25 січня 2011 року 2а-7688/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., при секретарі судового засідання Касянчук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командира військової частини А3723 Дмитрійчука Леоніда Володимировича та начальника служби захисту інформації -помічника начальника штабу військової частини А3723 Шеремети Тараса Ігоровича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів військової частини А3723 про визнання незаконними рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2010 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до командира військової частини А3723 полковника Дмитрийчука Леоніда Володимировича (далі -відповідач 1), начальника служби захисту інформації -помічника начальника штабу військової частини А3723 старшого лейтенанта Шеремети Тараса Ігоровича (відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів військової частини А3723 (далі -третя особа, в/ч А3723) та, з урахування уточненої позовної заяви, просила: визнати незаконними та скасувати накази командира військової частини А3723 від 06.04.2010 № 76, від 26.07.2010 № 172, від 28.07.2010 № 176, від 30.10.2010 № 258 в частині накладення на позивача дисциплінарних стягнень; визнати незаконним та скасувати дисциплінарне стягнення «Догана», накладене на позивача відповідачем 2; визнати незаконними та такими, що порушують Закон України «Про звернення громадян»рішення, дії (бездіяльність) командира військової частини А3723 щодо розгляду трьох звернень позивача від 09.08.2010, звернень від 17.08.2010 та 01.09.2010; зобов'язати командира військової частини А3723 здійснити перерахунок та видати наказ про виплату позивачу недоотриманої внаслідок незаконно накладених дисциплінарних стягнень суми грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з боку відповідачів 1, 2 до позивача неодноразово застосовувалися дисциплінарні стягнення та, вважаючи стягнення незаконними, позивач оскаржив їх до суду. Крім того, позивач просить визнати незаконною бездіяльність відповідача 1 щодо розгляду звернень позивача та зобов'язати його здійснити перерахунок та видати наказ про виплату грошового забезпечення, недоотриманого у результаті незаконного застосування дисциплінарних стягнень.
Представник відповідача 1 позов не визнав, проти позову заперечував з підстав, зазначених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.
Відповідач 2 також проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Позивач, ОСОБА_1, є студенткою вищого військового навчального закладу, проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України, входить до осіб особового складу в/ч А3723 і працює на посаді діловода-кодувальника секретної частини.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, на підставі усної вказівки відповідача 2, який є безпосереднім начальником позивача, 30.03.2010 позивачем були внесені зміни у секретний документ, зміни містили інформацію для службового користування.
Внесення зазначених змін, відповідно до резолюції начальника штабу -першого заступника командира в/ч А3723 підполковника Кириловця Л.Ф. від 10.02.2010 на останньому аркуші наказу начальника Генерального штабу -Головнокомандувача Збройних Сил України від 21.08.2009 № 92, було покладено на відповідача 2.
Про внесення змін секретний документ відповідач 2 розписався 30.03.2010 на обох примірниках вищезазначеного наказу.
24.07.2010, у вихідний день, відповідач 2, викликав позивача на службу та оголосив дисциплінарне стягнення -«догана», з формулюванням «За порушення п. 3.1.3 розділу з Інструкції з порядку охорони державної таємниці в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України шляхом внесення аркушів (змін) до секретного документа без подальшого обліку».
Вважаючи, що дисциплінарне стягнення застосовано неправомірно, позивач оскаржила його до командира в/ч А 3723 (відповідач 1), подавши скаргу від 29.07.2010 вх. № 981, в якій просила догану скасувати.
За результатами розгляду скарги позивач отримала відповідь від 26.08.2010, якою її було повідомлено про те, що дисциплінарне стягнення до неї застосовано з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту, оскільки зі сторони позивача має місце порушення військової дисципліни.
Позивачем була направлена скарга на ім'я командира військової частини вищого рівня, а саме, в/ч А0515, однак відповіддю від 02.09.2010 позивачу було повідомлено про відмову в задоволенні скарги.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»від 25.03.1992 № 2233-XII (далі -Закон України № 2233-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Відповідно до п. 2 ст. 2 Закон України № 2233-XII, порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Спеціальними нормативними актами в сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі -Статут внутрішньої служби), та Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі -Дисциплінарний статут).
При проходженні військової служби строкової чи за контрактом, військовослужбовці, до чиїх обов'язків входить робота з документами, які віднесені до державної таємниці, керуються положеннями наказу Міністра оборони України від 16.10.06 № 600, яким затверджено Інструкцію з порядку охорони державної таємниці в Міністерстві Оборони України та Збройних Силах України, та іншими нормативними актами.
В службовій діяльності діловод-кодувальник служби захисту інформації в/ч А3723 солдат ОСОБА_1, окрім вищезазначеного керується функціональними обов'язками діловода-кодувальника служби захисту інформації штабу в/ч А3723, визначеними положенням про служби захисту інформації, яке затверджено наказом командира в/ч А3723 від 12.02.2008 № 12.
У судовому засіданні встановлено, що начальник штабу -перший заступник командира в/ч А3723 підполковник Кириловець Л.Ф. на останньому аркуші наказу начальника Генерального штабу -Головнокомандувача Збройних Сил України від 21.08.2009 № 92 (далі -наказ від 21.08.2009 № 92), поставив резолюцію від 10.02.2010, згідно якої на старшого лейтенанта ОСОБА_2 було покладено обов'язок внести зміни до Інструкції наказу Міністерства оборони України від 05.07.2006 № 05.
Судом встановлено, що через те, що посада начальника секретної частини в/ч А3723 була вакантною, та у зв'язку з тим, що виконання обов'язків начальника на інших військовослужбовців не покладалося, тому дані обов'язки дійсно виконував старший начальник, старший лейтенант ОСОБА_2
На виконання вищезазначеної резолюції, ОСОБА_2 було поставлено відмітку на наказі від 21.08.2009 № 92 «Прийнято до виконання»від 10.02.2010.
Відповідно до абз. 1 функціональних обов'язків діловода-кодувальника служби захисту інформації штабу в/ч А3723, затверджених тимчасово виконуючим посаду начальника служби захисту інформації -помічником начальника штабу в/ч А3723 прапорщиком Чередниченком Д.М. від 14.05.2008, позивач підпорядковується начальнику секретної частини та несе персональну відповідальність за збереження МНСІ, які за нею рахуються.
Отримавши усну вказівку ОСОБА_2 про необхідність внесення змін до секретного документа, які містять інформацію для службового користування, у спосіб визначений ним, позивач виконала наказ свого безпосереднього керівника.
Як встановлено судом, про внесення змін до секретного документу, тобто виконання припису резолюції підполковника Кириловця Л.Ф., ОСОБА_2 було проставлено візу на наказі від 21.08.2009 № 92 «Виконано. До справи»із зазначенням дати -30.03.2010.
Із пояснень ОСОБА_2 ним не було проведено перевірку виконання документу.
Відповідно до пп. 3.1.21 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 11.11.1998 № 400, відповідальність за зміст, правильну підготовку та оформлення документів покладається на керівників структурних підрозділів військової частини (установи), що слід розуміти як і те, що відповідальною особою за правильну підготовку, оформлення документу підлеглими у певному структурному підрозділі, так само як і у секретному відділі військової частини, несе керівник.
Те саме посилання міститься у пп. 6.1.3 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 № 1153, згідно якого відповідальність за виконання документа несуть особи, зазначені у розпорядчому документі (наказі, розпорядженні, рішенні тощо), резолюції керівника, та безпосередні виконавці. У разі коли документ виконується кількома працівниками, відповідальним за організацію виконання (скликання) є працівник, який у резолюції зазначений першим.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відповідальною особою за виконання резолюції підполковника Кириловця Л.Ф. на наказі від 21.08.2009 № 92, є вказана в ній особа, тобто ОСОБА_2
Згідно наказу командира в/ч А3723 від 30.07.2010 № 181 було проведено службове розслідування за фактом визначення правомірності накладення дисциплінарного стягнення.
За результатами проведення службового розслідування, тимчасово виконуючим посаду начальника складу спеціальної техніки майором Хоменком Д.К., була складена доповідь про його результати від 19.08.2010.
Зі змісту доповіді вбачається, що дії ОСОБА_2 щодо оголошення дисциплінарного стягнення у вигляді догани позивачу є правомірним.
В обґрунтування того, чому про порушення позивача 30.03.2010, ОСОБА_2 дізнався тільки 20.07.2010 зазначено, що він як начальник секретної служби деякий час не в повному обсязі знав фактичний стан справ у підпорядкованій йому службі, щодо обліку секретних документів. Дане твердження суд до уваги не бере, оскільки залишається незрозумілим в такому випадку, яким чином 30.03.2010 ОСОБА_2 давав вказівки позивачу щодо певного способу внесення змін до секретного документу.
Згідно з інформацією, яка висвітлена у службовій картці позивача, датою вчинення проступку, так саме, як і датою накладання стягнення, є 24.07.2010, що суперечить твердженням ОСОБА_2 про те, що про вчинення позивачем проступку він дізнався 20.07.2010.
Суд звертає увагу, що 24.07.2010 був вихідним днем, а наказом Міністра оборони України «Про впорядкування службової діяльності в Збройних Силах України»від 21.04.2005 № 205, встановлено, що виклик у вихідний день на службу, окрім необхідності негайного вирішення проблемних питань, пов'язаних з бойовою та мобілізаційною готовністю, збереженням життя особового складу, забороняється.
В судовому засіданні представник відповідача 1 та відповідач 2, неодноразово зазначали, що позивач дійсно був викликаний ОСОБА_2 на службу у вихідний день, але з причини необхідності отримання документів, а не для оголошення догани.
Жодного документа, які б підтверджували дане твердження суду надано не було, тому суд дійшов висновку, що дана обставина є недоведеною.
Суд не бере до уваги протилежність позицій сторін стосовно того, чи містилася інформація яка віднесена до державної таємниці у документі, в якій вносилися зміни позивачем, з підстав того, що порушення процедури притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є достатньою підставою для її скасування. Крім того, судом встановлено, що за вказане порушення притягнуто до відповідальності ОСОБА_2, шляхом оголошення йому догани.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що дисциплінарне стягнення у формі догани, оголошене позивачу 24.07.2010, прийнято з порушенням норм діючого законодавства, а тому є протиправним.
