07.07.2011
Справа № 22ц-888/2011р. Головуючий у першій
інстанції Кукурекін К.В.
Категорія 34 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.
07 липня 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Водяхіної Л.М.,
суддів - Клочка В.П., Птіціної В.І.,
при секретарі - Одажиу Л.І.,
за участю - позивача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 липня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної події,-
У червні 2009 року ОСОБА_7, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 та вточнивши протягом розгляду справи позовні вимоги, просили стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму 3775 грн. та суму 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_3 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 3200 грн. - витрати на юридичну допомогу.
Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_4 визнаний винним в дорожньо-транспортній події, яка мала місце 10.07.2008 року, внаслідок якої автомобілю ОСОБА_7 були заподіяні механічні пошкодження, а ОСОБА_7 та ОСОБА_3 - фізичні та моральні страждання, оскльки отримали легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_7 крім того був позбавлений автомобілю та був вимушений користуватися орендним транспортом для виконання своєї роботи.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 липня 2010 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 18.11.2010 року у перегляді заочного рішення відмовлено.
Не погодившись з заочним рішенням суду представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6, подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .
Судом першої інстанції встановлено, що 10.07.2008 року, близько 02-00 годин ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Мерседес» державний номер НОМЕР_1, рухався по пл. Ушакова з напрямку вул. Большая Морская в м.Севастополі, в порушення п.п.12.1, 12.4, 2.3«б», 1.5 ПДР України, та дорожньої розмітки 1.1 ПДДУ, а правому закругленні дороги рухаючись з перевищенням швидкості руху, встановленому у населеному пункті, не слідкував за дорожньою обстановкою, не реагував на її змінення, не контролював рух автомобілю, пересік суцільну дорожню розмітку, виїхав на смугу зустрічного руху, де призвів зіткнення з автомобілем ГАЗ державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7, у зв'язку з чим автомобілю ГАЗ було завдано технічні пошкодження, що підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 11.12.2008 року, згідно з якою ОСОБА_4 був звільнений від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.268 КК України, на підставі ст.46 КК України за примирення з потерпілим.
Автомобіль марки «Мерседес» державний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_4, а автомобіль ГАЗ державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_7
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив с того, що ОСОБА_4 повинен відшкодувати понесені ОСОБА_7 витрати, а також завдану позивачам моральну шкоду у повному обсязі.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується частково.
Відповідно до положень ст.22 ЦК України, особа, якій причинний збиток в результаті порушення його цивільного права, має право на відшкодування. Збитком є втрати, понесені у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальний збиток), а також доходи, які особа могла б реально одержати при звичних обставинах, якби його право не було порушено (упущена вигода).
Позивачем в порушення вимог ст.60 ЦПК України не надано належних доказів причинно-наслідкового зв'язку того, що дані витрати необхідно було здійснювати у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу та неможливістю використовувати свій транспортний засіб до проведення відновленого ремонту.
При таких обставинах судова колегія не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 витрат пов'язаних з орендою транспортного засобу у розмірі 2940 грн.
Також судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 суми у розмірі 805 грн. за проведення авто товарознавчого дослідження.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальності ОСОБА_4 була застрахована, та страховою компанією ОСОБА_7 була відшкодована завдана його автомобілю матеріальна шкода у розмірі 11739 грн., але не була відшкодована сума у розмірі 805 грн. за проведення авто товарознавчого дослідження.
У відповідності до ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.
При таких обставинах ОСОБА_4 не є належним відповідачем за вимогою ОСОБА_7, щодо відшкодуванню витрат за проведення авто товарознавчого дослідження, у зв'язку з чим слід відмовити ОСОБА_7 у задоволені його вимог в цій частині.
Задовольняючи вимоги позивачів щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції, врахував положення ст.ст.23,1167 ЦК України та п.3,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», але при цьому суд першої інстанції не вірно врахував ступень та розмір моральних страждань та суттєво завищив суму відшкодування, стягнувши з відповідача на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 20000 грн., на кожного.
В обґрунтування розміру моральної шкоди позивачі також вказали не те, що отримали тілесні пошкодження, які за ступеням тяжкісти відносяться до легких тілесних пошкоджень, проте в матеріалах справи такі доказі відсутні.
Виходячи з реального ступеню та розміру моральних страждань, а також приймаючи до уваги те, що позивачами не зазначено, з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, судова колегія приходить до висновку, що слід стягнути моральну шкоду з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 у сумі 3000 грн. та на користь ОСОБА_3 - 2000 грн.
Крім того, як вбачається з описової частини рішення суду першої інстанції, керуючись ст.ст.79,81,88 ЦПК України, вірно стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. та витрати на юридичну допомогу у сумі 3200 грн., проте в резолютивній частині рішення це не відобразив, у зв'язку з чим ОСОБА_7 не позбавлений можливості звернуться до суду першої інстанції з заявою про постановлення додаткового рішення, у відповідності до ст.220 ЦПК України, для усунення цього недоліку.
Керуючись ст.ст. 303,304, п.3 ч.1 ст.307, п.3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 липня 2010 року в частині стягнення матеріальної шкоди на користь ОСОБА_7 у сумі 3745 грн. - скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди на користь ОСОБА_7 у сумі 3745 грн. - відмовити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 липня 2010 року в частині стягнення на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_3 моральної шкоди - змінити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 у рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 3000 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 2000 грн.
В іншій частині заочне рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 липня 2010 року - залишити без змін.
Рішення набуває чинність з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяті днів із дня набрання законної сили.
Головуючий : Л.М.Водяхіна
Судді: В.П.Клочко
В.І.Птіціна