11 липня 2011 року 2а-2727/11/1070
приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1022
час прийняття постанови : 12 год. 18 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 (за довіреністю)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
про Публічного акціонерного товариства Миронівський автоагрегатний завод»
Відділу Державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції
визнання протиправними та скасування постанов,
Публічне акціонерне товариство Миронівський авто агрегатний завод» (далі по тексту -ПАТ «Миронівський автоагрегатний завод, позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції (далі по тексту -ВДВС Миронівського районного управління юстиції, відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 19258099 від 01.06.2010р., ВП № 16485719 від 01.06.2010р. та ВП № 14426155 від 01.06.2010р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 9 червня 2011 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 23 червня 2011 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року призначено судове засідання щодо розгляду клопотання про поновлення строку звернення до суду на 23 червня 2011 року.
У судове засідання щодо розгляду клопотання про поновлення строку звернення до суду, призначене на 23 червня 2011 року, жодна зі сторін не з'явилась, у зв'язку з чим суд відклав розгляд даного клопотання на 4 липня 2011 року.
У судовому засіданні щодо розгляду клопотання про поновлення строку звернення до суду, призначеному на 4 липня 2011 року, судом оголошено перерву до 6 липня 2011 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 6 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 11 липня 2011 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання.
Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні з огляду на необґрунтованість підстав для відкладення та у зв'язку з скороченими строками розгляду адміністративної справи. Крім того, судом було надано відповідачу достатньо часу для подання заперечення на адміністративний позов та додаткових доказів по справі.
Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини
Як вбачається з матеріалів справи, ВДВС Миронівського районного управління юстиції на підставі виконавчих листів від 27.04.2010р. № 2а-9550, виданих Київським окружним адміністративним судом, 20 травня 2010 року винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 19258099, ВП № 16485719 та ВП № 14426155.
1 червня 2010 року ВДВС Миронівського районного управління юстиції прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 19716587, ВП № 19716215 та ВП № 19717634, якими постановлено стягнути з ВАТ «Миронівський автоагрегатний завод»виконавчий збір в загальній сумі 34 758,14 грн.
1 червня 2010 року ВДВС Миронівського районного управління юстиції прийнято постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 14426155, ВП № 19258099 та ВП № 16485719, якими постановлено стягнути з ВАТ «Миронівський автоагрегатний завод»виконавчий збір в розмірі 34 758,14 грн., у зв'язку з невиконанням постанови в добровільний термін.
Постановами про закінчення виконавчого провадження ВДВС Миронівського районного управління юстиції від 02.06.2010р. ВП № 19258099, від 02.06.2010р. ВП № 16485719 та від 02.05.2010р. ВП № 14426155 закінчено виконавче провадження, у зв'язку з погашенням позивачем заборгованості в повному обсязі про що свідчить лист Управління Пенсійного фонду України Миронівського району Київської області від 01.06.2010р.
19 травня 2011 року ВДВС Миронівського районного управління юстиції надіслано лист № 4617 до Державної податкової інспекції в Миронівському районі Київської області про надання інформації щодо рахунків позивача, відкритих в установах банків для стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчою службою виконавчих дій.
26 травня 2011 року ВДВС Миронівського районного управління юстиції винесено постанови про об'єднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 19716587, ВП № 19716215 та ВП № 19717634, яким постановлено об'єднати виконавче провадження № 19716587, № 19716215 та № 19717634 про стягнення з ВАТ «Миронівський автоагрегатний завод»виконавчий збір в розмірі 5 547,90 грн., 21 147,64 грн. та 8 062,60 грн. до зведеного виконавчого провадження № 26790270.
31 травня 2011 року ВДВС Миронівського районного управління юстиції винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника.
1 червня 2011 року листом № 5156 державним виконавцем надіслано на адресу ПАТ КБ «Приватбанк»копію постанови про накладення арешту на кошти боржника від 31.05.2011р. на суму 34 758,14 грн. для накладення арешту на рахунки, відкриті ВАТ «Миронівський автоагрегатний завод».
Листом від 09.06.2011р. № 30.1.0/2-110609/1362 ПАТ КБ «Приватбанк»повідомило державну виконавчу службу про накладення арешту на рахунки ВАТ «Миронівський автоагрегатний завод»на виконання вимог постанови про накладення арешту на кошти боржника від 31.05.2011р.