Стосовно дисциплінарного стягнення накладеного на позивача згідно з наказом командира в/ч А3723 від 26.07.2010 № 172, судом встановлено наступне.
23.07.2010 близько 17 годині 00 хвилин у приміщенні клубу на території в/ч А3723, позивачем була проведена перевірка особового складу на предмет наявності металевих номерних печаток для опечатування приміщень, сейфів та робочих папок.
Зазначена перевірка, проводилася позивачем не вперше, її зміст полягав у проставлянні у спеціальному зошиті відміток «+»навпроти прізвищ осіб, що під час перевірки мають у наявності печатки, закріплені за ними.
При проведенні перевірки 23.07.2010 було виявлено, що капітан ОСОБА_3 та старший лейтенант ОСОБА_4 не мали при собі печаток, через що навпроти їх прізвищ не було проставлено відмітку «+». В обґрунтування відсутності печаток під час перевірки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доповіли, що печаток вони не мають з собою, адже вони знаходяться на робочих місцях, і що після проведення занять пред'являть їх до перевірки.
Під час проведення перевірки, до приміщення клубу зайшов підполковник Кириловець Л.Ф. та віддав розпорядження особовому складу, пред'явити свої печатки.
На запитання підполковника Кириловця Л.Ф., чи проводилася перевірка стосовно наявності печаток у капітана ОСОБА_3 та старшого лейтенанта ОСОБА_4, позивач відповіла, що перевірка проведена, але вищезазначені особи печаток не пред'явили, про що свідчить відсутність відміток «+»у зошиті.
Дана обставина заперечується представником в/ч А3723, який стверджує, що позивач на запитання підполковника Кириловця Л.Ф., відповіла, що всі печатки у наявності, чим на думку підполковника Кириловця Л.Ф. ввела його в оману та здійснила спробу приховати факт відсутності металевої печатки № 4, про що ним було складено рапорт від 23.07.2010.
Згодом капітан ОСОБА_3, пред'явив свою печатку, пояснивши, що печатка була відсутня під час перевірки та знаходиться в шухляді робочого столу.
Старший лейтенант ОСОБА_4 свою печатку не пред'явив, як згодом було встановлено печатка була загублена.
За фактом втрати печатки командиром в/ч А3723 було винесено наказ від 24.07.2010 № 169 про проведення службового розслідування, відповідальною особою за проведення розслідування призначено підполковника Кириловця Л.Ф.
Під час проведення службового розслідування були розглянуті пояснювальні записки капітана Назаренка С.О без дати, майора Вознюка В.О. від 24.07.2010, старшого солдата Поліщука О.Л. від 24.07.2010, старшого лейтенанта ОСОБА_4 від 26.07.2010 та старшого солдата ОСОБА_1 від 26.07.2010.
Пояснювальні записки майора Вознюка В.О., капітана Назаренка С.О. підтверджують твердження підполковника Кириловця Л.Ф. стосовно того, що позивач доповіла про наявність всіх печаток.
Про той факт, що капітан ОСОБА_3 та старший лейтенант ОСОБА_4 надали пояснення позивачу про причини відсутності печаток підтверджує пояснювальна записка капітана Перегуди П.В. від 27.07.2010, однак як вбачається з доповіді про результати службового розслідування від 26.07.2010, вищезазначена пояснювальна записка під час проведення службового розслідування розглянута не була.
Пояснювальна записка позивача свідчить про те, що на запитання підполковника Кириловця Л.Ф., чи проводилася перевірка печаток капітана ОСОБА_3 та старшого лейтенанта ОСОБА_4, позивачем була надана відповідь, що перевірка проведена, а печаток у вищезазначених осіб не виявлено, про що свідчить відсутність відміток «+»у зошиті позивача.
Резолютивною частиною доповіді про результати службового розслідування від 26.07.2010 рекомендовано: старшого лейтенанта ОСОБА_4 за втрату особової печатки притягнути до дисциплінарної відповідальності; старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 за введення в оману начальника штабу частини підполковника Кириловця Л.Ф. та спроби приховати факт відсутності печатки у старшого лейтенанта ОСОБА_4 притягнути до дисциплінарної відповідальності. Зазначена доповідь від 26.07.2010 підписана особою, яка провела службова розслідування -начальником штабу - першим заступником командира в/ч А3723 підполковником Кириловцем Л.Ф.
Відповідно до наказу командира в/ч А3723 від 26.07.2010 № 172 про результати службового розслідування за фактом втрати особистої металевої печатки, діловода -кодувальника секретної частини старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 за порушення вимог абз. 11 ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 5.4 наказу Міністра оборони України від 25.03.1998 № 05, яким затверджена Інструкція про порядок виготовлення, зберігання печаток і штампів та користування ними в штабах, управліннях, з'єднаннях, військових частинах Збройних сил України, що призвело до введення в оману начальника штабу -першого заступника командира частини підполковника Кириловця Л.Ф. та спроби приховати факт відсутності металевої печатки № 4, позбавити військового звання - старший солдат.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що вищезазначене стягнення було оголошено позивачу 28.07.2010 підполковником Кириловцем Л.Ф. на шикуванні особового складу в/ч А3723.
