м. Севастополь вул. Вакуленчука , 3
код суду 2702
перша інстанція
справа № 2 -1242/2011
категорія 2
І М " Я У К Р А Ї Н И
Від 25 червня 2011 р. Гагарінського районного суду м. Севастополя
В складі: головуючою Завгородньої Л.М
При секретарі Гоголевої І.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ЯценкоОлени Андріївни до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-я особа Фонд комунального майна Севастопольської міської держадміністрації про визнання права власності, суд
Встановил
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на однокімнатну квартиру №76 по вул. Меншикова, б. 23, м. Севастополь та скасування реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на тих підставах, що вона з 1999 року постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, за свій рахунок несе усі витрати по її утриманню, та таким чином, ОСОБА_3 набула право власності на спірне майно у зв'язку з тим, що вона сумлінно заволоділа чужим майном та продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном більш ніж десять років, відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України.
В ході судового розгляду представник позивачки уточнил позовні вимоги, просить визнати за нею право власності на 2/3 долі у спірної квартирі, та відмінити реєстрацію права власності на 1/3 долю нерухомого майна за ОСОБА_1 та відмінити реєстрацію права власності на 1/3 долю нерухомого майна за ОСОБА_2
Відповідачи з позовом не згодні з підстав, що ОСОБА_1 перебувала с ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі з 1987 р., у 1987 році у родини ОСОБА_4 народилася донька - ОСОБА_2, а 25.02.1994 родина ОСОБА_2 набула право загальної дольової власності на квартиру 76 по вул. Меншикова, б. 23, м. Севастополь.
3-я особа у судове засідання не з”явилася .
Вислухавши представників сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:
У судовому засіданні встановлено, що 10.01.1987р. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу. Від сумістного життя є дочка ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Квартира №76 по вул, Меншикова, 23 в м. Севастополь була приватизована на праві загальної дольової власності за ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно зі ст.ст. 5, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло, що видано Відділом приватизації державного житлового фонду Севастопольської місцевої державної адміністрації 25.02.1994 за №277/7.
08.11.2009 р. ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.11.2009, виданим відділом РАГС Гагарінського РУЮ у м. Севастополі.
Зі свідчень ОСОБА_3 вбачається, що вона почала проживати у спірної квартирі з 1999 р. та вела витрати по її утриманню, за свій рахунок проводила ремонт квартири, сплачувала комунальні послуги.
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 показали, що вони знали ОСОБА_3 і померлого ОСОБА_4, що ОСОБА_3 проживає в спірній квартирі по вул. Меншикова з ОСОБА_4 з 1999 р. Дружину ОСОБА_4 вони особисто не знали, знали лише, що її звуть ОСОБА_1.
Свідок ОСОБА_8 показала, що вона знайома з родиною ОСОБА_4 з 1987 р., що померлий ОСОБА_4 був одружений з ОСОБА_1, що вони родиною виїжджали на постійне місце проживання у Росію, але в 1999 р. ОСОБА_4 повернувся до Севастополя та з цього періоду проживав у спірної квартирі з ОСОБА_3. Також ОСОБА_8 показала, що спірна квартира була приватизована родиною ОСОБА_4 за ініціативи ОСОБА_1
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 показали, що померлий ОСОБА_4 був одружений з ОСОБА_1, у шлюбі у них народилася донька - ОСОБА_2, спірна квартира була приватизована родиною ОСОБА_2. Після того як у ОСОБА_1 захворіла мати, яка знаходилася у Росії, уся родина ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання у Росію. ОСОБА_4 працював по місту проживання родини. У 1998 р. він повернувся в Севастополь та працевлаштувався на роботу, яка була поєднана з постійними виїздами за кордон у відрядження, а відповідачі залишилися у Росії у зв'язку з доглядом за хворою мати, при цьому регулярно приїжджали у Севастополь до ОСОБА_12 Спірна квартира, з моменту виїзду родини ОСОБА_12 в Росію здавалася в оренду. Про те, що у квартирі АДРЕСА_1 , хтось проживає, не знали. До моменту смерті ОСОБА_4, останній підтримував з ОСОБА_1 шлюбні стосунки, виховував доньку.
Факт виїзду родини ОСОБА_1 на постійне місце проживання у Росію у зв'язку з необхідністю догляду за батьками також підтверджується довідкою №513844, виданою 17.08.1998 Міністерством праці та соціального розвитку Російської Федерації ОСОБА_13 - мати ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_2, висновком якої була потреба в постійному сторонньому догляді.
Доказами підтримання сімейних відносин родини ОСОБА_2 до смерті ОСОБА_4 також є спільні фотографії родини у різні роки та проїзні документи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з РФ у м. Севастополь.
В соответствии со ст. 3 СК України передбачає, що подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Правом власності у розумінні ч. 1 ст. 316 ЦК України є право власності особи на майно, яке вона здійснює згідно з Законом за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В судебном заседании установлено , что згідно ст.345 ЦК Украини відповідачі набули право власності на спірну квартиру у 1994р. в порядку передбаченому Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", таким чином відповідачі набули право власності на 2/3 частині цієї квартирі у встановленому Законом порядку.
Ст. 155 ЖК України гарантує власнику квартири неможливість позбавлення його права користування квартирою, крім випадків, встановлених діючим законодавством.
Аналізуючі всі обстави і докази по справі суд вважає , що у нього не має ніяких підстав для задоволення позовних вимог.
Посилання представника позивачки на ст.344 ЦК України в ході судового засідання не знайшли свого підтвердження і не можуть бути покладені в основу рішення.
Керуючись ст.3 СК України , ст.155 ,316 ,344,345 ЦК України , ст.10,60,179,212 ЦПК України , Конституцієй України , суд
.
вирішив
У позові ЯценкоОлени Андріївни до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-я особа Фонд комунального майна Севастопольської міської держадміністрації про визнання права власності відмовити.
Апеляційне оскарження на рішення суду може бути подано в апеляційний суд м. Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення терміну подачі апеляційне оскарження, якщо апеляційне оскарження не було подане .
Рішення віддруковано в нарадчій кімнаті.
Судья Завгородняя Л.М.
.