24 червня 2011 року ВДВС Миронівського районного управління юстиції листом № 5797 надіслано ПАТ КБ «Приватбанк»платіжні вимоги та реєстр платіжних вимог для примусового зняття арешту з рахунків, які належать ВАТ «Миронівський автоагрегатний завод».
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. № 606-XIV в редакції, чинній на час здійснення спірних правовідносин (далі по тексту -Закон України від 21.04.1999р. № 606-XIV) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 (далі по тексту -Інструкція).
Виконавче провадження відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до статті 3 цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном; 8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу; 9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу; 10) рішення Європейського Суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини».
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Згідно зі статтею 18 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) в інших передбачених законом випадках
Так, з аналізу правових норм вбачається, що постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.06.2010р. ВП № 19716587, ВП № 19716215 та ВП № 19717634 прийняті відділом Державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції на підставі закону.
Частиною 2 статті 24 зазначеного Закону передбачено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку та порушення обов'язків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесі.
Виконавчий збір -це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її добровільного невиконання, виконується примусово в установленому Законом порядку шляхом накладення стягнення на заробітну плату, інші види доходів боржника чи на його майно.
Так, як вбачається з матеріалів справи, постанови про відкриття виконавчого провадження винесено 20 травня 2010 року та надано строк для погашення заборгованості в добровільному порядку сім днів з моменту отримання вказаних постанов.
Листом від 21.05.2010р. позивачем повідомлено Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області про повне погашення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та надано копії платіжних доручень від 20.05.2010р. № 1047, 1048 та від 21.05.2010р. № 1063.
Отже, як вбачається з вищенаведеного, визначені в постановах державного виконавця про відкриття виконавчого провадження суми сплачено позивачем в дводенний строк, тобто раніше строку, наданого позивачу для добровільного виконання постанов законом та державним виконавцем.
Відповідно до частини 1 та 6 статті 30 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
На виконання Закону України «Про виконавче провадження»наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5 затверджено Інструкцію про проведення виконавчих дій, яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до пункту 4.16.2 Інструкції постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. Розмір виконавчого збору визначається відповідно до вимог Закону. При подальших пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
Статтею 46 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Аналіз зазначених правових норм дозволяє зробити висновок, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору має виноситися лише після закінчення строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду, а при встановленні обставин, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано, копія такої постанови надсилається боржникові.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», встановлено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір відповідно до статей 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження»стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній по-перше, не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк, а по-друге, рішення було виконано примусово.
Отже, враховуючи наведене, з урахуванням того, що позивачем погашена заборгованість у встановлений відповідачем добровільний строк, заходи по примусовому виконанню документу відповідачем не здійснювались, суд приходить до висновку, що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 01.06.2010р. ВП № 14426155, ВП № 19258099 та ВП № 16485719 є такими, що прийняті з порушенням вимог статті 46 Закону України «Про виконавче провадження»та норм Інструкції про проведення виконавчих дій, а тому мають бути визнані протиправними та скасовані.
Що стосується твердження відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду для оскарження постанов про стягнення з боржника виконавчого збору, суд звертає увагу на наступне.
Так, як стверджує відповідач, оскаржувані постанови надіслано ВАТ «Миронівський автоагрегатний завод»8 серпня 2010 року про що свідчить наданий державним виконавцем список простої кореспонденції, відправленої ВДВС Миронівського районного управління юстиції.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що доказом надсилання кореспонденції є фіскальний чек з доданим до нього бланком опису вкладення, оформленим відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», які в матеріалах справи відсутні.
Крім того, підтвердженням отримання оскаржуваних постанов позивачем саме 25 травня 2011 року є копія пояснення на ім'я начальника ВДВС Миронівсьокого РУЮ зі штемпелем виконавчого органу.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 9, 11, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати постанови відділу Державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору від 01.06.2010р. ВП № 19258099, від 01.06.2010р. ВП № 16485719 та від 01.06.2010р. ВП № 14426155.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Постанова у повному обсязі виготовлена 12.07.2011.