ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
14 липня 2011 р. Справа № 5010/1048/2011-3/36
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М. , при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: підприємеця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1.
до відповідача: підприємеця ОСОБА_2 АДРЕСА_2, код НОМЕР_2
про стягнення боргу та розірвання договору.
та матеріали зустрічної позовної заяви:
за позовом: підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2, код НОМЕР_2
до відповідача: підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1.
про визнання недійсним п.10.1 договору про оренду приміщення від 1 вересня 2008р. зі змінами та доповненнями відповідно до угоди від 30 липня 2009р.
за участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_3 - представник, (посвідчення № 597 від 02.03.11)
Від відповідача: ОСОБА_4 - представник, (довіреність б/н від 06.06.11)
Від відповідача: ОСОБА_5 - представник, (довіреність б/н від 06.06.11)
Підприємець ОСОБА_1 заявив вимогу до підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 36 259,72 грн., 57 759,19 грн. штрафу, який являє собою борг орендаря перед орендодавцем по орендній платі який виник до 01.08.09 р., 554,47 грн. відсотків річних; 250,35 грн.пені, 3500,00 грн. витрат за надання правової допомоги адвокатом,
- про розірвання договору оренди приміщення, укладеного між підприємцем ОСОБА_1 та підприємцем ОСОБА_2
- про виселення підприємця ОСОБА_2 з нежитлового приміщення №1, магазин №4 загальною площею 65 м.кв., яке знаходиться у АДРЕСА_3
- та стягнення з підприємця ОСОБА_2 на користь підприємця ОСОБА_1, витрати по сплаті державного мита в сумі 1120,00 грн., інформаційно-технічного забезпечення в сумі 236,00 грн.
Ухвалою суду від 25.05.11 р. дану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 07.06.11 р.
Представник позивача подав суду клопотання (вх№5029/2011-свх від 14.06.11) про збільшення позовних вимог:
- стягнення з підприємця ОСОБА_2 боргу в розмірі 105 823,73 грн., в т.ч. 47 259,72 грн. борг з урахуванням індексу інфляції за період з 11.01.11р.по 14..06.11 р.; 57 759,19 грн. борг орендаря перед орендодавцем по орендній платі який виник до 01.08.09 р.; 554,47 грн. відсотків річних; 250,35 грн.пені.
- розірвати договір про оренду приміщення, що був укладений між підприємцем ОСОБА_1 та підприємцем ОСОБА_2
- виселити підприємця ОСОБА_2 з нежитлового приміщення №1, магазин №4 загальною площею 65 м.кв., яке знаходиться у АДРЕСА_3.
- стягнути з підприємця ОСОБА_2 на користь підприємця ОСОБА_1, витрати по сплаті державного мита в сумі 1230,00 грн., інформаційно-технічного забезпечення в сумі 236,00 грн та 3500,00 грн. витрат за надання правової допомоги адвокатом.
Суд задоволив заявнику його клопотання про збільшення суми позову, відповідно до ст 22 ГПК України.
В судовому засіданні 07.06.11 р. оголошено перерву до 16.06.11 р.
В судовому засіданні 16.06.2011р. відповідач звернувся із зустрічним позовом, яким просить визнати недійсним п.10.1 Договору про оренду приміщення від 01 вересня 2008р, із змінами та доповненнями відповідно до угоди від 30.07.09 р.
Відповідно до ст. 60 ГПК України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов"язаний з первісним.
Суд, розглянувши зустрічну позовну заяву, прийняв її до спільного розгляду з первісним позовом.
Ухвалою суду від 16.06.11 р. відкладено розгляд справи на 24.06.11 р.
Одночасно з подачею позовної заяви позивач подав суду клопотання про вжиття заходів по забезпеченню позову. Ухвалою про порушення провадження зобов"язано сторону подати суду докази в обгрунтування вжиття судом таких заходів. Вимоги ухвали суду не виконано.
