79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
06 липня 2011 р. № 2а-7083/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Карп'як О.О. ,
при секретарі судового засідання Денькович Л.І.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом
Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова
до Шевченківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції
про про скасування постанови ,
Ухвалою від 21 червня 2011 року відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2011 року є такою, що винесена державним виконавцем з порушенням норм чинного законодавства, а саме ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, державним виконавцем прийнято до виконання виконавчий документ який пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за неналежним місцем виконання рішення, а також вимог ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»згідно якої державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження оскільки, відповідно до ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження № 27007375 підвідомче відділу примусового виконання рішень органів державної виконавчої служби.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, заперечень на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 липня 2011 року.
Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд дійшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких підстав.
14.06.2011 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа №2а- 10989/08/1370 виданого 03.12.2010 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання УПФУ у Шевченківському районі м. Львова нарахувати та виплатити в користь ОСОБА_1 невиплачену за період з 09.07.2007 року по грудень 2007 року та з 22.05.2008 року по грудень 2008 року надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням вже виплачених сум.
Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження»(з наступними змінами і доповненнями) (надалі -Закон) встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 17 цього Закону.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів та військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи.
Згідно п. 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах, що затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002р. № 8-2 з наступними змінами такі є органами Пенсійного Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного Фонду України.
Боржником по оспорюваному виконавчому провадженні є Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, який входить в структуру Пенсійного Фонду України та підвідомчий Головному управлінню Пенсійного Фонду України у Львівській області.
Оскільки, згідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, то суд розцінює дії Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова щодо оскарження вищезазначеної постанови не інакше, як ухилення від виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як вбачається з матеріалів справи представником позивача доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог не подано, а судом порушень при прийнятті оспорюваної постанови про відкриття виконавчого провадження №ВП 27007375 від 14.06.2011р. не встановлено, і тому суд приходить до переконання, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений законом.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, і тому у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог частин 2,5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у формі судового збору, не належить стягувати.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 160, 161, 162, 163,181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна