Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "15" липня 2011 р.Справа № 16/5007/67/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Гансецького В.П.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 26.04.11р.
від відповідача: ОСОБА_2 - дов. № 99/582 від 13.07.11р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металспецпостач" (м. Житомир)
до Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" (м.Житомир)
про стягнення 291148,32 грн.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.07.11р. до 15.07.11р.
Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 291148,32 грн., з яких 230414,13 грн. боргу за поставлений металопрокат згідно договорів постачання № 081230 від 30.12.08р. та № 4 від 30.12.09р., 4460,67 грн. пені та 56273,52 грн. штрафу.
Під час провадження у справі позивач неодноразово уточнював позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, які в остаточному варіанті заявою від 14.07.11р., поданою в судовому засіданні, просив стягнути з відповідача 1730,45 грн. пені та 41832,80 грн. штрафу.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в сумі 273977,39 грн., з яких 230414,13 грн. боргу за поставлений металопрокат згідно договорів постачання № 081230 від 30.12.08р. та № 4 від 30.12.09р., 1730,45 грн. пені та 41832,80 грн. штрафу.
Представник відповідача в судовому засіданні основний борг перед позивачем в сумі 230414,13 грн. визнала, проти стягнення штрафних санкцій заперечила, подала заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача в частині стягнення штрафних санкцій.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металспецпостач" та Відкритим акціонерним товариством "Вібросепаратор" укладені договори постачання № 081230 від 30.12.08р. та № 4 від 30.12.09р. (а.с.8-11).
Відповідно до пп.1.1 договорів, постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити продукцію (товар), на умовах передбачених даними договорами та додатками до договорів (специфікаціями).
Згідно з пп.2.1 договорів, ціна товару за даними договорами визначається у гривнях та вказана у специфікаціях до даних договорів по кожній із поставок.
Підпунктами 3.1 договорів сторони погодили, що товар поставляється партіями та в строки визначеними додатками до даних договорів (специфікаціями).
Відповідно до пп.4.1 договорів, відповідач, як покупець, здійснює 100% передоплату за товар згідно підписаних уповноваженими особами додатків до даних договорів (специфікацій) не пізніше 2-х банківських днів, шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок позивача, як постачальника, якщо інше не визначено додатками до даних договорів (специфікаціями).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу металопрокат згідно договорів постачання № 081230 від 30.12.08р. та № 4 від 30.12.09р., що підтверджується специфікаціями від 30.12.09р. № 17, № 18, від 28.01.10р. № 1, накладними № РН-0001691 від 30.12.09р., № РН-0001692 від 30.12.09р., № 65 від 28.01.10р., № 128 від 15.02.10р., № 256 від 23.03.10р. (а.с.12-16, 38-40).
Згідно даних позивача, відповідач в порушення умов зазначених договорів розрахунків з позивачем за вказаний товар у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар в загальній сумі 230414,13 грн., що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стосовно нарахування позивачем штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).
Відповідно до пп.8.2 договору постачання № 081230 від 30.12.08р., відповідач, як покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, передбаченого умовами даного договору або додатком до даного договору (спеціфікацією), сплачує позивачу, як постачальнику, штраф у розмірі 20% річних за час користування коштами, що мав сплатити постачальник.
Підпунктами 8.7 договору № 081230 від 30.12.08р. та 8.4 договору № 4 від 30.12.09р. передбачено, що в разі недотримання покупцем строків оплати товару, передбачених умовами додатку до даного договору (специфікацією), покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі діючої подвійної ставки НБУ від суми неоплаченого поставленого товару за кожен день просторочення.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як зазначалось вище, 15.07.11р. представник відповідача подала заяву, в якій просить суд застосувати позовну давність в частині нарахування штрафних санкцій.
Відповідно до п.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У зв'язку з тим, що позивачем пропущено річний строк позовної давності в частині вимог про стягнення штрафу та пені, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу - 230414,13 грн. є обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і умов укладених договорів та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор", 10001, м.Житомир, вул.Баранова 93, ідентифікаційний код 13568038:
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металспецпостач", 10001, м.Житомир, вул.Ватутіна 91/1, ідентифікаційний код 31600184 - 230414,13 грн. боргу за поставлений металопрокат згідно договорів постачання № 081230 від 30.12.08р. та № 4 від 30.12.09р., 2304,14 грн. державного мита та 186,77 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 41832,80 грн. штрафу та 1730,45 грн. пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 15.07.11р.
Суддя Гансецький В.П.
Друк: 3 прим.
1 - у справу,
2,3 - сторонам (рек. з повідом. про вруч.).