11 липня 2011 року 2а-2598/11/1070
приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1011
час прийняття постанови : 14 год. 18 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
проФастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
стягнення заборгованості,
Фастівська об'єднана державна податкова інспекція Київської області (далі по тексту -позивач, Фастівська ОДПІ Київської області) звернулась до адміністративного суду з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3, відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 779 826,14 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 червня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 16 червня 2011 року.
У судове засідання, призначене на 16 червня 2011 року, жодна зі сторін не з'явилась, у зв'язку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 25 червня 2011 року.
У судове засідання, призначене на 25 червня 2011 року, з'явився представник позивача. Відповідач або його уповноважені представники в судове засідання не з'явились, в зв'язку чим та враховуючи приписи пункту 3 частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд даної справи на 7 липня 2011 року.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до змісту частини другої статті 17, частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»та з урахуванням положень частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі.
Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010р. (далі по тексту -Податковий кодекс).
Частиною 2 статті 10 Закону України «Про державну службу»від 04.12.1990р. № 509-XII визначено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, як забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Згідно з пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу, платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 зареєстрована виконавчим комітетом Фастівської міської ради київської області 4 жовтня 2007 року.
На податковому обліку в Фастівській об'єднаній держаній податковій інспекції Київської області перебуває з 5 жовтня 2007 року. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.11.2007р. № 100076658.
Як вбачається з матеріалів справи, фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 подано до податкової інспекції податкові декларації з податку на додану вартість № 1312 за січень 2011 року на суму 63,00 грн., № 6941 за лютий 2011 року на суму 181,00 грн. та № 10445 за березень 2011 року на суму 22,00 грн.
Відповідно до частини 1 пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків, крім випадків, передбачених податковим законодавством, самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податкові (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Враховуючи несвоєчасне погашення узгодженої відповідачем суми податкового зобов'язання контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.03.2011р. № 0000211702 на суму 73,98 грн. та від 30.03.2011р. № 0000201702 на суму 82,00 грн., які отримані відповідачем 30.03.2011р.
За період з 03.03.2011р. по 17.05.2011р. відповідачем частково погашено заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 203,00 грн., за несвоєчасну сплату якої податковим органом нараховано пеню в розмірі 36,85 грн.
2 лютого 2011 року відповідачем подано декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року або за інший звітний період № 1146, якою самостійно визначено податкове зобов'язання в розмірі 204,00 грн., за несвоєчасну сплату якого податковим органом нараховано пеню в розмірі 29,28 грн.
Крім того, 4 квітня 2011 року Фастівською ОДПІ Київської області на підставі наказу про проведення перевірки від 04.03.2011р. № 168 проведено планову невиїзну документальну перевірку відповідача, за результатами якої складено Акт про результати планової невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. № 105-16/1702/НОМЕР_3 (далі по тексту -акт перевірки).
Відповідно до висновків акту перевірки податковою інспекцією встановлено наступні порушення відповідачем: абзацу 2 статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992р. № 13-92, а саме, невірно визначено оподатковуваний чистий дохід у 2010 році, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за період, що перевірявся на суму 59 619,90 грн.; абзацу «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, а саме, несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року; порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, а саме, завищення податкового кредиту по податку на додану вартість, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. на суму 564 030,00 грн., в тому числі за січень 2010 року - 13 206,00 грн., за лютий 2010 року -17 146,00 грн., за березень 2010 року -50 697,00 грн., за квітень 2010 року -29 243,00 грн., за травень 2010 року -39 997,00 грн., за червень 2010 року -40 128,00 грн., за липень 2010 року -34 807,00 грн., за серпень 2010 року -48 116,00 грн., за вересень 2010 року -40 455,00 грн., за жовтень 2010 року -47 233,00 грн., за листопад 2010 року -73 314,00 грн., за грудень 2010 року -129688,00 грн.).
Вказаний акт перевірки підписаний фізичною особою - підприємцем.
На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 15.04.2011р. № 0000261702 на суму 74 524,88 грн. та від 15.04.2011р. № 0000271702 на суму 705 037,50 грн., які отримані відповідачем 07.05.2011р., про що свідчить підпис на корінці повідомлення про вручення поштового відправлення.
Докази сплати зазначених сум в матеріалах справи відсутні.
Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992р. № 13-92 (в редакції, чинній на час вчинення спірних правовідносин) передбачено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Так, в ході перевірки правильності визначення суми оподатковуваного чистого доходу, відображеного в деклараціях про доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, контролюючим органом встановлена розбіжність на суму 397 466,00 грн. За результатами перерахунку податковим органом встановлено недоплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності за 2010 рік в сумі 59 619,90 грн.
Відповідно до абзацу «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту -Закон України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
В ході перевірки контролюючим органом встановлено невчасне подання відповідачем податкової декларації за листопад 2010 року
Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин, визначено платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Абзацом 1 та 2 підпункту
7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
На момент перевірки Фастівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області встановлено, що за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. відповідачем задекларовано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 971,00 грн. та податок, що підлягав бюджетному відшкодуванню у сумі 0,00 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. встановлено його заниження на загальну суму 564 030,00 грн.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Згідно з підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Докази оскарження відповідачем направлених зазначених вище позивачем податкових повідомлень-рішень в апеляційному або судовому порядку в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах “а” -“в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Таким чином, враховуючи, що надіслані відповідачу податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржені, відповідно вони вважаються узгодженими.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
В матеріалах справи відсутні докази сплати як податкового зобов'язання самостійно визначеного відповідачем в податкових деклараціях, так і податкових зобов'язань визначених податковим органом.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Оскільки судом встановлено, що податкове зобов'язання відповідача не сплачено в установлені строки, таке податкове зобов'язання визнається податковим боргом.
На час розгляду справи, заборгованість фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 перед бюджетом не сплачена, що підтверджується довідкою про заборгованість від 19.05.2011р. № 2671/10/24 та складає 1 607 355,30 грн.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. А також подають до судів позови про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.
Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши норми чинного законодавства та враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази сплати в повному обсязі податкового зобов'язання, як самостійно визначеного відповідачем в податкових деклараціях так і нарахованого позивачем, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 9, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (08500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Державного бюджету України податкову заборгованість в розмірі 779 826 (сімсот сімдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 14 коп., з яких: податок на додану вартість в розмірі 705 293,33 грн. та податок з доходів фізичних осіб -підприємницької діяльності в розмірі 74 532,81 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Постанова у повному обсязі виготовлена 12.07.2011.