05 липня 2011 року 2а-3500/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Фастівська об'єднана державна податкова інспекція Київської області (надалі -позивач або податковий орган) звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 513789 грн. 79 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується податковий борг у сумі 707789 грн. 79 коп., який на підставі діючого законодавства станом на день звернення позивачем до суду не сплачений.
Відповідач позов не визнав, проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 11№ Закону України «Про державну податкову службу в України»від 04.12.1990 № 509-XII, на підставі направлення від 16.02.2009 № 47, виданого начальником Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, посадовими особами позивача була проведена планова виїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідача за період з 01.01.2006 по 31.12.2008.
В ході перевірки посадовими особами позивача були встановлені наступні порушення: п.8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.11.1999 за № 752/4045 -книга обліку доходів та витрат (ф. 10) ведеться неналежним чином; ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 № 727/98 - перевищення граничного розміру суми виручки за 2006 - 2008 роки; п. 4 ст. 14 розд. IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 № 13-92 - неподання декларацій про доходи за 4 квартал 2006 року, 2007, 2008 років, в результаті чого встановлено несплату податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 193834 грн. 69 коп. ( в тому числі за 2007 рік - 122753 грн. 93 коп., 2008 рік -71080 грн. 76 коп.); та пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР - неподання заяви про реєстрацію платника податку на додану вартість, в результаті чого встановлено несплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 344597 грн. 00 коп. з яких: за січень 2007 року -в сумі 4171 грн. 00 коп., за лютий 2007 року -в сумі 15764 грн. 00 коп., за березень 2007 року - в сумі 10256 грн. 00 коп., за квітень 2007 року -в сумі 5909 грн. 00 коп., за травень 2007 року -в сумі 10973 грн. 00 коп., за червень 2007 року -в сумі 19019 грн. 00 коп., за липень 2007 року -в сумі 13005 грн. 00 коп., за серпень 2007 року -в сумі 39185 грн. 00 коп., за вересень 2007 року -в сумі 42961 грн. 00 коп.,за жовтень 2007 року -в сумі 29187 грн. 00 коп., за листопад 2007 року - в сумі 27802 грн. 00 коп., за лютий 2008 року -в сумі 1798 грн. 00 коп., за березень 2008 року -в сумі 11893 грн. 00 коп., за квітень 2008 року -в сумі 12827 грн. 00 коп., за травень 2008 року -в сумі 20963 грн. 00 коп., за червень 2008 року -в сумі 29160 грн. 00 коп., за липень 2008 року -в сумі 31660 грн. 00 коп., за серпень 2008 року -в сумі 7080 грн. 00 коп., за вересень 2008 року -в сумі 2183 грн. 00 коп., за жовтень 2008 року -в сумі 2382 грн. 00 коп., за листопад 2008 року -в сумі 3219 грн. 00 коп., за грудень 2008 року -в сумі 3200 грн. 00 коп.
За результатами перевірки був складений акт від 04.03.2009 № 119/6/1702-2427417251 (надалі -акт перевірки).
Вищезазначений акт був підписаний відповідачем із зазначенням своєї незгоди з висновками податкового органу, висвітленими у акті перевірки.
На підставі акта перевірки позивачем були винесені податкові повідомлення-рішення, зокрема: податкове повідомлення-рішення від 13.03.2009 № 0000241702/0, яким відповідачу було визначено суму податкового зобов'язання по платежу - податок з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на суму 193834 грн. 69 коп. -за основним платежем; та податкове повідомлення-рішення від 18.03.2009 № 0000251702/0, яким відповідачу було визначено суму податкового зобов'язання по платежу -податок на додану вартість на суму 344597 грн. 00 коп. -за основним платежем та 169358 грн. 10 коп. - штрафних (фінансових) санкцій.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачу рекомендованим поштовим відправленням № 0850000148893, та отримані останнім 27.03.2009 особисто, про що свідчить його підпис на копії повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна у матеріалах справи.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, відповідач оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження, подавши скаргу від 25.03.2009 до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області.
Позивачем було винесено рішення від 10.04.2009 № 1163/Б/25-013/13, яким останній продовжив строк розгляду первинної скарги до 22.05.2009.
Рішенням від 22.05.2009 № 1649/Б/25-013/13 позивач відмовив відповідачу у задоволенні первинної скарги, податкові повідомлення-рішення від 13.03.2009 № 0000241702/0, № 0000251702/0 залишив без змін та виніс податкові повідомлення рішення від 22.05.2009 № 0000241702/1, 0000251702/1.
В подальшому позивачем була виставлена перша податкова вимога від 18.08.2009 № 1/1043, на суму 707789 грн. 79 коп., яка була отримана відповідачем 28.08.2009, та друга податкова вимога від 28.09.2009 № 2/1308 на суму 707789 грн. 79 коп., яка була отримана відповідачем 21.10.2009.
Відповідач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, вказує на те, що вид його діяльності - це посередницька діяльність, тобто він укладав договори на транспортно-експедиторське обслуговування, які, на його думку, близькі до договору комісії, і саме комісійна винагорода є його доходом від здійснення діяльності, яка не перевищувала 500000 грн. 00 коп., тобто не суперечить Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 № 727/98 (надалі -Указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Як зазначено в акті перевірки, у перевіреному періоді відповідач здійснював підприємницьку діяльність відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 шляхом сплати єдиного податку на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку.
У заявах про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, позивач зазначив вид діяльності на 2006 рік - посередницька діяльність, діяльність транспортних агенцій, на 2007 рік - посередницька діяльність, діяльність транспортних агенцій, на 2008 рік - організація перевезення вантажів.
Для визначення обсягу виручки від фактичного здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2006 по 31.12.08 використано відомості із ЦБ ДРФО ДПА України про суми виплачених доходів від 16.01.2009, дані руху коштів на поточних рахунках, договори на транспортно-експедиторське обслуговування, договори на перевезення вантажів, договори на міжнародне перевезення вантажів, заявки на автоперевезення вантажів (експедиція), рахунки-фактури, акти виконаних робіт.
Фактично виручка від здійснення підприємницької діяльності відповідача формувалась за рахунок надходження коштів на розрахункові рахунки від надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів на території України та за її межами.
За результатами перевірки за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 відповідно до даних руху коштів на поточних рахунках, відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми та джерела виплачених доходів від 16.01.2009 обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності відповідача в перевіреному періоді перевищує 500 000 грн. на календарний рік та становить: за 2006 рік -988239 грн.00 коп., за 2007 рік -1091145 грн. 99 коп., за 2008 рік -631829 грн. 00 коп., чим порушено ст.1 Указу Президента України від 07.07.1998 № 727/98.
Згідно зі ст. 5 Указу Президента України від 07.07.1998 № 727/98 у разі порушення вимог, установлених ст. 1 цього Указу платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
За результатами перевірки встановлено, що відповідач не відмовився від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та з 01.01.07 не перейшов на загальну систему оподаткування, не надав до органу позивача декларації про отримані доходи ( за 2006, за 2007 рік та 2008 рік), чим порушив п.4 ст.14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 №13-92.
Валовий дохід від здійснення підприємницької діяльності позивача формувався за рахунок надходження коштів на розрахункові рахунки від надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів на території України та за її межами.
Для визначення суми валового доходу від здійснення підприємницької діяльності використано відомості із ЦБ ДРФО ДПА України про суми виплачених доходів, дані руху коштів на поточних рахунках, договори на перевезення вантажів транспортом, акти виконаних робіт.
Фактично, здійснюючи діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, відповідач не вів облік витрат, безпосередньо пов'язних з отриманням доходу.
За результатами перевірки витрати враховані за нормою 25 відсотків до валового доходу, наведеною в додатку № 6 до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», затвердженою наказом ГДПІ України від 21.04.93 № 12 для виду діяльності «Інші види діяльності»посередницька діяльність, діяльність транспортних агенцій.
Згідно абз.2 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.92 №13-92 оподатковуваним чистим доходом вважається різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу, тому перевіркою визначено суму чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності за 2007 та 2008 роки в розмірі 1636826 грн. 24 коп.
На підставі розділу IV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» та п.7.1 ст.7 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» зроблено перерахунок податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності за 2007 та 2008 роки.
За результатами перерахунку встановлено несплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 193834 грн. 69 коп.
У періоді, за який проводилася перевірка, відповідач не був зареєстрований як платник податку на додану вартість.
За результатами перевірки, на підставі поданих звітів суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи-платника єдиного податку за 2006-2008 роки, відомостей із Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми та джерела виплачених доходів, руху коштів на поточних рахунках встановлено, що обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності відповідача становить в 2007 році - 1091145 грн.99 коп. та в 2008 році - 631829 грн.00 коп.
У відповідності до вимог ст. 5 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
У зв'язку з цим, відповідно до вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі -Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) позивач підлягав обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість та був зобов'язаний подати заяву про реєстрацію цього податку з 01.01.07 року.
За результатами перевірки встановлено, що відповідач не звертався з відповідною заявою до позивача.
Відповідно до абз. 4 п. 9.4 ст. 9 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР особа, яка повинна була зареєструватися платником податку на додану вартість, але не здійснила таку реєстрацію (не надіслала відповідну заяву у визначені строки), несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту.
Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР об'єктом оподаткування податком на додану вартість є поставка товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
При визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивача використано дані звітів суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи - платника єдиного податку за 2006 рік, 2007 рік, 2008 рік, відомостей із Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми та джерела виплачених доходів від 16.01.09, даних руху коштів на поточних рахунках.
