07.07.2011
Справа № 22ц-795/2011р. Головуючий у першій
інстанції Кравченко В.Є.
Категорія 27 Доповідач у апеляційній
інстанції Водяхіна Л.М.
07 липня 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Водяхіної Л.М.,
суддів - Клочка В.П., Птіціної В.І.,
при секретарі - Одажиу Л.І.,
за участю - позивача ОСОБА_3, представника ПАТ «Державний ощадний банк України» - Грицунь Г.Л., представника КМ України - Василенко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційні скарги ОСОБА_3 на ухвалу Нахімовського районного суду м. Севастополя від 19 січня 2009 року та ухвалу і рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 10 травня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Держави України, в особі Кабінету Міністрів України, про розірвання договору строкового вкладу, стягнення збитків у вигляді суми вкладу з нарахованими відсотками і пені за прострочку нарахування відсотків за строковим вкладом,-
У жовтні 2008 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», згідно зі змінами до Статуту Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2011 року №502 (далі Ощадбанк), та просила стягнути неустойку у вигляді пені за порушення зобов'язань по своєчасному нарахуванню відсотків (прибутку) по договору строкового вкладу №06337 від 19.03.1993 року, починаючи з 20.03.2004 року, у сумі 1361123,24 грн.
Протягом розгляду справи позовні вимоги неодноразово уточнялись позивачем в частині збільшення розміру позовних вимог, зміни предмету позову та визначення відповідальних за позовом осіб.
04.12.2008 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою, в якій вимагав одночасно розірвати договір від 19.03.1993 року за №06337 та стягнути у солідарному порядку з відповідачів (Ощадбанку і Держави, в особі Кабінету Міністрів України) збитки у вигляді несплачених відсотків за неналежне виконання договору, в сумі 825153,84 грн. за неналежне виконання договору за період з 19.03.1993 року по 30.09.2008 року, виходячи з облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент укладення зазначеного договору, відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення заощаджень в Ощадному банку України» від 11.01.1993 за №1-93, а також пеню, починаючи з 02.07.2008 року і по 04.12.2008 рік, у сумі 4673662,92 грн.
15.01.2009 року представник позивача, посилаючись на те, що договір не представляє інтересу для вкладника у майбутньому, у зв'язку з неналежним виконанням його умов відповідачами, надав заяву про збільшення позовних вимог, та просив договір розірвати та стягнути з вищевказаних відповідачів у солідарному порядку збитки в сумі 1031442,29 грн. за період з 19.03.1993 року по 31.12.2008 року та пеню, за станом на 19.01.2009 року, в сумі 7235763,16 грн.
Ухвалою суду від 19.01.2009 року представнику позивача ОСОБА_3 відмовлено у прийнятті до розгляду заяв про зміну (доповнення) предмету і ціни позовної заяви ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_7 до Ощадбанку від 04.12.2008 та від 15.01.2009 в частині вимог щодо розірвання договору і стягнення збитків, пред'явлених до Ощадбанку і Держави в особі Кабінету Міністрів України.
Постановлено предметом судового розгляду вважати позовні вимоги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_7 до Ощадбанку від 22.01.2008 року про стягнення пені за прострочку нарахування відсотків за строковим вкладом 19.03.1993 року за №06337 з врахуванням останнього уточнення позивача, викладеного в заяві від 15.01.2009 року.
Ухвалою суду від 06.10.2009 року у зв'язку зі смертю позивачки ОСОБА_7, провадження у справі зупинялось у відповідності до п. 1 ч.1 ст.201 ЦПК України.
Ухвалою суду від 22.11.2010 року провадження у справі було відновлено.
Ухвалою суду від 03.02.2011 року у порядку процесуального правонаступництва, з врахуванням положень ст.ст. 1228,1261,1268,1296 ЦК України та ухвали Апеляційного суду м. Севастополя від 16.09.2010 року, ОСОБА_3 був залучений в якості позивача у справі замість ОСОБА_7
ОСОБА_3, підтримав підстави та предмет раніше заявленого позову та вточнивши протягом розгляду справи позовні вимоги просив розірвати договір зберігання строкового вкладу №06337 від 19.03.1993 року, а також стягнути з відповідачів у солідарному порядку збитки у вигляді суми вкладу з відсотками, в розмірі 7684843,93 грн., пеню за період з 15.09.2009 року по 21.04.2011 року (з моменту відкриття спадщини та по момент закінчення першого кварталу 2011 року), в сумі 67188097,57 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що 19.03.1993 року у філії Ощадбанку №8398 Нахімовського району м. Севастополя між ОСОБА_7 та відповідачем був укладений договір строкового вкладу №06337 на суму 250000 крб., однак при наданні фінансових послуг по зберіганню грошових коштів, Ощадбанком були допущені суттєві порушення умов договору щодо своєчасного нарахування відсотків по вкладу за ставкою річного відсотку на рівні облікової ставки Національного Банку України, яка, у відповідності до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 11.01.1993 року за №1-93 «Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення заощаджень в Ощадному банку України», на час укладення договору дорівнювала 100%. Рішенням Апеляційного суду м.Севастополя від 20.12.2007 року договір зберігання строкового вкладу №06337 від 19.03.1993 року розірвано не було, рішення у добровільному порядку належним чином не виконано, Ощадбанком перерахування відсотків по спірному вкладу не проведено, що є істотним порушенням його умов у односторонньому порядку та підставою для розірвання у судовому порядку. Крім того, ОСОБА_3, як спадкоємець і правонаступник за законом після смерті своєї матері втратив інтерес до подальшого виконання цього договору банком та у зв'язку з порушенням зобов'язань за цим договором з Ощадбанку та Держави України, яка є гарантом збереження та видачі вкладу, у солідарному порядку повинні бути стягнуті збитки у вигляді суми вкладу з відсотками, а також пеня.
Ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 10 травня 2011 року провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 щодо розірвання строкового вкладу №06337 від 19.03.1993 року закрито.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 10 травня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення збитків у вигляді суми вкладу з нарахованими відсотками та пені за прострочку нарахування відсотків за строковим вкладом №06337 від 19.03.1993 року відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду від 19.01.2009 та ухвалою і рішенням суду від 10.05.2011 року ОСОБА_3, подав апеляційні скарги, в яких ставить питання про скасування ухвал та рішення суду та постановлення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що ухвали та рішення суду першої інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та при невідповідності висновків суду обставинам справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав .
Постановляючи ухвалу 19.01.2009 року суд першої інстанції виходив с того, що питання поставлені ОСОБА_3 не можуть бути предметом повторного судового розгляду та Кабінет Міністрів України не може бути залучений у якості співвідповідача, у зв'язку з тим, що держава не відповідає за зобов'язання банку.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 20.12.2007 року (арк.с.98-100, т.1) по справі №22ц-1312/2007 на Ощадбанк було покладено зобов'язання перерахувати ОСОБА_7 проценти по вкладу за період з 19.03.1993 року по 20.12.2007 року, відповідно до ставок Національного банку України за цей період.
Ощадбанк, на виконання цього рішення, перерахував суму у розмірі 710,64 грн. на ім'я ОСОБА_7
Також предметом апеляційного розгляду були у тому числі вимоги ОСОБА_7 щодо розірвання спірного договору від 19.03.1993 року за №06337 та стягнення збитків, у задоволенні яких судовою колегією було відмовлено.
Зазначене судове рішення апеляційної інстанції набрало чинності та в касаційному порядку не скасовано.
Згідно з п.9 Статуту Ощадбанку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 за №261, банк не відповідає за зобов'язання держави, а держава не відповідає за зобов'язаннями банку.
Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст.633 ЦК України), умови договору банківського вкладу встановлюються однаковими для всіх вкладників. Операції з приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб належить виключно до банківських операцій (ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
При таких обставинах судова колегія вважає, що ухвала суду від 19.01.2009 року є законною та обґрунтованою, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України не підлягає скасуванню.