Відомості відносно дисциплінарного стягнення від 23.07.2010 були внесені у службову картку позивача, з чим позивача ознайомлено під підпис 29.07.2010.
Вважаючи рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності протиправним, позивач оскаржив його до командира військової частини вищого рівня (в/ч А0515), подавши письмову скаргу від 02.08.2010.
Відповіддю на скаргу від 21.08.2010 № 222/5Д/1977 за підписом командира в/ч А0515 позивача було повідомлено, що при перевірці матеріалів службового розслідування порушень законодавства виявлено не було; а наказ від 26.07.2010 № 172 виданий командиром в/ч А3723 у межах наданої йому влади.
Також у відповіді зазначено, що згідно з вимогами ст. 93 Дисциплінарного статуту старший командир не має права скасовувати або пом'якшувати дисциплінарні стягнення, накладені молодшим командиром, з причини суворості стягнення, якщо останній не перевищив наданої йому влади.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 5.4 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 25.03.1998 № 05, командири військових частин, начальники установ та підприємств зобов'язані особисто перевіряти порядок зберігання печаток та штампів. За порушення правил зберігання і користування печатками і штампами винні особи притягуються до відповідальності згідно з вимогами чинного законодавства України.
Перевірка наявності у військових частинах, установах та на підприємствах печаток і штампів здійснюється комісіями, які призначаються наказом командира військової частини, начальника установи та підприємства, але не рідше ніж один раз на рік.
В судовому засідання представник в/ч А3723 не надав жодного документу, який би підтверджував, що на позивача покладено обов'язок перевіряти наявність металевих печаток у особового складу. Крім того, документу, що підтверджує персональну відповідальність позивача перед командиром частини за порядок виготовлення, зберігання печаток, штампів та користування ними, також надано не було.
На противагу цьому у витязі з наказу командира в/ч А3723 від 26.07.2010 № 172 про результати службового розслідування за фактом втрати особистої металевої печатки вказано, що позивачем 23.07.2010 близько 16 години 50 хвилин проводилася попередня перевірка металевих печаток у посадових осіб цієї в/ч.
Судом встановлено, що згідно п. 5.4 наказу Міністра оборони України від 25.03.1998 № 05, жодного посилання на поняття попередня перевірка не міститься.
Крім того, у письмових запереченнях представника в/ч А3723 від 08.12.2010 зазначено, що до складу комісії, яка повинна проводити перевірку наявності у військових частинах, установах та на підприємствах печаток і штампів входить солдат ОСОБА_1, ще одна особа, третім членом комісії є підполковник Кириловець Л.Ф., який є головою комісії.
Суд виходить з того, що якщо до складу комісії входить три члени, то комісія вважається правомочною за умови присутності всіх її членів під час проведення перевірки наявності металевих печаток, якщо не встановлено інше.
Тобто, якщо під час перевірки були присутні не всі особи, які входять до складу комісії, то виявлення відсутності печаток у певних осіб особового складу окремими членами комісії, не може бути взяте до уваги, як належний доказ, через порушення процедури проведення перевірки.
Стає незрозумілим твердження представника в/ч А3723 про ту обставину, що підполковнику Кириловцю Л.Ф. завідомо до проведення перевірки було відомо про відсутність печаток у певних осіб, у співставленні з тим, що він є головою комісії, адже наявну інформацію не було доведено до керівництва військової частини для прийняття відповідних дій з пошуку печатки та притягнення до відповідальності винних осіб, а використано як підставу вважати, що позивач свідомо вводить його в оману.
До того ж у судовому засіданні 10.12.2010 за клопотанням представника позивача, були допитані в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були присутні під час проведення перевірки наявності металевих печаток 23.07.2010.
В своїх показах вони вказують на те, що увійшовши до клубу, де проводилася перевірка особового складу на предмет наявності металевих печаток позивачем, підполковник Кириловець Л.Ф. не задавав позивачу жодних запитань, а звернувся з наказом до капітана ОСОБА_3 та старшого лейтенанта ОСОБА_4 пред'явити металеві печатки.
Крім цього судом досліджено копії сторінок зошита, до якого позивачем вносилися відмітки «+»навпроти прізвищ осіб, які пред'явили металеві печатки під час перевірки за відповідні дати.
Зі змісту дослідженої копії вбачається наступне, навпроти прізвищ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рядку за 23.07.2010 дійсно не стоїть відмітки «+», що, як пояснив позивач, є підтвердженням відсутності у даних осіб печаток.
Одночасно судом встановлено, що у зошиті є відсутність відмітки «+»за 23.07.2010 навпроти і інших прізвищ, однак враховуючи, що дана обставина не відноситься до розгляду даного спору, судом до уваги взята не була.
Щодо посилань представника в/ч А3723 на те, що вищезазначений зошит не передбачений жодним розпорядчим документом, не пронумерований, не прошнурований, не зареєстрований в діловодстві частини у відповідності з вимогами, які ставляться до ведення зошитів, книг, журналів та іншого, суд виходить з такого.
З огляду, що позивач є лише членом комісії, рішення комісії як колегіального органу повинні прийматися усіма членами комісії, то наявність даного зошита у позивача може бути розцінене як зошит, у який вона заносить службові нотатки, як член комісії.
