07 червня 2011 року 2а-1272/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пантек-Виробництво»до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пантек-Виробництво»(надалі позивач або товариство) звернулося до суду з позовом до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі -відповідач або податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2010 № 0004252310/0, від 13.10.2010 № 0004252310/1, від 17.12.2010 № 0004262310/2 про сплату 274379 грн. 00 коп. податку на прибуток та відповідних штрафних санкцій в сумі 109046 грн. 10 коп., застосованих за порушення порядку документального підтвердження понесених витрат згідно п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування підприємств», від 04.10.2010 № 0004262301/0, від 13.10.2010 № 0004262301/1 та від 17.12.2010 № 0004262301/2 про сплату 32858 грн. 80 коп. податку на додану вартість та відповідних штрафних санкцій в сумі 16429 грн. 40 коп., застосованих за порушення порядку визначення об'єкту оподаткування згідно п. 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з висновком податкового органу про відсутність в 2-ому півріччі 2009 року документального підтвердження витрат в розмірі 1995591 грн. 08 коп., що як наслідок призвело до декларування підприємством завищеного збитку за 2009 рік в розмірі 898075 грн. 00 коп., а також до завищення суми валових витрат в розмірі 1097516 грн. 00 коп. (1995591 -898075 = 1097516 грн. 00 коп.), що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток в сумі 274979 грн. 00 коп. Дані хибні висновки податкового органу, на думку позивача, призвели до збільшення об'єкту оподаткування з податку на додану вартість на суму 32858 грн. 80 коп. з відповідним встановленням штрафної санкції у розмірі 16429 грн. 40 коп.
Відповідач позов не визнав, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначав наступне.
Проведеною перевіркою позивача, посадовими особами відповідача було встановлено порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») в результаті чого посадові особи відповідача, що проводили перевірку, дійшли висновку про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 274379 грн. 00 коп., в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 898075 грн. 00 коп.
Дані обставини прямо вплинули, як зазначав представник відповідача, на зменшення об'єкту оподаткування з податку на додану вартість, в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), у сумі 32858 грн. 80 коп.
За результатами проведеної перевірки був складений акт від 01.10.2010 № 264/23-1/32167106 (надалі -акт перевірки). На підстави відображених у акті порушень відповідачем було винесено спірні податкові повідомлення-рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.
У серпні-вересні 2010 року посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010.
Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період, що перевірявся податковим органом, встановлено його заниження на загальну суму 274379 грн. 00 коп. в тому числі за 2009 рік, як зазначено в акті перевірки, без врахування першого півріччя 2009 року, на суму 274379 грн. 00 коп.
На думку податкового органу дана сума була обумовлена наступним.
Перевіркою було встановлено, що на порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством віднесено до складу валових витрат, витрати в сумі 1995591 грн. 00 коп. на придбання товарів (робіт, послуг), які не підтверджені первинними документами (накладні на придбання товарів, акти виконаних робіт, платіжні доручення).
Згідно з даними перевірки, а саме: журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» накладні на отримання товару, акти виконаних робіт, банківські виписки витрати на придбання товару (робіт, послуг) складають 13195087 грн. 39 коп., а згідно рядка 4.1 «придбання товарів (робіт, послуг) декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік (без врахування 1-го півріччя 2009 року) сума витрат складає 15190678 грн. 47 коп., різниця -1995591 грн. 08 коп.
Таким чином, на думку податкового органу, позивачем не були виконані вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого -не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як зазначено в акті перевірки, в результаті вказаних порушень встановлено завищення валових витрат на загальну суму 1995591 грн. 08 коп., в результаті чого позивач задекларував від'ємне значення об'єкта оподаткування (збитки) на суму 898075 грн. 00 коп. та занизило податок на прибуток на суму 274379 грн. 00 коп.
В силу положень п. 10.1 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позитивне значення об'єкта оподаткування, що виникли в результаті перевірки оподатковуються за ставкою 25 %, в результаті чого і донарахована вищезазначена сума.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що позивачем не було надано первинних документів, якими він обґрунтовував віднесення сум витрачених на придбання відповідних товарів (робіт, послуг).
Представник відповідача проти даного твердження заперечував, та зазначав, що податковим органом протиправно було роз'єднано два півріччя 2009 року, тоді як підприємство сприймає та оподатковує всі фінансові результати за весь рік наростаючим підсумком, як того вимагає абз. 2 п. 16.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Розходження суми валових витрат пояснюється тим, що за підсумками 2-го півріччя 2009 року підприємство, під загрозою неприйняття декларації з податку на прибуток підприємств, відобразило валові витрати на придбання товарів (робіт, послуг) в рядку 04.1 в сумі 2904981 грн. 00 коп., замість реальних 4347264 грн. 59 коп. (тобто не відобразило валових витрат на суму 1442283 грн. 59 коп.).
За підсумками року всі валові витрати були відображені в рядку 04.1 декларації, зокрема ті, які підприємство не відобразило у 1-ому півріччі 2009 року.
В обґрунтування даного твердження позивачем було додано до адміністративного позову завірену належним чином копію уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2009 рік, відповідно до рядка 04.1 якого сума неврахованих валових витрат попереднього звітного періоду складає 898075 грн. 00 коп., що у свою чергу вказує на суму завищеного об'єкта оподаткування на суму 898075 грн. 00 коп.
Також, позивачем була додана копія декларації з податку на прибуток підприємства за 1-ше півріччя 2009 року з відповідними додатками.