Постановляючи ухвалу 10.05.2011 року суд першої інстанції виходив с того, що є рішення, яке набрало законної сили, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія.
Відповідності до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 20.12.2007 року по цивільній справі №22ц-1312/2007 позов ОСОБА_7 до Ощадбанку України в частині вимог про розірвання договору зберігання строкового вкладу від 19 березня 1993 року №06337 на суму 250000 крб. було розглянуто, у позові відмовлено (арк.с.98-100, т.1). Рішення набуло законної чинності.
Ухвалою суду від 03.02.2011 року ОСОБА_3, відповідно до ст.37 ЦПК України, є процесуальним правонаступником після ОСОБА_7, отже, позивачем по справі, наполягає на розірванні договору за тими ж підставами, що були заявлені позивачкою і при розгляді цивільної справи №22ц-1312/2007.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що спір про розірвання договору строкову вкладу №06337 від 19.03.1993 року з тих самих підстав повторному вирішенню у судовому порядку не підлягає.
При таких обставинах судова колегія вважає, що ухвала суду від 10.05.2011 року є законною та обґрунтованою, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України не підлягає скасуванню.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив с того, що немає правових підстав для задоволення позову.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія.
З матеріалів справи вбачається, що 19.03.1993 року ОСОБА_7 уклала з Ощадбанком договір строкового зберігання вкладу № 06337 на суму 250000 крб. у філії Ощадбанку №8398 Нахімовського району м. Севастополя без визначення строку його дії.
У відповідності до п.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 11.01.1993 року №1-93 «Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення заощаджень в Ощадному банку України» Ощадбанк був зобов'язаний встановлювати починаючи з 01.01.1993 року процентні ставки по вкладах населення, покладених на строк не менше 6 місяців, на рівні облікової ставки Національного банку України.
На момент укладення спірного договору строкового зберігання вкладу №06337 на суму 250000 крб. 19.03.1993 року облікова ставка Національного банку України дорівнювала 100% річних.
Відсотки по вкладу ОСОБА_7 нараховані відповідно до ставок, встановлених Ощадбанком, що встановлено рішенням Апеляційного суду м.Севастополя від 20.12.2007 року по цивільній справі №22ц-1312/2007 за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_3 до Ощадбанку про розірвання договору зберігання вкладу, відшкодування збитків і моральної шкоди. (арк.с.98-100 т.1).
Також рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 20.12.2007 року на Ощадбанк було покладено зобов'язання перерахувати ОСОБА_7 відсотки по вкладу за період з 19.03.1993 року по 20.12.2007 року відповідно до ставок Національного банку України за цей період (арк.с.32-33 т.1).
Рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 20.12.2007 року Ощадбанком виконане в суми 710,64 грн. шляхом відкриття в операційної частини філії №4548 в м. Севастополя рахунку НОМЕР_1 (арк.с.53 т.1).
Відповідно до ст.ст.1218,1220,1228 ЦК України у зв'язку зі смертю ОСОБА_7 (арк.с.269 т.1) відкрилася спадщина, зокрема на суму вкладу №06337 в розмірі 250000 крб. у філії Ощадбанку Нахімовського району м.Севастополя і нарахованих відсотків по цьому вкладу в сумі 710,64 грн., яку на підставі ч.2 ст.1223 ЦК України успадкував за законом ОСОБА_3
Таким чином позов ОСОБА_3 в частині стягнення відсотків по вкладу за період з 19.03.1993 року по 20.12.2007 року задоволенню не підлягає, оскільки рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 20.12.2007 року не скасовано, виконавчий лист, виданий на виконання цього рішення, в порядку, передбаченому ч.4 ст.369 ЦПК України не визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Щодо відмови ОСОБА_3 в частині стягнення відсотків по вкладу за період з 21.12.2007 року по теперішній час, висновкі суду першої інстанції також є обґрунтованими.
