03 серпня 2010 року 2а-5247/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Спиридонової В.О.,
за участю секретаря судового засідання Касянчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Баришівського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до відкритого акціонерного товариства «Уіфк-Агро»про стягнення заборгованості,
17.05.2010 року Баришівський районний центр зайнятості (далі-позивач, Фонд), звернувся до суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Уіфк-Агро»(далі-відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 59173,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є платником страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і відповідно до п. 2 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та п. 5.6 Інструкції про порядок обчислення та плати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходжень до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, зобов'язаний сплачувати своєчасно та в повному розмірі страхові внески. Всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не сплатив самостійно визначену суму страхових внесків за І квартал 2010 року, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість (недоїмка) за цим обов'язковим платежем. Центри зайнятості в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, а також стягнення заборгованості за страховими внесками. ВАТ «Уіфк-Агро»у добровільному порядку заборгованість сплатило частково, тому позивач звернувся до суду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях та просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету позову.
Вислухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з 28.12.2007 року відповідач - ВАТ «Уіфк-Агро»взятий на облік за № 105173909 як платник внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, відповідно до наявного у матеріалах справи повідомлення про взяття на облік платника страхових внесків № 48.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року № 1533-III.
Згідно з п. 2 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суб'єкти страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.
Відповідно до п. 4 ст. 1 вказаного Закону страхувальники - роботодавці, застраховані особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески.
Згідно з п. 5.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 року № 339 (далі - Інструкції) , страхувальники - роботодавці, застраховані особи, фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сплачують страхові внески.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Інструкції, платниками страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) є роботодавці.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.
Частиною 1 ст. 19 вказаного Закону передбачено, що для роботодавців розміри страхових внесків установлюються на календарний рік у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
При цьому, страхові внески нараховуються на зазначені у цій статті фактичні виплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, з якої справляються внески до Фонду, що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.
Згідно з ст. 14 Основ Законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року № 16/98-ВР страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, проводять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття покладається на центр зайнятості Автономної республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районі у містах центри зайнятості. Частина друга вказаної статті відносить до компетенції - робочих органів Фонду, зокрема, проведення збору страхових внесків, контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, представництво інтересів у судових та інших органах тощо.
Наявність у відповідача заборгованості за внесками на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття підтверджується копією розрахункової відомості із зазначенням суми недоїмки.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Уіфк-Агро»на користь Баришівського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття заборгованість по сплаті страхових внесків у сумі 59173,46 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч сто сімдесят три гривні сорок шість копійок).
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Постанову складено у повному обсязі 05.08.2010 року.
Суддя Спиридонова В.О.