Україна
24 червня 2011 р. справа № 2а/0570/6396/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 9-55
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Смагар С.В.
при секретарі Поповій І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний союз Донбасу», м. Донецьк
до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька
про визнання неправомірними дій та податкових повідомлень-рішень від 16 березня 2011 року
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - за дов. від 10.06.2011р.
від відповідача: ОСОБА_3 за дов. від 28.01.2011р.,
ОСОБА_4 - за дов. від 02.11.2010р.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортний союз Донбасу» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій щодо безпідставного проведення перевірки, визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень від 16 березня 2011 року № 0000602340 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 34465670 грн., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 27572536 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6893134 грн.; від 16 березня 2011 року № 0000772340 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 59946 грн. по декларації за лютий 2010 року; від 16 березня 2011 року № 0000592340 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29214313 грн. 75 коп., у тому числі на суму основного платежу 23371451 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5842862 грн. 75 коп.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями, та посилається на неправомірність висновків відповідача щодо відсутності реальних правових наслідків правочинів, вчинених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром».
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на проведення позивачем документування фактично не здійснених господарських операцій за правочинами з ТОВ «Укрмашпром» з метою отримання податкової вигоди.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортний союз Донбасу» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32321802, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07291578.
Відповідачем була здійснена невиїзна документальна перевірка позивача з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Укрмашпром» за період: серпень 2009 року - лютий 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 21 лютого 2011 року № 201/23-2/32321802 (надалі - акт перевірки).
За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 16 березня 2011 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України:
№ 0000592340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 29214313 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 23371451 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5842862 грн. 75 коп.;
№ 0000602340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 34465670 грн., в тому числі за основним платежем 27572536 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6893134 грн.;
№ 0000772340, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 59946 грн. за лютий 2010 року.
Правовою підставою визначення податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000602340 наведені норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі - Закон № 334), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин. Правовою підставою визначення податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями № 0000592340 та № 0000772340 наведені норми пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин.
20 червня 2010 року відповідачем був здійснений запит № 26045/10/23-3 до позивача про надання письмових пояснень та їх документальне підтвердження (завірені копії первинних документів) щодо фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» за червень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року. Позивачем листом від 15 липня 2010 року надана податковому органу відповідь № 15-07/1, згідно з якою позивачем буди надані наступні документи: установчі документи, декларації з податку на додану вартість за 4 кв. 2009 року, 1 кв. 2010 року, реєстри обліку продажу та придбання товарів за відповідний період, угоди, контракти, накладні та податкові накладні, регістри бухгалтерського обліку, реєстри податкових накладних, інші (в листі позивачем не визначено). З пункту 3 акту перевірки вбачається, що позивачем надано письмові пояснення та копії наступних первинних документів, які були використані відповідачем під час перевірки: договір від 4 січня 2010 року № ТСД-10, договір від 25 серпня 2009 року № УМТ-25/08, договір від 14 грудня 2007 року № УМП-12/14, видаткові, податкові накладні за серпень 2009 року-лютий 2010 року, виписки банку за вересень 2009 року-лютий 2010 року, реєстри податкових накладних за вересень 2009 року-лютий 2010 року, розшифровки податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, журнали-ордери та відомості по рахунку 631 за вересень 2009 року-березень 2010 року.
Судом встановлено, що 4 січня 2010 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» як продавцем був укладений договір № ТСД-10, відповідно до якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар; найменування, одиниці виміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару, визначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Суду на дослідження позивачем були надані специфікація № 1 до договору від 4 січня 2010 року, видаткова накладна від 5 січня 201 року, податкова накладна від 5 січня 2010 року № 05/01 на загальну суму 5000000 грн., в тому числі податок на додану вартість 833333 грн. 33 коп., видаткова накладна (повернення) від 1 лютого 2010 року на загальну суму 2678127 грн. 47 коп. Позивач у письмових поясненнях зазначає, що залишок товару на суму 2321872 грн. було продано позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецькавтотранс» на виконання умов договору від 10 червня 2008 року, що підтверджується рахунком-фактурою, видатковою накладною, податковою накладною від 2 лютого 2010 року на загальну суму 2321872 грн. 54 коп., в тому числі податок на додану вартість 386978 грн. 76 коп.
25 серпня 2009 року між позивачем як покупцем та ТОВ «Укрмашпром» як продавцем був укладений договір № УМТ-25/08, відповідно до якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар; найменування, одиниці виміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару, визначається в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору. Суду на дослідження позивачем були надані до даного договору специфікація № 1 від 25 серпня 2009 року на суму 7000000 грн., строк поставки - серпень 2011 року, специфікація № 2 від 1 вересня 2009 року на суму 24789822 грн. 94 коп., строк поставки - вересень 2011 року, специфікація № 3 від 1 жовтня 2009 року на суму 24775610 грн. 54 коп., строк поставки - жовтень 2011 року, специфікація № 4 від 2 листопада 2009 року на суму 39616524 грн. 69 коп., строк поставки - листопад 2011 року, специфікація № 4 від 1 грудня 2009 року на суму 12990234 грн., строк поставки - грудень 2011 року, специфікація № 6 від 4 січня 2010 року на суму 1987477 грн. 28 коп., строк поставки - січень 2012 року, специфікація № 7 від 1 лютого 2010 року на суму 21188500 грн., строк поставки - лютий 2012 року. Позивачем на дослідження суду також були надані податкові накладні від 26 лютого 2010 року на загальну суму 224000 грн., в тому числі податок на додану вартість 37333 грн. 33 коп.; від 24 лютого 2010 року на загальну суму 11660000 грн., в тому числі податок на додану вартість 1943333 грн. 33 коп.; від 19 лютого 2010 року на загальну суму 40000 грн., в тому числі податок на додану вартість 6666 грн. 67 коп.; від 18 лютого 2010 року на загальну суму 4000000 грн., в тому числі податок на додану вартість 666666 грн. 67 коп.; від 17 лютого 2010 року на загальну суму 23000 грн., в тому числі податок на додану вартість 3833 грн. 33 коп.; від 15 лютого 2010 року на загальну суму 4191850 грн., в тому числі податок на додану вартість 698641 грн. 67 коп.; від 11 лютого 2010 року на загальну суму 49200 грн., в тому числі податок на додану вартість 8200 грн.; від 10 лютого 2010 року на загальну суму 1000000 грн., в тому числі податок на додану вартість 166666 грн. 67 коп.; від 2 лютого 2010 року на загальну суму 450 грн., в тому числі податок на додану вартість 75 грн.; від 29 січня 2010 року на загальну суму 386002 грн. 40 коп., в тому числі податок на додану вартість 64333 грн. 73 коп.; від 27 січня 2010 року на загальну суму 1576474 грн. 88 коп., в тому числі податок на додану вартість 262745 грн. 81 коп.; від 25 січня 2010 року на загальну суму 25000 грн., в тому числі податок на додану вартість 4166 грн. 67 коп.; від 30 грудня 2009 року на загальну суму 9956434 грн., в тому числі податок на додану вартість 1659405 грн. 67 коп.; від 28 грудня 2009 року на загальну суму 2000000 грн., в тому числі податок на додану вартість 333333 грн. 33 коп.; від 21 грудня 2009 року на загальну суму 33800 грн., в тому числі податок на додану вартість 5633 грн. 33 коп.; від 18 грудня 2009 року на загальну суму 1000000 грн., в тому числі податок на додану вартість 166666 грн. 67 коп.; від 27 листопада 2009 року на загальну суму 1191989 грн. 19 коп., в тому числі податок на додану вартість 198664 грн. 86 коп.; від 27 листопада 2009 року на загальну суму 2876535 грн. 50 коп., в тому числі податок на додану вартість 479422 грн. 58 коп.; від 25 листопада 2009 року на загальну суму 25548000 грн., в тому числі податок на додану вартість 4258000 грн.; від 24 листопада 2009 року на загальну суму 10000000 грн., в тому числі податок на додану вартість 1666666 грн. 67 коп.; від 30 жовтня 2009 року на загальну суму 6000000 грн., в тому числі податок на додану вартість 1000000 грн.; від 30 жовтня 2009 оку на загальну суму 16435500 грн., в тому числі податок на додану вартість 2739250 грн.; від 30 жовтня 2009 року на загальну суму 1240444 грн. 48 коп., в тому числі податок на додану вартість 206740 грн. 75 коп.; від 29 жовтня 2009 року на загальну суму 1099666 грн. 06 коп., в тому числі податок на додану вартість 183277 грн. 68 коп.; від 30 вересня 2009 року на загальну суму 21190821 грн. 66 коп., в тому числі податок на додану вартість 3531803 грн. 61 коп.; від 30 вересня 2009 року на загальну суму 3590001 грн. 28 коп., в тому числі податок на додану вартість 599833 грн. 59 коп.; від 28 вересня 2009 року на загальну суму 7000000 грн., в тому числі податок на додану вартість 1166666 грн. 67 коп.