Крім того, доказів, що головою комісії підполковником Кириловцем Л.Ф., було затверджено чи погоджено відомості або форма таблиці, до якої повинні були вноситися дані аналогічні за змістом даним, наявним у зошиті позивача, суду надано не було.
За таких обставин, суд вважає, що у діях позивача були відсутні дії, направлені на введення в оману підполковника Кириловця Л.Ф.
Враховуючи вищевикладене, суд вбачає невідповідність формулювання підстав накладення дисциплінарного стягнення у формі позбавлення військового звання - старший солдат, які зазначені у наказі командира в/ч А3723 від 26.07.2010 № 172, дійсним обставинам.
Абзацом 11 ст. 11 статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що на військовослужбовців покладається обов'язок виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтримці порядку і дисципліни.
Судом встановлена відсутність юридичної пов'язаності між обставинами, викладеними у доповіді про результати службового розслідування від 26.07.2010 і наказі від 26.07.2010 № 172, з вимогами абз. 11 ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
За даних обставин, суд дійшов висновку, що наказ командира в/ч А3723 від 26.07.2010 № 172, в частині (пункт 4) притягнення діловода-кодувальника секретної частини старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом позбавлення її військового звання - старший солдат, є протиправним, а отже підлягає скасуванню.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 06.04.2010 наказом командира в/ч А3723 від 06.04.2010 № 76 позивача було притягнено до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення йому догани, із формулюванням «За порушення вимог п. 3.4.2 п. 3.4 розділу 3 Інструкції з порядку охорони державної таємниці щодо неналежного приймання секретної кореспонденції та її реєстрації».
Як вбачається з пояснень позивача, 23.03.2009 до неї звернувся капітан Гречухин О.О. (далі -Гречухін О.О.) щоб здати супровідні листи у двох примірниках для відправки на адресу начальника 2-го управління в/ч А0515 секретного документу.
Як зазначає позивач, після перевірки нею було виявлено, що зворотній бік документу містить п'ять адресатів, замість вказаних двох.
Позивач звернула увагу Гречухіна О.О. на невідповідне оформлення документу, на що останній повідомив, що перший примірник має бути направлений на адресу начальника 2-го управління в/ч А0515, а другий -має бути підшитий до справи. Переробляти документ, за поясненнями позивача, Гречухін О.О. відмовився, оскільки він вже був підписаний командиром в/ч А3723. Позивач зареєструвала супровідні листи у книзі обліку за вихідним номером 03 «М»у фактичній кількості примірників.
На думку позивача, саме командир в/ч А3723, як особа яка підписала вищезазначені супровідні листи, несе за них відповідальність.
Також позивач вважає, що її вина у помилках, допущених виконавцем документа та особою, що його підписала, відсутня.
Вищезазначене стягнення було оскаржено позивачем до військової частини вищого рівня в/ч А0515, шляхом подання письмової скарги від 08.08.2010.
За результатами розгляду скарги була надана письмова відповідь від 27.08.2010 № 222/5Д/2008, якою у задоволенні скарги позивачу відмовлено.
Надаючи правову оцінку підставам застосування даного дисциплінарного стягнення, суд виходить з такого.
Як зазначали представники сторін, відповідно до наказу Міністра оборони України від 16.10.2006 № 600, яким затверджено Інструкцію з порядку охорони державної таємниці в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України в період з 01.04.2010 по 09.04.2010 у в/ч А3723 була проведена квартальна перевірка наявності секретних документів.
Відповідальним за проведення перевірки був призначений начальник штабу -перший заступник командира в/ч А3723 -підполковник Кириловець Л.Ф.
В ході перевірки, була виявлена невідповідність кількості примірників, вказаних в розрахунку розсилки, до кількості облікованих примірників супровідного листа.
За результатом виявлених порушень, командиром в/ч А3723 було винесено наказ про проведення службового розслідування від 01.04.2010 № 69.
За результатами службового розслідування підполковником Кириловцем Л.Ф. була підготовлена доповідь від 06.04.2010.
Під час розслідування були відібрані пояснення Гречухіна О.О. та позивача, зі змісту яких, особа, яка здійснювала перевірку, зробила висновок про допущення позивачем порушень вимог пп. 3.4.2 п. 3.4 розділу 3 наказу Міністра оборони України від 16.10.2006 № 600, а саме, порушення порядку ведення секретного діловодства та відправлення секретної кореспонденції.
Суд вислухавши пояснення позивача і представників сторін, дійшов висновку, що позовна вимога щодо скасування наказу командира в/ч А3723 від 06.04.2010 № 76 в частині оголошення позивачу догани, задоволенню не підлягає.
Вимоги щодо належного ведення секретного діловодства та порядку відправлення секретної документації визначені положеннями вищезазначеної інструкції.
Дії позивача щодо прийняття супровідних листів до секретного документа у невідповідній кількості до кількості адресатів, дійсно є порушенням вимог пп. 3.4.2 п. 3.4 Інструкції.
До того ж слід зауважити, що якщо позивач одразу виявила невідповідність документа, повідомила про це виконавця, а той відмовився усунути недоліки, то позивач не була позбавлена реальної можливості повідомити про даний факт свого керівника, для прийняття відповідних заходів, які б унеможливили здійснення даного порушення.
