Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "05" липня 2011 р.Справа № 10/5007/36/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Прядко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1, дов. № 049.05/834-11 від 14.02.11р.
ОСОБА_2, дов. № 049.05/833-11 від 14.02.11р.
від третьої особи: не з'явився
прокурор: Лугинець О.С., посв. №32 від 18.03.11р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" (м.Житомир)
до Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м.Київ)
третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Управління державної охорони України (м.Київ)
про визнання недійсним договору №1026 від 14.11.2007р.
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору №1026 від 14.11.07р. щодо сплати пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва, укладеного між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управлінням державної охорони України та Комунальним підприємством "Житомирбудзамовник". Позивач вважає, що оспорюваний договір має бути визнаний судом недійсним з підстав, передбачених ч. 1, 3 ст. 215, ст. 233 ЦК України.
Відповідно до ст.29 ГПК України в судовому засіданні 24.05.11р. прокурор Житомирської області вступив у розгляд даної справи для представництва інтересів держави в особі відповідача згідно заяви №05/2-1905-11 від 24.05.11р.
Від представника позивача ОСОБА_3 на адресу господарського суду надійшло клопотання №273 від 05.07.11р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з його участю в іншій справі. Як доказ тому надано повістку про виклик до Житомирського окружного адміністративного суду адресованого ПП "Під ключ", однак довіреність на представництво інтересів цієї юридичної особи не надано (а.с.121).
Прокурор та представники відповідача проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи заперечили з огляду на наявність можливості направлення позивачем в судове засідання другого представника.
Як вбачається з матеріалів справи, від позивача в попередньому судовому засіданні 24.05.11р. брали участь представники: ОСОБА_3 (дов. від 11.05.2011 р.) та ОСОБА_4 (дов. від 02.03.2011 р.). Позивач та його представники повідомлені про судове засідання належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка (а.с.118) та реєстр рекомендованої кореспонденції (а.с.125).
Враховуючи заперечення представників відповідача та прокурора, неподання доказів неможливості прибуття в судове засідання другого представника позивача, а також те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, господарський суд вважає, що неявка представників позивача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, а тому в задоволенні клопотання представника позивача відмовив.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.123-124) та їх представники в судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні, посилаючись, зокрема, на те, що передумовою для укладення позивачем оспорюваного договору була наявність економічного та господарського інтересу, вираженого у намірі здійснювати будівництво в межах міста Києва; що позивач намагається уникнути виконання своїх зобов'язань шляхом визнання недійсним договору №1026 від 14.11.07р., що спричинить збитки Державному бюджету у розмірі 7749,97 грн.
Прокурор в судовому засіданні підтримав позицію представників відповідача.
Третя особа - Управління державної охорони України свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце судового засідання була повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.120).
В письмовому поясненні №2/26-603 від 11.05.11р. Управління державної охорони України не заперечувало проти заявленого позову, але при цьому й не підтримало жодну із сторін у справі з огляду на те, що третя особа хоча і є стороною договору №1026 від 14.11.07р., проте зобов'язань перед двома іншими сторонами даного договору не має (а.с.71-74).
Заслухавши пояснення представників відповідача та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
14.11.2007 року між Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації (відповідачем), Управлінням державної охорони України (третьою особою/замовником) та Комунальним підприємством "Житомирбудзамовник" (позивачем/інвестором) було укладено договір за №1026 (а.с.23-25) відповідно до рішення Київради від 27.02.03р. №271/431 (із змінами внесеними рішеннями Київради від 12.02.04р. №14/1223, від 28.12.04р. №1051/2461, від 27.12.05р. №622/3083, від 31.10.06р. №122/179 та від 28.12.06р. №530/587) .
Відповідно до пп.1.1 даного договору предметом договору визначено сплату інвестором пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва (далі-пайовий внесок) у зв'язку з будівництвом житлового комплексу (загальна площа квартир 29825,51 кв.м.) з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальною площею 5241,25 кв.м. (нежитлові приміщення, функціональне призначення яких не визначено) і підземним паркінгом на 200 м/м площею 8100,56 кв.м. та відкритою автостоянкою на 70 м/м площею 1784,00 кв.м. по вул.Щербакова 52 у Шевченківському районі м.Києва.
Підпунктом1.2 договору визначено розмір пайового внеску, що згідно з розрахунками 1, 2 та 3 становить 9175,02 грн.
