79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
05 липня 2011 р. № 2а-12010/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої - судді Потабенко В.А.,
суддів -Мричко Н.І., Сакалоша В.М.,
за участю секретаря судового засідання -Гойни Є.А.,
за участю:
представника відповідача -ОСОБА_1, згідно довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до начальника Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області Іваночка Івана Степановича про визнання протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, згідно заяв про уточнення позовних вимог, просять визнати неправомірними дії відповідача -начальника Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області Іваночка І.С. -які стосуються нерозгляду звернення ОСОБА_3 щодо незаконного затримання працівниками Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області 16.10.2010 року ОСОБА_2; неправильної реєстрації даного звернення ОСОБА_3. від 16.10.2010 року у вигляді скарги; відсутності відповіді на скаргу ОСОБА_3 від 16.10.2010 року; неприйняття та ненадання процесуального документа по талону від 16.10.2010 року № 161 ЖРЗПЗ 1248. Крім того, позивачі просять поновити їх права відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, Конституції України, Законів України "Про звернення громадян", "Про інформацію", "Про міліцію" та стягнути заподіяну відповідачем моральну шкоду в сумі 10000,00 грн. та витрати, пов'язані з розглядом справи.
В судових засіданнях позивачі уточнені позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити.
В судове засідання 05.07.2011 року позивачі не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, подали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив повністю, зазначив, що вимоги позивачів є безпідставними та необґрунтованими, оскільки Галицьким РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області належним чином було проведено перевірку скарги ОСОБА_3 від 16.10.2010 року щодо незаконного, на її думку, затримання ОСОБА_2, та надано у встановлений законодавством термін відповідь. Крім того, зазначив, що скарга не реєструвалася в Журналі реєстрації заяви про злочини, відтак, контрольний талон ОСОБА_3 не видавався, і, відповідно, жодного процесуального рішення прийнято не було. Щодо стягнення моральної шкоди, то зазначив, що факт її заподіяння не доведено, а розмір є необґрунтованим. В зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, враховуючи наступне.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 16.10.2010 року звернулась до начальника Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області зі скаргою на незаконні, на її думку, дії працівників Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області щодо затримання ОСОБА_2
Вказана скарга була зареєстрована в журналі обліку інформації, що не містить явних ознак злочину, в Галицькому РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області16.10.2010 року о 16,45 год. під номером 1248.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, матеріалів перевірки, представлених відповідачем, за наслідками надходження скарги ОСОБА_3 від 16.10.2010 року було проведено перевірку. Так, в ході проведення вказаної перевірки з'ясовано, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, була затримана та доставлена приводом в Галицький РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області на підставі постанови слідчого СВ Галицького РВ Головчака Р.Ю. про здійснення примусового приводу обвинуваченого від 15.10.2010 року.
За наслідками проведеної перевірки було відібрано рапорти працівників Галицького РВ, що здійснювали привід, слідчого Головчака Р.Ю., тощо, складено висновок по матеріалах перевірки від 14.11.2010 року, затв. начальником Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області Іваночком І.С., та 29.11.2010 року надано відповідь позивачці ОСОБА_3
Відповідно до ст. 1 закону України "Про звернення громадян" (надалі - Закон), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно ст. 3 вказаного Закону, скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Статтею 19 Закону визначено обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг. Так, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
На підставі наведеного, суд вважає спростованими твердження позивачів про неправомірні дії відповідача, що полягали у нерозгляді звернення ОСОБА_3 щодо незаконного затримання працівниками Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області 16.10.2010 року ОСОБА_2, оскільки в судовому засіданні було встановлено факт проведення повної, всебічної та об'єктивної перевірки скарги.
Щодо покликання позивачів на відсутність відповіді на скаргу ОСОБА_3 від 16.10.2010 року, то суд вважає за необхідне зазначити, що таке не відповідає дійсності. Відповідь на скаргу ОСОБА_3. від 16.10.2010 року була скерована 29.11.2010 року за № 67/11882 за підписом заст. начальника Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області. Факт отримання вказаної відповіді позивачкою ОСОБА_3. підтверджується тим, що остання долучила таку відповідь до матеріалів справи при зверненні до суду з позовом.
Відтак, не підлягають до задоволення позовні вимоги позивачів щодо визнання неправомірними дій відповідача, які стосуються нерозгляду звернення ОСОБА_3 щодо незаконного затримання працівниками Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області 16.10.2010 року ОСОБА_2 та відсутності відповіді на скаргу ОСОБА_3 від 16.10.2010 року. Звідси, слід відмовити у позовній вимозі щодо поновлення права позивачів шляхом зобов'язання начальника Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області розглянути скаргу ОСОБА_3 від 16.10.2010 року та надати на неї відповідь.
Крім того, на думку суду, не підлягають також задоволенню вимоги про визнання неправомірними дій начальника Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області щодо неправильної реєстрації звернення у вигляді скарги ОСОБА_3 від 16.10.2010 року та ненадання процесуального документа по талону від 16.10.2010 року № 161 ЖРЗПЗ 1248 з огляду на таке.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 квітня 2004 р. N 400 було затверджено Інструкцію про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, відповідно до якої введено в дію журнали реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються.
Відповідно п. 3.9 вказаної Інструкції, якщо заява і повідомлення про злочин, що вчинений або готується, надійшли до органу внутрішніх справ при особистому зверненні заявника, то водночас з його реєстрацією в ЖРЗПЗ у черговій частині органу внутрішніх справ оперативний черговий або спеціально уповноважений працівник оформляє талон-повідомлення і видає його заявнику.
Пунктом 3.6 наказу МВС України від 14 квітня 2004 р. N 400 передбачено ведення в чергових частинах органів внутрішніх справ журналу обліку інформації, що не містить в собі явних ознак злочину згідно додатку №6.
Як вже було зазначено вище, скарга ОСОБА_3 була зареєстрована в журналі обліку інформації, що не містить явних ознак злочину, в Галицькому РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області 16.10.2010 року о 16,45 год. під номером 1248, а не в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються.
Тому, за її скаргою не було оформлено талону-повідомлення і, відтак, не було прийнято відповідно процесуального рішення згідно п. 4.2 Інструкції.
В той же час преамбулою Закону України "Про звернення громадян" визначено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Отже, з огляду на наведене, звернення ОСОБА_3 від 16.10.2010 року було правильно зареєстровано як скарга у відповідному для цього журналі.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт існування талону-повідомлення від 16.10.2010 року позивачами не доведено.
Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
З огляду на викладене, вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної нібито неправомірними діями начальника Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, в розмірі 10000,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки в судовому засіданні не було встановлено фактів неправомірних дій відповідача.
Крім того, позивачами ОСОБА_3. та ОСОБА_2. жодним чином не обґрунтовано розміру шкоди, яку вони заявляють до відшкодування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь -якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про дотримання відповідачем при реєстрації та розгляді скарги ОСОБА_3. від 16.10.2010 року вимог ст. 2 КАС України. В судовому засіданні відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність своїх дій.
Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно вимог ст. 94 КАС України, судові витрати в даній справі стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69, 70, 71, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України:
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 10.07.2011 року.
Головуюча Потабенко В.А.
Суддя Мричко Н.І.
Суддя Сакалош В.М.
Суддя Потабенко В.А.