14 грудня 2007 року між позивачем як покупцем та ТОВ «Укрмашпром» як продавцем був укладений договір, відповідно до якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар; найменування, одиниці виміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару, визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Суду на дослідження позивачем були надані специфікація № 3 від 3 вересня 2009 року на суму 731500 грн., специфікація № 4 від 1 вересня 2009 року на суму 2782000 грн., специфікація № 5 від 1 жовтня 2009 року на суму 2404836 грн.; видаткові накладні від 21 жовтня 2009 року, 7 серпня 2009 року, 2 вересня 2009 року, податкові накладні від 21 жовтня 2009 року на загальну суму 2404836 грн., в тому числі податок на додану вартість 400806 грн., від 7 серпня 2009 року на загальну суму 731500 грн., в тому числі податок на додану вартість 121916 грн. 67 коп.; від 2 вересня 2009 року на загальну суму 2782000 грн., в тому числі податок на додану вартість 463666 грн. 67 коп. Позивач у письмових поясненнях зазначає, що товар, який був отриманий позивачем на виконання договору від 14 грудня 2007 року, було продано позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс» на виконання умов договору від 10 липня 2009 року, що підтверджується рахунком-фактурою, видатковою накладною, податковою накладною від 7 серпня 2009 року, рахунком-фактурою, видатковою накладною, податковою накладною від 2 вересня 2009 року, рахунком-фактурою, видатковою накладною, податковою накладною від 21 жовтня 2009 року.
З акту перевірки, пояснень сторін, банківських виписок та актів передачі векселя та пред'явлення його до платежу, судом встановлено, що позивачем перераховано на адресу ТОВ «Укрмашпром» грошові кошти у загальному розмірі 132348169 грн. 45 коп. за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року. Крім цього, в рахунок погашення заборгованості за придбані товари згідно акту приймання-передачі векселю від 1 грудня 2009 року позивачем переданий ТОВ «Укрмашпром» простий вексель серії АА № 0212341 на суму 7494514 грн. за пред'явленням, який пред'явлений до платежу згідно акту від 1 грудня 2009 року Відкритому акціонерному товариству «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій». Судом встановлено, що позивачем задекларовано за період з серпня 2009 року по лютий 2010 року податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Укрмашпром» у загальному розмірі 23431396 грн.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.
Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).
Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку
Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судом встановлено, що на висновки відповідача в акті перевірки від 21 лютого 2011 року вплинули, зокрема, висновки акту Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 16 червня 2010 року № 4077/23-3/32645813 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період червень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року. Як вбачається з даного акту, перевірка податковим органом проводилася у приміщенні податкової інспекції за результатами опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Укрмашпром» та його контрагентами. Відповідь ТОВ «Укрмашпром» на запит податкового органу надана не була, документи до перевірки не надані, в ході перевірки встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться. Податковим органом були проаналізовані реєстраційні документи, податкова звітність ТОВ «Укрмашпром» та встановлено, що основні засоби, трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності у підприємства відсутні, отже відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, у зв'язку із чим угоди, укладені підприємством мають ознаки нікчемності. Суд зазначає, що даний акт фактично не є перевіркою господарської діяльності ТОВ «Укрмашпром» по взаємовідносинам з позивачем; складений на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкової інспекції, документи господарської діяльності даного підприємства по взаємовідносинам з позивачем податковим органом не досліджувались. Висновок про наявні ознаки нікчемних угод взагалі з усіма контрагентами даного підприємства зроблений на підставі відсутності підприємства за юридичною адресою, що підтверджено актом від 16 червня 2010 року, та ненадання ним документів на запит податкового органу. Суд зазначає, що встановлення незнаходження ТОВ «Укрмашпром» за юридичною адресою у червні 2010 року не підтверджує ознак нікчемності правочинів, укладених між позивачем та даним підприємством 14 грудня 2007 року, 25 серпня 2009 року, 4 січня 2010 року та не позбавляє правового значення господарських операцій, здійснених у дані періоди. Судом з акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька від 16 червня 2010 року також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмашпром» включене до ЄДРПОУ за номером 32645813, у період, за який проводилася перевірка, в тому числі й на час здійснення господарських операцій, було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100069245, та не було виключено з ЄДРПОУ. Стосовно посилання відповідача на розбіжності між податковим кредитом, сформованим позивачем, та податковими зобов'язаннями ТОВ «Укрмашпром», суд зазначає, що є помилковим висновок відповідача, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит та валові витрати з огляду на несплату податку на додану вартість до бюджету його контрагентом; зазначені обставини самі по собі не призводять до нікчемності всіх правочинів.
