07.07.2011
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-761/11р. Головуючий у першій
інстанції Гапонов Д.Ю.
Категорія 34 Доповідач у апеляційній
інстанції Птіціна В.І.
07 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Птіціної В.І.,
суддів - Клочка В.П., Водяхіної Л.М.,
за участю секретаря - Одажиу Л.І.,
представника позивачів - ОСОБА_3,
відповідача - ОСОБА_4,
представника відповідача - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 06 травня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
у вересні 2010 р. ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 31.10.2009р. близько 17 годин 30 хвилин, на автодорозі Танкове-Оборонне, в районі села Хмельницьке, Балаклавського району міста Севастополя за участю водіїв ОСОБА_6, ОСОБА_4 та погонщика тварин ОСОБА_8 сталася аварія, під час якої, з вини ОСОБА_4 було пошкоджено автомобіль ОСОБА_6 «Volkswagen Passat 1.8L», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість якого на момент аварії склала 62236грн. 42коп. ОСОБА_6 просить стягнути на свою користь вартість автомобіля та моральну шкоду у розмірі 10000грн. та судові витрати. В обґрунтування моральної шкоди ОСОБА_6 зазначає, що внаслідок ДТП він пережив стрес, злякавшись за життя дружини, яка була в його автомобілі, переживання, пов'язані з пошкодженням його автомобіля та неможливістю його використовувати. Позивач ОСОБА_7 просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20000грн., мотивуючи це пережитим під час аварії стресом, фізичним болем, внаслідок отриманих під час ДТП травм, крім того просить стягнути судові витрати з відповідача.
Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 06 травня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 62236грн. 42коп., моральну шкоду - 3000грн., судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 630грн. 86коп. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи - 120грн., а разом - 65987грн. 28коп. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 4000грн. та судовий збір - 8грн. 50коп., а разом - 4008грн. 50коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає відхиленню з наступних підстав.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ДТП, через яку позивачу завдано матеріальну та моральну шкоду, сталася через порушення відповідачем правил дорожнього руху.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України та відповідає фактичним обставинам справи.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст. 1166, 1167 ЦК України.
За правилами вказаних правових норм майнова чи моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах (ст.ст. 1166, 1167 того ЦК України), тобто за принципом вини, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як передбачено ст. 1192 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п. 12.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Пункт 12.3. зазначених правил встановлює, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Згідно з п. 1.10. Правил дорожнього руху України небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її), яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.10.2009р. близько 17 годин 30 хвилин, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Опель», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по автодорозі «с.Танокове-с.Оборонне» з боку автодороги «Севастополь-Ялта» в напрямку с.Чорноріччя. У районі с.Хмельницьке ОСОБА_4 здійснив наїзд на корову, яка вийшла на проїзну частину дороги справа наліво по ходу свого руху. Після наїзду автомобіль під керуванням ОСОБА_4 змінив напрямок свого руху вліво, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем «Volkswagen Passat 1.8L», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі для руху.
Згідно звіту про оцінку матеріальної шкоди № 12064 (а.с 44) сума відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Passat 1.8L», складає 109628,63 грн. при ринковій вартості цього автомобілю - 62236,42 грн. Крім цього, внаслідок ДТП пасажир автомобіля «Volkswagen Passat 1.8L» ОСОБА_7 отримала легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що висновок про оцінку матеріальної шкоди в цілому не був спростований сторонами, відповідач проведення експертизи, відповідно до вимог ст.ст. 60, 143, 147 ЦПК України, в суді не просив, а тому, цей висновок є належним та допустимим доказом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми матеріальної шкоди у розмірі 62236,42 грн., оскільки, проаналізувавши викладені обставини справи, вимоги закону, надані на запит апеляційного суду адміністративний матеріал та матеріал про відмову у порушенні кримінальної справи, колегія суддів приходить до висновку, що ДТП сталася через порушення ОСОБА_4 п.п.12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Стосовно відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Пункт 3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначає моральну шкоду як витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, враховуючи викладені обставини справи, доводи позовної заяви, висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 3000 грн. на користь ОСОБА_6 та 4000 грн. на користь ОСОБА_7, колегія суддів вважає обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, а тому рішення суду в цій частині також скасуванню чи зміні не підлягає.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при визначенні розміру судового збору за подання позову, як підстава для скасування рішення суду, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди відносяться до вимог немайнового характеру та, відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, судовий збір по зазначеним вимогам складає 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Інших доводів, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість рішення суду, в апеляційній скарзі не наведено, а тому вона підлягає відхиленню.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, оскільки постановлюючи рішення про стягнення на користь позивача відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за
призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен
був обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Таким чином, судом не вирішено питання про зобов'язання ОСОБА_6 передати ОСОБА_4 пошкоджений через ДТП автомобіль «Volkswagen Passat 1.8L» (пункт 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"), тому рішення суду в цій частині підлягає зміні на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.
В іншій частині суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись викладеним, ст.ст. 303, 304, 307, ч.1 ст. 308, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 06 травня 2011 року змінити, доповнити його резолютивну частину реченням такого змісту: зобов'язати ОСОБА_6 передати ОСОБА_4 автомобіль «Volkswagen Passat 1.8L» реєстраційний номер НОМЕР_1, 1994 року випуску, після відшкодування ОСОБА_4 матеріальної шкоди позивачу у повному обсязі.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ В.І.Птіціна
Судді: /підпис/ В.П.Клочко
/підпис/ Л.М.Водяхіна
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя В.І.Птіціна