Справа № 2-339/11
22.06.2011 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого -судді Журавель В.А.
При секретарі -Бєлєнчук С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, Харківська міська рада, про визнання права власності в порядку спадкування за законом
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду, посилаючись на те, що вони є матір»ю та дочкою, їх чоловіку та батькові ОСОБА_5 на праві власності належала 1/6 частина АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачі по справі та ОСОБА_7 постійно проживали та були зареєстровані в спірному домоволодінні. Раніше, ще при життя ОСОБА_6, право власності на спірний будинок було зареєстровано по Ѕ частині за ОСОБА_7 та ОСОБА_6 -подружжям та батьками ОСОБА_5. Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями були його діти -відповідачка ОСОБА_3, дочка, та сини ОСОБА_8 та ОСОБА_7, чоловік та батько позивачів. Останній фактично прийняв спадщину після смерті батька, оскільки вступив в управління та володіння будинком, був постійно в ньому зареєстрований та постійно проживав. Після смерті ОСОБА_7 позивачі також фактично прийняли спадщину, оскільки постійно проживали в будинку та були в ньому зареєстровані, вони вступили в управління та володіння спірним будинком. Тому позивачі просили визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/6 частину АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за позивачами, за кожною по 1/6 частині на спірне домоволодіння у порядку спадкування після смерті їх чоловіка та батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримала заявлені позовні вимоги та пояснила судові, що після реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 у лютому 1962 року поселилася в спірному домоволодінні. На той час в будинку проживали батьки її чоловіка - ОСОБА_6, ОСОБА_7, його брат ОСОБА_8 та сестра ОСОБА_9. У 1964 році ОСОБА_3 вийшла заміж та залишила будинок, після чого в будинку ніколи не проживала. ОСОБА_8 у 1992 році безвісно пропав. На момент смерті ОСОБА_7 в будинку проживала сім»я ОСОБА_5 -він, його дружина та дочка -позивачі по справі, та його брат ОСОБА_8. Весь тягар утримання домоволодіння взяв на себе ОСОБА_5 та його сім»я, вони робили ремонти, сплачували комунальні послуги. На території двору були два будинки, в одному жили батьки ОСОБА_5, а також він з сім»єю, в а в маленькому будинку типа флігеля проживав ОСОБА_8. За час спільного життя ОСОБА_7 та позивачки ОСОБА_1 вони добудували за власні кошти до основного будинку прибудову розміром приблизно 50 кв. м. Після смерті чоловіка у 1996 році в будинку залишилися проживати тільки позивачки. Після того, як ОСОБА_3 отримала права власності на частину спірного будинку в порядку спадкування, вона подарувала 1/3 частину будинку третій особі ОСОБА_4, яка із своєю сім»єю проживає в АДРЕСА_2. Її чоловік ОСОБА_10 став самочинно зносити побудови та території домоволодіння № 95, зніс флігель, в якому проживав ОСОБА_8, а також став зносити частину основного будинку, в якому проживала сім»я позивачів, внаслідок чого їх частина будинку постраждала, в будинку стало безпечно проживати. Тому у 2008 році позивачки були вимушені залишити спірне домоволодіння, після чого ОСОБА_10 взагалі перестав пускати їх в будинок. Позивачка пояснила, що спадщину після смерті чоловіка прийняла фактично, оскільки вступила у володіння та управління спірним будинком.
Позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила судові, що з моменту народження, тобто з 1962 року постійно проживає у спірному будинку та іншого постійного місця проживання не має. Спадщину після смерті батька прийняла фактично, оскільки разом із своє матір»ю вступила в управління та володіння будинком. Після того, як третя особа стала співвласницею будинку їх сім»я самочинно стала робити реконструкцію будинку, їх частина будинку постраждала, тому вони були вимушені покинути їх будинок.
Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з»явилася з невідомих суду причин, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки, про причини неявки до судового засідання не повідомила. Зі згоди позивачів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Представник третьої особи ОСОБА_11 - ОСОБА_12 проти задоволення позову заперечував, оскілки позивачі не довели факт прийняття спадщини. Крім того, право власності на 1/6 частину спірного будинку зареєстровано на ім»я ОСОБА_13, а позивачі зазначають про ОСОБА_7, ці дані є суперечливими та з аналізу наданих документів слідує, що зазначені вище особи є різними людьми.
Представник третьої особи Харківської міської ради в судове засідання не з»явився, надав судові заяву про розгляд справи за його відсутності та ухвалити рішення згідно чинного законодавства України і наявних матеріалів справи.
Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні право власності на АДРЕСА_1 зареєстровано за: ОСОБА_7 -1/6 частина на підставі дублікату свідоцтва про право власності, виданого 11 березня 1971 року виконкомом Червонозаводської районної ради депутатів трудящих м. Харкова, дублікат видано 13.10.2009 року, ОСОБА_3 -1/3 частина на підставі рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 19.11.2009 року, ОСОБА_4 -1/3 частина на підставі договору дарування, посвідченого 03 вересня 2003 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_14 р. № 4665; ОСОБА_5 -1/6 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 1 Харківською державною нотаріальною контрою 30 червня 1982 року за р. № 2-ДН-657 / а. с. 28/.
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 / а. с. 7/.
Відповідно до ст. 529 ЦК України / в редакції 1963 року/, який діяв на момент смерті ОСОБА_7, при спадкуванні за законом спадкоємцями 1 черги є у рівних частках діти, подружжя та батьки померлого.
Заповіту ОСОБА_7 не залишив. Враховуючи, що дружина ОСОБА_7 -ОСОБА_6 померла ще у 1978 році, спадкоємцями 1 черги за законом після його смерті, були його діти - дочка ОСОБА_3, сини ОСОБА_5 та ОСОБА_8.
