22 червня 2011 р.Справа № 2-а-3977/09/1470
Категорія:10.3.4Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А.П.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року по справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з адміністративним позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Позивач посилався на те, що 19 травня 2009 року ним була проведена перевірка ВАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», за результатами якої встановлено, що за 11 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16 квітня 2008 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 147320,25 грн.
Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні вказуючи, що підприємство протягом 2007 року постійно надавало звітність за формою №ЗПН «Про наявність вакантних місць», а також приймало участь у заходах на базі Ленінського РЦЗ щодо сприянні у працевлаштуванні інвалідів.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з таким рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь адміністративно-господарські санкції та пеню у сумі 39156,75 грн. за невиконання у 2007 році нормативу робочих місць для працевлаштуванні інвалідів.
Апелянт вважає, що обов'язок щодо працевлаштування інвалідів, відповідно до встановленого законом нормативу покладається виключно на підприємства, установи, організації. Крім того, зазначає, що позов Миколаївського ОВ ФСЗІ подавався до адміністративного суду про стягнення з ВАТ «Миколаївгаз»адміністративно-господарських санкції саме за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. У даному випадку, згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлена нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, та застосування даної норми не залежить від виконання чи не виконання вимог ст. 18 вказаного закону.
Апелянт вважає, що власне подання звітів за формою 3-ПН до районного центру зайнятості про наявність вакансій для інвалідів не можна вважати виконанням нормативу працевлаштування інвалідів. Адже ч. 5 ст. 19 Закону №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» прямо вказує, що виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Тому, відповідачем не вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення у відповідності зі ст. 218 Господарського кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що відповідач повинен був створити робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, що складає, у даному випадку, 1 місце, і ввести його в дію, шляхом працевлаштування на нього інваліда. В частині 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»зазначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до листа Ленінського районного центру зайнятості від 16.11.2009 р. 04-3868, відповідач протягом 2007 року здійснював наступні заходи щодо працевлаштування інвалідів:
1.Протягом 2007 року надавав звітність за встановленою формою № 3-ПН «Про наявність вакантних місць»( в т.ч. для інвалідів);
2.Протягом 2007 року постійно приймав участь в заходах на базі Ленінського РЦЗ щодо сприяння у працевлаштування інвалідів, а саме:
- протягом січня-березня - залучення представника підприємства ВАТ «Миколаївгаз»до опитування щодо можливості проведення стажування з метою подальшого працевлаштування зазначеної категорії осіб;участь підприємства у проведенні семінару з роботодавцями з метою вирішення проблем зайнятості зазначеної категорії осіб за умови створення спеціального місця для інвалідів за рахунок коштів Фонду інвалідів з проходження попередження попереднього стажування на підприємстві; участь у проведенні ярмарку вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями з метою індивідуальної зустрічі з роботодавцями;
- протягом квітня-червня - участь представника роботодавця у проведенні презентації роботодавця з метою організації професійного навчання осіб з обмеженими фізичними можливостями на замовлення роботодавця; участь підприємства у проведенні анкетування-опитування ПОУ щодо можливості організації та проведення оплачуваних громадських робіт, професійного навчання, стажування та можливості працевлаштування зазначеної категорії осіб,у тому числі за умови надання дотації; підприємство взяло участь у проведенні індивідуальних зустрічей з роботодавцем з метою подальшого працевлаштування зазначеної категорії осіб, враховуючи рекомендації МСЕК;
- протягом липня-вересня - участь підприємства у проведенні наради з соціальними партнерами за темою «Працевлаштування інваліда за умови надання дотації - запорука успіху»
- протягом жовтня-грудня - участь підприємства у проведенні ярмарку вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями з метою індивідуальної зустрічі з роботодавцями; участь у проведенні наради з роботодавцями з питань працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями за умови надання дотації.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі-Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з вимогами ч. 1 ст.20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж уставлена нормативом, передбачена ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські стягнення, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів»№2960-IV від 06.10.2005 р., Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість»№3483- IV від 23.02.2006 року підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів за рахунок нормативів робочих місць, керуючись ст.18 цього Закону.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем в 2007 році створені робочі місця для інвалідів, та здійснено інформування органів працевлаштування про наявність вакантних місць та інші заходи щодо працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями. Працевлаштування інвалідів на зазначені місця не відбулося з незалежних від відповідача обставин.
Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 27.06.2011 року.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький