про відмову у відкритті провадження
03 серпня 2010 року 2а-7026/10/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Спиридонова В.О., перевіривши матеріали справи № 2а-7026/10/1070 за позовом державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України»до контрольно-ревізійного відділу в м. Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про визнання нечинним акту позапланової документальної ревізії,
2 серпня 2010 року до суду надійшла позовна заява державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України»до контрольно-ревізійного відділу в м. Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про визнання нечинним акту позапланової документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України».
Пунктом 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому названа норма визначає рішення як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії.
Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.
Як нормативний так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямування на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.
Ненормативні (індивідуальні) акти - породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.
Із змісту зазначених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Назване кореспондується із умовами ч. 1 ст. 2 КАС України, яка у визначенні завдання адміністративного судочинства розкриває зміст прав свобод і інтересів, захист який є юрисдикцією адміністративних судів, а саме: права особи у сфері публічно-правових відносин, що порушені певними суб'єктами (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, інші суб'єкти) при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, до компетенції адміністративних судів віднесено справи щодо захисту прав, свобод і інтересів осіб від дій суб'єктів владних повноважень щодо управління цими особами чи здійснення інших владних функцій щодо них.
Відрізняючою ознакою правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління особою, здійснення щодо нього влади, шляхом встановлення його прав і обов'язків.
З огляду на викладене, якщо оскаржений акт не є правовим, то порушені права і інтереси осіб підлягають захисту в порядку цивільного або господарського процесів з урахуванням п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, яка визначає одним із способів захисту цивільного права визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З аналізу наведених норм права вбачається, що контрольно-ревізійний відділ в м. Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області не здійснював владних повноважень по відношенню до позивача в розумінні положень КАС України, а спірний акт позапланової документальної ревізії не є правовим актом у розумінні КАС України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, дана обставина є достатньою для відмови у відкритті провадження у справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 107, п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України»до контрольно-ревізійного відділу в м. Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про визнання нечинним акту позапланової документальної ревізії.
Повернути позивачу позовну заяву із усіма доданими до неї матеріалами.
Копію ухвали направити державному сільськогосподарському підприємству «Головний селекційний центр України»до відома.
Ухвала може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Спиридонова В.О.