До того ж, як вбачається з даних службової картки позивача, вищезазначене стягнення скасовано в усній формі від 30.08.2010, про що внесено відповідний запис до картки, поставлено підпис посадової особи без вказівки прізвища та посади.
Стосовно позовної вимоги про скасування наказу командира в/ч А3723 від 28.07.2010 № 176, відповідно до якого позивачу оголошено догану з формулюванням «За порушення вимог п. 2 наказу командира в/ч А3723 від 22.11.2009 № 222 (за запізнення на службу та заняття)»судом встановлено наступне.
23.07.2010 начальником штабу -першим заступником командира в/ч А3723 підполковником Кириловцем Л.Ф. позивачу було оголошено догану за порушення вимог п. 2 наказу командира в/ч А3723 від 22.11.2009 № 222, згідно додатку № 1 -за неприбуття на службу та заняття.
Командиром в/ч А3723 винесено наказ від 28.07.2010 № 176, яким скасовано дисциплінарне стягнення оголошене позивачу 23.07.2010 начальником штабу -першим заступником командира в/ч А3723 підполковником Кириловцем Л.Ф., з підстав зміни формулювання порушення, та оголошено догану позивачу з підстав запізнення на службу та заняття.
Відповідно до ст. 93 Дисциплінарного статуту, старший командир не має права скасовувати, або пом'якшувати дисциплінарні стягнення, накладені молодшим командиром, з причини суворості стягнення, якщо останній не перевищив наданої йому влади.
Єдиною підставою, за якої командир має право скасовувати дисциплінарні стягнення, накладені молодшим командиром, якщо він визнає, що стягнення не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення, та накладати своєю владою більш сурові стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою скасування догани, оголошеної позивачу 23.07.2010, стало зміна формулювання порушення.
Дана обставина підтверджується і інформацією, яка міститься у службовій картці позивача.
Дії командира в/ч А3723 щодо змісту винесеного наказу від 28.07.2010 № 176, не передбачені нормами діючого законодавства. Тобто при прийняті цього наказу командир в/ч А3723 діяв не у спосіб, не на підставі та з перевищенням повноважень, що передбачені Конституцією і законами України.
З огляду на наведене, наказ командира в/ч А3723 від 28.07.2010 № 176 підлягає скасуванню, з підстав його протиправності.
Відносно позовної вимоги про скасування наказу командира в/ч А3723 від 30.10.2010 № 258, яким позивачу накладене дисциплінарне стягнення шляхом оголошення догани, суд виходить з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні в період з 25.10.2010 по 29.10.2010 у в/ч А3723 здійснена підсумкова перевірка за 2010 навчальний рік по предметах бойової і командирської підготовки із залученням 100 % особового складу в/ч згідно з вимогами наказу Міністра оборони України від 02.12.2005 № 716 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення інспекційних заходів»та Інструкції про організацію та проведення перевірок у Збройних Силах України, яка введена в дію наказом начальника Генерального штабу -Головнокомандувачем Збройних Сил України від 07.03.2006 № 20, організаційно -методичних вказівок командира в/ч А0515 на 2010 навчальний рік та Плану бойової підготовки частини на 2010 навчальний рік.
Підсумкова перевірка -це одна з форм оцінювання результатів діяльності кожного військовослужбовця, поряд з контрольними заняттями, інспектуваннями та ревізіями.
В свою чергу підсумкова перевірка входить до системи щорічного оцінювання, що є її заключним етапом, яка проводиться в кінці кожного навчального року, за результатами якої складається оцінна картка військовослужбовця.
Відповідно до наказу командира в/ч А0515 від 24.09.2009 № 320, під бойовою підготовкою слід розуміти -організований процес систематичного військового навчання і виховання особового складу, злагодження (бойового злагодження) штабів, підрозділів та військових частин, спрямований на досягнення їх готовності до виконання завдань за призначенням.
Основними завданнями бойової підготовки солдат, зокрема, є: набуття (відновлення) та удосконалення знань, умінь і вироблення умінь та навичок щодо виконання функціональних обов'язків у повсякденній діяльності та в умовах ведення сучасних бойових дій (виконання завдань миротворчих операцій) як самостійно, так і в складі підрозділу; освоєння штатної військово-облікової і суміжної спеціальностей; фізичне загартування, виховання впевненості в собі та в поводженні зі штатною зброєю.
У позовній заяві позивач зазначає, що за результатом здачі заліку з вогневої підготовки, що входить до предметів бойової підготовки, нею було отримано оцінку «незадовільно». Повторно здати даний предмет їй не дозволили, і саме ця негативна оцінка стала підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Представником в/ч А3723 надано пояснення, що під час підсумкової перевірки позивач отримала дві незадовільні оцінки з предметів бойової підготовки, а саме: перша - з прихованого управління військами та основ захисту державної таємниці; друга - з вогневої підготовки.
Головою комісії з перевірки здачі підсумкової перевірки позивачу було надано право перездати незадовільні показники з прихованого управління військами та основи захисту державної таємниці і за результатами отримана оцінка «задовільно».
Заперечень проти перездачі позивачем предмету вогневої підготовки на поступало.
