22 червня 2011 р.Справа № 2-а-8852/09/1570
Категорія:6.2.1Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Лиманської селищної ради Роздільняського району Одеської області, Розділянської районної державної адміністрації Одеської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Лиманської селищної ради Роздільняського району Одеської області, Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області в якому просив: визнати незаконною бездіяльність Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області що надання безоплатно у власність позивача земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; визнати незаконною бездіяльність Лиманської селищної ради Роздільняського району Одеської області щодо виділення земельної частки (паю) при розпаюванні земель сільськогосподарських підприємств (колишніх радгоспів ім. Карла Маркса та «Путь Ильича»), розташованих на території селищної ради; зобов'язати Роздільнянську районну державну адміністрацію Одеської області безоплатно передати у власність земельну ділянку площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства із земель запасу чи резервного фонду Роздільнянського району, які розташовані на території АДРЕСА_1 або на прилеглих територіях: АДРЕСА_2.
12.11.2009 року позивач уточнив позовні вимоги та просив: визнати незаконною фактичну бездіяльність Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області щодо розгляду його заяви та виконання заходів щодо надання безоплатно у власність позивача земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; визнати незаконною бездіяльність Лиманської селищної ради Роздільняського району Одеської області щодо виділенню позивачу -вчителю Лиманської школи №2, земельної частки (паю) при розпаюванні земель сільськогосподарських підприємств (колишніх радгоспів ім. Карла Маркса та «Путь Ильича»), розташованих на території селищної ради та зобов'язати Роздільнянську районну державну адміністрацію Одеської області виконати заходи, які встановлені ст. 118 Земельного кодексу України, щодо безоплатної передачі позивачу у власність земельної ділянки розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства із земель, які знаходяться у резерві, чи запасу Роздільнянського району, які розташовані за межами населених пунктів на території АДРЕСА_1 або на території сусідніх АДРЕСА_2.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у відповідності до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України 24.06.2008 року він звернувся із заявою №07-989/2579 до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області про надання безоплатно у власність земельної ділянки розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства. Проте, на час розгляду справи Роздільнянською районною державною адміністрацією Одеської області вказана заява не розглянута, відповідне рішення по ній не прийнято. Бездіяльність Лиманської селищної ради, на думку позивача, відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України полягає в не інформуванні населення щодо паювання землі, що призвело до порушення його права, як працівника соціальної сфери.
Сторони звернулись з клопотанням про розгляд справи за їх відсутністю і справа розглядалася в порядку письмового провадження.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області щодо розгляду заяви ОСОБА_2 про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Зобов'язано Роздільнянську районну державну адміністрацію Одеської області у встановленому законом порядку розглянути заяву ОСОБА_2. Зареєстровану в Роздільнянській районній державній адміністрації Одеської області 24.06.2008 року за №07-989/2579, про надання безоплатно у власність земельної ділянки розміром 2,0 гектара для ведення особистого сільського господарства із земель сільськогосподарських підприємств, розташованих на території АДРЕСА_1, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач з таким рішенням суду не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, просить змінити постанову від 08 квітня 2010 року та задовольнити його позовні вимоги повністю, так як суд першої інстанції розглядав його позов в рамках Закону України «Про звернення громадян», не торкаючись земельного питання.
Апелянт в своїх доводах вказує, що незважаючи на обґрунтування його уточнених позовних вимог суд першої інстанції не прийняв позитивного рішення щодо його вимоги, а саме: не зобов'язав Роздільнянську районну державну адміністрацію Одеської області виконати заходи, які встановлені ст. 118 ЗК України щодо безоплатної передачі йому у власність земельної ділянки розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства, що є порушенням норм діючого законодавства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивачем до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області була подана заява з вимогою передати йому безоплатно у власність земельну ділянку розміром 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства. Заява була зареєстрована в Роздільнянській районній державній адміністрації під вхідним номером №07-989/2579 від 24 червня 2008 року разом з аналогічними заявами вчителів Лиманської ЗОШ №2 І-ІІІ ступенів Роздільнянського району Одеської області. До теперішнього часу вказана заява позивача не розглянута, в зв'язку з чим він звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинна на час звернення позивача до Роздільнянської РДА Одеської області) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству -також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
Статтею 38 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»передбачено, що посадові особи місцевих державних адміністрацій зобов'язані розглянути звернення громадян і не пізніше ніж у визначений законом термін прийняти рішення або надати обґрунтовану відповідь.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з боку Роздільнянської РДА Одеської області було допущено порушення вимог ст. 118 ЗК України та ст. 38 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», так як до теперішнього часу заява позивача від 24.06.2008 року №07-989/2579 про надання земельної ділянки не розглянута, та жодного рішення по ній у встановленому законом порядку не прийнято.
Висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення вимоги позивача про визнання незаконною бездіяльності Роздільнянської РДА Одеської області щодо розгляду його заяви про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вірним та обґрунтованим.
З метою гарантування дотримання і захисту прав та інтересів позивача суд першої інстанції вірно зобов'язав Роздільнянську РДА Одеської області у встановленому законом порядку розглянути заяву ОСОБА_2, що була зареєстрована 24.06.2008 року за №07-989/2579, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 162 КАС України.
Заявлені позивачем вимоги про визнання незаконною бездіяльності Роздільнянської РДА Одеської області щодо надання безоплатно у його власність земельної ділянки та зобов'язання виконати такі заходи у вигляді надання безоплатно у власність земельної ділянки розміром 2,0 гектара не ґрунтуються на чинному законодавстві України, так як вирішення таких питань та виконання вказаних заходів є виключною компетенцією Роздільнянської РДА Одеської області.
Обґрунтовуючи свої вимоги щодо визнання незаконною бездіяльність Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області позивач вказував, що невиконання останньою вимог ст. 12 ЗК України, пунктом «і» якої передбачено інформування сільськими, селищними та міськими радами населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, призвело до порушення його прав, як працівника соціальної сфери.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні зазначеної вимоги з наведених підстав.
Так, ст. 12 п. «і»ЗК України дійсно передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед інших, інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок. Однак порядку та обсягу такого інформування ЗК України та іншими актами земельного законодавства не визначено.
Статтею 32 Закону України «Про інформацію» визначено, що громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом. Під запитом щодо надання письмової або усної інформації розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з будь-якими запитами або заявами про інформування щодо паювання землі до Лиманської селищної ради не звертався, в зв'язку з чим з боку останньої не вбачається бездіяльності в наданні інформації та порушення п. «і»ст. 12 ЗК України.
Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду частково доказав та частково обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький