Постанова
Іменем України
19 травня 2008 року
Справа № 2-1/14097-2007
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Бєлячкова Олена Вікторівна, довіреність № 2-16 від 26.12.07, Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";
представник відповідача, Білоконь Олена Олексіївна, довіреність № 3789 від 13.12.07, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Консоль ЛТД";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Консоль ЛТД" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 19.03.2008 у справі № 2-1/14097-2007
за позовом дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Кловський узвіз, 9/1,Київ 21,01021)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Консоль ЛТД" (вул. Бородіна, 16,Сімферополь,95000)
про спонукання до виконання певних дій
Позивач, Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим та просив зобов'язати відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю фірму «Консоль ЛТД», виконати абзац 2 пункту 3.3 Додаткової угоди № 1 від 18 листопада 2004 року до договору від 26 грудня 2003 року № 11-1006, тобто визначити та надати Дочірній компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» адресний перелік 3 (трьох) двокімнатних квартир загальною площею не менш ніж 225,0 кв.м. в м. Києві на суму 1 200 243,86 грн., а також укласти з Дочірньою компанією «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»додаткову угоду до договору під 26 грудня 2003 р. № 11-1006, якою затвердити перелік квартир.
21.01.2008р. від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій він просить стягнути з ТОВ фірми «Консоль ЛТД»на користь ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»4 454 000 грн., з яких 1 200 243 грн. складає суму основного боргу, 3 344 756 грн. - суму завданих збитків.
Позовні вимоги обгрунтовані положеннями статей 6, 623 Цивільного кодексу України щодо порядку відшкодування збитків.
Позиція відповідача полягає в тому, що, оскільки відсутня вина відповідача з непередання житла позивачеві через непогодження обома сторонами переліку квартир, відсутні й правові підстави для відшкодування з відповідача збитків.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2008 у справі № 2-1/14097-2007 позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ фірми «Консоль ЛТД»на користь ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»1 200 243,86 грн. основного боргу, 3 344 756,14 грн. збитків, 118 грн. витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 25500,00 грн. витрат зі сплати державного мита.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.
Заявник апеляційної скарги вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим, винесеним судом при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи та які суд визнав встановленими, з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 19.05.2008, у зв'язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Гонтаря В.І. на суддю Плута В.М.
В судовому засіданні 19.05.2008 представники сторін підтримали свої вимоги й заперечення у повному обсязі.
При апеляційному перегляді справи в порядку й на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
26.12.2003 р. між ТОВ фірма «Консоль ЛТД»(виконавець) та Дочірньою компанією «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(інвестор) був укладений договір № 11-1006, за яким виконавець прийняв на себе зобов'язання своїми силами та засобами за рахунок коштів, отриманих від інвестора побудувати та передати інвестору у власність обумовлене житло у кількості 20 квартир загальною площею 2019,65 кв.м. в житлових будинках Київської області, с. Крюковщина Києво-Святошинського району по вул. Дружби, 6 (2 черга) та по вул. Дружби, 8 (друга черга) після введення їх в експлуатацію.
Відповідно до п. 3.1 договору інвестор здійснює фінансування житла, яке буде збудовано виконавцем згідно з додатками №№ 1, 2 до договору на загальну суму 7 706 984 грн., у тому числі 1 284 447,33 грн. податку на додану вартість (ПДВ).
Згідно з п.п. 4.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору, сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства України.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2004 р. між сторонами за договором була укладена додаткова угода до договору від 26.12.2003 р. № 11-1006, згідно з якою були внесені зміни до зазначеного договору та були зменшені розміри фінансування інвестором будівництва, змінена кількість квартир та їх площа, що підлягали будівництву та передачі інвестору виконавцем.
При цьому, відповідно до п. 3.1, п. 3.3 додаткової угоди сторони домовилися, що виконавець передає інвестору житло, визначене та оздоблене згідно з додатками 4, 5, 6 до договору від 26.12.2003 р.
Відповідно до абз. 2 п. 3.3. додаткової угоди, виконавець в строк до 25.12.2004 р. зобов'язується узгодити з інвестором адресний перелік 3-х двокімнатних квартир загальною площею не менш ніж 225,0 кв.м. в м. Києві на суму 1 200 243,86 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 200040,64 грн., що повинно бути оформлено додатковою угодою до договору.
Передача житла має бути здійснена за актом прийому-передачі, який підписується сторонами.
Посилаючись на ті обставини, що відповідач до наступного часу не визначив і не узгодив адресного переліку квартир, позивач, зазначаючи про втрату інтересу для кредитора внаслідок прострочення виконання зобов'язання боржником, та посилаючись на приписи частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України, звернувся до суду з вимогою про стягнення з ТОВ фірма «Консоль ЛТД»певної суми збитків.
Переглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, зробивши перевірку встановлених у справі обставин наявними в ній доказами, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам принципу законності та обґрунтованості судових рішень з огляду на наступні обставини.
Як встановлено, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що саме з провини відповідача сторони не виконали вимоги абз. 2 п. 3.3. додаткової угоди № 1 від 18.04.2004 до договору № 11-1006 від 26.12.2003 р., а саме, не досягли згоди щодо переліку квартир на сумму 1 200 243,86 грн. та не оформили додаткову угоду.
Разом з тим, погоджуючись з доводами апелянта, суд апеляційної інстанції приймає до уваги ті обставини, що відповідно до абз. 2 п. 3.3. додаткової угоди саме обидві сторони у справі повинні були у термін до 25.12.2004 р. узгодити адресний перелік трьох двокімнатних квартир у м. Києві загальною площею 225 кв.м. на суму 1 200 243,86 грн. і укласти відповідну додаткову угоду. За текстом угоди дослівно: «виконавець в строк до 25.12.2004 р. зобов'язується узгодити з інвестором адресний перелік...»
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частина третя цієї норми передбачає, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово надсилав пропозиції позивачеві щодо переліку квартир (оферта), але позивач крім відмови від цих пропозицій жодного разу сам не проявив ініціативи щодо вирішення цього питання. При цьому, доказів ухилення відповідача від підписання з позивачем адресного переліку і додаткової угоди до договору позивачем суду не надано.
Тобто, зобов'язання відповідача стосовно передачі житла позивачеві мало виникнути на підставі адресного переліку і додаткової угоди, які обидві сторони не узгодили і не підписали. Таким чином, судова колегія погоджується з твердженнями апеляційної скарги, що позивач фактично вимагав, а суд стягнув з відповідача суму збитків за невиконання зобов'язання, яке ще не виникло, адже перелік квартир був неузгоджений.
При цьому, суд звертає увагу, що сторонами не був чітко визначений порядок передачі житла: чи передаватиметься житло побудоване відповідачем або придбане ним для позивача; не визначений статус цього житла: чи це житло в новобудівлях або житло вторинного ринку; відсутність чи наявність певної відділки, райони, адреси, етажність, площі квартир (в додатковій угоді вказано, що три квартири разом - не менш ніж 225 кв.м.) та інші суттєві умови.
Таким чином, враховуючи факт невиконання позивачем і відповідачем спільного зобов'язання по узгодженню і підписанню зазначених документів і досягненню згоди з усіх суттєвих питань та, враховуючи відсутність узгодження сторонами строку передання квартир площею не менш ніж 225 кв.м., оскільки цей строк сторони повинні були узгодити у додатковій угоді №2 і адресному переліку, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції взагалі не мав підстав для задоволення вимог позивача.
Крім того, як підтверджується матеріалами справи, при підписанні додаткової угоди № 1 від 18.11.2004 р. та додатків № 4 і № 5 до неї, сторонами були вказані лише адреса однієї квартири площею 75,50 кв.м. на суму 260 588,25 грн., яка розташована в будинку № 6 по вул. Дружби у с. Крюківщина Києво-Святошинського району та двадцяти квартир площею 1 401,10 кв.м. на суму 4 835 896,65 грн., які розташовані у будинку № 8/1 по вул. Дружби у с. Крюківщина Києво-Святошинського району.
Що стосується 3-х двокімнатних квартир площею не менш 225 кв.м. на суму 1 200 243,86 грн., то позивач чітко не визначав вимоги стосовно їх адрес.
Згідно приписів статті 629 Цивільного кодексу України, ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
В свою чергу, оскільки Договір № 11-1006 від 26.12.2003 р. та додаткова угода № 1 від 18.11.2004 р. до нього сторонами не були змінені чи припинені, а у договорі та додатковій угоді відсутні грошові зобов'язання відповідача перед позивачем та відсутнє право позивача в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання або змінювати його, то нарахування 1 200 243 грн. суми основного боргу та 3 344 756 грн. суми завданих збитків позивачем вважається судом апеляційної інстанції неправомірним та необґрунтованим.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги стосовно неповного з'ясування господарським судом фактичних обставин справи та невірне застосування норм чинного законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору.
Оскільки зобов'язання з узгодження переліку житла не було виконано обома сторонами, на думку судової колегії, сторони не позбавлені можливості здійснити цей обов'язок за договором.
Щодо посилань позивача на приписи частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України і виникнення у нього права на звернення до суду з вимогою про стягнення з ТОВ фірма «Консоль ЛТД»певної суми збитків у зв'язку з втратою інтересу для кредитора внаслідок прострочення виконання зобов'язання боржником, суд апеляційної інстанції, з врахуванням вищенаведених обставин, не може погодитись з такою позицією позивача і вважає відсутніми підстави для стягнення збитків.
Крім того, господарський суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позову про стягнення суми збитків, в основу судового рішення поклав розрахунок збитків, наданий позивачем. При цьому судом не взято до уваги, що цей розрахунок зроблено на підставі ринкової вартості аналогічного житла в місті Києві на день звернення позивача з цими вимогами до суду. Разом з тим, суд не врахував, що ч. 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, до яких відно сяться доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (упущеної вигоди), необхідно наявність чотирьох складових цивільних правовідносин: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною дією, поведінкою боржника та збитками; вина. При відсутності хоча б однієї складової цивільна відпо відальність не настає.
Враховуючи те, що позивачем в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведений факт виникнення у неї збитків, сума збитків розрахована з припущенням, судова колегія вважає необхідним вимоги апеляційної скарги задовольнити, судове рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД»задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2008 у справі № 2-1/14097-2007 скасувати.
3. Прийняти нове рішення суду.
У задоволенні позову Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД»-відмовити у повному обсязі.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді Ю.М. Гоголь
В.М. Плут