Україна
14 червня 2011 р. справа № 2а/0570/4276/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голуб В.А.
при секретарі Пітель В.М.
за участю:
представника позивача не з'явився,
представника відповідача Іванова І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Красноармійському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості, -
Позивач Управління Пенсійного фонду України в Красноармійському районі Донецької області звернувся до суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначив, що ст. 7 Закону України № 2272 від 22.02.2001 року «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з квітня 2001 року, відшкодовують органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків виробництві Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві визначено Порядком, затвердженим постановою правління ПФУ від 03.03.2003 року № 5-4 та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків України від 04.03.2003 року № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697 (далі - Порядок). Згідно п. 2 вказаного Порядку останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.
Позичав вказує, що всього за період з серпня 2010 року по січень 2011 року відповідачем не прийнято до заліку 226 947, 26 грн.
Згідно зі ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України, а ст. 81 цього ж Закону передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до вищевказаного Закону.
Статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат, тобто Пенсійний фонд має право звернутися до Фонду соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат з виплати пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку.
Як зазначає позивач, відповідачем не враховано положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, статтею 3 якої встановлено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Статтею 5 Угоди передбачено, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені законодавством держав-учасників.
Позивач вважає, що дія Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням трудових обов'язків від 09.09.1994 року, яка набула чинності для України 06.10.1995 року, не може поширюватися на вказані правовідносини, оскільки Угода передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем Сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Жодне законодавство з країн - учасниць СНД, які підписали дану Угоду, не могло поширюватись на ОСОБА_4, оскільки останній отримав каліцтво в період дії законодавства СРСР. Відповідачем не прийняті до заліку суми витрат на виплату пенсій по ОСОБА_4 на загальну суму 4 348,00 грн., що підтверджується щомісячними актами звірки.
Також на думку позивача, відшкодуванню підлягають суми щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.
Так, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року встановлено, що у разі, коли місячний розмір пенсійних виплат інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої зазначеною постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія, тобто за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Позивачем за період з серпня 2010 року по січень 2011 року державна адресна допомога пенсіонерам була виплачена в розмірі 218 960, 26 грн. Зазначена сума відповідачем не прийнята, що підтверджується актами щомісячної звірки на вищевказаний період.
Також як зазначає позивач, умови призначення пенсій у зв'язку з втратою годувальника закріплені в ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058. Відповідно до ч. 4 ст. 36 вказаного Закону - чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів існування.
На час смерті годувальника ОСОБА_5 була працездатною, однак досягнув пенсійного віку, вона втратили джерела засобів до існування. У зв'язку з чим набула право за своїм бажанням перейти на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Зазначеним громадянам пенсію по втраті годувальника управлінням ПФУ в Красноармійському районі за період з 01.08.2010 року по 01.02.2011 року було виплачено в сумі 3 639, 00 грн. Ця сума відповідачем не прийнята, що підтверджується актами щомісячної звірки за вищезазначений період.
Тому позивач просить суд визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з відповідача витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.08.2010 року по 01.02.2011 року в розмірі 226 947, 26 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність. На вимогах, викладених у позовній заяві, наполягає.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив суд у задоволені позовних вимог відмовити повністю. Надав заперечення на позов, в якому зазначив наступне. Відділення Фонду не визнає суму пенсії, виплаченої постраждалому на виробництві ОСОБА_4 в розмірі 4 348, 00 грн., так як трудове каліцтво отримано ним за межами України, з таких підстав. Відповідно до ст. 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, профзахворюванням чи іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням трудових обов'язків, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті, проводиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалося на робітника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за заподіяну шкоду, відшкодовує її відповідно до свого національного законодавства.
Так як пенсіонери, вказані в списках, отримали каліцтво за межами України, тому вони не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання.
У відповідності до ч. 2 Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності» страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.
Основним джерелом фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України є внески роботодавців.
Як зазначає представник відповідача, так як пенсіонери, вказані в списках отримали каліцтво за межами України то ті підприємства, де були травмовані вказані особи, не перераховують внески до бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України.
Отже, виходячи із змісту вказаної статті, в бюджеті Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України не закладені кошти на фінансування витрат, пов'язаних з проведенням страхових виплат потерпілим, які отримали каліцтво за межами України.
Статтею 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року встановлено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією угодою несе держава, що надає це пенсійне забезпечення.
У відповідності до п.8 Положення про Пенсійний фонд України, постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261 джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є кошти державного бюджету. Як було вказано вище, бюджет Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України не передбачає такого джерела фінансування, як кошти державного бюджету і тому за рахунок коштів бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України не можуть фінансуватися ті витрати, зобов'язання фінансувати які взяла на себе держава Україна, ратифікувавши Угоду про гарантії прав громадян держав-учасників СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Відповідач не визнає суму щомісячної державної адресної допомоги у розмірі 218 960,26 грн., оскільки п. 6 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата надбавок та збільшення пенсії здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань України зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника з цих причин, при настанні страхового випадку.
Згідно з постановою правлінь Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) «Про затвердження Порядку відшкодування Фондом Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697 (далі - Порядок), Фондом провадиться відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою зазначених пенсій. Зокрема, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:
сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
На думку відповідача, витрати на виплату державної адресної допомоги, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 та від 16.07.2008 року № 654, не відповідають вимогам ст.ст. 13, 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядку, оскільки не пов'язані із страховим випадком, а тому не можуть відшкодовуватися Пенсійному Фонду України. Даним Законом та Порядком не передбачено відшкодування витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, доплати та надбавок, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 та від 16.07.2008 року № 654.
