20 квітня 2011 року 1727/11/1070
приміщення суду за адресою:
м. Київ, бул. Україні, 26 , зал судових засідань № 1018
час прийняття постанови: 11 год. 42 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Леонтович А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю:
позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника позивача - ОСОБА_4 (за довіреністю)
представника відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
ОСОБА_2, ОСОБА_3
до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення дій
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі - позивачі) звернулись до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області (надалі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у видачі довідок та зобов'язання видати позивачам довідку про період їх проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивачів, відповідачем неправомірно відмовлено у видачі довідок про період проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, форма якої визначена Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ України від 20.01.1997 року № 51 (додаток 7). Відмову відповідача у видачі позивачам довідок, останні вважають незаконною та такою, що порушує їхні права та суперечить законодавству України, у зв'язку з чим позивачі звернулись до суду.
Позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позовній заяві. Просили позов задовольнити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. На адресу суд подав письмове заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що відмова у видачі довідок ґрунтується на законних підставах, а саме: довідки видаються районними державними адміністраціями за місцем проживання громадян, а не управлінням праці та соціального захисту населення. Відповідно до своїх функціональних обов'язків управління приймає заяви від громадян на видачу їм чорнобильських посвідчень та подає на розгляд районній державній адміністрації пропозиції щодо видачі довідок. З урахуванням наведено, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Представником позивача також було подано заяву про розгляд справи без його участі.
За таких обставин судом визнано за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення позивачів та представника позивачів, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
01.03.2011 року позивачі звернулися із заявами до Голови Пилиповицької сільської ради Бородянського району Київської області Губиш Олени Олексіївни про надання довідки Пилиповицької сільської ради про період їхнього проживання в АДРЕСА_2.
Відповідно до заяв позивачів, 02.03.2011 року депутатом Пилиповицької сільської ради в присутності трьох свідків було складено акти обстеження на предмет проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: Київська область, Бородянський район, АДРЕСА_2. В даних актах зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з дня свого народження і по день складення акту дійсно проживають в АДРЕСА_2. Згідно будинкової книги вони у 1989 році були зняті з реєстрації в с. Пилиповичі та зареєстровані в АДРЕСА_3.
На підставі вищезазначених Актів, 03.03.2011 року виконавчим комітетом Пилиповицької сільської ради Бородянського району Київської області позивачам видано довідки про те, що вони дійсно проживають в с. Пилиповичі з моменту народження по 1989 рік з реєстрацією місця проживання та з 1989 року по даний час без реєстрації.
10.03.2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до Бородянської районної державної адміністрації Київської області із заявами про надання їм довідок про період їхнього проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, форма якої визначена Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ України від 20.01.1997 року № 51 (додаток 7), що є підставою для видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 4, відповідно до статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Як додаток до заяви, позивачами подано копії довідок виконавчого комітету Пилиповецької сільської ради Бородянського району Київської області від 03.03.2011 року та копії актів обстеження на предмет проживання від 02.03.2011 року.
17.03.2011 року відповідач направив на адресу позивачам листи за № 2184 та № 2185 про відмову у видачі довідки на підставі пункту 10 постанови КМ України від 20.01.1997 року № 51.
Надаючи правову оцінку відносинам що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі - Закон).
Частиною другою статті 9 Закону визначено, що потерпілими від Чорнобильської катастрофи є громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У відповідності до статті 11 Закону, постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесеними до категорії 4 вважаються особи, які постійно проживають, або постійно працюють, чи навчаються у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що станом на 01.01.1993 року вони постійно проживали, або постійно працювали, чи навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Пунктом 4 статті 14 Закону передбачено, що особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років відносяться до четвертої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У відповідності до статті 15 Закону визначено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях, а видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, видається органами місцевого самоврядування.
Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»(надалі - Закон).
Статтею 2 Закону визначено, що місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до статті 5 Закону, система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду, сільську, селищну, міську раду, сільського, селищного, міського голову, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст та органи самоорганізації населення.
За загальновизначеним принципом права закріпленим у статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт під час дії якого вони настали.
Судом встановлено, що позивачі 10.03.2011 року звернулися до відповідача із заявами про надання довідки про період їхнього проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідач, розглянувши вищезазначені заяви та додані до них документи, надав позивачам відповіді № 2184 від 17.03.2011 року та № 2185 від 17.03.2011 року, в яких зазначив, що представлені позивачами документи (копія паспорта з даними про реєстрацію, копія трудової книги, яка вказує місце роботи) для видачі посвідчень особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи факт проживання чи роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 року не менше чотирьох років відсутній. Довідки Пилиповицької сільської ради від 03.03.2011 року № 01-19/90 та № 01-19/90 не можуть бути прийняті до уваги, так як вони не підкріплені даними про реєстрацію. У зв'язку з чим, відповідач відмовив позивачам у видачі довідок.
Статтею 17 Цивільного кодексу Української РСР, визначено, що місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає.
Пунктом 22 Положення про паспортну систему в СРСР затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 28.08.1974 року № 667 визначено, що громадяни прописуються по місцю проживання.
Судом встановлено, що відповідно до відмітки в паспортах позивачів, вони з 13.06.1989 року прописані в АДРЕСА_3. Довідка Пилиповицької сільської ради не може бути взята до уваги, оскільки вона не підкріплена підтверджуючими даними про реєстрацію.
Оскільки сама довідка Пилиповицької сільської ради, яка була видана тільки на підставі актів обстеження, без прикріплених до неї підтверджуючих даних про реєстрацію не може бути підставою для видачі довідки (додаток №7) то відповідач правомірно відмовив позивачам у видачі таких довідок.
З огляду на вищезазначене, надаючи правову оцінку діям відповідача, останній, при відмову позивачам у видачі довідок (додаток 7) діяв відповідно до своїх функціональних обов'язків та керувався нормами чинного законодавства України і не порушив норм чинного законодавства України.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у видачі довідок та зобов'язання видати позивачам довідку про період їх проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивачів не є обґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 9, 69-71, 97, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Постанова у повному обсязі виготовлена 26 квітня 2011 року.