Постанова
Іменем України
19 травня 2008 року
Справа № 2-7/2496-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Заплава Л.М.,
Фенько Т.П.,
за участю представників сторін:
позивача: Гущина Олена Олександрівна, довіреність № 259/10-29 від 18.03.08, Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим;
відповідача: Фесенко Тетяна Григорівна, довіреність № 1295 від 25.07.07, Державне підприємство "Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустою";
третьої особи: Тагильцева Анастасія Васильєвна, довіреність № 13-14/5626 від 02.08.07, Контрольно-ревізійне управління в Автономній Республіці Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 20 березня 2008 року у справі №2-7/2496-2008
за позовом Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114,Сімферополь,95038)
до Державного підприємства "Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустою" (вул. Кечкеметська, 114,Сімферополь,95038)
3-тя особа Контрольно-ревізійне управління в Автономній Республіці Крим (бул. Леніна, 5/7,Сімферополь,95000)
про стягнення 216063,34 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 20008 року у задоволенні позову Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим до Державного підприємства «Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», третя особа Контрольно-ревізійне управління в Автономній Республіці Крим про стягнення 216063,34 грн. відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач по справі звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні, призначеному на 19 травня 2008 року, представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, з підстав, викладених в ній. Представник відповідача заперечував проти задоволення в апеляційній скарги, з підстав, викладених в запереченні на апеляційну скаргу. Представник третьої особи підтримав апеляційну скаргу.
Розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.
З 24 жовтня 2007 року по 04 грудня 2007 року Контрольно-ревізійним управлінням в Автономній Республіці Крим було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності в Республіканському комітеті по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим за період з 01 січня 2005 року по 01 жовтня 2007 року та окремих питань за 2004 рік. В результаті ревізії було складено акт №07-21/43 від 04 грудня 2007 року.
Ревізією встановлено, що Державне підприємство “Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» при здійсненні топографо-геодезичної діяльності на підготовчому етапі при розрахунках кошторисів на виконання робіт на інвентаризації земель населених пунктів Південного берегу Криму по 7-ми договорах порушило вимоги статті 10 Закону України “Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» в частині недодержання вимог стандартів та нормативно-технічних документів, що призвело до завищення кошторисної вартості робіт на загальну суму 216063,34 грн. Контрольно-ревізійне управління в Автономній Республіці Крим зазначило, що оскільки замовником (Рескомземом Автономної Республіки Крим) роботи по проведенню виробничого етапу інвентаризації земель населених пунктів Південного берегу Криму по вищевказаним договорам в 2006 році сплачені в повному обсязі за рахунок бюджетних коштів по КПКВ 5101030 “Проведення земельної реформи» КЕКВ 1171, незаконні витрати бюджетних коштів склали 216063,34 грн.
На адресу Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим були направленні обов'язкові вказівки №07-14/171 від 12 січня 2008 року, відповідно яких на відповідача було покладено обов'язок, прийняти міри по відшкодуванню зайво сплачених коштів по земельній реформі в 2006 році ДП “Кримський НДПІЗ» у розмірі 216 063,34 грн.
Тому, позивач по справі звернувся до господарського суду з вимогою щодо стягнення з Державного підприємства “Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» зайве сплачені бюджетні кошти в сумі 216 063,34 грн.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в 2006 році між Державним підприємством “Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»(Виконавець) та Республіканським комітетом по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим (Замовник) були укладені 7 договорів на виробництво науково-технічної продукції, за яким Виконавець приймав на себе обов'язки по виконанню робіт з проведення виробничого етапу інвентаризації земель населених пунктів Південного берегу Криму. В зазначених договорах сторонами була обумовлена загальна вартість робіт згідно відповідної кошторисної документації, строки їх виконання та порядок розрахунків.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем роботи були роботи у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами здачі-приймання. В свою чергу, вартість робіт за договором була оплачена позивачем в повному обсязі, що засвідчено в акті ревізії КРУ.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так сторонами ціна договорів була обумовлена, що знайшло своє відображення у самих Договорах та проектно-кошторисній документації.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 528 Цивільного кодексу України).
Крім того, статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем по справі умови Договору були виконані належно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач не представив суду нормативного обґрунтування позовних вимог в частині стягнення виявленого ревізією розміру зайво витрачених позивачем бюджетних коштів саме з ДП “Кримський НДПІЗ».
Колегія суддів критично ставиться на посилання Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим в якості обґрунтування своїх вимог на частину 1 статті 891 Цивільного кодексу України, оскільки вказаною нормою передбачено, що підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт. Оскільки саме поняття “недолік» викладене в статті 1 Закону України “Про захист прав споживачів», під яким розуміється будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем). Проте, позивач не надав суду доказів того, що виконані відповідачем роботи за сьома укладеними договорами не відповідають нормативним вимогам або містять якісь інші недоліки.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 2.1 Положення про забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що ціна виконаних відповідачем робіт була обумовлена у відповідних договорах, при укладанні яких сторони діяли вільно та висловлювали своє волевиявлення, відповідна вартість робіт була відображена позивачем у бухгалтерському обліку та оплачена виходячи з договірних положень та належним чином оформленої проектно-кошторисної та звітної документації. А отже, відповідальність за господарську діяльність Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим не може нести відповідач - Державне підприємство “Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».
Крім того, судова колегія зазначає, що апелянт заявляючи вимогу про стягнення зайво сплаченої суми, просить здійснити стягнення на користь Державного бюджету України. Але у Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим відсутні повноваження по відшкодуванню до бюджету сум бюджетних коштів, які надмірно сплачені. Більш того, з матеріалів справи випливає, що Контрольно-ревізійним управлінням Автономної Республіки Крим був встановлений факт необґрунтованих витрат бюджетних коштів саме позивачем.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, тоді як підстав для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим немає.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2008 року у справі № 2-7/2496-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді Л.М. Заплава
Т.П. Фенько