями ст. 16 ЦК України.
Втім, вищезазначеними нормами закону не передбачено такого способу захисту права як визнання договору укладеним.
Як слідує зі змісту п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 р. № 01-8/2229 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року», п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»у випадку, якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.
Зазначену правову позицію викладено Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 13.07.2004 р. у справі № 10/732 та від 14.12.2004 р. у справі № 6/11.
З урахуванням наведеного вище у суду відсутні підстави для визнання укладеним сторонами у даній справі договору купівлі-продажу товару № 06/12-10 від 06.12.2010 р.
Поряд з цим слід зазначити, що згідно з приписами частини першої статті 1212 Глави 83 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга ст. 1212 Кодексу).
З урахуванням викладеного та відсутністю заперечень відповідача щодо цієї частини позову, вимоги ТОВ «ЕКО-ІНВЕСТ І К»про стягнення з ТОВ «Еко Енергія»безпідставно отриманих коштів в сумі 83755,26 грн. підлягають задоволенню судом.
Судові витрати, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енергія»(07312, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Рудня-Димерська, вул. Леніна, 1-Б, код ЄДРПОУ 35850264) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ІНВЕСТ І К»(07312, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Рудня-Димерська, вул. Леніна, 1-Б, код ЄДРПОУ 37335626) 83755 (вісімдесят три тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 26 коп. безпідставно отриманих коштів, 837 (вісімсот тридцять сім) грн. 55 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.М. Бабкіна
Дата підписання рішення -28.03.2011 р.