30.06.2011
Справа № 2-260/11Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 липня 2011 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі: головуючого Аркатової К.В., секретаря Подосокорської А.С., позивачки ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6,
третьої особи ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залу суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_7, КП «Харківське міське БТІ», ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на частину квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_3 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання, визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на частину квартири АДРЕСА_1. Свої вимоги позивачка мотивує тим, що з липня 1979 по 1992 роки знаходилася в зареєстрованому шлюбі з відповідачем - ОСОБА_3. На початку 1992 року подружжя за обопільною згодою прийняли рішення про придбання у спільного підприємства "САБ" квартири АДРЕСА_1. З цією метою ними вносилися грошові кошти за квартиру в споруджуваному тоді будинку СП "САБ". При цьому гроші вносилися протягом 1992-1993 років, в основному позивачкою оскільки заробляла значно більше свого чоловіка. Після розірвання шлюбу, сторони не припинили подружні стосунки, проживали разом, вели спільне господарство, мали загальний бюджет, виховували сина. 28.12.1993 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між СП "САБ" і ОСОБА_3, відповідач придбав спірну квартиру, гроші за яку фактично вносилися подружжям раніше. З 01.08.1997 року позивачка зареєстрована в цій квартирі де проживає до теперішнього часу. 22.05.2009 року з повідомлення КП "МіськБТІ" їй стало відомо про переоформлення спірної квартири відповідачем на свою сестру -ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16.10.2008 року приватним нотаріусом ХГНО ОСОБА_7 № 2022. При цьому ОСОБА_1 вказує про відсутність правових наслідків після оформлення угоди, вважає метою переоформлення відповідачем квартири на ім'я своєї сестри - є його бажання ускладнити становище позивачки щодо оформлення своїх прав на Ѕ частину спільної сумісної власності подружжя, якою є, в тому числі і спірна квартира. В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги і просила їх задовольнити. Представник ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, вказуючи в зустрічному позові про укладену 16.10.08 року угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_3, засвідченої відповідно до вимог Закону, у зв'язку з чим просила суд визнати ОСОБА_1, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у цій квартирі, з проведенням відповідної реєстрації.
ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав, в зустрічному позові просив відмовити, вказуючи на відсутність взаємовідносин з тіткою -ОСОБА_4, оскільки остання забрала їхню квартиру.
Приватний нотаріус ОСОБА_7 наполягає на проведеної угоди купівлі-продажу квартири від 16.10.08 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно до вимог чинного законодавства.
КП «МісьБТІ»про місце, час розгляду справи сповіщені належним чином та своєчасно, суд у відповідності до вимог ст.. 169 ч.4 ЦПК України розглядає справу в їх відсутність .
Суд, вислухавши пояснення сторін, їхніх представників, третіх осіб, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного: Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона обв'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та особами, які беруть участь у справі. Доведенню підлягають обставини, що мають значення для винесення рішення по справі, щодо яких виникає спір. Сімейний Кодекс відповідно до Прикінцевих положень набрав чинності в 2003 році, тому встановлення факту має проводиться, якщо він виник до 1 січня 2003 року за правилами Цивільного, а не Сімейного Кодексу. Згідно ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. 21.07.1979 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, який розірвано 04.05.1993 року в установленому законом порядку, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу.
Позивачкою у справі не надано безперечних доказів про стійкі сімейні відносини з ОСОБА_3 з грудня 1992 року по 9 лютого 2001 року, про спільне їх проживання, ведення загального побуту, наявності взаємних прав і обов'язків, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, підтвердили про проживання в цивільному шлюбі ОСОБА_3 з червня 1993 року з ОСОБА_9. При цьому свідок ОСОБА_10 вказала на знайомство з ОСОБА_3 під час святкування дня народження своєї шкільної подруги - ОСОБА_9 1 червня 1993 року, а в подальшому запрошена була відповідачем у жовтні того ж року на святкування його дня народження. Також свідок пояснила, що ОСОБА_9 з метою спільного проживання з ОСОБА_3 справила обмін належить їй і батькам квартири, розташованої по АДРЕСА_2, на квартиру, розташовану по АДРЕСА_3, в якій ОСОБА_9 і ОСОБА_3 спільно проживали до 1997 року. Свідок ОСОБА_11 підтвердила про знайомство з родиною ОСОБА_3 з 1981 року, оскільки проживала з ними по сусідству в АДРЕСА_4, до їхнього переїзду в 1994 році в нову квартиру. Хто з подружжя вносив гроші на придбання нової квартири, свідку невідомо. Про розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_3 у 1993 році свідку також нічого невідомо. Приблизно в 1996-1997роках свідок приїжджала разом з дочкою в гості до ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1, однак конкретизувати кількість кімнат і описати обстановку в квартирі не змогла. На момент розірвання шлюбу позивачка знаходилася в трудових відносинах з ЖЕУ-194 Фрунзенського району м. Харкова, що підтверджується архівною довідкою про наявність відомостей Харківського міського архіву від 11.11.2009 року № 800, а відповідач працював в СП "САБ", що підтверджується архівною довідкою про наявність відомостей Харківського міського архіву від 11.11.2009 року № В-196. 02.08.1993 року між СП "САБ" і працівником даного підприємства ОСОБА_3 укладений договір позики, відповідно до умов якого СП "САБ" (позикодавець) передав ОСОБА_3 (позичальникові) у власність гроші в сумі 1500000 крб., які останній зобов'язався використовувати за призначенням для придбання 2-х кімнатної ізольованої квартири. Довідкою від 27.08.1993 року № 41, виданої спільним підприємством «САБ», підтверджується проведення ОСОБА_3 оплати в сумі 3277200 крб. - вартості двох-кімнатної квартири загальною площею 54,62 кв. м. у житловому будинку по АДРЕСА_1, і йому надано право на заселення АДРЕСА_1 після здачі будинку в експлуатацію. 28.12.1993 року між СП «САБ»і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_3 придбав у СП «САБ»квартиру АДРЕСА_1. Продаж вчинено за 4402400 крб., які СП «САБ»отримало від покупця ОСОБА_3 повністю, ще до підписання цього договору. Даний договір посвідчено старшим державним нотаріусом Шостої Харківської нотаріальної контори ОСОБА_12. Ці обставини сторонами не оспорюються. Таким чином, суд приходить до висновку, що спірна квартира АДРЕСА_1, не може розглядатися як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, оскільки була придбана ОСОБА_3, через сім місяців після розірвання шлюбу з ОСОБА_1, у підприємства, де він працював, за кошти, що належать особисто відповідачеві, у тому числі і на підставі вищевказаного договору позики, який також був укладений після розірвання шлюбу з позивачкою і мав цільовий характер - придбання спірної квартири. З представлених суду архівних довідок, що містять відомості про доходи сторін у справі за період з 1991 по 1995 роки, вбачається, що доходи позивачки ОСОБА_1 в 1991 році склали 4893,90 крб., доходи відповідача ОСОБА_3 - 14011,64 крб.; В 1992 році доходи позивачки ОСОБА_1 склали 49856,87 крб., а доходи відповідача ОСОБА_3 - 179802,75 крб.; В 1993 році доходи позивачки ОСОБА_1 склали 1548660,88 крб., а доходи відповідача ОСОБА_3 - 2214219,00 крб.. Таким чином, твердження позивачки про те, що протягом 1992-1993рр. вона заробляла значно більше свого чоловіка, спростовуються відповідними письмовими архівними довідками про доходи. У ході судового розгляду позивачкою і її представником не представлено безперечних доказів, що підтверджують внесення нею особистих коштів на придбання спірної квартири після розірвання шлюбу з відповідачем. Суд критично відноситься до наданих доказів з боку ОСОБА_1 - трьом квитанціями за період з 1992 по 1993 роки, які, на думку позивачки, підтверджують її доводи щодо внесення своїх особистих коштів на придбання спірної квартири, оскільки не представляється можливим зробити висновок про внесення зазначених коштів позивачкою саме в рахунок оплати вартості спірної квартири. При цьому відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що грошові кошти, квитанції про перерахування яких представила позивачка, вносилися подружжям на придбання не спірної квартири, а іншої квартири в споруджуваному житловому будинку на АДРЕСА_5, яку подружжя ОСОБА_3 планували придбати в 1992 році. Будь-яких інших письмових доказів внесення позивачкою до розірвання або після розірвання шлюбу грошових коштів у рахунок придбання саме спірної квартири АДРЕСА_1, суду не надано. Судом встановлено про проживання позивачки у вказаний період часу (з 1993 по 1997 роки) разом з сином у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_4. 