Одночасно, проаналізувавши норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону № 334 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судом були досліджені обставин реальності здійснення господарських операцій позивачем, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку та встановлено наступне: укладення позивачем з ТОВ «Укрмашпром» трьох договорів на поставку товару, які є ідентичними між собою, без визначення будь-яких конкретних суттєвих умов поставки, строків дії договорів; визначення товару та строків поставки у специфікаціях, які, в договорах, крім договору від 14 грудня 2007 року, не визначені як невід'ємні частини договорів; відсутність прізвищ осіб, які підписали специфікації; визначення у специфікаціях до договору від 25 серпня 2009 року строків поставки товару - більше ніж через 2 роки, однак здійснення оплати за товар у 2009 році шляхом перерахування з банківських рахунків великого обсягу коштів, що підтверджує відсутність мети використання цих коштів позивачем в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підприємства; відсутність у позивача складських приміщень; ненадання на запит податкового органу всіх первинних документів щодо господарських операцій з ТОВ «Укрмашпром», зокрема, специфікацій до договорів, однак надання цих документів під час судового розгляду справи; відсутність буд-яких документів на перевезення товару або його зберігання на складах, відсутність будь-яких документів щодо завантаження та розвантаження товару, враховуючи його великий обсяг; відсутність конкретної адреси постачання; оформлення позивачем документів на продаж товару третім особам в день отримання товару від ТОВ «Укрмашпром». Суд не приймає посилання позивача на те, що товар, який був отриманий позивачем за договорами від 14 грудня 2007 року та від 4 січня 2010 року, та в свою чергу проданий ВАТ «Донецькавтотранс» та ТОВ «Херсонавтотранс», був відвантажений безпосередньо даними підприємствами з ТОВ «Укрмашпром», з огляду на відсутність доказів наявності у ТОВ «Укрмашпром» складських приміщень, з яких можливе таке відвантаження, а також відсутності будь-яких документів, які б могли підтвердити дану обставину, зокрема, посилання у договорах чи додаткових угодах, видаткових накладних, тощо. Судом також враховано, що засновник позивача, є в свою чергу, засновником і ТОВ «Херсонавтотранс», частка в статутному капіталі - 60%, що підтверджується актом перевірки позивача. Стосовно посилання позивача на акт планової виїзної перевірки позивача від 17 листопада 2010 року суд зазначає, що відсутність встановлення податковим органом вищенаведених порушень під час планової перевірки ніяким чином не підтверджує фактичне придбання товару та реальність здійснених господарських операцій.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведене фактичне придбання товарів у ТОВ «Укрмашпром» та його подальший продаж, оскільки в наявності є лише формально складені документи (договори, видаткові та податкові накладні) та рух грошових коштів, однак не надано жодного доказу фактичної наявності та переміщення цього товару, зокрема, документи про перевезення або зберігання товарів, завантаження та розвантаження товару, обліку товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу щодо здійснення позивачем господарських операцій тільки з метою отримання податкової вигоди.
Суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень відповідно до частини 2 статі 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо безпідставного проведення перевірки суд зазначає, що наслідком дій відповідача були конкретні рішення суб'єкта владних повноважень - податкові повідомлення-рішення, які й мають для позивача негативні наслідки. Право на судовий захист у спірних правовідносинах позивачем реалізоване шляхом оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками перевірки. Таким чином, в частині позовних вимог позивача про визнання неправомірними дій щодо безпідставного проведення перевірки суд також відмовляє.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний союз Донбасу» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій щодо безпідставного проведення перевірки, визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень від 16 березня 2011 року № 0000602340 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 34465670 грн., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 27572536 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6893134 грн.; від 16 березня 2011 року № 0000772340 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 59946 грн. по декларації за лютий 2010 року; від 16 березня 2011 року № 0000592340 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29214313 грн. 75 коп., у тому числі на суму основного платежу 23371451 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5842862 грн. 75 коп., відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 червня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 29 червня 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Смагар С.В.