Також відповідач зазначає, що у разі смерті потерпілого згідно з п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст.ст. 21, 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» право на одержання щомісячних страхових виплат та пенсію мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім»ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Тому відповідач не визнає суми на відшкодування підвищення пенсій ОСОБА_5 у розмірі 3 639, 00 грн., яка на час смерті годувальника не була непрацездатною особою.
З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.
Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється органами Пенсійного фонду України. Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Згідно зі ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року за № 1058, пункту 1.1 Положення „Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах", затвердженого наказом Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21 травня 2002 року за № 442/6730, Пенсійний фонд України, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Підпунктами "г" і "д" п. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року, який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат, тобто Пенсійний фонд має право звернутись до Фонду соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат з виплати пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до ст.ст. 8, 10, 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду України. Виплата пенсій здійснюється із коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, які відраховуються підприємствами і організаціями та громадянами на заходи соціального страхування. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного Фонду України.
Підпункт 3 п. 3 Заключних положень розділу XI Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» свідчить, що передача документів, підтверджуючих право працівників на страхові виплати, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати і послуг, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків за актом щомісячної звірки, підписаним у двосторонньому порядку.
Джерелом фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, є страхові внески, які Фонд одержує від підприємств, установ, організацій. Ніяких дотацій з боку держави Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не одержує, тому вимоги Пенсійного фонду на компенсацію виплачених пенсій у зв'язку з інвалідністю і втратою годувальника, можлива за умов передачі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві особистих справ потерпілих.
Статтею 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що відшкодування відбувається за справами, переданими Фонду.
У своєму позові позивач зазначає про відмову відповідача прийняти до відшкодування сплачені позивачем пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію у разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утримання, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.
Відповідно до статті 33 Закону №1105 у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.
Пунктом 3 цієї статті визначено, що такими є жінки, які досягли 55 років, якщо вони не працюють, інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до відшкодування заявлено суму виплаченої пенсії, якій була призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника
Таким чином, витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_5, яка на час смерті годувальника не досягла 55 річного віку та була працездатними, підлягає відшкодуванню, але не у повному обсязі, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, щомісячна пенсія зазначеної особи складається також з виплат, як основна пенсія, так і адресна допомога. Отже відшкодуванню витрат в цій частині підлягає сума основної пенсії за спірний період у розмірі 900 грн. (основний розмір пенсії 150, 00 грн. помножити на 6 місяців).
Щодо відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які включають державну адресну допомогу суд зазначає, що з положень ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вбачається, що законом не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги.
Крім того, відповідно до п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 встановлено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду, серед яких відсутні витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги.
Таким чином, жодним нормативним актом не передбачено обов'язку відповідача відшкодовувати УПФ витрати на виплату державної адресної допомоги.
Отже, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Красноармійському районі Донецької області в частині стягнення з відповідача щомісячної державної адресної допомоги у розмірі 218 960, 26 грн. не підлягають задоволенню.
Щодо відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам, які отримали каліцтво під час дії законодавства СРСР, суд зазначає наступне.
Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється органами Пенсійного фонду України. Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обов'язок у разі настання страхового випадку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
У відповідності з п. 5 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
- пенсійне страхування;
- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
- медичне страхування;
- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
- страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними у ч. 1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).
За пенсійним страхуванням згідно зі ст. 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
- пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
- пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;
- медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
- допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до п. 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
- профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;
- відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;
- допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;
- пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У ч. 4 ст. 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст. 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 2 ст. 7 (Прикінцеві положення) Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ” закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.
За змістом ч. 2 ст. 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Підпунктом “а” ст. 27 Закону України “Про пенсійне забезпечення ” встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до п. 3 розд. XI (Прикінцеві положення) Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ” відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст. 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом 3 п. 3 розд. XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Як вбачається з абз. 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.
Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
На підставі викладеного, суд вважає, що витрати з виплат пенсії по інвалідності ОСОБА_4, який став інвалідом внаслідок нещасного випадку на виробництві під час дії законодавства СРСР, підлягають відшкодуванню, але не у повному обсязі, оскільки, згідно розрахунку суми позову (а.с.5) щомісячна пенсія зазначеної особи складається також з виплат, як основна пенсія, так і адресна допомога. Отже відшкодуванню підлягає сума основної пенсії за спірний період у розмірі 900,00 грн. (основний розмір пенсії 150, 00 грн. помножити на 6 місяців).
Щодо позовної вимоги про визнання дій відповідача неправомірними, суд задовольняє її в частині невизнання суми на відшкодування за період з 01.08.2010 року по 01.02.2011 року основного розміру пенсій ОСОБА_5 у розмірі 900, 00 грн. (дев'ятсот гривень), яка отримує пенсію по втраті чоловіка та на момент його смерті не була непрацездатною особою, та ОСОБА_4 у розмірі 900, 00 грн. (дев'ятсот гривень), який отримав травму за межами України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Управління Пенсійного фонду України в Красноармійському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області в частині невизнання суми на відшкодування за період з 01.08.2010 року по 01.02.2011 року основного розміру пенсій ОСОБА_5 у розмірі 900, 00 грн. (дев'ятсот гривень) та ОСОБА_4 у розмірі 900, 00 грн. (дев'ятсот гривень).
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Красноармійську Донецької області витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.08.2010 року по 01.02.2011 року у розмірі 1 800,00 грн. (одна тисяча вісімсот гривень).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частину постанови у судовому засіданні 14 червня 2011 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 19 червня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голуб В. А.