29.07.1997 року між ТСК «Сабовец»в особі ОСОБА_3 (наймодавець) і позивачкою ОСОБА_1 (наймач) укладено договір найму житлового приміщення, відповідно до якого наймодавець надав наймачеві у безстрокове користування житлове приміщення - спірну квартиру АДРЕСА_1, що також сторонами не заперечується. На підставі даного договору ОСОБА_1 з 01.08.1997 року зареєстрована у вищевказаній спірній квартирі, про що є відповідна відмітка в паспорті позивачки. ОСОБА_5, також був зареєстрований у спірній квартирі 03.02.1998 року по досягненню їм 18-річного віку. У судовому засіданні позивачка вказала про формальне укладення між сторонами у справі договору найму житлового приміщення від 29.07.1997 року. Разом з тим, даний факт не був спростований в ході судового розгляду. Представлені позивачкою акти про її проживання у спірній квартирі і про здійснення платежів за комунальні послуги, суд бере до уваги і розцінює як підтвердження факту проживання позивачки у спірній квартирі. Таким чином, сам по собі факт проживання та реєстрації позивачки в спірній квартирі на підставі договору найму житлового приміщення не дає їй права на визнання в судовому порядку права власності на Ѕ частину зазначеної квартири, оскільки спірна квартира не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, внаслідок чого до вказаних правовідносин не можуть застосовуватися вимоги щодо розподілу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. 16.10.2008г. між ОСОБА_3 (продавець) і ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом ХГНО ОСОБА_7.. Відповідно до п. 2.1. Договору продаж вищевказаної квартири був здійснений за домовленістю між сторонами за 738240 грн., що на момент укладення договору дорівнювало еквіваленту 150000 доларів США. У судовому засіданні приватний нотаріус ОСОБА_7 підтвердила факт укладення угоди купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також пояснила, що нею при посвідченні угоди перевірявся правовий статус відчужуваної квартири, встановлено, що треті особи не мають прав на вказану квартиру; між сторонами за договором купівлі-продажу проводився розрахунок, здійснюваний в приміщенні офісу нотаріуса, в окремій кімнаті. Також факт передачі грошових коштів за угодою купівлі-продажу від покупця (ОСОБА_4.) продавцю (ОСОБА_3) підтверджується розпискою останнього від 16.10.2008 року про отримання ним 738240 грн., що на момент укладення договору дорівнювало еквіваленту 150000 доларів США. Дана розписка підписана, крім ОСОБА_4 та ОСОБА_3, двома свідками - ОСОБА_13 і ОСОБА_9 Таким чином, суд приходить до висновку про необгрунтованність тверджень позивачки ОСОБА_1 щодо того, що при оформленні угоди купівлі-продажу спірної квартири у сторін не було мети створити юридичні наслідки, повністю спростовується письмовими матеріалами справи та поясненнями приватного нотаріуса ОСОБА_7. Крім того, доводи позивачки про порушення її і сина житлових прав, оскільки у них відсутнє інше житло, також не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду і спростовується повідомленням КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", з якого вбачається придбання позивачкою ОСОБА_1 . на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.09 року житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_6. Позивачкою ОСОБА_1 і її представником не представлено суду переконливих доказів на обгрунтування своїх позовних вимог, у зв'язку з чим позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання, визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на частину квартири не підлягає задоволенню. Щодо зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку в спірній квартирі АДРЕСА_1, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав. Як зазначено вище, відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 була зареєстрована в спірній квартирі з 01.08.1997 року на підставі договору найму житлового приміщення від 29.07.1997 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТСК «Сабовец»в особі ОСОБА_3, якому ця квартира належить на праві приватної власності. Пізніше, 03.02.1998 року в спірній квартирі був зареєстрований син сторін по справі - ОСОБА_5. На підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2008г., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, право власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_4. Відповідно до ст. 170 ЖК України при переході права власності на житловий будинок (частину будинку, квартиру), в котрому знаходиться здане в найом жиле приміщення, до іншої особи, договір найму зберігає силу до закінчення зазначеного в ньому строку. Якщо ж договір найму укладено без зазначення строку, то новий власник будинку (квартири) вправі вимагати його розірвання у випадках і в порядку, передбачених ст. 168 ЖК України. Крім того, ст. 169 ЖК України передбачає, що в разі припинення договору найму житлового приміщення в будинку або квартирі, що належить громадянину на праві приватної власності, наймач і особи, що проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмови - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 209, 212215, 218 ЦПК України, ст..ст.168-170 ЖК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особо -приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_7, КП «Харківське міське БТІ», ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на частину квартири -залишити без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, третя особа -ОСОБА_3 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщення та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1. Відділу громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Дзержинського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області зняти ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене.
Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Харківській області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення, починаючи з 10.07.11 року. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя