вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
05 липня 2011 р. (15:01) Справа №2а-6648/11/0170/19
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Кузнякової С.Ю.,
при секретарі Устіновій І.В.,
за участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3
до Відділу державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції АР Крим
про скасування постанови, визнання неправомірними дій та спонукання до виконання рішення
Суть спору: позивачі звернулись до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, з урахуванням доповнень, у якому просять по-перше скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Алуштинського МУЮ Р.П. Котюрової від 25.05.2011 року про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим; по-друге визнати дії головного державного виконавця ВДВС Алуштинського МУЮ Р.П. Котюрової щодо відмови в примусовому виконанні постанови Окружного адміністративного суду АР Крим неправомірними та зобов'язати виконати рішення суду, а саме: стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 145,44 грн.; по-третє стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи на загальну суму 124,96 грн., з яких витрати на підготовку документів для звернення до суду - 36,48 грн., витрати, що пов'язані із прибуттям до суду - 28,48 грн., добові - 60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.05.2011 року ОСОБА_2 звернулась до ВДВС Алуштинського МУЮ з повторною заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду АР Крим № 2а-4702/10/2/0170 від 13.12.2010 року про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 145,44 грн. В заяві позивачка зазначила, що адреса філії боржника - 98500, м. Алушта, вул. 60 років СРСР, б. 16. Однак, 25.05.2011 року головним державним виконавцем ВДВС Алуштинського МУЮ в АР Крим було винесено постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу і про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу: виконавчого листа № 2а-4702/10/2/0170, виданого 13.12.2010 року Окружним адміністративним судом АР Крим, про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 145,44 грн. Посилаючись на положення ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, п. 35 Рішення Європейського суд з прав людини у справі "Півень проти України", Рішення Європейського суд з прав людини у справі "Іванов проти України", ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» позивачі вважають, що відсутні підстави які б перешкоджали стягненню за рішенням суду на їх користь коштів.
У судовому засіданні 05.07.2011 року позивач та представник позивача на позовних вимогах наполягали, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Будь-яких клопотань суду не направив, заперечень на позов не надав.
У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи достатньо, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю представника відповідача.
Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Судом встановлено, що додатковою постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2010 року по справі №2а-4702/10/2/0170 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до старшого дільничного інспектора міліції Алуштинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим майора міліції ОСОБА_5 про визнання дій протиправними, спонукання до виконання певних дій, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 145,44 грн. судових витрат.
13.12.2010 року Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим виданий виконавчий лист по справі №2а-4702/10/2/0170 про стягнення 145,44грн., в якому боржником зазначено Державний бюджет України, Державне казначейство України, вул. Бастіонна, 6,місто Київ, 01014, стягувачем зазначена ОСОБА_2.
23.05.2011 року ОСОБА_2 звернулась до ВДВС Алуштинського МУЮ з заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду АР Крим № 2а-4702/10/2/0170 від 13.12.2010 року про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 145,44 грн.
25.05.2011 року головним державним виконавцем ВДВС Алуштинського МУЮ в АР Крим Р.П. Котюровою було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Відповідно до п. 1 вказаної постанови відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу і в відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу: виконавчого листа 2а-4702/10/2/0170, який видано 13.12.2010 року Окружним адміністративним судом АР Крим.
Непогодившись з зазначеною постановою позивачі звернулися до суду з позовом, у якому просять скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Алуштинського МУЮ Р.П. Котюрової від 25.05.2011 року про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим; визнати дії головного державного виконавця ВДВС Алуштинського МУЮ Р.П. Котюрової щодо відмови в примусовому виконанні постанови Окружного адміністративного суду АР Крим неправомірними та зобов'язати виконати рішення суду, а саме: стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 145,44 грн.; стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи на загальну суму 124,96 грн., з яких витрати на підготовку документів для звернення до суду - 36,48 грн., витрати, що пов'язані із прибуттям до суду - 28,48 грн., добові - 60 грн.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи правомірність дій та оскаржуваної постанови відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі”означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень”означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб”означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку встановлені Законом України “Про виконавче провадження”.
Згідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів та військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи;
Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 4 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Судом встановлено, що боржником за виконавчим листом по справі №2а-4702/10/2/0170 є Державний бюджет України, Державне казначейство України, що розташоване по вул. Бастіонній, 6, у місті Києві, 01014.
Як вбачається з постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25.05.2011 року, винесеної на підставі п. 4 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» в процесі проведення перевірки заяви та виконавчого документу встановлено, що боржник є державним органом влади, ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає спеціальну підвідомчість, а саме виконавчий документ підлягає пред'явленню в відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ. Крім того, виконавчий лист пред'явлено не за місцем виконання рішення, так як в виконавчому документі боржник розташований за адресою: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, що є територію ВДВС м. Києва.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги положення п.4 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, суд приходить до висновку, що позивачами пред'явлено виконавчий лист до органу державної виконавчої служби не за місцем виконання рішення, що в силу Закону України “Про виконавче провадження”є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”, пред'являти виконавчий документ необхідно за місцем знаходження боржника до органу державної виконавчої служби, який проводить виконавчі дії на цієї території.
Вказане свідчить, що оскаржуване рішення (постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження) є обґрунтованим та прийнято відповідачем в порядку та у спосіб встановлених Законом України “Про виконавче провадження”, що вказує на відсутність протиправності такого рішення та на відсутність порушення прав, свобод або інтересів позивача суб'єктом владних повноважень, як з боку органу державної виконавчої служби так і з боку її посадової особи.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що посилання позивачів на положення ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, п. 35 Рішення Європейського суд з прав людини у справі "Півень проти України", Рішення Європейського суд з прав людини у справі "Іванов проти України", ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для задоволення позову, оскільки судове рішення ухвалю ється у конкретній справі, тобто має казуїстичний характер і стосуєть ся конкретних суб'єктів, обов'язковість судового рішення не можна порівнювати із загальнообов'язковістю нормативно-правового акта, який поширює дію щодо невизначеного або визначеного родовими ознаками кола осіб. Обов'язковість судового рішення забезпечується можли вістю його примусового виконання та юридичною відповідальніс тю за невиконання судового рішення.
За таких обставин, суд прийшов до висновку що позовні вимоги про скасування постанови головного державного виконавця ВДВС Алуштинського МУЮ Р.П. Котюрової від 25.05.2011 року про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим та про визнання дій головного державного виконавця ВДВС Алуштинського МУЮ Р.П. Котюрової щодо відмови в примусовому виконанні постанови Окружного адміністративного суду АР Крим неправомірними та зобов'язання виконати рішення суду, а саме: стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 145,44 грн. не підлягають задоволенню.
Щодо позовних про стягнення витрат, пов'язаних з розглядом даної справи на загальну суму 124,96 грн., з яких витрати на підготовку документів для звернення до суду - 36,48 грн., витрати, що пов'язані із прибуттям до суду - 28,48 грн., добові - 60 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачем витрати не підлягають присудженню з Державного бюджету України.
На підставі викладеного позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Постанову складено в повному обсязі 08.07.2011 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволені адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кузнякова С.Ю.