Справа № 2117/4-с-1/11 .
13 січня 2011 року
Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді: Непомнящої Н.О.
при секретарі: Транчуковій О.С.
з участю заявника: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нова Каховка скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України -
Заявниця звернулася до суду із зазначеною скаргою в порядку ст. ст. 383-385 ЦПК України, посилаючись на те, що 17.03.2009 року рішенням Новокаховського міського суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про розірвання договору банківського вкладу, повернення суми вкладу задоволено її позовні вимоги. Вказане рішення звернуто до примусового виконання. 01.04.2010 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанови про прийняття до виконання виконавчих листів за вказаним судовим рішенням. Проте з того часу рішення залишилося не виконаним, будь-яких дієвих заходів, спрямованих на його виконання державним виконавцем не вживалося. На підставі викладеного, просить визнати бездіяльність відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України неправомірною.
В судовому засіданні заявниця скаргу підтримала з наведених підстав, а також уточнила заявлені вимоги, зазначаючи, що постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.08.2010 року вважає неправомірною і розцінює також як бездіяльність державного виконавця. Просила поновити строк звернення до суду із зазначеної скаргою, оскільки є юридично необізнаною особою, намагалася добровільно вирішити спірні питання шляхом ведення переговорів.
Представник відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судові засідання не з'явився з невідомих суду причин - про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
З цих підстав, суд вважає можливим розглянути справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.
Заслухавши заявника, дослідивши матеріали справи суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомлення про них суд до початку розгляду справи по суті.
Статтею 386 ЦПК України передбачено, що скарга, подана до суду в порядку судового контрою за виконанням судових рішень розглядається у десятиденний строк.
Незважаючи, на скорочені строки розгляду скарги судом декілька разів відкладався розгляд справи з метою надання можливості представнику ВДВС в судовому засіданні висловити свою позицію щодо скарги та надати заперечення проти заявлених вимог.
Проте, на порушення зазначених норм Закону, представником ВДВС на підтвердження своїх заперечень не надано жодного доказу, тому суд розглядає скаргу в у межах доказів, наявних в матеріалах справи.
Судом встановлено, що рішенням Новокаховського міського суду від 17.03.2009 року достроково розірвано договір № 626040 строкового банківського вкладу (депозиту) «мій вибір», оформлений в рамках Пакету послуг ПП Турбота (пенсіонер) № 1321521 від 25 вересня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» в особі начальника відділення № 15 та ОСОБА_1. Зобов'язано Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» перерахувати на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу за договором від 25.09.2008 року у розмірі 3060 євро. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
06.04.2009 року за вказаним рішенням суду видані виконавчі листи, які звернуті до примусового виконання.
25.08.2010 року винесено постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-508/09 про перерахування на користь ОСОБА_1 3060 євро на підставі п. 11 ч.1 ст. 37, ст. 38 ЗУ «Про виконавче провадження».
Оскаржуючи дану постанову по суті, заявниця, вважає бездіяльність ВДВС неправомірною, оскільки порушено її право на належні виплати.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства зокрема є законність, рівність усіх учасників процесу перед законом і судом, обов'язковість рішень суду.
Статтею 14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно ст. 17 ч. 1 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції «Кожна фізична ...особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у ст.1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово зазначає, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року п. 40; рішення у справі «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року п. 34, рішення у справі «Півень проти України» від 29.06.2004 року). Суд нагадує, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням (п. 35 рішення у справі «Бурдов проти Росії») .
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дієвих заходів, що приймалися державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для виконання судового рішення, ухваленого на користь ОСОБА_1 від 17.03.2009 року. Період невиконання судового рішення становить близько 2 років.
Беручи до уваги той факт, що постановою державного виконавця від 25.08.2010 року виконавчий лист № 2-508/09 повернуто без виконання в зв'язку із неможливістю виконати без участі боржника, заявниця не має жодної гарантії виконання рішення на свою користь у найближчому майбутньому.
Таким чином, суд дійшов висновку, що утримуючись протягом тривалого періоду часу від вживання необхідних заходів для виконання обов'язкового судового рішення, компетентний орган - відділ примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України порушує положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, тому вимоги заявниці є законними та обґрунтованими, а бездіяльність ВДВС - неправомірною.
Задовольняючи вимоги суд вважає, що строк на звернення до суду із скаргою підлягає поновленню. Так, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції особі, права якої порушені гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Зважаючи на те, що заявниця є пенсіонеркою, юридично необізнаною особою, вживала заходи щодо добровільного врегулювання спірних питань, що підтверджується листуванням з суб'єктом оскарження, які позитивних результатів не дали, суд вважає за можливе поновити строк звернення до суду із скаргою.
Керуючись. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 129 Конституції України, ст.ст. 14, 73, 383- 388 ЦПК України, суд -
Поновити строк звернення до суду із вказаною скаргою.
Скаргу задовольнити.
Визнати бездіяльність відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо тривалого невиконання рішення Новокаховського міського суду від 17.03.2009 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про розірвання договору банківського вкладу, повернення суми вкладу, а також постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вовченка О.В. про закінчення виконавчого провадження від 25.08.2010 року по виконанню виконавчого листа № 2-508/09, виданого 06.04.2009 року Новокаховським міським судом Херсонської області визнати неправомірними.
Зобов'язати відділ примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо виконання рішення Новокаховського міського суду від 17.03.2009 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про розірвання договору банківського вкладу, повернення суми вкладу у відповідності з вимогами ЗУ «Про виконавче провадження».
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Херсонської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Н.О.Непомняща