Розділом 2 договору сторони узгодили, що позивач (інвестор) зобов'язаний, зокрема: перерахувати пайовий внесок у сумі 9175,02 грн. (без ПДВ) в термін з грудня 2007р. по листопад 2008р. рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету; надати Головному управлінню економіки та інвестицій документи, що підтверджують суму сплаченого пайового внеску, а Головне управління економіки та інвестицій зобов'язане: за три дні до сплати коштів, передбачених пп.2.1.1, надати інвестору, за його зверненням, розрахунок пайового внеску, скоригований на індекс інфляції; після подання інвестором документів, передбачених в пп.2.1.3., щодо сплати пайового внеску в повному обсязі, з урахуванням положень розділу 3 та пп.4.1 надати йому довідку оформлену відповідно до діючого порядку.
Розділом 3 договору визначено, що у разі прострочення строків сплати пайових внесків: позивач сплачує пеню у розмірі 0,1 % від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку сплати, визначеного пп.2.1.1 цього договору; розмір несплаченої частки пайового внеску сплачується інвестором у сумі, скоригованій Головним управлінням економіки та інвестицій на індекс інфляції від дати його розрахунку.
Позивач, звернувшись з позовом до суду про визнання недійсним вищевказаного договору №1026 від 14.11.07р. обґрунтував свою вимогу тим, що його волевиявлення на укладення договору про сплату пайового внеску не було вільним, а воля формувалась з урахуванням створених відповідачем несприятливих для підприємства обставин для укладення такого договору, оскільки неукладення договору про сплату пайових внесків позбавляло КП "Житомирбудзамовник" можливості приступити до реалізації інвестиційного проекту, в зв'язку з чим позивач при укладенні договору №1026 від 14.11.07р. діяв під впливом тяжкої для нього обставини - необхідності оформлення та набуття чинності договором про сплату пайового внеску, без укладення якого неможливе було б отримання КП "Житомирбудзамовник" дозволу на виконання будівельних робіт, введення об'єкта в експлуатацію та оформлення права власності на об'єкт інвестування.
Крім того, позивач зазначив, що оскільки КП "Житомирбудзамовник" має зобов'язання з будівництва об'єктів інженерного забезпечення, а саме з перекладки водопровідної та каналізаційної мережі, то є всі правові підстави для несплати пайового внеску за договором №1026 від 14.11.07р. відповідно до п.1 Порядку визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 06.03.09р. №124/1179.
Відповідач, заперечуючи проти заявленого позову, вказав на те, що договір №1026 від 14.11.07р. був укладений між сторонами відповідно до вимог чинного законодавства України, а також зазначив, що на момент укладення даного договору позивач усвідомлював дійсні наслідки вчинення спірного правочину та здійснював дії щодо укладення даного правочину за власним бажанням, маючи на меті задоволення власного економічного та господарського інтересу в майбутньому (а.с.123-124).
Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд вважає позовні вимоги безпідставними, виходячи з наступного.
Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що він укладений відповідно до рішення Київради від 27.02.03р. №271/431 (із змінами внесеними рішеннями Київради від 12.02.04р. №14/1223, від 28.12.04р. №1051/2461, від 27.12.05р. №622/3083, від 31.10.06р. №122/179 та від 28.12.06р. №530/587).
Вищевказаним рішенням Київради від 27.02.03р. за №271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва" було затверджено, зокрема, Нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва та порядок залучення і використання пайових коштів (додаток №1) відповідно до п.5 ст.22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", враховуючи необхідність комплексної забудови міста відповідно до Генерального плану розвитку міста Києва до 2020р., затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002р. №370/1804, а також Правил визначення вартості будівництва Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №174 від 27.08.2000р., із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Доповненням №3, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 07.05.02р. №80 (а.с.29-37).
Згідно ч. 2 та ч. 3 п.1 Нормативів для визначення розмірів пайових внесків інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва (Додаток №1 до рішення №271/431) (далі - Нормативи) (в редакції чинній у момент укладання спірного договору), пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати. Ці Нормативи застосовуються для визначення розмірів пайової участі інвесторів (забудовників), що здійснюють на території міста Києва будівництво (реконструкцію) будь-яких об'єктів, незалежно від їх форми власності.
Пунктом 4.3 Нормативів визначено, що пайовий внесок сплачує юридична (фізична) особа або уповноважена нею особа, яка оформляє, зокрема: дозвільні документи на будівництво (реконструкцію); документи на землекористування для експлуатації та обслуговування об'єктів, при будівництві (реконструкції) яких документація не була оформлена належним чином (земельні питання не вирішені у встановленому порядку); свідоцтво про право власності на проінвестовані нежитлові приміщення.
Відповідно до ч. 1 п. 4.6 Нормативів, пайовий внесок сплачується на підставі договору між Головним управлінням економіки та інвестицій та інвестором (забудовником).
Укладений між позивачем та відповідачем оспорюваний договір про сплату пайового внеску встановлює розмір пайового внеску, терміни (графіки) сплати, умови індексації, майнові та інші права сторін, відповідальність, тощо.
Відповідно до ч.3 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами для окремих видів договорів (ч.7 ст.179 Господарського кодексу України).
Відповідно до п.5 ст.22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" від 15.01.1999р. №401-XIV, який був чинним на момент укладення договору, у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.
Відповідно до частин 1 та 5 ст.27 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000р., №1699-III, в редакції, яка була чинною на момент укладення договору, фіізичні та юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, або юридичні особи, які отримали рішення сільської, селищної, міської ради чи уповноваженого на те виконавчого органу про погодження місця розташування об'єкта, мають право на одержання вихідних даних на проектування цього об'єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт. Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, зазначені закони є спеціальними щодо регулювання відносин сторін відносно сплати пайових внесків.
Отже, зазначений пайовий внесок сплачують, в тому числі і суб'єкти господарювання, які здійснюють забудову на території м.Києва, а, сплата пайових внесків є необхідною умовою здійснення інвестиційної діяльності щодо будівництва об'єктів нерухомості у м.Києві, якою займається позивач.
Пайовий внесок сплачується забудовником на підставі відповідного договору. Викладене свідчить про те, що укладення договору на пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) - суб'єктів господарювання у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва узгоджується із нормами статті 179 Господарського кодексу України щодо укладення господарських договорів.
Як зазначалося вище, відповідно до договору №1026 від 14.11.07р. згідно з розрахунками 1, 2 та 3 сторонами було встановлено розмір пайового внеску в розмірі 9175,02 грн., який позивач зобов'язався перераховувати в термін з грудня 2007р. по листопад 2008р. рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету (пп.1.2, пп.2.1.1 договору).
Рішенням Київської міської ради від 28.08.08р. №69/69 відповідно до пункту 4.10 Нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва, затверджених рішенням Київради від 27.02.03р. №271/431 (із змінами, внесеними рішеннями Київради від 12.02.04р. №14/1223, від 28.12.04р. №1051/2461, від 27.12.05р. №622/3083, від 31.10.06р. №122/179, від 28.12.06р. №530/587), враховуючи звернення Управління Державної охорони України від 21.01.08р. №9/22, протокол засідання постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку від 29.07.08р. №3, було частково звільнено Управління Державної охорони України (замовника) і КП "Житомирбудзамовник" (інвестора) від сплати пайової участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва в сумі 1425,05 грн., індексу інфляції та пені, що нараховані на бюджетні кошти, у зв'язку з будівництвом житлового комплексу по вул.Щербакова 52 у Шевченківському районі м.Києва в частині площ, що здійснюється за рахунок видатків із Державного бюджету України (а.с.90).
Згідно даних відповідача станом на 10.03.10р. позивачем було сплачено пайовий внесок у розмірі 3332,14 грн. (а.с.124).
Твердження позивача стосовно того, що наявність у КП "Житомирбудзамовник" зобов'язань з будівництва об'єктів інженерного забезпечення, а саме з перекладки водопровідної та каналізаційної мережі, є підставою для несплати пайового внеску згідно договору №1026 від 14.11.07р. відповідно до п.1 Порядку визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва", затвердженого рішенням Київської міської ради від 06.03.09р. №124/1179, суд вважає необгрунтованим, оскільки вказаний Порядок був затверджений вже після укладення договору між сторонами.
Крім того, господарський суд, вважає за необхідне зазначити, що у разі наявності достатніх підстав Комунальне підприємство "Житомирбудзамовник" не позбавлене права на звернення у передбаченому чинним законодавством порядку до Київської міської ради щодо зменшення пайового внеску або звільнення його від сплати пайової участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)(ч.3 ст.215 ЦК України).
Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст. 203 ЦК України).
У правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Вона має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. На цих підставах необхідно виділити правочини, вчинені під впливом: помилки (ст.229 ЦК); обману (ст.230 ЦК); насильства (ст.231 ЦК); тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах (ст.233 ЦК), а також унаслідок зловмисної домовленості (ст.232 ЦК). (Аналогічна позиція викладена в Листі Верховного Суду України від 24.11.2008р. "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
Відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.
Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В ході розгляду справи господарським судом не встановлено, а позивачем не доведено фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору №1026 від 14.11.07р.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
СуддяПрядко О.В.
Повний текст складено 08.07.2011р.
Друк: 5 прим.:
1 - в справу,
2 - позивачу (рек. з повідом. про вручен.),
3 - відповідачу,
4 - третій особі (рек. з повідом. про вручен.),
5 - прокурору Житомирської обл.