Як вбачається з довідки Харківського обласного державного нотаріального архіву після смерті ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини звернулася його дочка ОСОБА_3 / а. с. 137 /.
Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 20 травня 2003 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на 1/6 частину спірного будинку в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_7 / а. с. 128/.
Крім того рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 19 листопада 2009 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на 1/3 частину спірного будинку в порядку спадкування після смерті її брата ОСОБА_8 /а. с. 125-127/.
Тобто діти ОСОБА_7 -ОСОБА_3 та ОСОБА_8 прийняли спадщину після смерті свого батька кожний по 1/6 частині, оскільки на момент смерті ОСОБА_7 був власником Ѕ частини спірного домоволодіння, тому кожний з його спадкоємців мав право саме на 1/6 частину цього будинку.
Відповідно до будинкової книги на АДРЕСА_1 ОСОБА_7 зареєстрований та постійно проживав в спірному будинку з 30 грудня 1968 року / а. с. 29-30/.
Після смерті свого батька ОСОБА_5 фактично прийняв спадщину, оскільки постійно проживав у спірному будинку та був в ньому зареєстрований, він вступив в управління та володіння частиною житлового будинку та надвірних будівель. ОСОБА_16 користувався будинком, підтримував його у належному технічному стані, але своїх спадкових прав не оформив.
Відповідно до ст. 549 ЦК України /в редакції 1063 року/, який діяв на момент смерті ОСОБА_7, вважається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав у державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини .
Тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті свого батька у встановленому законом порядку, у зв'язку із чим суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/6 частину спірного будинку в порядку спадкування за законом після смерті свого батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. / а. с. 6/.
У відповідності до вимог ст. 529 ЦК України / в редакції 1963 року/, який діяв на момент смерті ОСОБА_7, спадкоємцями 1 черги за законом після смерті є його дружина ОСОБА_1 та його дочка ОСОБА_2 / а. с. 5, 8-9/.
Як вбачається з довідки Першої Харківської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини звернулася його дочка ОСОБА_2 / а. с. 139-140/.
Відповідно до будинкової книги на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживала в спірному будинку з 30 березня 1962 року до 05 лютого 2008 року, ОСОБА_2 зареєстрована та постійно проживає в спірному будинку з 24 серпня 1979 року /а. с. 29-30/.
В судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_5 його дружина фактично прийняла спадщину, оскільки постійно проживала в спірному будинку, була в ньому зареєстрована. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступили в управління та володіння частиною житлового будинку та надвірних будівель, вони користувалися ними, підтримували їх у належному технічному стані, але своїх спадкових прав не оформили.
Тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України /в редакції 1963 року/ прийняли спадщину після смерті свого чоловіка та батька у встановленому законом порядку, у зв'язку із чим суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожною на 1/6 частину спірного будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України / в редакції 2004 року/ щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно до ст. 1268 ч 3 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачі на час відкриття спадщини постійно проживали із спадкодавцем ОСОБА_7, після його смерті вступили в управління та володінням спадковим майном, підтримували його в належному технічному стані, веди господарський нагляд та несли тягар його утримання, тобто мали усі права та обов»язки власника будинку. Від спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відмовлялися, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_7, які б претендували на спадщину після його смерті, судом не встановлено. У зв'язку із чим суд вважає за можливе визнати за позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожною на 1/6 частину спірного будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
При цьому суд не приймає до уваги посилання представника третьої особи про те, що в правовстановлюючих документах є суперечливості в зазначенні імені, прізвища та по-батькові ОСОБА_7. Але судом встановлено, що в свідоцтвах про смерть зазначено «Ткаченко Мусій Мусійович», «ОСОБА_7», такі ж відомості містяться в технічному паспорті та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, довідці КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»/а. с. 6-7, 13, 16, 28/. Дійсно в дублікаті свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого 13 жовтня 2009 року виконком Червонозаводської районної ради м. Харкова прізвище, ім»я та по-батькові ОСОБА_7 зазначено російською мовою «ОСОБА_7»/а. с. 31/. Також в свідоцтві про народження ОСОБА_7 на російській мові зазначено «ОСОБА_7»та «ОСОБА_7»/а. с. 8/. Однак відповідно до російсько-українського словника видавництва «Радянська школа»1974 року видання, м. Київ, автори ОСОБА_18 та ОСОБА_19, зазначений переклад імені «ОСОБА_7»як ОСОБА_7 та ОСОБА_7. Тому суд вважає, що розбіжності в документах щодо переводу ім»я «ОСОБА_7»не можуть слугувати підставою для відмови в позові. Крім того, в судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_20 не заперечував, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є рідними сестрою та братом.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивачі з 2008 року вимушено не проживають в спірному будинку, оскільки вважають, ОСОБА_4 та члени її сім»ї порушують їх право на проживання в спірному будинку шляхом реконструкції належних їм приміщень. Питання щодо поновлення порушеного права судом не розглядалося, при цьому позивачі не позбавлені права на захист своїх прав та інтересів шляхом звернення до суду на загальних підставах. При цьому суд вважає, що не проживання позивачів в спірному будинку на теперішній час не має правового значення для вирішення питання про прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_7, оскільки законом визначений 6-місячний строк для прийняття спадщини та судом достовірно встановлено, що в цей період часу після смерті ОСОБА_7 позивачі постійно проживали в спірному будинку та прийняли спадщину.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 214-215, 256 ЦПК України, ст. ст. 524-527, 529, 549 ЦК України / в редакції 1963 року/, ст. ст. 1220-1222, 1261, 1268, 1269 п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України / в редакції 2004 року/, суд
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/6 частину АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В.А.Журавель