06 липня 2011 р.Справа № 2-а-196/11/2121
Категорія: 10.3.2Головуючий в 1 інстанції: Лебідь І.П.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -Яковлєва О.В.,
суддів -Бойка А.В., Романішина В.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області на постанову Цюрупинського районного суду Херсонської області від 04 січня 2011 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області про визнання дії протиправними, стягнення заборгованості по виплаті пенсії та зобов'язання перерахунку і виплати пенсії, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнень, просить: визнати протиправними дій УПФУ в Цюрупинському районі Херсонської області; зобов'язання відповідача зробити перерахунок та виплатити недораховану пенсію відповідно до ст. ст. 49, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, як інваліду-чорнобильцю 2 групи І категорії, починаючи з 06.06.2010 року.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначає, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалідом другої групи. Відповідно до ст. ст. 49, 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на державну пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Постановою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 04 січня 2011 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що постанову суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, судом не враховано положення ст.ст. 62, 63, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Крім того, судом до спірних правовідносин невірно застосовано норми ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та винесення нової постанови із відмовою у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії - інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 14.03.2006 року та посвідченням серії НОМЕР_2 від 02.08.2007 року (а.с. 4-6).
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що виплата позивачам пенсій на підставі Постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2008 року №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" та від 28 травня 2008 року №530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" є протиправною, оскільки такі виплати суперечать нормам ч.1 ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які мають вищу юридичну силу, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 22 Конституції України, ст.ст. 49, 50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В апеляційній скарзі УПФУ в Цюрупинському районі Херсонської області вказується, що виплати вказаних пенсій здійснюються виключно в межах бюджетних асигнувань і, тому, апелянт об'єктивно не може виконати рішення суду першої інстанції, також, вказується, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не застосовується для розрахунку виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - особам, віднесеним до 1 категорії, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком (ч.1 ст. 50).
В усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: 8 мінімальних пенсій за віком - для інвалідів 2 групи; 6 мінімальних пенсій за віком - для інвалідів 3 групи (ч.4 ст. 54).
Підпунктами 12, 15 п. 28 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в новій редакції: "Особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю: інвалідам 1 групи у розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам 2 групи у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам 3 групи у розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також, викладено в новій редакції ч.4 ст. 54 цього Закону: "Розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для інвалідів 2 групи - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, для інвалідів 3 групи - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність".
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вказані зміни визнані неконституційними.
На підставі ч.2 ст. 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22 травня 2008 року редакція ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до внесення вказаних змін відновила свою дію.
Разом з тим, питання вказаних виплат регулюється по іншому Постановами Кабінету Міністрів України від 17 липня 2008 року №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" та від 28 травня 2008 року №530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
Частиною 4 ст. 9 КАС України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Із цієї норми слідує висновок, що положення зазначених Постанов не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки вони суперечать Закону, який має вищу юридичну силу, що було вірно встановлено судом першої інстанції.
Судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (згідно якого - мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом) не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки будь-якого іншого мінімального розміру пенсії за віком чинним законодавством не передбачено.
Також, судова колегія не приймає посилання апелянта на відсутність коштів для реалізації права позивачів на соціальний захист, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1832, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області - залишити без задоволення, а постанову Цюрупинського районного суду Херсонської області від 04 січня 2011 року -без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:Яковлєв О.В.
Судді:Бойко А.В.
Романішин В.Л.