30 червня 2011 року 2а-2388/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Спиридонової В.О.,
за участю секретаря судового засідання Волощука О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2011року ОСОБА_1 (надалі -позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (надалі -Києво-Святошинська РДА або відповідач № 1) та Виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області (надалі -ВК Боярської міської ради або відповідач № 2) та (з урахуванням уточнених позовних вимог) просив визнати незаконними дії Києво-Святошинської РДА у вигляді відмови видати Додаток № 7; зобов'язати Києво-Святошинську РДА видати Додаток № 7, необхідний для отримання посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов'язати ВК Боярської міської ради видати ОСОБА_1 довідку про те, що він з 26.04.1986 по 01.11.1991 працював у 4-ій зоні посиленого радіологічного контролю м. Боярка, вул. Маяковського, 49, приміщення ВРТП «Укргазенергоремонт»(в УкрСПНУ та в ЦВЛ ВРТП «Укргазенергоремонт»).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на своє звернення до відділу з питань Чорнобильської катастрофи Києво-Святошинської РДА про видачу Додатку № 7, позивач отримав усну відмову. Вважаючи дану відмову протиправною він звернувся з інформаційним запитом до голови Києво-Святошинської РДА. Отримавши, як зазначає позивач лист-відмову, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, позивач звернувся до суду.
Відповідач № 1 позов не визнав, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначав наступне.
Відповідно до положень п. 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 20.01.1997 № 51 (надалі -постанова КМУ від 20.01.1997 № 51) посвідчення 4-ої категорії видається особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіологічного контролю, за умови, що станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчаються у цій зоні не менше чотирьох років.
Представник відповідача № 1 зазначав, що відповідно до запису в трудовій книжці позивача і наданій «Виробничим ремонтно-технічним підприємством «Укргазенергосервіс»довідці від 29.03.2011 № 14 позивач працював з 22. 12.1980 по 31.05.1988 інженером групи промислової санітарії теплотехнічної дільниці Українського спеціалізованого пусконалагоджувального управління ВРТП «Укргазенергоремонт», юридична адреса: м. Київ, вул. Комарова. 44; з 01.06.1988 по 01.11.1991 працював інженером 2-ої категорії в центральній виробничій лабораторії ВРТП «Укргазенергоремонт», юридична адреса: м. Боярка, вул. Маяковського, 49.
Представник відповідача № 1 зазначив, що загальний термін роботи позивача на території зони посиленого радіологічного контролю складає 3,5 років. У зв'язку з цією обставиною представник відповідача № 1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач № 2 не надав суду жодних заяв чи клопотань.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача №1, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.
Як пояснив у судовому засіданні позивач, він звернувся до структурного підрозділу Києво-Святошинської РДА для отримання Додатку № 7 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки наявність додатку за даною формою є необхідною умовою отримання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 4, відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 № 796-XII і дає право на пільги, передбачені цим Законом.
Позивач не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача № 1 із письмовою заявою з відміткою про її отримання адресатом про надання йому Додатку № 7.
Позивач пояснив, що отримавши усну відмову у наданні цього додатку він вирішив звернутися з інформаційним запитом до голови Києво-Святошинської РДА для отримання інформації з цього приводу.
Представник відповідача № 1 не заперечував проти даного твердження позивача.
Матеріали справи містять копію заяви (інформаційного запиту) позивача від 24.03.2011, адресованої голові Києво-Святошинської РДА.
Відповідно до змісту цього інформаційного запиту позивач порушує питання про надання інформації щодо правомірності відмови видати позивачу Додаток № 7 і просить повідомити його про результати розгляду інформаційного запиту.
Вищезазначений інформаційний запит отриманий Києво-Святошинською РДА 30.03.2011, про що свідчить відтиск штампу про реєстрацію вхідної кореспонденції останнього.
Стосовно відмови у видачі Додатку № 7 позивач зазначає, що працівник відділу суб'єктивно відмовила йому на підставі того, що на її особисту думку позивач повинен відпрацювати в теперішній час, як мінімум 3 місяці і тоді це буде вважатися постійним місцем роботи позивача. Також, в запиті зазначено, що надана позивачем довідка за час роботи в період з 22.12.1980 по 01.11.1991 втратила силу.
В якості додатків до інформаційного запиту позивачем додано наступні документи: довідка з місця роботи в 4-ій зоні (1980-1991 роки), довідка з місця роботи в 4-ій зоні (теперішній час), копія паспорта, копія трудової книжки, розпорядження від 30.01.1979 № 19.
Матеріали справи містять відповідь на інформаційний запит, наданий Києво-Святошинською РДА від 21.04.2011 № Г44.1157.2, відповідно до якого відповідач № 1 посилається на відсутність наказів про зарахування на посаду інженера та звільнення, також, відповідач № 1 посилається на необхідність «донесення»довідки з посиланням на період роботи (номер та дата наказу про зарахування і звільнення), місце знаходження підприємства та довідку з міської ради, що підприємство знаходиться на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Позивач вважає таку форму відповіді, надану Києво-Святошинською РДА листом-відмовою і через незгоду з обставинами, викладеними у ньому просить визнати дії відповідача № 1 протиправними та зобов'язати відповідача № 1 видати Додаток № 7.
Позивач також зазначає, що відповідь на інформаційний запит від 21.04.2011 № Г44.1157.2 є неправомірною бо довідка, що підтверджує фактичне виконання посадових обов'язків у м. Боярка, була додана до інформаційного запиту в якості додатку.
Крім того, позивач стверджує, що запис в трудовій книжці про роботу у м. Києві є лише вказівкою про юридичну адресу, а фактичне виконання ним роботи у м. Боярка підтверджується довідкою, виданою відділом ВРТП «Укргазенергоремонт»від 22.01.1992 № 11к, копія якої наявна у матеріалах справи.
Матеріали справи містять копію довідки від 29.03.2011 № 14, відповідно до якої позивач з 22.12.1980 по 31.05.1988 працював інженером групи промислової санітарії теплотехнічної дільниці Українського спеціалізованого пусконалагоджувального управління ВРТП «Укргазенергоремонт», юридичною адресою якого є: м. Київ-65, пр. Комарова, 44; з 01.06.1988 по 01.11.1991 позивач працював інженером 2-ої категорії в центральній виробничій лабораторії ВРТП «Укргазенергоремонт», юридична адреса: м. Боярка, вул. Маяковського, 49.
В обґрунтування того, що місце роботи позивача знаходилось у м. Боярці, що віднесена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 до зони посиленого радіологічного контролю (4-а зона), позивачем додано до позовної заяви довідку, видану відповідачем № 2 від 27.04.2011 № 483, що підтверджує, що ВРТП «Укргазенергоремонт»з 1973 року знаходиться за адресою м. Боярка, вул. Маяковського, 49 і до цього часу розташування підприємства не змінювалось.
Також, позивачем додано до матеріалів справи довідку видану відповідачем № 2 від 24.03.2011 № 364, що видана на ім'я позивача про віднесення м. Боярки до зони посиленого радіоекологічного контролю (4-а зона).
Як зазначає позивач, відповідно до розпорядження від 30.01.1979 № 19 була створена група промсанітарії теплотехнічної дільниці Українського пусконалагоджувального управління ВРТП «Укргазенергоремонт», яка знаходилась у м. Боярка та, що позивач входив до цієї групи, копія даного розпорядження наявна у матеріалах справи.
З огляду на наявність спору публічно-правового характеру, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд повинен був розглянути даний спір по суті, однак таке твердження є передчасним з огляду на наступне.
Суд не ставить під сумнів наявність чи відсутність правових підстав у позивача для отримання Додатку № 7, що є підставою для отримання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 4.
Однак, суд вважає, що підставою для оскарження відмови у видачі Додатку № 7 відповідачем № 1 є наявність вмотивованої відмови відповідача № 1, яка як вважає суд відсутня, з огляду на таке.
Захист прав, свобод та інтересів громадянина є конституційною гарантією, та є нормою прямої дії.
Дана норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України, якою передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Зі змісту даної норми випливає, що судовий захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади та інших суб'єктів наділених повноваженнями у сфері державного управління або владних повноважень є однією із форм захисту порушених прав.
Проте, дана норма вказує і на те, що передумовою захисту прав, свобод та інтересів є їх порушення з боку суб'єктів наділених владно-управлінськими функціями.
Суд не дійшов висновку, що усна відмова посадової особи відповідача № 1 щодо видачі Додатку № 7 на незафіксоване звернення позивача може бути розглянуто, як рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи надані пояснення позивача, в яких він сам зазначає, що працівник відділу суб'єктивно відмовила йому на підставі особистої думки, вважати дані правовідносинами між фізичною особою та органом державної влади (суб'єктом владних повноважень) було б помилково.
Крім того, позивач зазначав, що відповідь на інформаційний запит, яку останній вважає листом відмовою у видачі Додатку № 7 є також протиправною та підлягає скасуванню.
З такою позицією позивача суд погодитися не може.
Правова регламентація порядку розгляду та надання відповідей на інформаційні запити визначена Законом України «Про звернення громадян»від 02.10.1996 № 393/96-ВР та Законом України «Про доступ до публічної інформації»від 13.01.2011 № 2939-VI.
Можливість громадян подавати до суб'єктів владних повноважень та отримання на них у встановлений на те строк відповідей покликані реалізовувати конституційне право громадянина вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Найголовнішим покликанням даних нормативно-правових актів є захист та реалізація конституційного права громадянина на доступ до інформації.
Враховуючи, що позивач надіславши до суб'єкта владних повноважень інформаційний запит, мета якого є отримання інформації, отримавши у визначені законом строки відповідь, то і підстав вважати дане рішення протиправним немає, а отже немає підстав вважати його таким, що підлягає скасуванню.
Отримання інформації, яка не влаштовує позивача не може бути розцінена, як рішення суб'єкта владних повноважень.
Крім того, сам лист-відповідь відповідача № 1 має інформацію консультаційного характеру та вказує які дії може вчинити та які документи може надати позивач для отримання Додатку № 7.
Таких самих висновків дійшов суд і стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача № 1 видати позивачу Додаток № 7, з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вимоги даної норми, суд визнавши рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною може зобов'язати його вчинити певні дії на усунення порушення закону.
Встановленим є той факт, що позивач фактично не звертався до відповідача № 1, у встановлений на те спосіб, для отримання Додатку № 7.
Відсутність порушення права позивача з огляду на відсутність врегульованих законом правовідносин, не може вказувати на наявність підстав застосування такої форми захисту, як зобов'язання вчинити певні дії, в даному випадку - видати Додаток № 7 позивачу.
З приводу позовної вимоги про зобов'язання ВК Боярської міської ради видати ОСОБА_1 Довідку про те, що він з 26.04.1986 по 01.11.1991 працював у 4-ій зоні посиленого радіологічного контролю м. Боярка, вул. Маяковського, 49, приміщення ВРТП «Укргазенергоремонт»(в УкрСПНУ та в ЦВЛ ВРТП «Укргазенергоремонт»), суд дійшов висновку про не можливість її задоволення з огляду на наступне.
Матеріали справи містять ряд довідок відповідача № 2, які вказують, зокрема, що: ВРТП «Укргазенергоремонт»з 1973 року знаходиться за адресою: м. Боярка, вул. Маяковського, буд. 49 і до цього часу місце розташування підприємства не змінювалось (довідка від 27.04.2011 № 483); м. Боярка віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона) (довідка від 24.03.2011 № 364); та лист, яким відповідач № 2 роз'яснив позивачу, що довідка про вказівку на проміжок часу, протягом якого позивач працював на тому чи іншому підприємстві відповідач може видати лише за умови наявності такої довідки від роботодавця (довідка від 30.05.2011 № Г3/49-1057.2).
З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовлено, документально підтверджені судові витрати (сплата державного мита) поверненню не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.
Постанова у повному обсязі виготовлена 04 липня 2011 року.