Справа № 2-104/11
22.06.2011 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого - судді Журавель В.А.
При секретарі -Бєлєнчук С.О..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Харківська міська рада, про визнання права власності на побудови до житлового будинку, анулювання права власності в домоволодінні, перерозподіл ідеальних часток в домоволодінні та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Харківська міська рада, Перша Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
Позивач за основним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду, посилаючись на те, що їй на праві власності належить 492/770 частин домоволодіння № 17 по вул. Новодесятисажневій в м. Харкові на підставі договору дарування, посвідченого 26 червня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Крім того, право власності на вказане домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_5 -29/770 частин, ОСОБА_6 -29/770 частин, ОСОБА_7 -29/770 частин, ОСОБА_8 -75/770 частин, також не зареєстровано право власності на 116/770 частин. ОСОБА_9 придбання частини домоволодіння, в ньому фактично проживали позивач ОСОБА_1 із сімєю та ОСОБА_5 із сім»єю. Реалізуючи права власника будинку, ОСОБА_1 самочинно побудувала прибудови до житлового будинку, а саме кімнату 4-4 площею 14,3 кв. м. та коридор 4-6 площею 4, 5 кв. м., а також переобладнала приміщення тамбуру 4-5 під санвузол, і будівлю сараю 4-7 - під кухню. Рішенням виконкому Червонозаводської районної ради м. Харкова було вирішення можливим зберегти самочинні прибудови та в подальшому використовувати їх за призначенням. Крім того, комунальні служби м. Харкова не заперечували проти цього, ОСОБА_5 надав свою письмову згоду на збереження самочинно збудованих будівель. Але майно, яке перебуває у власності ОСОБА_10 не відповідає її ідеальній частці. Частина спірного домоволодіння зареєстрована за особами, які протягом довгого часу не проживають в спірному будинку. Так, ОСОБА_6 померла 26 листопада 1966 року, ОСОБА_7 померла 26 серпня 1980 року, ОСОБА_8 -03 грудня 1986 року. Але вказані особи проживали в будинках, які та теперішній час на території домоволодіння відсутні, вони були знесені та замість них побудовані інші будинки, які займають сторони по справі. У зв'язку із відсутністю об'єкта власності позивачка просила анулювати право власності за померлими на частину спірного будинку та арифметично перерозподілити право власності між існуючими співвласниками. Також позивачка просила визнати за нею право власності на самочинно збудовані: житлову кімнату 4-4 площею 14,3 кв. м. ( літ. «Г1-1»), коридор 4-6 площею 4,4 кв. м., (літ. «г5»), анулювати право власності ОСОБА_8 на 75/700 частин, право власності ОСОБА_6 на 29/770 частин, право власності ОСОБА_7 на 29/770 частин домоволодіння, анулювати право власності на 116/770 частин спірного домоволодіння, які зосталися відкритими після смерті та безвісної відсутності інших співвласників, в тому числі ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, перерозподілити ідеальні частки співвласників: частка ОСОБА_5 буде складати 29/521 частин замість 29/770 частин, ОСОБА_1 -439/521 частин замість 492/770 частин, анулювати право власності на первісні ідеальні частки ОСОБА_8 на 1/11 частину, ОСОБА_6 на 1/11 частину, ОСОБА_7 на 1/11 частину та 4/11 частини, що зосталися відкритими після смерті та безвісної відсутності інших співвласників, а усього на 7/11 частин домоволодіння, перерозподілити ідеальні частки співвласників та вважати, що ОСОБА_5 належить 1/4 частина домоволодіння, а ОСОБА_1 - ѕ частини домоволодіння № 17 по вул. Новодесятисажневій в м. Харкові.
У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_14 та адвокат ОСОБА_15 уточнили заявлені позовні вимоги, крім вищезазначених вимог просили визнати за позивачкою право власності на переобладнані приміщення 4-5 та 4-7, в іншій частині повністю підтримали заявлені позовні вимоги, проти задоволенні зустрічного позову заперечували, надали судові аналогічні пояснення. Додатково представник позивача ОСОБА_14 пояснив судові, що на момент придбання частини спірного домоволодіння на території двору було розташовано два будинки, між ними знаходилася огорожа, яка була поставлена ким-то з попередніх співвласників, цю огорожу позивачка не чіпала, не переносила, не ламала. Вже після укладання договору позивачці стало відомо, що право власності на частину домоволодіння зареєстровано за іншими особами, які вже давно померли, а їх дома знесені. З цих підстав заперечував проти визнання за ОСОБА_5 та його спадкоємцями права власності на частину будинку після померлих.
Відповідач за основним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 проти задоволення основного позову заперечував, зустрічний позов ОСОБА_5 підтримав та пояснив судові, що ОСОБА_6 -це мати його діда ОСОБА_5, ОСОБА_12 та ОСОБА_7 - це його тітки, ОСОБА_16 - двоюрідна сестра ОСОБА_5, а ОСОБА_11 - його дядько, тому ОСОБА_5 має право на 279/770 частин після їх смерті, у зв'язку із чим позивач просив визнати за ОСОБА_5 право власності на 279/770 частин в порядку спадкування після смерті вищезазначених осіб, а також за ним, ОСОБА_2 визнати право власності на цю частину в порядку спадкування після смерті діда. В судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив, що огорожу № 6 між будинками, які знаходяться на території домоволодіння ставила не ОСОБА_1І, а колишній співвласник будинку ОСОБА_17, якому ОСОБА_5 дозволив користуватися належною йому частиною земельної ділянки. Але на теперішній час ця огорожа розподіляє земельну ділянку не у відповідності до умов мирової угоди, яка була укладена колишніми власниками цьому будинку у 1961 році. Це порушує права ОСОБА_2, тому він просив суд зобов»язати ОСОБА_1 знести огорожу № 6, знести самочинно побудовані приміщення Г1-1, г2, г4, г5, та не чинити перешкоди у встановленні огорожі на території двору відповідно до умов мирової угоди 1961 року. Також ОСОБА_2 пояснив судові, його дід ОСОБА_5 фактично прийняв спадщину після усіх померлих родичів. ОСОБА_6 проживала в будинку літ. А-1, ОСОБА_5 також проживав з нею в цьому будинку, доки у 1956 році не побудував будинок К-1, куди він переїхав та став постійно проживати і своєю сім»єю. Будинок А-1 був знесений ОСОБА_18 та батьком позивача ОСОБА_6 Також пізніше було знесено будинок літ Б-1, в якому проживали інші родичі ОСОБА_6. 22 червня 2011 року в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що не претендує на частину двору, яку займає ОСОБА_1, бажає залишити розподіл двору таким, яким він існує на теперішній час.
Відповідач за основним позовом ОСОБА_3 у судове засідання не з»явилася з невідомих суду причин, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, про що свідчить розписка про вручення судової повістки, про причину неявки суд не сповістила.
Представники третіх осіб -Харківської міської ради та Першої ХДНК в судове засідання не з»явились з невідомих суду причин, належним чином були повідомлені про дату та місце та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки, про причину своєї неявки суд не сповістили.
Суд вислухавши пояснення сторін, свідка, перевіривши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_19 таким, що підлягає задоволенню, позов ОСОБА_2 таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні на теперішній час домоволодіння № 17 по вул. Новожесятисажневій в м. Харкові зареєстровано за ОСОБА_5 -29/770 частин на підставі рішення народного суду 3-ой дільниці Червонозаводського району м. Харкова від 07 серпня 1959 року, ОСОБА_6 -29/770 частин на підставі рішення народного суду 3-ой дільниці Червонозаводського району м. Харкова від 07 серпня 1959 року; ОСОБА_7 -29/770 частин на підставі рішення народного суду 3-ой дільниці Червонозаводського району м. Харкова від 07 серпня 1959 року; ОСОБА_8 -75/770 частин на підставі рішення народного суду 3-ой дільниці Червонозаводського району м. Харкова від 07 серпня 1959 року та свідоцтва про право на спадщину від 14 липня 1960 року, виданого 6 ХДНК р. № 3988; ОСОБА_1 -492/770 частин на підставі договору дарування, посвідченого 26 червня 2007 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 р. № 1358, не зареєстровано право власності на 116/770 частин /т. 1 а. с. 8/.
Відповідно до довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»до 1933 року спірне домоволодіння належало за правом власності ОСОБА_8 ОСОБА_9 його смерті у 1933 році спадщину по 1/10 частині прийняли ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_17, ОСОБА_22, ОСОБА_13, ОСОБА_23 (ОСОБА_5) Іванович / т.1 а. с. 144/.
Рішенням народного суду 3-ой дільниці Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 серпня 1957 року за ОСОБА_17 було визнано право власності на 53/100 частин домоволодіння, ОСОБА_22 та ОСОБА_21 подарували ОСОБА_17 належні їм 2/11 частини домоволодіння /т. 1 а. с. 8/.
У зв»язку із будівництвом житлового будинку літ. «Г-1»рішенням народного суду 3-ой дільниці Червонозаводського району м. Харкова від 07 серпня 1959 року за ОСОБА_8 та ОСОБА_20 (покійним на той час) було визнано право власності на 46/770 частин спірного домоволодіння в рівних частках та перерозподілено частки співвласників: визнано, що ОСОБА_17 належить 492/770 частини, ОСОБА_20, крім 46/770 частин, ще 29/770 частин, ОСОБА_5 (ОСОБА_23) Івановичу, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 29/770 частин кожному, без зміни права користування земельною ділянкою по 1/11 частині кожному співвласнику, залишено відкритими 116/770 частин домоволодіння, право власності на які не оформлено після смерті та безвісної відсутності інших співвласників / т. 1 а. с. 135/.
Як вбачається з викопіровки технічного паспорту, виданого 25 лютого 1966 року, на території домоволодіння № 17 по вул. Новодесятисажневій в м. Харкові на той час було розташовано чотири житлових будинки : літ. А-1, Б-1, Г-1, К-1, користувачами яких були ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_17 та ОСОБА_7 / т. 1 а .с 136/. Цей технічний паспорт було погашено 08 лютого 1978 року у зв'язку із змінами будівель.
Відповідно до технічного паспорту, виданого 08 лютого 1978 року на території спірного домоволодіння розташовані два житлових будинки: літ Г-1 та К-1, житлові будинки літ. А-1 та Б-1 знесені / т. 2 а. с. 26-29/.
Згідно технічного паспорту, виданого 29 травня 2008 року, на теперішній час на території домоволодіння № 17 по вул. Новодесятисаженній розташовано два житлових будинки літ.Г-1 з прибудовами, яким користується ОСОБА_1І, побудований у 1955 році, та будинок літ К-1, яким користується сім»я ОСОБА_17, побудований у 1956 році / т. 1 а. с. 11-17/.
Свідок ОСОБА_18 пояснив судові, що проживав у спірному домоволодінні з моменту народження з 1950 року і до моменту, коли розпорядився належною йому частиною. Це домоволодіння було родовим будинком сім»ї ОСОБА_18. Свідок пояснив, що пам'ятає події приблизно з 1956 року, на той час його батько ОСОБА_17, мати та він проживали в старому будинку літ. А-1, вони займали його половину, в іншій половині проживали ОСОБА_6 -двоюрідна тітка ОСОБА_17, та ОСОБА_7 ОСОБА_5 приїхав в спірний будинок приблизно у 1957-1958 році, на той час ОСОБА_6 з будинку виїхала, сім»я ОСОБА_17 заселилася в її половину будинку, а сім»я ОСОБА_5 поселилася на половині, яку до цього займав ОСОБА_17. Приблизно у 1958 році помер ОСОБА_20. В цей час батько свідка почав будівництво будинку літ. Г-1, куди згодом переїхала їх сім»я, а ОСОБА_5 зайняв весь будинок літ. А-1. та розпочав будівництво нового будинку літ. К-1. Сім»я ОСОБА_17 постійно проживала в будинку літ. Г-1, свідок прийняв спадщину після батьків на 492/770 частин та в подальшому подарував цю частину ОСОБА_10 , яка його і займає. Також свідок пояснив, що будинок літ. А-1, в якому проживав спочатку ОСОБА_5, був дуже старим, після того як ОСОБА_5 переїхав в новий будинок, цей будинок завалився, потів його остаточно поламали вже своїми силами. ОСОБА_20 разом із дружиною ОСОБА_8 проживали в будинку літ. Б-1, він також був старим. ОСОБА_9 смерті чоловіка ОСОБА_8 отримала квартиру від заводу, де працювала, та виїхала з будинку. ОСОБА_9 чого будинок Б-1 також поламали власними силами. Тому на території двору залишилося два будинки і проживали в них дві сім»ї -сім»я ОСОБА_17 та сім»я ОСОБА_5, інші особи в будинку не проживали. Між ОСОБА_17 