Проте, в судовому засіданні 24.06.2011 року представник підприємця ОСОБА_1 подав повторне клопотання про вжиття заходів про забезпечення позову за вх.№ 5363/2011 від 2406.2011 року., в якому просить накласти арешт на транспортні засоби та інше майно, що належить відповідачу-ОСОБА_2
Суд, розглянувши подані клопотання, прийняв рішення задоволити дане клопотання частково.
Ухвалою від 24.06.11 р. суд наклав арешт на автомобіль Mercedes-Benc 200, 2000 р.в., державний номерний знак НОМЕР_3, який зареєстрований в органах Міністерства внутрішніх справ за відповідачем-ОСОБА_2.
Представник позивача подав суду клопотання (вх№5035/2011-свх від 12.07.11) про збільшення позовних вимог:
- стягнення з підприємця ОСОБА_2 боргу в розмірі 116 823,73 грн. в т.ч. 58 259,72 грн. борг з урахуванням індексу інфляції за період з 11.01.11р.по 14..06.11 р.; 57 759,19 грн. борг орендаря перед орендодавцем по орендній платі який виник до 01.08.09 р.; 554,47 грн. відсотків річних; 250,35 грн.пені.
- розірвати договір про оренду приміщення, що був укладений між підприємцем ОСОБА_1 та підприємцем ОСОБА_2
- виселити підприємця ОСОБА_2 з нежитлового приміщення №1, магазин №4 загальною площею 65 м.кв., яке знаходиться у АДРЕСА_3.
- стягнути з підприємця ОСОБА_2 на користь підприємця ОСОБА_1, витрати по сплаті державного мита в сумі 1340,00 грн., інформаційно-технічного забезпечення в сумі 236,00 грн та 3500,00 грн. витрат за надання правової допомоги адвокатом.
Суд задоволив заявнику його клопотання про збільшення суми позову, відповідно до ст 22 ГПК України.
Представник позивача-ОСОБА_1. позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві, при цьому вказує на систематичне порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань, що проявляється у несплаті належним чином орендних платежів згідно договору оренди приміщення від 01.09.08 р. та ухиляння відповідача звільнити приміщення.
Представник відповідача- ОСОБА_2 проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (№5365/2011-свх. від 24.06.11), вказує на безпідставнісь та необгрунтованість вимог позивача.
Представник позивача за зустрічним позовом- ОСОБА_2 у зустрічному позові позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у зустрічній позовній заяві.
Представник відповідача за зустрічним позовом- ОСОБА_1. проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву (№5364/2011-свх. від 24.06.11), вказує на безпідставнісь та необгрунтованість вимог позивача.
Заслухавши представників сторін та розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
01.09.08 р. між підприємцем ОСОБА_1 та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про оренду приміщення.
Відповідно до п.1.1 Договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне володіння та користування приміщення загальною площею 65 м.кв. для розміщення торгової будки, яка знаходиться у АДРЕСА_3
Пункт 2.1 Договору передбачає, що вступ орендаря у володіння та користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного майна.
На виконання вищевказаного пункту Договору підприємець ОСОБА_1 передав підприємцю ОСОБА_2 нежитлові приміщення, які є предметом договору , про що свідчить акт приймання-передачі приміщення від 01.09.08 р.
Стаття 193 Господарського кодексу Укарїни передбачає, що суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Анологічна норма міститься в статті 526 ЦК України.
Пунктом 3.1 Договору орендна плата сплачується у сумі 11 000,00 коп. за місяць оренди і перераховується орендарем орендодавцеві попередньо не пізніше 10 числа кожного місяця. Даний розмір орендної плати та строки сплати були погоджені сторонами 30.07.09 р. в Угоді про внесення змін до договору про оренду приміщення від 01.09.08 р.
Тобто, виходячи з умов Договору підприємець ОСОБА_2 зобов"язалась здійснити орендні платежі щомісяця до 10 числа включно.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Проте, в порушення взятих на себе зобов"язань орендар порушив умови Договору , що проявляється у несплаті належним чином орендних платежів.
