14 квітня 2010 р.Справа № 2-а-961/09/1516
Категорія: 2.19.6Головуючий в 1 інстанції: Сітарчук О.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -Єщенко О.В.
суддів -Димерлій О.О.
-Домусчі С.Д.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Котовськ Одеської області на постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Котовськ Одеської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
30.03.2009 р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Котовськ Одеської області щодо не нарахування та виплати йому надбавки до пенсії з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- незаконною, зобов'язати відповідача здійснити нарахування вказаної грошової допомоги за 2006-2008 роки в сумі 4471 грн. 20 коп..
Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 листопада 2009 року позов ОСОБА_2 був задоволений частково: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Котовськ Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, що передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій постанову суду першої інстанції вважає необґрунтованою, просить її скасувати та прийняти по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставами для скасування рішення, апелянт вважав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є пенсіонером за віком, дитиною війни, тому має право на отримання до пенсії, передбаченого ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. включно у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ст.. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням положень Закону України про державний бюджет України на відповідний рік.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, має статус дитини війни та відповідно до с. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004р., який набув чинності з 01.01.2006р., має право на отримання щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про застосування ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»при обчисленні надбавки до пенсії , встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що поняття «мінімальна пенсія за віком»у ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»застосовується до визначення пенсії, що призначаються виключно за цим Законом, і не стосується дітей війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є безпідставними, тому що положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «дітей війни»здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян -є хибними.
Колегія суддів зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.
Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись па відсутність коштів, як на підставу невиконаний своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження па підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Вирішуючи питання про можливість задоволення позовних вимог позивача за 2006 рік, колегія суддів дійшла наступного.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак Законом України від 19.01.2006р. «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»п. 17 ст. 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6,- у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року, а тому набув чинності 2 квітня 2006 року.
Тобто з 2 квітня 2006 року ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватися лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Колегією суддів встановлено, що такі умови не настали, тому слід відмовити позивачу в задоволенні позову щодо підвищення пенсії за 2006 рік.
Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів виходить з наступного.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
З урахуванням зазначеного, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.. 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09.07.07 р. - дати ухвалення рішення Конституційним судом України N 6-рп/2007, вищевказані норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність, а, отже, з цього часу відновлено дію ст.6 Закону в повному обсязі.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Згідно з п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р., який набрав чинності з 01.01.2008 р., ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
За таких обставин, підвищення до пенсії, передбачене ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції до 01.01.2008р.), підлягало виплаті у період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.
22 травня 2008 року, Конституційним Судом України прийнято рішення № 10-рп/2008, згідно з яким положення пп. 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані неконституційними.
Отже, з 22 травня 2008 року відновлено право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки висновки суду обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.
Керуючись ст.ст.195,197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Котовськ Одеської області на постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 листопада 2009 року -залишити без задоволення.
Постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Котовськ Одеської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни -залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені чинним законодавством України.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: