І інстанція
код суду 2702
Справа 2-951/2011
категорія ___
08 червня 2011 року Гагарінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого - судді Батуріна А.С.,
при секретарі - Селезньовій Л.М., Потьомкіній Г.І.,
з участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, яка водночас є представником відповідача ОСОБА_4, третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення, зняття з реєстраційного обліку внаслідок втрати права користування житловим приміщенням, суд, -
12 січня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, але в подальшому позовні вимоги збільшила в порядку ст. 31 ЦПК України.
Так, позивач, посилаючись на неправомірні дії відповідачів, пов'язаних з користуванням належної позивачу квартири, що перешкоджає позивачу в повній мірі здійснювати права власника, просить суд захистити право власності позивача та усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1, та зняти відповідача ОСОБА_2 з реєстраційного обліку по зазначеній адресі внаслідок втрати права користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_2, який мешкає та зареєстрований в квартирі зі згоди позивача, влітку 2006 року без згоди позивача -власника квартири та без правових підстав, привів відповідача ОСОБА_6 для спільного проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 та перевіз її особисті речі. Відповідачі проживають в квартирі позивача та займають окрему кімнату в якій встановили замок, користуються приміщеннями спільного користування та предметами домашнього вжитку, споживають комунальні послуги, які сплачує позивач, встановлюють електроприлади великої потужності, що спричиняє позивачу додаткові витрати по сплаті комунальних послуг. На вимогу позивача звільнити належну їй квартиру, відповідачі відмовились. Зазначені дії відповідачів, на думку позивача, порушують права позивача як власника квартири зокрема в частині користування та розпорядження квартирою. Також, позивач вважає, що внаслідок її незгоди на подальше проживання відповідача ОСОБА_2 в квартирі, він є таким, що втратив право користування житлом, в зв'язку з чим він підлягає зняттю з реєстраційного обліку по квартирі АДРЕСА_1.
Правовими підставами для задоволення позову позивач зазначає положення ст. 41 Конституції України, ст. 321, 391 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». При цьому позивач вважає, що до правовідносин, що склалися між сторонами не застосовуються положення ст.ст. 156-157, 116 Житлового кодексу України з тих підстав, що цей нормативно-правовий акт морально застарів, поняття сім'ї в Житловому кодексі відмінно від положень ч. 2 ст. 3 СК України, відповідачами порушуються правила спільного проживання.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, викладені в уточненому позові та зазначив, що в теперішній час в належній їй квартирі мешкають відповідачі. Визнала факт конфліктних відносин з відповідачем ОСОБА_2 внаслідок його проживання з ОСОБА_6, факт сплати відповідачем ОСОБА_2 комунальних послуг, факт поліпшення житлових умов шляхом проведення ремонтних робіт ОСОБА_2 та придбанням їм побутової техніки, факт відсутності іншого житла у відповідача ОСОБА_2 Зазначила, що відповідач ОСОБА_4 зареєстрована за іншою адресою.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав з підстав його необґрунтованості, вважає, що набув право користування квартирою на законних підставах з дозволу позивача. Також вважає, що ОСОБА_4 має право проживання в квартирі в зв'язку з тим, що є його дружиною. Зазначив, що сплачує спожиті ними комунальні послуги, проводив поточні ремонтні роботи з метою поліпшення житлових умов всієї сім'ї (в тому числі позивача та третьої особи), придбав побутову техніку, не має іншого житла. Визнав факт конфлікту з позивачем в зв'язку з проживанням та подальшим одруженням з ОСОБА_6
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, але належним чином повідомлена про місце та час розгляду справи. Причин неявки та заяв про відкладення судового засідання не надала.
Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав з підстав його необґрунтованості та невідповідності фактичним обставинам. Так представник відповідача зазначає, що відповідач ОСОБА_2 зі згоди позивача проживає та зареєстрований в квартирі та є членом сім'ї позивача, відповідач ОСОБА_4 є членом сім'ї ОСОБА_2, відповідачі є добросовісними користувачами, позивачем не було надано належних доказів, що підтвердили б чинення їй перешкод в користуванні власністю з боку відповідачів, в зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову.
Третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_5, в судовому засіданні позов підтримала з підстав в ньому викладених.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Враховуючи, що в уточненому позові позивач заперечує проти застосування норм ЖК до спірних правовідносин, відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу в межах позовних вимог, обґрунтованих положеннями ст. 41 Конституції України, ст. 321, 391 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Так судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником двохкімнатної квартири № 548 в будинку 32 по пр.-ту Жовтневої революції в м. Севастополі загальною площею 55,9 м2, житловою площею 29,9 м2. Право власності набуте шляхом виплати пайових накоплень в ЖБК-91.
В зазначеній квартирі мешкають та зареєстровані позивач та її діти: відповідач ОСОБА_2, ОСОБА_5, які мешкають зі згоди позивача.
З 2006 року разом з ОСОБА_2 в квартирі мешкає ОСОБА_6, які займають окрему кімнату. 12.11.2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 уклали шлюб. Під час проживання в квартирі позивача, відповідачі здійснювали поточний ремонт, сплачують комунальні послуги в своїй частині їх споживання, набули побутову техніку.
Зазначені обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються набутими матеріалами справи.
Також судом встановлено, що між сторонами внаслідок проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в квартирі та встановлення побутових приладів виник побутовий конфлікт, який став підставою для звернення позивача та відповідача ОСОБА_2 до правоохоронних органів. Внаслідок проведених перевірок було відмовлено в порушенні кримінальних справ за відсутності складу злочинів як відносно ОСОБА_2 так і відносно ОСОБА_1, що підтверджується відповідними листами Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі та копіями постанов про відмову в порушенні кримінальних справ. На дії ОСОБА_4 скарг до правоохоронних органів не надходило.
Сторонами не зазначається коли саме виник конфлікт, враховуючи, що позивач звернувся до суду в січні 2010 року, а до правоохоронних органів в лютому 2010 року, суд вважає часом виникнення конфлікту грудень 2009-січень 2010 року.
Посилання позивача на ту обставину, що відповідач ОСОБА_6 мешкає в квартирі без дозволу власника, суд вважає необґрунтованими так як позивачем зазначено, що вона мешкає в квартирі з 2006 року, проте позивач звернувся до суду лише в січні 2010 року, тобто після виникнення побутового конфлікту між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про не заперечення позивачем проти проживання ОСОБА_6 в період з літа 2006 року по час виникнення конфлікту між сторонами.
Також суд визнає необґрунтованими посилання позивача на несплату відповідачами спожитих комунальних послуг, так як відповідачем були надані ряд квитанцій про сплату як комунальних послуг так і проведення ремонтних робіт, що позивачем визнано в судовому засіданні.
Позивач звернувся до суду з негаторним позовом, в якому просить суд усунути перешкоди в користуванні належній їй квартирою та для захисту своїх прав посилається на ст. 391 ЦК України. Але право на негаторний позов за ст. 391 ЦК України, має власник, що володіє майном, але, внаслідок протиправних дій відповідача, позбавлений можливості користування цим майном. Проте належних доказів, які б підтвердили протиправні дії відповідачів, що унеможливлюють користування позивачем квартирою, в порушення ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України.
За таких обставин, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення відповідачів з квартири № 548 в будинку 32 по пр.-ту Жовтневої революції в м. Севастополі.
В частині позовних вимог, щодо зняття з реєстраційного обліку відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, суд вважає необґрунтованим, так як положеннями ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якими позивач обґрунтовує цю вимогу, передбачено виключний перелік підстав для зняття з реєстраційного обліку, зокрема на підставі рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням. Проте рішення суду про позбавлення ОСОБА_2 права користування квартирою позивача суду надано не було та така вимога не заявлялася. Посилання позивача на її небажання подальшої реєстрації відповідача в належній позивачу квартири не входить до виключного переліку підстав для зняття відповідач з реєстраційного обліку, в зв'язку з чим ця позовна вимога задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають та покладаються на позивача в сплаченому розмірі.
Керуючись 6, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 321, 391 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення, зняття з реєстраційного обліку внаслідок втрати права користування житловим приміщенням -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в палату по цивільним справам Апеляційного суду м. Севастополя шляхом подання апеляційної скарги через Гагарінський районний суд м. Севастополя, протягом 10 днів з дня його проголошення, а для учасників процесу, що не були присутні при його оголошенні -протягом 10 днів з дня його отримання.
Суддя Гагарінського районного
суду м. Севастополь /підпис/ ОСОБА_7
З оригіналом згідно. Рішення не набрало чинності.
Суддя Гагарінського районного
суду м. Севастополь А.С. ОСОБА_7