Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
20.06.2011 р. 15:18 Справа № 2а-3328/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина", вул.Чкалова 20 (Велика Морська 63), м.Миколаїв, 54001;
доСпеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві, вул.Чкалова 20, м.Миколаїв, 54017;
проскасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2011р. №0000150037, від 12.04.2011р. №0000160037;
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 14.04.11р.;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №18802/9/10-013 від 11.10.10р.;
Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.04.11р. №0000150037 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1351822грн., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.04.11р. №0000160037 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1668747грн.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що позивачем було реально здійснено фінансово-господарські операції з контрагентами, при здійсненні яких позивачем не вчинено порушень вимог діючого законодавства у тому числі пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7, ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в чинній на той час редакції), тому оскаржуємі податкові повідомлення-рішення є протиправними (а.с.4-8, т.1). На підтвердження своєї правової позиції позивач також в своїх поясненнях послався на відповідний лист ВАС України від 02.06.11р. №742/11/13-11.
Відповідачем позовні вимоги не визнано, а наявність у покупця належно оформлених документів, на думку відповідача, не є безумовною підставою для визначення валових витрат та зменшення бази оподаткування (т.2, а.с.186-189).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд -
встановив:
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві 04.04.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання правомірності підтвердження залишків невідшкодованих сум податку на додану вартість за період: липень 2009 року, листопад 2009 року, квітень 2010 року.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 04.04.11р. №373/37/13857469 (т.1. а.с.13-33) (далі - акт №373) та прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.04.11р. №0000150037 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1351822,0грн. (т.1. а.с.9).
В Акті перевірки №373 (т.1., а.с.32) також зазначено, що в порушення вимог пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7, ст.7 Закону про ПДВ, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування:
- за липень 2009 року на суму 34750,00грн.;
- за листопад 2009 року на суму 465672,00 грн.;
- за квітень 2010 року на суму 851400,00 грн.;
Податковим повідомленням-рішенням від 12.04.11р. №0000150037 зменшено суму бюджетного відшкодування за:
- за липень 2009 року на суму 34750,00грн.;
- за листопад 2009 року на суму 465672,00грн.;
- за квітень 2010 року на суму 851400,00грн.
Також відповідачем 04.04.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з постачальниками позивача за грудень 2009р., березень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010р.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 04.04.11р. №374/37/13857469 (т.1. а.с.34-55) (далі - акт №374) та прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.04.11р. №0000160037 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1668747,0грн. (т.1. а.с.11).
В Акті перевірки №374 (т.1., а.с.54-55) також зазначено, що на порушення пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7, ст.7 Закону про ПДВ, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування:
- за січень 2010 року на суму 285277,00грн.;
- за квітень 2010 року на суму 398277,00грн.;
- за листопад 2010 року на суму 601348,00грн.;
- за грудень 2010 року на суму 403705,00грн.
Податковим повідомленням-рішенням від 12.04.11р. №0000160037 зменшено суму бюджетного відшкодування за:
- за січень 2010 року на суму 285277,00грн.;
- за квітень 2010 року на суму 398277,00грн.;
- за листопад 2010 року на суму 601348,00грн.;
- за грудень 2010 року на суму 403705,00грн.
Відповідачем також зазначено (акт №373 (т.1., а.с.29) (акт №374 (т.1., а.с.52)), що в ході перевірки “досліджено факт, коли у контрагентів в ланцюгах постачання встановлено взаємовідносини з суб'єктами господарської діяльності, які порушили свої податкові зобов'язання, що стало підставою про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з бюджету, так як він діяв без належної обачності та обережності”.
В обґрунтування цієї позиції на стор.18-20 акту перевірки №373 (а.с.30-32, т.1) та на стор.20-21 акту перевірки №374 (а.с.53-54, т.1) зазначено, що деякі підприємства, з якими позивач не мав правових відносин, були другими-шостими “ланцюгами” для постачальників позивача. Зазначені в ланцюгах підприємства були ліквідовані або визнані банкрутами.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.
Позивачем надано суду копії документів, що підтверджують отримання ним товару, який ним використовувався в господарської діяльності. Зазначені документи у повному обсязі надавалися перевіряючим під час проведення перевірки.
В той же час в актах перевірки відсутня інформація про наявність чи відсутність декларування контрагентами постачальників позивача сум ПДВ, що свідчить про не дослідження відповідачем цього питання.
На підтвердження своєї позиції позивач надав до суду копії первинних документів, які підтверджують вчинення цивільно-правових угод і господарських операцій позивача з контрагентами за період, охоплений перевірками, а саме копії договорів, копії накладних, копії товаротранспортних накладних, копії податкових накладних, копії виписок банку, копії документів щодо наявності виробничих приміщень, земельних ділянок та транспортних засобів необхідних для здійснення господарської діяльності (т.1., а.с.65 -250, т.2., а.с.1-174):
1) ТОВ “Преміум Ойл” (код ЄДРПОУ 35817342) за жовтень, грудень 2009 року; за березень, червень 2010 року;
2) ПП ОСОБА_4 (інд. номер НОМЕР_1) за березень 2010 року;
3) ЗАТ “Райз-Максимко” (код ЄДРПОУ 30382533) за березень 2010 року;
4) ПП “Агропрогрес” (код ЄДРПОУ 31174509) за жовтень, листопад 2010 року;
5) ПВКП “Будшлях” (код ЄДРПОУ 30900818) за жовтень 2010 року;
6) ТОВ Євро-Блок” (код ЄДРПОУ 33758778) за жовтень, листопад 2010 року;
7) ТОВ “Квода” (код ЄДРПОУ 35459558) за період жовтень 2010 року;
8) ФОП ОСОБА_5 (інд. номер НОМЕР_2) за жовтень, листопад 2010 року;
9) ТОВ “ЮТК Миколаїв” (код ЄДРПОУ 35217823) за жовтень 2010 року;
10) ФОП ОСОБА_6 (інд. номер НОМЕР_3) за листопад 2010 року;
11) ПП “Кремнафтагазтрейд” (код ЄДРПОУ 34852564) за листопад 2010 року;
12) ТОВ “Киф” (код ЄДРПОУ) за листопад 2010 року.
Позивачем також надана довідка СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві від 15.06.11р. №2809/10/19-037 про відсутність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів) (а.с.204, т.2), що також додатково підтверджує добросовісність позивача як платника податків.
У зв'язку з цим слід також зазначити, що пунктами 1.7, 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, а бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Пункт 1.3 ст.1 Закону “Про податок на додану вартість” платника податку визначає як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно із п.10.2 ст.10 Закону України “Про податок на додану вартість” платники податку, визначені у пунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Відповідно з пп.7.2.1 п.7,2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивач виконав обов'язкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування:
- податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;
- позивач сплатив на користь постачальників товар з урахуванням суми ПДВ, яка була заявлена ним в подальшому до відшкодування;
- позивач відповідно до закону мав належним чином оформлені декларації з ПДВ.
Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить виникнення права платника податків па бюджетне відшкодування у залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом. В даному випадку покупець (позивач) не може нести відповідальність за несплату податків продавцем товарів та іншими продавцями, враховуючи, що між ними взагалі відсутні будь-які цивільно-правові відносини (угоди).
Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Закон України “Про податок на додану вартість” не надає права позивачу контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість щодо суб'єктів господарської діяльності по другому, третьому і т.д. ланцюгам постачання.
Порушення податкового законодавства (у разі їх належного підтвердження) суб'єктами підприємницької діяльності - контрагентами позивача по другому-шостому ланцюгу постачання не можуть впливати на результати діяльності позивача та покладати на нього фінансову відповідальність. В даному випадку податкові органи мають право застосовувати відповідні фінансові санкції до безпосередніх порушників податкового законодавства.
Відповідачем не доведено в актах перевірки неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що у сукупності призвело до прийняття протиправних повідомлень-рішень.
Констатування фактів порушень податкового законодавства, ґрунтуючись лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимим при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).
Це є порушенням п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідачем не надано суду доказів безтоварності або нереальності господарських операцій позивача.
Згідно із положеннями ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.3 Закону “Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Згідно із пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятих рішень.
У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача -такими, що підлягають судовому захисту.
У судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві від 12.04.2011р. №0000150037 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1351822грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві від 12.04.2011р. №0000160037 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1668747грн.
4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" суму сплаченого судового збору в розмірі 6грн. 80коп.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Зіньковський О.А.
постанова складена у повному обсязі
та підписана 24.06.2011р.