79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
05 липня 2011 р. № 2а-6763/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд,
у складі:
головуючого-судді Ланкевича А.З.
суддів Карп'як О.О.
Мартинюк В.Я.
секретар судового засідання Гіщинська С.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Завідувача відділу опрацювань зверень громадян Адміністрації Президента України С.Конюхов про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
встановив :
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, в якій позивач просить: визнати протиправними дії відповідача при розгляді звернення від 15 квітня 2011 року, що виявились в порушенні вимог ст.ст.40, 202 Конституції України, ст.1, 7, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян»; зобов'язати відповідача на підставі ст.40, 102 Конституції України, ст.1, 7, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян»здійснити необхідні заходи в межах своїх повноважень для вирішення питання про відновлення прав позивача передбачених ст.ст.8, 19, 40, 55, 124, 129 Конституції України та надати обгрунтовану відповідь на звернення від 15 квітня 2011 року.
Посилається на те, що ним направлено Президентові України звернення від 15 квітня 2011 року, в якому він повідомляє про неправомірні, на його переконання, рішення Верховного суду України та Вищого спеціалізованого суду України, винесені в процесі здійснення судочинства, просить захистити порушені його права, гарантовані ст.ст.8, 19, 40, 55, 124, 129 Конституції України. Однак у відповідь на вказане звернення, пояснює позивач, отримано листа №22/052791-13 від 27 квітня 2011 року, яким йому надано роз'яснення, що вирішення даного питання не відноситься до компетенції Президента України. Вважає, що такі дії відповідача порушують його права, передбачені ст.40 Конституції України та ст.ст.1, 7, 19 Закону України «Про звернення громадян».
Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких такий просить в позові відмовити, вважає, що такий є необґрунтованим, оскільки до повноважень Президента України, визначених статтею 106 Конституції України, не належить розгляд скарг на судові рішення, тому скарга позивача від 15 квітня 2011 року відповідно до вимог ч.6 ст.5 та ст.12 Закону України «Про звернення громадян»повернута автору з наданням відповідних роз'яснень.
Представники сторін в судове засідання не прибули, належним чином повідомленні про час, дату та місце розгляду справи, від кожної із сторін надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивачем надіслано Президентові України звернення від 15 квітня 2011 року, в якому він повідомляє про неправомірні, на його переконання, рішення Верховного суду України та Вищого спеціалізованого суду України, винесені в процесі здійснення судочинства, просить захистити порушені його права, гарантовані ст.ст.8, 19, 40, 55, 124, 129 Конституції України.
За результатами опрацювання вказаного звернення, відповідачем направлено листа №22/052791-13 від 27 квітня 2011 року, яким позивачу надано роз'яснення з посиланням на норми законодавства, що вирішення даного питання не відноситься до компетенції Президента України.
Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ст.40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» закріплено право громадян України звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Однак ст.12 вищенаведеного Закону встановлені межі дії його норм, а саме закріплено, що цей Закон не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції.
Так, законодавцем чітко закріплено в процесуальному законодавстві механізм оскарження рішень судів винесених в процесі здійснення судочинства.
Статтею 6 Конституції України закріплено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
В ст.106 Конституції України визначено перелік повноважень Президента України, а саме: 1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; 2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; 3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; 4) приймає рішення про визнання іноземних держав; 5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; 6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; 7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією; 8) припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися; 9) призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку; 10) призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах; 11) призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади; 12) призначає половину складу Ради Національного банку України; 13) призначає половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; 14) призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України; 15) утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; 16) скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; 17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; 18) очолює Раду національної безпеки і оборони України; 19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України; 20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; 21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України; 22) призначає третину складу Конституційного Суду України; 23) утворює суди у визначеному законом порядку; 24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини; 25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними; 26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; 27) здійснює помилування; 28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби; 29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України; 30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України; 31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.
З цього вбачається, що перелік інших повноважень, не передбачених вищенаведеною статтею, може визначатись лише в Конституції України.
Відповідно до ч.1, 3 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що до компетенції Президента України не належить розгляд скарг на судові рішення, а порядок їх розгляду визначений в відповідному процесуальному законодавсті України.
Разом з цим, звертається увага на те, що Закон України «Про звернення громадян»не поширює свою дію на правовідносини, що виникають з приводу оскарження рішень, прийнятих судами в процесі здійснення судочинства.
Судом встановлено, що позивач, будучи незгідним з провомірністю винесених судами рішень, скористався його правом, передбаченого ст.40 Конституції України, щодо звернення до суб'єкта владних повноважень.
Однак, враховуючи те, відповідачем надана обґрунтована відповідь на звернення позивача, позовні вимоги останнього до задоволення не підлягають.
На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, судові витрати понесені відповідачем до компенсації не підлягають, оскільки відповідачем не представлено жодного документального підтвердження понесення витрат пов'язаних із залучення свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Завідувача відділу опрацювань зверень громадян Адміністрації Президента України С.Конюхов про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Ланкевич А.З.
Суддя Карп'як О.О.
Суддя Мартинюк В.Я.