15.03.11 р. підприємець ОСОБА_1 направив підприємцю ОСОБА_2 претензію, з проханням погасити заборгованість в сумі 13 649,00 грн. по орендній платі згідно Договору оренди.
19.04.11 р. підприємець ОСОБА_1 повторно направив підприємцю ОСОБА_2 претензію, з проханням:
- погасити заборгованість в сумі 24 649,00 грн. по орендній платі згідно Договору оренди;
- сплатити підприємцю ОСОБА_1 штраф у розмірі 57 759,19 грн.
- після сплати вищевказаних платежів , укласти угоду про дострокове розірвання Договору про оренду приміщення.
24.05.11 р. підприємцем ОСОБА_2 направлений лист підприємцю ОСОБА_1, яким підприємець ОСОБА_2 інформує про свою згоду щодо розірвання Договору оренди та підписання відповідної угоди.
В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чин ом відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до п.1ст.651 Цивільного кодексу - розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 188 Господарського кодексу установлює правило, за яким сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору / в даному випадку - претензія від 19.04.2011р./ у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. В даному випадку згоду на розірвання договору сторона направила 24.05.2011р., внаслідок чого сторона пропустила встановлений законом термін і в цьому випадку звернення позивача до суду/23.05.20011р./ з вимогою про розірвання договору, є таким, що відповідає ч.4 ст.188 Господарського кодексу.
Разом з тим, п.10.8 Договору між сторонами передбачено, що дія договору оренди припиняється, зокрема, достроково за згодою сторін. Будь-яких термінів договором не обумовлено. Пунктом 10.3 договору обумовлено 20 денний термін тільки для внесення змін або доповненнь /а не дострокового розірвання/ договору.
Таким чином, оцінюючи ситуацію, яка фактично склалася, суд прийшов до висновку про те, що договірні відносини між сторонами припинилися в момент дачі згоди другою стороною на дострокове розірвання договору. Передбачений ст.188 ГК 20-денний термін є процесуальним і стосуеться того випадку, коли сторони мають наміри захищати свої права через суд. Проте, пропуск цього строку не може бути перепоною для подальшого вирішення спору в добровільному порядку , що суперечило би вільному волевиявленню сторін та означало би порушення загальних засад цивільного законодавства, зокрема таких, як: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, справедливість, добросовістність та розумність /ст.3 Цивільного кодексу/.
Отже, в момент дачі згоди підприємцем ОСОБА_2 на дострокове розірвання договору про оренду приміщення від 1 вересня 2008р. з подальшими змінами на аналогічні пропозиції підприємця ОСОБА_1 - дія договору оренди припиняється, а спір між сторонами в частині розірвання договору зникає.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За наведених обставин, суд вважає наступне.
1. Вимога позивача-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості підлягає задоволенню частково, а саме підлягає стягненню на користь позивача 36259,72 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 11.01.11 р. до 01.06.11 р., тобто до моменту згоди сторін на дострокове розірвання договору.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати за червень і липень поточного року є необгрунтованими.
Як свідчать обставини справи та не спростовано позивачем в судовому засіданні -позивач-підприємець ОСОБА_1 ухилився від прийняття приміщення та підписання акту прийому-передачі, про що суду подано Акт прийому-передачі від 11 квітня 2011р., Акт про відмову від підписання акту прийому-передачі /повернення/ приміщення від 11.04.2011р. та нотаріально посвідчені заяви гр.гр.Пивоварчин і Гузарь.
2. Підлягає стягненню в користь позивача 554,47 грн. відсотків річних.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
3. Суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 250,35 грн. пені та наявність підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки порушення строків виконання грошового зобов”язання мало місце, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
4. Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше. Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на такий припис норми права, фактичні суми задоволених позовних вимог - позивачу належить відшкодувати 455,64 грн. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1109,50 грн. витрат на послуги адвоката.