На противагу твердженням позивача, представник в/ч А3723 повідомив, що 25.11.2010 позивач перездавала предмет «вогнева підготовка», однак результати перездачі позитивних результатів не дали.
Також позивач стверджує, що згідно наказу командира в/ч А3723 від 15.09.2010 № 214, позивача вивільнено від планової командирської (професійної) підготовки, а тому вона не повинна була приймати участь у підсумковій перевірці взагалі.
Суд не бере до уваги дане твердження позивача, оскільки позивач посилається лише на частину наказу, без врахування всього його змісту.
Так, відповідно до пункту 3 вищезазначеного наказу, позивач як вивільнений від планової підготовки військовослужбовець зобов'язаний до 17.09.2010 надати плани самостійної роботи на 2010-2011 рік.
Виходячи з цього суд, зазначає, що зміст наказу командира в/ч А3723 від 15.09.2010 № 214 слід розуміти таким чином, що позивачу встановлено індивідуальний план роботи на 2010-2011 навчальний рік, замість планової командирської (професійної) підготовки.
До того ж, жодного посилання на те, що позивач не підлягає щорічному оцінюванню, з підстав самостійного плану роботи наказ не має.
У зв'язку з хибністю твердження позивача стосовно того, що вона не підлягає щорічному оцінюванню з підстав її навчання у військовому навчальному закладі, суд звертає увагу на наступне.
Згідно абз. 4 п. 7.4 розд. 7 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, щорічному оцінюванню не підлягають військовослужбовці, які проходять навчання у військових навчальних закладах за денною формою навчання.
Як зазначав позивач, вона є студентом військового навчального закладу та навчається за заочною формою, тому зазначений пункт Інструкції, як підстава для звільнення позивача від щорічного оцінювання, не може бути застосований.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо скасування наказу командира в/ч А3723 від 30.01.2010 № 258, задоволенню не підлягає.
Позивачем зазначено, що на час судового розгляду справи, ним не отримано відповіді на три заяви від 09.08.2010, від 17.08.2010 та від 01.09.2010, у зв'язку з чим позивач просить визнати незаконними та такими, що порушують Закон України «Про звернення громадян»від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393) рішення, дії (бездіяльність) командира в/ч А3723 щодо розгляду трьох звернень позивача від 09.08.2010 та звернень від 17.08.2010, від 01.09.2010 відповідно.
Дослідивши, долучені до матеріалів справи копії вищезазначених заяв, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Позивач звернувся з трьома письмовими заявами до командира в/ч А3723 від 09.08.2010, а також заявами від 17.08.2010 та від 30.08.2010.
Заявою від 09.08.2010 позивач просить відповідача 1 надати довідку, стосовно фінансового забезпечення позивача в період за березень -серпень 2010 року з розкриттям структури виплат.
У судовому засіданні позивачем було надано для долучення до матеріалів справи копію довідки зі штампом в/ч А3723 від 20.08.2010 № 7 про грошове забезпечення, виданої солдату військової контрактної служби ОСОБА_1 за період: березень -серпень 2010 року.
Інша заява від 09.08.2010 з проханням надати витяги з наказів командира в/чА3723 за 2010 рік, в яких солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 позбавлено грошових (преміальних) виплат з формулюванням причини невиплати зареєстрована цього ж дня за вх. № 1031.
Заява від 09.08.2010 з проханням надати ОСОБА_1 витяг з наказу командира в/ч в/ч А3723, в якому її позбавлено військового звання старший солдат, зареєстрована також цього ж дня за вх. № 1032.
На заяви від 09.08.2010 за вх. №№ 1031, 1032 були підготовлені витяги всіх витребуваних наказів командира в/ч А3723, які оформлені супровідним листом від 03.09.2010 № 948.
Заява від 17.08.2010 ОСОБА_1 з проханням надати завірені копії актів та матеріалів службових розслідувань, службової картки, протоколу засідання атестаційної комісії, тощо, була направлена до в/ч А3723 поштою 25.08.2010, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій. В свою чергу, дана заява зареєстрована 01.09.2010 за вх. № 1140. А всі витребувані документи даною заявою виготовлені та оформлені супровідним листом від 09.09.2010 № 963.
Позивач посилається також на невиконання відповідачем 1 вимог Закону № 393 при розгляді заяви від 01.09.2010 та надає копію цієї заяви. Однак, судом встановлено, що до в/ч А3723 такої заяви не поступало. Проте до в/ч А3723 поступила заява ОСОБА_1 від 30.08.2010 аналогічного змісту з заявою від 01.09.2010, копію якої надав позивач. Так, заява від 30.08.2010 направлена поштою та зареєстрована 20.09.2010 № 1264.
Всі витребувані документи за заявою позивача від 30.08.2010 були виготовлені та оформлені позивачем супровідним листом від 11.10.2010 № 1104.
Надаючи правову оцінку щодо дотримання відповідачем 1 вимог Закону № 393, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 15 Закону № 393 передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Частиною 1 ст. 20 цього Закону встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Стосовно заяви позивача від 09.08.2010 з проханням надати витяги з наказів командира в/ч А3723 за 2010 рік, якими позивача було позбавлено грошових (преміальних) виплат з формулюванням причини невиплати, суд виходить з того, що позивачем не надано жодного доказу того, що довідка про грошове забезпечення була отримана нею з порушенням строків розгляду звернень.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, враховуючи, що заява розглянута та виконана, строк її розгляду не пропущено, як вбачається на вихідній даті довідки, беручи до уваги наявність довідки у позивача, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.
