Справа №2-948/ 11
22 червня 2011 р. м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді -Домусчі Л.В.,
при секретарі - Ларіна Т.Г..,
розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДО», за участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 договору позики недійсним ,
До Приморського районного суду м. Одеси у листопаді 2010р. звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДО», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики від 28.08.2008р., укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Кредо».
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, договір позики від 28.08.2008 року був укладений на суму, яка значно перевищує розмір Статутного фонду ТОВ «КРЕДО», у зв'язку з чим цей договір підлягав затвердженню на Загальних зборах учасників товариства. Враховуючи, що рішення про затвердження договору позики Загальними зборами ТОВ «КРЕДО»не приймалось, зазначений договір підлягає визнанню недійсним в порядку ст.215 ЦК та ч.2 ст. 203 ЦК, оскільки директор, що діяв від імені товариства не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності. Позивач звернувся до суду з відповідним позовом, оскільки вважає, що зазначеною угодою порушуються його права, як засновника підприємства
У судове засідання позивач не з'явися, проте надав суду клопотання згідно якого позовні вимоги підтримав в повному обсягу та просив суд розглядати справу без його участі. В минулих судових засіданнях позивач повністю підтримав позовні вимоги с заявлених підстав, зазначивши що він є директором ТОВ «КРЕДО»до цього часу і що він дійсно в якості директору підписував договір займу від 28.08.2008р. та просив його задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2, у судовому засідання заперечувала проти задоволення позовних вимог та зазначила, що спірному договору позики надана оцінка Іллічівським міським судом Одеської області при розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ТОВ «Кредо»про стягнення заборгованості за договором позики від 28.08.2008 року, де суд перевіривши всі обставини укладання та виконання договору дійшов висновку про його законність. Також відповідачка зазначила, що згідно ч.3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Також ОСОБА_2 просила звернути увагу суду на те, що у випадку визнання угоди недійсною слід застосовувати реституцію в порядку ст. 216 ЦК України та стягнути з ТОВ «Кредо»на її користь суму по договору позики у розмірі 15 000 доларів США. При цьому вона підтвердила суду, що зазначений договір укладався у присутності всіх членів його засновників, тобто позивача та третьої особи і про передачу вказаних коштів 22.08.2008р. був усіма підписаний відповідний акт .
Представник відповідача ТОВ «Кредо»-ОСОБА_5, що діяв на підставі довіреності (а.с. 60), у судовому засіданні позов визнав повністю та пояснив, що спірний договір слід визнати недійсним, оскільки Загальні збори щодо затвердження договору позики від 28.08.2008 року не проводились, такого рішення немає, у зв'язку з чим договір позики не відповідає вимогам Статуту ТОВ «Кредо»та діючому законодавству України.
Третя особа, ОСОБА_3 в судовому засіданні із позовом не погодився, вважає, що договір позики відповідає законодавству та зазначив, що він як один з засновників дав усну згоду ОСОБА_1 на укладання договору позики, але той з невідомих йому причин не зробив відповідних протоколів. Також він був присутній при підписанні акту прийому-передачі зазначених коштів по цьому договору та який підписав.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 серпня 2008 року між відповідачкою ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕДО», в особі директора ОСОБА_1, що діяв на підставі Статуту, був укладений договір позики (а.с.34). Згідно умов п. 1 Договору, позикодавець (ОСОБА_2) надає позичальнику (ТОВ «КРЕДО») грошові кошти в сумі 71 250, 00 грн., що еквівалентно 15 000 доларів СІЛА на день укладання договору. Відповідно до п. 4 Договору, строк повернення заборгованості 22 серпня 2009р.
Договір позики від 28.08.2008 року з одного боку підписаний фізичною особою -громадянкою ОСОБА_2 та з іншого боку директором ТОВ «КРЕДО»ОСОБА_6.
На виконання умов зазначеного договору 22 серпня 2008р. складений акт приймання-передачі грошових коштів (а.с. 68), сторонами по цьому акті виступають з одного боку ОСОБА_2 та з іншого боку ТОВ «КРЕДО»в особі директора ОСОБА_6, засновника ОСОБА_3, діючого на підставі уставу, комерційного директора ТОВ «Кредо»ОСОБА_8, згідно якого позикодавець передала, а позичальник отримав 15 000 доларів США, що еквівалентно 71250 грн.
Сторонами по справі не заперечувалось укладанні вищезазначеного акут прийому-передачі грошових коштів від 22.08.2008р.
Відповідно до пп. і п. 7.3.6. Статуту ТОВ «КРЕДО»(а.с.17) до виняткової компетенції Зборів Учасників товариства належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує розмір Статутного фонду.
Згідно п.5.1 Статуту ТОВ «КРЕДО»(а.с.13) розмір Статуту на час укладання спірної угоди становить 18 500 грн, отже сума по договору позику перевищує розмір статутного капіталу товариству.
Згідно ч.3 ст. 237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно п. 7.6.2 Статуту ТОВ «Кредо»(а.с.17) Директор організує роботу Товариства, несе відповідальність за результати його роботи, без доручення представляє Товариство в усіх організаціях, закладах, діє в імені Товариства, розпоряджається грошовими коштами та іншим майном.
Відповідно до ст. 62 Закону України „Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.
Таким чином, згідно з вимогами ст. 62 Закону України «Про господарські товариства»директор підприємства має повноваження вирішувати усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників.
Враховуючи пояснення позивача, представника ТОВ «Кредо», третьої особи та матеріали справи суд доходить висновку, що оскільки загальні збори ТОВ «Кредо»з питання затвердження договору позики не проводились, тому директор товариства ОСОБА_1 на момент укладання договору позики від 28 серпня 2008р. не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, обов'язкова наявність якого передбачена п.2 ст. 203 ЦК України, отже діяв з перевищенням повноважень.
Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Враховуючи пояснення у судовому засіданні ОСОБА_3, як одного з засновників товариства, щодо надання згоди на укладання договору позики, наявність в матеріалах справи акту приймання передачі грошових коштів (а.с. 68), який посвідчений підписами з боку ТОВ «Кредо»ОСОБА_1, як директором, який в у той же час є також засновником товариства, підписом ОСОБА_3 як одним з двох засновників, підписом комерційного директора ТОВ «Кредо»ОСОБА_8, враховуючи зміст акту приймання -передачі грошових коштів, з якого вбачається, що позичальник отримав гроші згідно договору позику від 22.08.2008р. суд доходить до висновку, що приймаючи грошові кошти, сторони своїми діями вчинили дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Судом також встановлено, що вказаний договір позики ТОВ «КРЕДО» в судовому порядку не оскаржувався.
Відповідно до Листа ВСУ від 24.11.2008, "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними", якщо під час судового розгляду встановлено відсутність у позивача права на задоволення позову про визнання оспорюваного правочину недійсним, суд має відмовити в задоволенні позову. Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не виступав стороною по оспорюваному правочину, оскільки при його укладанні він діяв не в інтересах себе як фізичної особи
Суд вважає, що позивачем не доведено яким чином, оскаржувана угода, порушує його права та інтереси як засновника підприємства.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодекс.
Також суд не приймає до уваги посилання відповідачки ОСОБА_9 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 вересня 2010р. (а.с 47-49) та Рішення апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2011р.(а.с. 50-52) як на підставу відмови у задоволені позову, з підстав дослідження цими судами законності укладання угоди, оскільки предметом спору по зазначеній справі виступала не законність угоди, а виконання зобов'язань, що виникли в рамках договору позики.
Таким чином у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики від 28.08.2008р. слід відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 11,15, 31, 56, 60, 61, 88, 169, 205, 209-210, 212- 215, 218, ЦПК України, ст.ст. 11,16, 202, 203, 215 ЦК України, суд-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДО», за участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору- ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення., згідно ч. 1 ст. 294 ЦПК України .
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси Л.В. Домусчі
22.06.2011