Згідно з Законом України Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року № 537/96- ВР, в редакції, що діяла на час звернення ОСОБА_7 з позовом до суду, встановлюються зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР, а також грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років і які знаходились на рахунках Ощадного банку України не менше одного повного календарного року в період 1992-1995 років.
Питання відносно проіндексованих грошових заощаджень, поміщених в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадбанку, належить вирішувати, насамперед, виходячи із загального правила ст.2 Закону «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», які передбачають, що держава зобов'язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку.
Йдеться про порядок, визначений як безпосередньо цим Законом, так у відповідності з ним іншими нормативно-правовими актами.
Даним Законом, зокрема, визначено, що компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться виключно в грошовій формі за рахунок державного бюджету, починаючи з 1997 року.
Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.
Порядок перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадбанку визначається Кабінетом Міністрів України.
Заощадження повертаються поетапно, залежно від віку вкладника, суми вкладу, інших обставин у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.
Перелік груп вкладників і черговість виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також в разі смерті вкладника - обсяг виплат частини проіндексованого вкладу спадкоємцям або іншим особам, які взяли на себе організацію похорон, згідно з ч.2 ст.7 згаданого Закону у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
При зверненні громадян до суду з заявами про захист гарантій на відновлення заощаджень, повернення чи використання проіндексованих заощаджень слід мати на увазі, що такі заяви, оформлені відповідно до чинного Законодавства, підлягають судовому розгляду, їх розгляд здійснюється у позовному провадженні.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що мова йде не про відповідальність за невиконання чи неналежне виконання укладеного між, вкладником та Ощадбанком договору, а про повернення відновлених в установленому порядку заощаджень.
Відновлення і повернення проіндексованих заощаджень проводиться лише через установи Ощадбанку в межах коштів перерахованих для цих цілей.
При цьому необхідно враховувати, що Ощадбанк проводить виплату проіндексованих заощаджень в межах передбачених для цього Державним бюджетом України і перерахованих з нього грошових сум, встановленої поетапності та черговості їх повернення, визначеного співвідношення між групами вкладників.
Суд встановив, що Ощадбанку не перераховані кошти і позивач не відноситься до осіб, яким у поточному році з передбачених бюджетом коштів мали бути поверненні проіндексовані заощадження, тому відмовив у задоволенні вимог обґрунтовано.
Згідно з п.9 Статуту Ощадбанку, затвердженого постановою КМУ №261 від 25.02.2003 року, банк не відповідає за обов'язки держави, а держава не відповідає за зобов'язанням банку, крім випадків, передбачених законом або договором (арк.с.116-117 т.1).
Таким чином позов ОСОБА_3 в частині стягнення відсотків по вкладу за період з 21.12.2007 року по теперішній час також не підлягає задоволенню.
Вимоги ОСОБА_3, щодо стягнення пені за прострочення належного нарахування відсотків по вкладу також не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_3 не є стороною договору строкового зберігання вкладу №06337 на суму 250000 крб., укладеного його матір'ю з Ощадбанком в філії №8398 Нахімовського району м. Севастополя, а в силу ч.2 ст.1228 ЦК України, як спадкоємець за законом має право тільки на вклад (грошові кошти), заощаджені ОСОБА_7, у зв'язку з чим вимоги ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у даному випадку не поширюється на спірні правовідносини, оскільки ОСОБА_3 не є споживачем, а відповідач - виконавцем в розумінні ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів».
На підставах викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни немає.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, п.1 ч.2 ст.307, ст.ст.308, п.1 ч.1 ст.312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 10 травня 2011 року, а також на ухвали Нахімовського районного суду м. Севастополя від 10 травня 2011 року та від 19 січня 2009 року - відхилити.
Ухвали Нахімовського районного суду м. Севастополя від 19 січня 2009 року та від 10 травня 2011 року і рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 10 травня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Л.М.Водяхіна
Судді: В.П.Клочко
В.І.Птіціна