Враховуючи, що поштове відправлення з вкладеною заявою від 17.08.2010 та від 30.08.2010 були відправлені не рекомендованим листом, а звичайним, через що неможливо встановити коли дійсно зазначені поштові відправлення були отримані посадовими особами в/ч А3723. За даних обставин, через недоведеність протилежного, суд вважає датою вручення одержувачу поштових відправлень саме 01.09.2010 та 20.09.2010.
Враховуючи дати надходження і процедуру проходження заяв, а саме кількість резолюцій та, як вбачається з матеріалів справи, решта заяв від 09.08.2010, заяви від 17.08.2010 та від 30.08.2010 також розглянуті у строки встановлені Законом № 393.
Згідно зі ст. 18 Закону 393 громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Враховуючи, що позивач входить до особового складу в/ч А3723 і перебуває під час несення служби у розташуванні військової частини, старший лейтенант Федоренко М.М., намагався вручити нарочним документи, згідно з супровідними листами від 03.09.2010 за вих. № 948 та від 20.09.2010 за вих. № 1264.
Однак позивач відмовилась від отримання документів, мотивуючи свою відмову тим, що зазначені документи необхідно направити позивачу засобами поштового зв'язку, про даний факт старшим лейтенантом Федоренком М.М. було складено акт від 11.10.2010 за його підписом та підписами двох очевидців даної події.
Відповідачем 1 надані докази направлення ОСОБА_1 копій документів згідно з супровідним листом від 03.09.2010 за вих. № 948 засобами поштового зв'язку є копії квитанцій з відміткою підприємства поштового зв'язку 09.12.2010 та 04.01.2011 де адресатом вказано позивача, однак дані поштові відправлення без опису вкладення, тому не вбачається за можливе достовірно встановити, що саме було у відправленнях.
Крім цього, навіть якщо вважати, що серед відправлених документів містилися відповіді на звернення від 09.08.2010 та 17.08.2010, то відмітка штампу поштового відділення вказує, що посадовими особами, відповідальним за виконання вказаних заяв позивача порушено право позивача на отримання своєчасної відповіді за результатами розгляду звернення (заяви).
Оскільки відповідачем 1 не вжито відповідних заходів щодо інформування позивача про результати розгляду її заяв від 09.08.2010 та від 17.08.2010, суд вбачає в цих діях відповідача 1 ознаки порушення вимог Закону 393.
Зі змісту даного Закону вбачається, що органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення, що прямо передбачено п. 6 ч. 1 ст. 19 цього Закону.
За даних обставин суд дійшов висновку, що дана позовна вимога є обґрунтованою, протиправність в діях відповідача 1 є встановленою, тому позовна вимога щодо визнання незаконним та таким, що порушує Закон України «Про звернення громадян»в частині несвоєчасності надання відповіді позивачу на дві заяви від 09.08.2010 та заяву від 17.08.2010 підлягає задоволенню.
Водночас відмова позивача 11.10.2010 від отримання документів, витребуваних заявою від 30.08.2010, які оформлені супровідним листом від 11.10.2010 № 1104, мотивуючи це тим, що документи повинні бути направлені їй поштою, є безпідставними, оскільки Закон № 393 не містить жодного посилання на таку форму повідомлення заявника про результати розгляду заяви.
З огляду на те, що в судовому засіданні встановлено протиправність чотирьох дисциплінарних стягнень, застосованих до позивача, враховуючи застосування до позивача певних обмежень у грошовому забезпеченні через протиправно накладені стягнення, суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню позовну вимогу про зобов'язання відповідача 1 здійснити перерахунок та виплату позивачу недоотриманої внаслідок незаконно накладених дисциплінарних стягнень.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, у випадку якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254, 256 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу командира військової частини А3723 від 26 липня 2010 року № 172.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А3723 від 28 липня 2010 року № 176.
Визнати протиправним дисциплінарне стягнення «Догана», накладене на ОСОБА_1 начальником служби захисту інформації - помічника начальника штабу військової частини А3723 ОСОБА_2 24 липня 2010 року.
Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини А3723 Дмитрійчука Леоніда Володимировича щодо неповідомлення ОСОБА_1 про наслідки розгляду заяв від 9 серпня 2010 року за вх. №№ 1031, 1032 та від 17 серпня 2010 року за вх. № 1140 вчасно згідно з вимогами Закону України «Про звернення громадян».
Зобов'язати командира військової частини А3723 Дмитрійчука Леоніда Володимировича здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суму недоотриманого внаслідок протиправно накладених дисциплінарних стягнень згідно з наказами командира військової частини А3723 від 26 липня 2010 року № 172, від 28 липня 2010 року № 176 та «Догани», накладеної начальником служби захисту інформації - помічника начальника штабу військової частини А3723 ОСОБА_2 24 липня 2010 року грошового забезпечення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 (дві) грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова в частині присудження виплати грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.