5. В частині вимог про розірвання договору оренди приміщення суд припиняє провадження по справі, враховуючи п.1-1 ч.1 ст 80 ГПК України та відсутність спору в цій частині між сторонами.
Зустрічний позов про визнання недійсним п.10.1 Договору про оренду приміщення від 1 вересня 2008р, із змінами та доповненнями відповідно до угоди від 30.07.09 р. підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Виходячи з умов Додаткової угоди, між сторонами було вчинено правочин, що суперечить вимогам ст.549 ЦК України, який на вимогу однієї з сторін може бути визнаний судом недійсним.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що штраф є одним із різновидів неустойки, і являє собою грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.
В даному випадку умовами додаткової угоди визначено штраф в розмірі 57 759,19 грн, який визначений у сталій сумі, яка не залежить від суми невиконаного чи не належно виконаного зобов"язання.
Умовами договору передбачено стягнення зі сторони штрафу не за невиконання зобов"язання за договором, а за дострокове розірвання договору з ініціативи Орендаря чи розірвання договору за рішенням суду внаслідок порушення умов договору орендарем.
Статтею 207 Госпоодарського кодексу визначено, що недійсною може бути визнано нікчемну умову господарського зобов"язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов"язання порушує права та законні інтереси другої сторони. Зокрема, це може бути така умова договору, яка вимагає від одержувача товару /послуги/ сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
В спірному випадку умова договору п.10.1 про оренду приміщення від 1 вересня 2008р. в редакції угоди від 30.07.09р. повністю підпадає під визначення частини 2 ст.207 Господарського кодексу: умовою договору передбачено непомірно великий штраф за дострокове розірвання договору орендарем /відмова від послуг/ і не передбачено жодної відповідальності за такі ж дії зі сторони орендодавця.
За приписами ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 217 КЦ України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість вимог зустрічної позовної заяви.
Задовільняючи вимоги зустрічної позовної заяви, суд не знаходить підстав для задоволення первісного позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача 57759,19 грн. заборгованості по орендній платі. До такого висновку суд дійшов на підставі того, що крім визнаного судом недійсним п.10.1 договору - суду не подано жодних доказів в підтвердження фактичної наявності такого боргу та взяття відповідачем зобов"язання його сплатити. Посилання позивача на те, що підписуючи договір, сторона визнала таку заборгованість - не приймається судом до уваги як таке, що спростовується самим фактом подачі зустрічної заяви про визнання цієї умови договору недійсним.
Судові витрати за зустрічним позовом підлягають відшкодуванню в порядку ст.49 ГПК України.
Отже на підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 49, 82 -84, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Зустрічний позов задоволити.
Визнати недійсним п.10.1 Договору про оренду приміщення від 1 вересня 2008р. зі змінами та доповненнями відповідно до угоди від 30 липня 2009.
Стягнути з позивача - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_4 в ІФФ КБ "ПриватБанк", МФО НОМЕР_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_6 виданий 15 липня 1997 року.) в користь відповідача- підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, свідоцтво НОМЕР_7 від 22 травня 1998 року, паспорт серія НОМЕР_8, виданий 29 липня 1996 року.) 85 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по зустрічній позовній заяві.
Основний позов задоволити частково.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, свідоцтво НОМЕР_7 від 22 травня 1998 року, паспорт серія НОМЕР_8, виданий 29 липня 1996 року.) в користь- позивача підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_4 в ІФФ КБ "ПриватБанк", МФО НОМЕР_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_6 виданий 15 липня 1997 року.) 36259,72 грн. основного боргу з індексом інфляції, 554,47 грн. відсотків річних, 250,35 грн. пені, 455,64 грн. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та 1109,5 грн. витрат на послуги адвоката.
Припинити провадження в частині вимог про розірвання договору про оренду приміщення із-за відсутності предмету спору.
В решті вимог в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Фрич М. М.
Повне рішення складено 18.07.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Костів Я. Р. 18.07.11