На підставі наданих для перевірки документів встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у періоді з 01.01.07 по 31.12.08 здійснював поставку транспортно-експедиційних послуг за безготівковим розрахунком які, відповідно до пп. 6.1.1 п. 6.І. ст. 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР підлягають оподаткуванню з податку на додану вартість за ставкою 20% від бази оподаткування. Загальна сума від здійснення таких операцій, що підлягають оподаткуванню, з урахуванням податку на додану вартість склала 1722974 грн. 99 коп.
За результатами документальної перевірки відповідача на підставі пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 та абз. 4 п. 9.4 ст. 9 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлено несплату до бюджету податку на додану вартість в сумі 344597 грн. 00 коп.
У своєму відзиві на адміністративний позов відповідач не погоджується з визначенням граничної межі отриманої виручки та з переходом на загальну систему оподаткування та у відзиві зазначає, що він займається транспортним експедируванням за комісійну винагороду, при цьому стверджуючи, що обсяг виручки фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку та здійснює діяльність згідно з договором комісії і виступає у цьому договорі комісіонером, складається з сум комісійної винагороди, отриманої таким комісіонером згідно з договором комісії.
Як зазначено в акті перевірки, фактично виручка від здійснення підприємницької діяльності відповідачем формувалась за рахунок надходження коштів на розрахункові рахунки від надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів на території України та за її межами.
Статтею 263 Господарського кодексу України встановлено, що господарсько-торговельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.
Опосередковується зазначена діяльність господарськими договорами поставки, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, лізингу га іншими договорами.
Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
При цьому, під товаром згідно із Закону України «Про захист економічної конкуренції» розуміють будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери).
Враховуючи зазначені норми, під операціями з продажу слід розуміти передачу майна (товару) однією особою у власність або користування та (або) у володіння та (або) у розпорядження іншій особі, а також інші операції (включаючи операції з безоплатного надання товарів), що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, оренди майна, поставки, лізингу, іншими цивільно-правовими договорами, за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання.
Відповідно до діючого законодавства суб'єкти господарювання можуть здійснювати підприємницьку діяльність, що полягає в наданні послуг іншим суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності.
Згідно із ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Положення транспортного експедирування визначено у ст. 316 Господарського кодексу та у ст. 929 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Господарські операції, на які посилається відповідач та які були предметом дослідження позивача, оформлювалися договорами на транспортно-експедиторське обслуговування, згідно з якими виконавцем операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів: пошук перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням, покладаються на експедитора, в тому числі отримання оплати за всі послуги.
Згідно Указу Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»фізична особа - платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць і розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого доходу при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн. на календарний рік.
Згідно абз. 5 ст. 1 цього Указу встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Отже, сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку (експедитором) на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з послуг транспортного експедирування, яка включає в себе і суму винагороди, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та, враховуючи положення Указу, не повинна перевищувати протягом календарного року 500 000 грн.
Ставки єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюються місцевими радами залежно від виду діяльності, є фіксованими і не залежать від розміру виручки фізичної особи - платника єдиного податку в межах дозволеного Указом її обсягу - 500 000 грн.
Тобто, в даному випадку, річний обсяг виручки (500 тис. грн.) підприємця є критерієм визначення можливості фізичної особи -суб'єкта господарської діяльності перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, на відміну від юридичних осіб, в яких обсяг виручки являється об'єктом оподаткування.
З метою визначення права перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єкти малого підприємництва, включаючи й тих, які здійснюють комісійну торгівлю, надають експедиторські, брокерські послуги, повинні враховувати всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів та виручку від іншої реалізації.
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
В силу приписів ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 255 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 3-4 статті 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Цією ж статтею встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, набирають законної сили з моменту проголошення.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 в адміністративній справі № 2а-4924/10/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними відмовлено.
Зважаючи на те, що вказане вище рішення суду за наслідками апеляційного оскарження набрало законної сили, суд вважає, що обставини, які підтверджують правомірність дій Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на підставі якого позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми податкової заборгованості, є встановленими та не потребують додаткових засобів доказування.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 128, 159-163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь держави 707 789 (сімсот сім тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 79 коп., з яких: з податку на додану вартість - 513 599 (п'ятсот тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 10 коп. на р/р 31114029700015, код платежу 14010100, отримувач Державний бюджет м. Фастів, код 23570579, банк ГУДКУ в Київській області, МФО 821018; з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності - 193 834 (сто дев'яносто три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн. 69 коп. на р/р 33211801700015, код платежу 11010200, отримувач Місцевий бюджет м. Фастів, код 23570579, банк ГУДКУ в Київській області, МФО 821018.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.