вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
21 червня 2011 р. Справа №2а-5796/11/0170/11
об 11 годині 00 хвилин
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Фурлетовій Г.Ю., розглянув за участі представників сторін
від позивача: Циганій О.Д., наказ №6 від 10.03.2005р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 2310/10-05 від 18.10.2010року;
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою Комунального підприємства «Алуштинське курортне агентство»
до Управління пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим
про скасування рішення.
Обставини справи: Колективне підприємство «Алуштинське курортне агентство» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Алушта АР Крим (далі - відповідач, Управління) про скасування рішення №3-П від 28.02.2011р. про застосування штрафних санкцій у сумі 3377,14грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач неправомірно застосував штрафні санкції до позивача, у зв'язку із тим, що зазначене в «акті про виявлене правопорушення» правопорушення самостійно усунено позивачем 05.08.2009р. Крім того, на момент прийняття рішення про застосування штрафних санкцій, статтю 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року, на яку посилається відповідач у оскаржуваному рішенні, виключено на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» N 2464-VI від 08.07.2010р., який набрав чинності з 01.01.2011р.
Ухвалою суду від 20.05.2011р. закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, викладених у позовній заяві, надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідно до п. 7 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2464 від 08.07.2010 р. за період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або несплачених у період до 1 січня 2011 року, у тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим розглядати справу на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, -
02.02.2011р. посадовими особами відповідача складено акт №3-П про виявлене правопорушення, в якому зазначено, що КП «Алуштинське курортне агентство» порушено вимоги п.п4, п.2, ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року, пунктів 1 і 2 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а саме несвоєчасне (05.08.2009р.) надання відомостей в систему персоніфікованого обліку за 2007р., термін надання до 01.04.2008р. (а.с.6).
Зазначений акт 14.02.2011р. направлено позивачу для погодження.
На підставі акту №3-П від 02.02.2011р. відповідачем прийняте рішення №3-П від 28.02.2011р. про застосування до КП «Алуштинське курортне агентство» штрафних санкцій у розмірі 3377,14грн. (а.с.11).
Позивач не погодився з актом №3-П від 02.02.2011р. та надав Управлінню письмові заперечення (вих.№2 від 11.03.2011р.) (а.с.8).
За результатом розгляду заперечень на акт № 3-П від 02.02.2011р. відповідач повідомив наступне. У відповідності до п. 1.1 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 19.12.2003р. №21-2 (надалі - Порядок), акт про виявлене правопорушення не входить до переліку документів, які платник може оскаржувати. Платником підтверджено факт несвоєчасного надання відомостей за 2007р. до системи персоніфікованого обліку. Таким чином, відповідно до п.9.3.5 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» від 19.12.2003р.№21-1, Пенсійним фондом винесене рішення про застосування штрафних санкцій, яке може бути оскаржене платником у встановленому порядку. (а.с.9).
Відповідно до ст. 1 Закону України № 1058 від 09.07.2003 р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції на час прийняття спірного рішення, який регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначено поняття страхових внесків, зокрема, це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058 в редакції, що діяла на час вчинення правопорушення, страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 в редакції на час вчинення правопорушення на страхувальників за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Рішення № 552 від 07.04.11 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені було прийнято 07.04.11 р., тобто в той час, коли норма п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратила чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України від 08.07.2010 р. № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Рішення відповідача не містить посилання на будь-яку іншу норму права.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.
На момент прийняття спірного рішення пункт п.п. 4, п.2, ст. 17 Закону України №1058 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України № 2464 від 08.07.2010 р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 р. Пенсійний фонд України відноситься до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 р. залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.
Згідно ч. 1 ст. 14 Основ законодавства страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Відповідно до ст. 6 Основ законодавства України № 16 страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; медичного страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття.
Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.11р. Проте органи пенсійного фонду з 01.01.11 р. не вправі за порушення, вчинені до 01.01.11р., нараховувати штрафи та пені, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 р. суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Крім того, на думку суду, зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, залишаючи за органами Пенсійного фонду України право на здійснення контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій одночасно не надає право на застосування штрафних санкцій на підставі норми, яка втратила чинність з 01.01.2011р. Зазначена норма не поширює дію ст.106 Закону №1058 (в редакції до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»), на правопорушення, які виникли до 01.01.2011р. та відповідальність за які станом на 01.01.2011р. не застосована.
Застосування відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.
Дискреційні повноваження органів державної влади та спосіб їх здійснення повинні полягати виключно в межах принципу законності із застосуванням правових норм, що мають законну силу під час притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб за вчинене правопорушення. Недотримання цього принципу призводить до негативних наслідків у вигляді руйнування правових підвалин функціонування механізму органів державної влади як окремих ланок у системі останньої, зокрема у даному випадку - сфери загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Судом встановлено, що правопорушення скоєне та самостійно виправлене позивачем до 01.01.2011р. Отже, Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим при застосуванні фінансових санкцій до КП "Алуштинське курортне агентство" за несвоєчасне надання відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2007р. неправомірно винесло рішення № 3-П від 28.02.2011 р.
За таких обставин, позовні вимоги КП "Алуштинське курортне агентство" є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, слід зазначити, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення порушені строки застосування адміністративно-господарських санкції, які визначені ст.250 Господарського кодексу України, відповідно до ч.1 якої встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Позивачем порушення відбулося у 2008році, зокрема граничний строк подання відповідних відомостей 01.04.2008р. Позивачем відомості надані відповідачу 05.08.2009р, що вбачається із акту про правопорушення. Відповідачем акт про правопорушення складено 02.02.2011р., тобто більш ніж через рік з дня порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.
У позовній заяві позивач просить суд лише скасувати рішення відповідача, без вимоги про визнання його протиправним.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України №3-П від 28.02.2011р.
Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.
Під час судового засідання, яке відбулось 21.06.2011 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 26.06.2011 року.
Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення №3-П від 28.02.2011 року, про застосування до Комунального підприємства «Алуштинське курортне агентство» штрафу у розмірі 3377,14грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Алуштинське курортне агентство» 3,40грн. витрат зі сплати судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Москаленко С.А.