03 серпня 2010 року 2а-5283/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Унава-2»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
17.05.2010 року Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач, Фонд) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Унава-2»(далі-відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, являючись підприємством, яке використовує найману працю, відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов'язаний самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого цим нормативно-правовим актом. Відповідач, маючи середньооблікову чисельність працюючих інвалідів меншу, ніж визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, на підставі вказаного Закону, зобов'язаний був у термін до 16.04.2010 року сплатити Київському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 3844,45 грн.
Крім того, відповідач за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі 14,95 грн.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь адміністративно-господарські санкції в розмірі 3844,45 грн. та пеню в розмірі 14,95 грн., тобто загальна сума складає 3859,40 грн.
Представник позивача 03.08.2010 року подав до суду заяву, в якій повністю підтримав позовні вимоги та просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. Заперечень проти позову до суду не надавав, заяв чи клопотань щодо розгляду справи за його відсутності до суду не надсилав. Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи і докази, наявні у справі, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Позивач в позовній заяві посилається на порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі - Закон), в якій визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності та застосування до нього адміністративно-господарських санкцій основуються на звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2009 рік, поданим відповідачем до Фонду соціального захисту інвалідів, з якого випливає, що на підприємстві відповідача повинен працювати один інвалід, але не працює жоден. Оскільки, виходячи з визначеного законом нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів вільним є 1 робоче місце, позивачем зроблено висновок про порушення вимог закону відносно працевлаштування інвалідів. Суму адміністративно-господарських санкцій позивач доказує відповідними розрахунками виходячи із середньої річної заробітної плати працівника на підприємстві відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення»формою звітності про наявність вакантних місць на підприємстві є форма № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка подається підприємствами щомісячно до державної служби зайнятості.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачеві встановлено норматив робочих місць в 2009 році для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця.
Відповідач подав до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт від 12.02.2010 року про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою 10-ПІ, затвердженою Наказом Міністерства праці України № 42 від 10.02.2007 року, в якому вказав, що на його підприємстві у 2009 році було створено 1 робоче місце для працевлаштування інваліда але не зайняте останнім.
Згідно з розрахунком заборгованості по платежу до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та розрахунком суми пені, відповідачеві нараховано суму адміністративно-господарських санкцій - 3844,45 грн. та суму пені -14,95 грн.
Листом від 09.07.2010 року № 1295 Макарівський районний центр зайнятості повідомив суд про те, що ТОВ «Виробнича фірма «Унава-2»не надавало інформацію необхідну для організації працевлаштування інвалідів у 2009 році жодного разу.
Таким чином, суд встановив, що відповідачем не доведено атестування робочих місць інвалідів, що необхідно для забезпечення їх працевлаштування відповідно до нормативу робочих місць, встановленого підприємству на підставі ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», та не надано доказів звернення до відповідних органів з метою працевлаштування інвалідів на підприємстві.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідач повинен був самостійно нарахувати і сплатити Київському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів до 16.04.2010 року кошти, у розмірі середньої річної зарплати за 2009 рік за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. В даному випадку відповідач не забезпечив встановленого нормативу одного робочого місця, що складає 3844,45 грн., внаслідок чого нараховано пеню у розмірі 14,95 грн.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про правомірність вимог Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ТОВ «Виробнича фірма «Унава-2»адміністративно-господарських санкцій та пені, оскільки відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, чим позбавив можливості виконання органами, зазначеними в ст. 18 Закону, свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 128, 159 - 163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Унава-2»на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість по нарахованим адміністративно-господарським санкціям та пені у загальній у сумі 3859,40 грн. (три тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень сорок копійок).
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Суддя Спиридонова В.О.