вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
07 червня 2011 р. Справа №2а-2124/11/0170
о 17 годині 29 хвилин
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., при секретарі Фурлетовій Г.Ю., розглянувши за участю
позивача ОСОБА_1,
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1
до Військової частини А2272,
Військової частини А2934
про стягнення,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Військової частини А2272, Військової частини А2934, в якому просить:
- стягнути з Військової частини А2272 грошове забезпечення за рахунок якого позивач здійснював витрати на відрядження у сумі 429,61грн.;
- стягнути з Військової частини А2272 грошове забезпечення за рахунок якого позивач здійснював сплату за оренду житла у сумі 14862,00грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку із тим, що Військовою частиною А2934 позивач не був забезпечений житлом, останній був вимушений вирішувати житлове питання власними силами шляхом оренди житла, у зв'язку із чим позивачем були понесені витрати на оренду житла у сумі 14862,00грн. Крім того, протягом проходження військової служби позивач неодноразово направлявся у відрядження без видачі авансу на них. Заборгованість за видатками на відрядження була погашена частково лише за 2010р., залишок заборгованості за відрядження складає 429,61грн.
У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та в строк, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.47-48), про поважність причин неявки суду не повідомили, клопотань про розгляд справи за їх відсутності не надали.
Відповідач Військова частина А2272 проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що згідно доручення командувача Військово - Морських Сил ЗС України №31 від 09.03.2011р. військовій частині А2934 належить відкрити окреме фінансове господарство та всі фінансові зобов'язання виконувати самостійно.
Відповідач Військова частина А2934 письмових заперечень суду не надав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.05.2011р. про залучення до участі у справі відповідача, Військовій частині А2934 було запропоновано надати письмові заперечення на адміністративний позов та докази, які у нього є.
Згідно ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на основі наявних в ній доказів за відсутністю нез'явившихся представників відповідачів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини А2934 №107 від 22.12.2008р. (по стройовій частині), старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1, призначеного наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 14.11.2008р. №119 юрисконсультом 81 окремого батальйону логістики центру військ берегової оборони Військово - Морських Сил Збройних Сил України, який прибув з військової частини А2320 смт Перевальне, з 22.12.2008р. зараховано до списків особового складу частини та на всі види грошового забезпечення (а.с.9).
Згідно доручення Командувача Військово - Морських Сил України №41 від 06.04.2007р., Військову частину А2934 з 06.04.2007р. зараховано на фінансове забезпечення до Військової частини А2272 (а.с.6).
Дорученням Командувача Військово - Морських Сил України №31 від 09.03.2011р. (а.с.37) Військову частину А2934 зобов'язано відкрити окреме фінансове господарство з 01.04.2011р.
З наведеного випливає, що оскільки позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення грошового забезпечення на відрядження та на оренду житла, належним відповідачем у справі є Військова частина А2934.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п. 2 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як зазначалося раніше, наказом командира військової частини А2934 №107 від 22.12.2008р. (по стройовій частині), старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та взято на всі види грошового забезпечення.
Таким чином, всі правовідносини, що виникають між ОСОБА_1 та Військовою частиною А2934, у тому числі з командуванням зазначеної частини, з приводу проходження військової служби, виконання всіх передбачених законодавством гарантій соціального та правового захисту військовослужбовців, відносяться до публічної служби.
Позивач у питаннях грошового та інших видів забезпечення користується всіма правами та пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на нього розповсюджується Постанова КМУ “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” № 1294 від 7 листопада 2007 року, яка набрала чинності з 01.01.2008 року (далі - Постанова КМУ № 1294).
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ст. 12 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищезазначеної норми Постановою Кабінету Міністрів України затверджено «Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» №1081 від 03.08.2006р.
Згідно п.2 зазначеного Порядку військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла. У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 09.01.2009р. звернувся до командира військової частини А2934 із рапортом про розгляд питання щодо забезпечення його службовим приміщенням у зв'язку із відсутністю постійного житла за місцем проходження служби (а.с.11), за результатами розгляду якого, позивача листом від 09.01.2009р. №21 було повідомлено, що у військової частини А2934 відсутнє вільне службове житло. Також позивача повідомлено, що рапорт зареєстровано у книзі реєстрації рапортів на службове житло і з моменту надходження до військової частини вільного житла, питання буде розглянуто згідно вимог діючого законодавства (а.с.12).
12.01.2009р. та 25.06.2009р. позивачем було укладено договори оренди квартири, плата за яку становила щомісяця 550,00грн. та 700,00грн. відповідно (а.с.15,16).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію грошових коштів, сплачених за оренду квартир.
Крім того, згідно довідки Військової частини А2272 від 10.06.2010р. №435, станом на 10.06.2010р. заборгованість перед позивачем за видатками на відрядження складає 875,11грн.
У судовому засіданні позивач пояснив, що на час розгляду справи заборгованість за видатками на відрядження частково погашена і складає 429,61грн.
Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.05.2011р. з Військової частини А2272 було витребувано довідку про стан розрахунків із ОСОБА_1 за відрядження станом на час розгляду справи, а також всі документи на відрядження (накази, посвідчення, тощо).
До теперішнього часу відповідачем ухвалу Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.05.2011р. виконано не було.
Згідно ч.6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Як вбачається із позовної заяви, позивач просить стягнути грошове забезпечення за рахунок якого він був змушений покривати витрати на відрядження у сумі 429,61грн. та на оренду житла у сумі 14862,00грн.
Частиною 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу» від 07.11.2007. №1294 встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У додатку 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294 приведено вичерпний перелік додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів.
З наведеного вбачається, що ані видатки на відрядження, ані компенсація за оренду житла не входять до складу грошового забезпечення та не є додатковими видами грошового забезпечення.
Частиною 3 ст.72 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Під час розгляду справи позивачем не заперечувався той факт, що йому грошове забезпечення виплачено у повному обсязі та у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем саме із грошового забезпечення (як основного так і додаткових видів).
Таким чином, оскільки видатки на відрядження та компенсація за оренду житла не входять до складу грошового забезпечення та не є додатковими видами грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що позивачем, при заяві позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за рахунок якого позивач покривав витрати на відрядження та на оренду житла, обрано невірний спосіб захисту порушеного права.
У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні саме тих позовних вимог, які заявлені ним у позовній заяві.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Під час судового засідання, яке відбулось 07.06.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 13.06.2011 р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122,158, 159,160, 163 КАС України, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Москаленко С.А.