та ОСОБА_5 виникали спори щодо користування земельною ділянкою, приблизно у 1960 році вони погодили це питання, та поставили огорожу між домами, яка стоїть до цього часу на тому місце, де поділили двір ОСОБА_17 та ОСОБА_5. Також свідок пояснив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом проживали в старому будинку літ А-1, займали одну кімнату, вони разом виїхали із спірного будинку, коли свідок ще був маленьким, ОСОБА_8 виїхала приблизно на початку 60-років, будинку літ. Б-1, в якому вона проживала, нема з того часу, ОСОБА_11 помер давно, до народження свідка, про це було відомо зі слів його бабусі ОСОБА_24. ОСОБА_12 - сестру ОСОБА_11 -свідок ніколи не бачив, в будинку вона не проживала, та про не нічого не відомо. Свідку також відомо, що ОСОБА_22 проживала в будинку дуже давно, на пам»яті свідка в будинку вона не проживала, оскільки жила в я квартирі. ОСОБА_13 померла у 1942 році під час війни, ОСОБА_21 після того, як вийшла заміж, можливо у 1950 році, проживала окремо, на пам»яті свідка в спірному будинку вона не проживала. Також свідок пояснив, що фактично частин померлих в домоволодінні нема, оскільки їх будинки давно було зруйновані та знесені.
Як вбачається з наданих судові документів ОСОБА_6 померла 26 листопада 1966 року у м. Харкові /т. 1 а. с. 21/ , ОСОБА_7 померла 25липня 1980 року в с. Еркін-Шахар Адиге-Хабльського району Ставропольського краю /т.1 а. с. 22/, ОСОБА_8 померла 02 грудня 1986 року за місцем свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 / т.1 а. с. 24/, ОСОБА_11 помер 25 січня 1942 року в м. Харкові / т. 1 а. с. 143/, ОСОБА_12 померла 16 березня 1942 року в м. Харкові / т.1 а. с. 142/, ОСОБА_13 (ОСОБА_16) Іллівна померла 03 червня 1942 року в м. Харкові / т.1 а. с. 142/.
Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України / в редакції 2004 року/ щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Враховуючи, що цивільні відносини, що яких виник спір, виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України в редакції 2004 року, але продовжують існувати до цього часу, суд вважає за необхідне застосувати положення самого цього Кодексу.
Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших.
Статтею 349 ЦК України передбачено, що право власності на майно припиняється у разі його знищення.
При розгляді цього спору судом достовірно встановлено, що будинки літ. А-1 та літ. Б-1, в яких проживали ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, були знищені у 60-роках колишнього сторіччя. Право власності за ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_11 на спірне домоволодіння залишилось відкритим, позивачем ОСОБА_2 не надано судові доказів, в якому будинку проживали вказані особи, але враховуючи, що вони померли у 1942 році, а спірні будинки літ Г-1 та К-1 були побудовані протягом 1955-1960 років, то ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_11 могли проживати тільки в будинках літ. А-1 та Б-1, яких на теперішній час не існує.
Як вбачається з наданих судові розписок, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 надали свою згоду на поломку старого будинку літ. А-1 та на будівництво нового будинку їх сину та брату ОСОБА_23 (ОСОБА_5) Івановичу /т. 2 а. с. 46/, тобто підтвердили, що не заперечують проти знищення належної їм власності. 25 травня 1961 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 надали розписки, що не заперечують проти будівництва ОСОБА_5 будинку на території земельної ділянки, яка належить спадкоємцям ОСОБА_5, оскільки квартира, в якій вони проживали, аварійна та не підлягає ремонту / т. 2 а. с. 47/.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не мали ніяких прав та обов»язків щодо майна, розташованого на території домоволодіння № 17 по вул. Новодесятисажневій в м. Харкові у зв'язку із знищенням цього майна, на що вони дали згоду. Тому суд вважає, що підстави для визнання за ОСОБА_5 права власності на 29/770 частин цього домоволодіння після смерті ОСОБА_6, на 29/770 частин після смерті ОСОБА_7, та на 75/770 частин після смерті ОСОБА_8 - відсутні.
З тих же підстав не підлягають задоволенню вимоги щодо визнання за ОСОБА_5 права власності на 116/770 частин спірного домоволодіння в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_16 (ОСОБА_13) Григорівни. При цьому суд приймає до уваги, що вказані особи померли у 1942 році, а ОСОБА_5 зареєструвався в спірному домоволодінні тільки 26 травня 1956 року / т. 2 а с. 45-46/.
ОСОБА_5 помер 21 березня 2010 року, тобто під час розгляду справи в суді /т. 1. а. с. 230/. У зв»язку із чим ухвалою суду від 19 квітня 2011 року було допущено процесуальне правонаступництво та ОСОБА_2 був допущений у якості відповідача за основним позовом та у якості позивача за зустрічним позовом, оскільки звернувся до нотаріальної контори із завою про прийняття спадщини. В судовому засіданні ОСОБА_2 повністю підтримав заявлені ОСОБА_5 вимоги та просив визнати за ним право власності на 249/770 частин у порядку спадкування після смерті його діда. Але, враховуючи відсутність підстав для визнання на ОСОБА_5 права власності на 249/770 частин спірного домоволодіння, то вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на вказану частину в порядку спадкування після смерті його діда ОСОБА_5 задоволенню також не підлягають.
При цьому суд вважає за необхідне анулювати право власності ОСОБА_8 на 75/700 частин спірного домоволодіння, право власності ОСОБА_6 на 29/770 частин, право власності ОСОБА_7 на 29/770 частин, а також анулювати право власності на 116/770 частин домоволодіння № 17 по вул. Новодесятисажневій в м. Харкові, які залишилися відкритими після смерті та безвісної відсутності інших співвласників, в тому числі ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, у зв'язку із відсутністю об'єкту права власності.
Позивачкою ОСОБА_1 за власні кошти та своїми силами з метою поліпшення житлових умов самочинно було побудовано житлову кімнату 4-4 площею 14,3 кв. м. (літ. Г1-1), коридор 4-6 площею 4,5 кв. м. ( літ. г5), а також було переобладнано із тамбуру під санвузол приміщення 4-5 площею 3 кв. м. та будівля сараю під кухню 4-7 площею 7,4 кв. м. / т. 1 а. с. 45-51/. За самочинне будівництво позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою інспекції Держархбудконтролю м. Харкова № 812 від 13.08.2008 року та накладено штраф в сумі 170 грн. / т. 1 а. с. 18/.
Як вбачається з листа Червонозаводського РВ ГУ МНС України в Харківській області, висновку державної санітарно-епідеміологічної служби Червонозаводського району м. Харкова, а також висновку районного архітектора самочинно збудовані приміщення 4-4 та 4-6 та переобладнанні приміщення 4-5, 4-7 за адресою: вул. Новодесятисажнева № 17 у м. Харкові, відповідають вимогам санітарного законодавства, можуть бути збережені для подальшої експлуатації і ці установи не заперечують проти їх збереження та подальшої експлуатації / а. с. 25-27/.
Відповідно до технічного висновку про стан будівельних конструкцій прибудов до житлового будинку, виконаного ТОВ «Модулор-Сервіс», експлуатація прибудов до житлового будинку літ. Г1-1, г2, г4, г5 по вул. Новодесятисажневій в м. Харкові можлива. Дефекти в несучих конструкціях та фундаментах будівель не виявлені. Технічні рішення, які прийнято при будівництві побудов, відповідають вимогам діючих норм та правил державних стандартів, протипожежних норм та безпеки для життя та здоров»я мешканців. Результати візуального обстеження дозволяють стверджувати, що технічний стан конструкцій забезпечує надійну експлуатацію будівель та безпеку для життя і здоров»я мешканців, експлуатація можлива / т. 1 а. с. 25-44/.
Рішенням виконкому Червонозаводської районної ради м. Харкова від 04.12.2008 року № 553 визнано можливим збереження прибудов до житлового будинку приміщень житлової кімнати 4-4 площею 14,3 кв. м. ( літ. «Г1-1»), коридору 4-6 площею 4,4 кв. м., (літ. «г5»), а також визнано за можливе збереження та подальше використання приміщення 4-5 площею 3,0 кв. м., переобладнаного із тамбуру під санвузол ( літ. «г2»), приміщення 4-7 площею 7,4 кв. м., переобладнаного із будівлі сараю під кухню ( літ. «г4») по вул. Новодесятисажневій № 17 у м. Харкові. / т . 1 а. с. 19-20/.
У відповідності до ст. 376 ЦПК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника /користувача/ земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачка своїми силами за свої кошти самочинно виконала будівництво прибудови до житлового будинку, а саме житлової кімнати та коридору, та переобладнала два приміщення під санву4зол та кухню, це будівництво проводилося на земельній ділянці, яка на законних підставах перебуває у користуванні позивачки, воно не порушує права сторін та інших осіб, з технічної точки зору будівництво негативно не вплинуло на несучі будівельні конструкції в цілому, тому суд вважає можливим визнати за позивачкою право власності на самочинно збудовану житлову кімнату 4-4 площею 14,3 кв. м. (літ. «Г1-1»), коридор 4-6 площею 4,4 кв. м., (літ. «г5»), приміщення 4-5 площею 3,0 кв. м., переобладнане із тамбуру під санвузол ( літ. «г2») та приміщення 4-7 площею 7,4 кв. м., переобладнане із будівлі сараю під кухню («літ «г4»), розташовані в м. Харкові по вул. Новодесятисажневій № 17 в м. Харкові.
При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що його дід ОСОБА_5 не давав своєї згоди на це будівництво, тому воно порушує його права. Але з наданої судові заяви від 07 липня 2008 року вбачається, що ОСОБА_5 не заперечував проти визнання права власності на самочинні будівлі за ОСОБА_1 / т. 1 а. с. 198/. Тому вимоги ОСОБА_2 про зобов»язання ОСОБА_1 знести самочинні будівлі задоволенню не підлягають, тим більше що ці будівлі розташовані на території двору, яка перебуває в користуванні позивачки.
Як вбачається з довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»майно, що знаходиться в користуванні ОСОБА_1 не відповідає її ідеальній частці, оскільки вартість цього майна менше вартості майна, яке повинно приходитися на її ідеальну частку. Крім того, суд прийшов до висновку про анулювання права власності на частини осіб, які не проживають на території домоволодіння та їх майно знищено. У зв'язку із чим суд приходить до висновку про необхідність арифметичного перерозподілу часток осіб, які є співвласниками спірного домоволодіння, а саме частка ОСОБА_5 буде складати 29/521 частин замість 29/770 частин, а частка ОСОБА_1 -492/521 частини замість 492/770.
Крім того, з довідки КП «ХМБТІ»вбачається, що до цього часу збереглася реєстрація первісних ідеальних часток : ОСОБА_8 (після ОСОБА_20) -1/11 частина, ОСОБА_6 -1/11 частка, ОСОБА_7 - 1/11 частина, та 4/11 частини, що залишилися відкритими після смерті та безвісної відсутності інших співвласників, а всього 7/11 частин. Враховуючи, що майно, право власності на яке було первісно зареєстровано за вказаними особами знищено, суд вважає за необхідне анулювати право власності на первісні ідеальні частки, арифметично перерозподілити частки співвласників та вважати, що ОСОБА_5 належить ј частина, а ОСОБА_1 - ѕ частини домоволодіння № 17 по вул. Новодесятисажневій в м. Харкові.
В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 послався на те, що ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 березня 1961 року було затверджено мирову угоду між співвласниками будинку ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, відповідно до якої в користування ОСОБА_17 було виділено земельну ділянку площею 185 кв. м. з боку домоволодіння № 15, інша частина земельної ділянки залишилася в користуванні інших співвласників / т. 1 а. с. 138-139/. В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 підтвердив судові, що після мирного врегулювання спору щодо розподілу земельної ділянки між ОСОБА_17 та ОСОБА_5 вони поставили огорожу, яка до цього часу розділяє будинки. В судовому засіданні сторони не заперечували факт, що цю огорожу не переносили, не змінювали. Тому суд вважає, що вимоги щодо зобов»язання ОСОБА_1 знести вказану огорожу задоволенню не підлягають, оскільки ця огорожа була споруджена не нею, а колишніми співвласниками цього будинку.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»з наступними змінами та доповненнями, порядок користування спільною земельною ділянкою визначається насамперед угодою співвласників залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок. При цьому суд відповідно до ст. 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між самими співвласниками, так і за участю осіб, які пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок, для яких зазначена угода є обов»язковою. Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку.