Крім того, представник відповідача зазначає, що підтверджується відомостями, викладеними в акті перевірки, що посадові особи відповідача виявили зазначені порушення розрахунковим шляхом, без вказівки на підставі яких саме документів, посадові особи відповідача дійшли такого висновку.
Представник позивача зазначав, що оскаржуючи податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження, позивач неодноразово акцентував увагу контролюючого органу на ці порушення, однак рішеннями про результати розгляду скарг, позивачу було відмовлено в задоволенні його скарг, як первинної так і повторної, а зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Також, представник позивача зазначав, що контролюючим органом у винесених рішеннях за результатами розгляду скарг позивача, було вказано про правомірність дій посадових осіб, що проводили перевірку, які виявились у неврахуванні наявних у позивача документів за 1-ше півріччя 2009 року.
Така позиція податкового органу підтверджується змістом наявного у матеріалах справи рішення про результати розгляду скарги від 13.10.2010 № 2240/7/23-105.
Тобто, дійшовши висновків про наявність порушень з боку позивача, відповідачем повністю не враховано валові витрати підприємства на виробництво продукції по розрахунках з підзвітними особами (по кредиту 372), з іншими дебіторами та кредиторами (по кредиту 36), а також приріст авансів від постачальників (по кредиту 36), що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками -аналіз рахунку.
З такою позицією відповідача суд погодитися не може.
Крім того, як зазначалося вище висновок податкового органу про завищення сум валових витрат у 2-ому півріччі 2009 року, як зазначено в письмових поясненнях відповідача та акті перевірки, призвів до зменшення об'єкту оподаткування з податку на додану вартість -також хибним та необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до положень п. 16.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.
В силу положень пп. 5.2.1 п. 5. цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
З урахуванням приписів пп. 11.2.1 п. 11 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
З аналізу даних норм можна дійти висновків, по-перше: платники податків подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності, а по-друге: суми які включаються до складу валових витрат, підстави для віднесення яких до останніх визначено пп. 5.2.1 п. 5, відбувається з дати настання однієї із подій, визначеної пп. 11.2.1 п. 11.
З огляду на наявні в акті перевірки дані податковим органом дані обставини були проігноровані.
Заслуговує на увагу і той факт, що податковим органом було проігноровано норму закону, яка надає право платнику податку уточнювати розрахунки самостійно визначеного податкового зобов'язання, що прямо передбачено п. 5.1 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.200 № 2181-III, відповідно до якої самостійно узгоджене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Крім того, з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, на час виникнення спірних правовідносин, посадові особи податкових органів були зобов'язані при оформленні результатів документальних перевірок дотримуватись Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства, який був затверджений наказом Державної податкової адміністрації «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами»від 16.09.2002 № 429 (надалі - Порядку оформлення результатів документальних перевірок).
Відповідно до п. 2 розд. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок, у разі виявлення розбіжностей посадова особа, що проводить перевірку, повинна чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Як вбачається зі змісту акта перевірки посадовими особами відповідача відображено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період, що перевірявся встановлено його заниження на загальну суму 274379 грн. 00 коп.
Зазначені висновки податкового органу не містять конкретного посилання на досліджені документи, їх перелік та походження.
Так само, суд не може дійти висновку про правомірність дій податкового органу, що полягали у висновку, що згідно наданих до перевірки первинних документів, а саме накладних на відпуск готової продукції, товарів, податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, декларацій з податку на прибуток та податкових декларацій з податку на додану вартість, перевіряючими особами встановлено, що позивач має розбіжність між обсягом поставки товарів та валовими доходами від реалізації товарів на суму 164294 грн. 00 коп., за період з 01.04.2010 по 30.06.2010 в результаті чого занижено податкові зобов'язання та податок на додану вартість на суму 32858 грн. 80 коп. за 1-ше півріччя 2009 року.
Даний висновок не тільки не містить посилання на конкретно досліджені документи з вказівкою на невідповідність, а і містить посилання на 1-ше півріччя 2009 року.
Тобто, для відображення показників з податку на прибуток податковий орган відмовив в дослідженні документів за 1-ше півріччя 2009 року, що прямо вказано в акті перевірки та рішенні про результати розгляду скарги від 17.12.2010 № 2644/10/25-017/306,306-1259, а під час формування висновків про заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість посилається саме на документи за 1-ше півріччя 2009 року, що є незрозумілим.
Також суд не може дійти висновку, що обсяги продажу/придбання по податку на прибуток підприємств має доцільну необхідність звіряння з податком на додану вартість, пряма вказівка про це в нормах діючого законодавства відсутня.
Крім того, посилання податкового органу на декларації з податку на прибуток підприємства при визначенні об'єкту оподаткування з податку а додану вартість є безпідставними.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності прийняття свого рішення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення державного органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту незаконним є невідповідність його вимогами чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта незаконним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Документально підтвердженими судовими витратами позивача на час розгляду справи є сплата останнім судового збору, яка підлягає присудженню позивачу.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 4 жовтня 2010 року № 0004252310/0, від 13 жовтня 2010 року № 0004252310/1, від 17 грудня 2010 року № 0004262310/2, від 4 жовтня 2010 року № 0004262301/0, від 13 жовтня 2010 року № 0004262301/1, від 17 грудня 2010 № 0004262301/2.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пантек-Виробництво» судовий збір у сумі 6 (шість) грн. 80 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.
Постанова у повному обсязі виготовлена 10 червня 2011 року.