ОСОБА_2 просив суд зобов»язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у встановленні нової огорожі відповідно до умов мирової угоди від 02 березня 1961 року, але цією угодою тільки визначено розмір земельної ділянки, яка передана в користування ОСОБА_17, колишнього співвласника будинку, мирова угода не містить відомостей про розмір всієї земельної ділянки, не зазначено, де проходить межа або огорожа, яка розподіляє земельні ділянки співвласників. Тому суд не може однозначно вирішити, чи порушує мирова угода від 02 березня 1961 року щодо розподілу земельної ділянки права та інтереси теперішніх співвласників. У зв'язку із чим суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_8В в частині встановлення нової огорожі відповідно до умов мирової угоди також задоволенню не підлягають. При цьому суд вважає, що ОСОБА_2 не позбавлений права на звернення до суду в загальному порядку для вирішення питання щодо визначення порядку користування земельною ділянкою між теперішніми співвласниками у відповідності до вимог ст. ст. 88, 91 ЗК України.
На підстав вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 316, 349, 376, 1218, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.. ст.. 88, 91 ЗК України, п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»з наступними змінами та доповненнями, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовані: житлову кімнату 4-4 площею 14,3 кв. м. ( літ. «Г1-1»), коридор 4-6 площею 4,4 кв. м., ( літ. «г5»), приміщення 4-5 площею 3,0 кв. м., переобладнане із тамбуру під санвузол ( літ. «г2»), приміщення 4-7 площею 7,4 кв. м., переобладнане із будівлі сараю під кухню ( «літ «г4»), розташовані в м. Харкові по вул. Новодесятисажневій № 17 в м. Харкові.
Анулювати право власності ОСОБА_8, яка померла 02 грудня 1986 року на 75/700 частин, право власності ОСОБА_6, яка померла 26 листопада 1966 року на 29/770 частин, право власності ОСОБА_7, яка померла 25 липня 1980 року на 29/770 частин домоволодіння № 17 у по вул. Новодесятисажневій в м. Харкові.
Анулювати право власності на 116/770 частин домоволодіння № 17 по вул. Новодесятисажневій в м. Харкові, які залишилися відкритими після смерті та безвісної відсутності інших співвласників, в тому числі ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.
Перерозподілити ідеальні частки співвласників: частка ОСОБА_5 буде складати 29/521 частин замість 29/770 частин, ОСОБА_1 -492/521 частин замість 492/770 частин.
Анулювати право власності на первісні ідеальні частки ОСОБА_8 (після ОСОБА_20) на 1/11 частину, ОСОБА_6 на 1/11 частину, ОСОБА_7 на 1/11 частину та 4/11 частини, що залишилися відкритими після смерті та безвісної відсутності інших співвласників, а усього на 7/11 частин домоволодіння № 17 по вул. Новодесятисажневій в м. Харкові.
Перерозподілити ідеальні частки співвласників та вважати, що ОСОБА_5 належить 1/4 частина домоволодіння, а ОСОБА_1 - ѕ частини домоволодіння № 17 по вул. Новодесятисажневій в м. Харкові.
У задоволенні позову ОСОБА_2 у визнанні права власності за ОСОБА_5 та за ним на 249/770 частин домоволодіння № 17 по вул. Новодесятисажневій в м. Харкові в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на 29/770 частин, ОСОБА_7 на 29/770 частин, ОСОБА_8 на 75/770 частин та на 116/770 частин після ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 -відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_2 про зобов»язання ОСОБА_1 знести огорожу між житловими будинками, житлові прибудови літ. «г2», «г4», «г5», та літ. «Г1-1»відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_2 щодо зобов»язання ОСОБА_10 не чинити перешкоди у встановленні нової огорожі -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя В.А.Журавель